Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а/0570/10760/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10760/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Ковальському А.В.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання - Ковальському А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Вестастрой»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача: Чернопис А.І. (дов. № 115 від 25 травня 2012 року)

від відповідача: Пікалов Д.В. (дов. № 13 від 20 березня 2012 року)

Приватне акціонерне товариство «Вестастрой» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582302/0/20220 від 1 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222 058,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 177 647,00 грн., штрафні санкції - 44 411,75 грн.

Позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідком проведення документальної планової виїзної перевірки, в ході якої відповідачем було встановлено порушення підпунктів 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту. Позивач наполягав на необґрунтованості висновків податкової інспекції про завищення податкового кредиту жовтня 2010 року на 120 240,00 грн., сформованого за наслідком виконання зобов'язань по договору № 05/10-10 від 01 жовтня 2010 року на здійснення ремонтних робіт, укладеного між позивачем та ТОВ «Фарма Трейдімпекс», оскільки під час проведення перевірки відповідачем не надавалося оцінки змісту наданих до перевірки договору на надання послуг з обслуговування та ремонту транспортних засобів, актів про передачу в ремонт автомобілів та їх повернення з ремонту, актів здачі-приймання виконаних робіт та документів, що підтверджують їх сплату. Висновки про завищення податкового кредиту, сформованого за наслідком здійснення взаємовідносин із цим контрагентом засновані на не встановленні в ході перевірки необхідності виконання ремонтних робіт (до перевірки не надано дефектні акти) та інформації про контрагента позивача, викладеній в акті перевірки, складеному Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Харкова. Як зазначив позивач, необхідність проведення ремонту належних позивачу автомобілів підтверджено самим фактом укладення договору № 05/10-10 від 01 жовтня 2010 року на виконання ремонтних робіт, відбуття господарських операцій на підставі умов цього договору підтверджено дослідженими податковою інспекцією в ході проведеної перевірки документами. Крім того, безпідставність посилань відповідача на висновки Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки № 416/18-015/37091349 від 28 березня 2011 року підтверджено постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-5322/11/2070 від 29 червня 2011 року.

Наданими уточненнями до адміністративного позову (т. 1 арк. справи 56-58) позивач доповнив викладені в позові доводи стосовно незаконності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення доводами про необґрунтованість висновків податкової інспекції про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту квітня - липня 2010 року податку на додану вартість в сумі 57 407,00 грн. за наслідком відображення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Кит-Авто». Позивач зазначив, що зазначеними контрагентами на виконання умов укладених договорів постачалися на адресу позивача будівельні матеріали, які ним в подальшому використовувалися у межах здійснюваної господарської діяльності. Відбуття господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від цих контрагентів підтверджено дослідженими в ході перевірки документами первинного бухгалтерського обліку. Посилання відповідача на визнання контрагентів позивача банкрутами судовими рішеннями позивач визначив як неправомірні, оскільки в період відбуття спірних господарських операцій зазначені підприємства здійснювали господарську діяльність судові рішення про визнання їх банкрутами приймалися майже через рік після відбуття описаних в акті господарських операцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2011 року, Приватному акціонерному товариству «Вестастрой» відмовлено в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582302/0/20220 від 1 липня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222 058,75 грн. в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалу Вищого адміністративного суду України вмотивовано необґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанції, оскільки в ході судового розгляду судами першої та апеляційної інстанції не досліджено питань щодо реєстрації платниками податку на додану вартість контрагентів позивача на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, можливості використання у власній господарській діяльності позивача придбаного в цих контрагентів товарів, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість контрагентам в ціні придбаних товарів; вплив недоліків оформлення податкових накладних на можливість включення вказаних в них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Після повернення з Вищого адміністративного суду України справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» звернулося до Державної податкової інспекції в м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582302/020220 від 1 липня 2011 року присвоєний номер 2а/0570/10760/2012. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року справу 2а/0570/10760/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську прийнято до провадження судді Михайлик А.С.

В судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позові та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування незгоди із позовом відповідач визначив, що за результатами проведеної перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку з податку на додану вартість, оскільки в податковому обліку відображені наслідки здійснення операцій, що фактично не відбувалися. Невідбуття господарських операцій по контрагентам: ТОВ «КФ Сервіс Комплект», ТОВ «Кит-Авто» та ТОВ «Фарма Трейдімпекс» підтверджено відсутністю в позивача товарно-транспортних накладних та інформацією, отриманою від податкових інспекції за місцем реєстрації цих контрагентів.

В судовому засіданні посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених в акті перевірки висновків, що стали підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, представник відповідача зауважував на необґрунтованості заявлених вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 4 вересня 2012 року відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у м. краматорську замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області державної податкової служби.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що ним від імені товариства позивача заповнювалися подорожні листи для поїздки автомобілів «Камаз» до м. Харків для виконання ремонту. При заповненні подорожніх листів ним було помилково визначено їх датою 1 листопада 2010 року, в той час як фактично датою їх заповнення є 1 жовтня 2010 року, що, крім іншого, підтверджується наявним на подорожніх листах штампом проставленим медиком товариства. В судовому засіданні свідок оглянув подорожні листи № 914362, 914363 та підтвердив, що саме вони були оформлені ним із помилкою в даті їх складання. Наявність 2 подорожніх листів на 4 автомобілі свідок пояснив тим, що 2 автомобілі їхали самостійно, 2 були взяті на буксирування. При поверненні автомобілів з ремонту оформлено 4 подорожніх листа.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, свідка, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне акціонерне товариство «Вестастрой» є юридичною особою, ідентифікаційний код 30073921, місцезнаходження: 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Вознесенського, 25, що підтверджується свідоцтвом серії А00 №608390. Згідно наявної в матеріалах справи копії статуту Приватного акціонерного товариства «Вестастрой», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Краматорської міської ради 29 квітня 2011 року за № 12701050016000370, останнє перейменовано із Закритого акціонерного товариства «Вестастрой».

Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Донецькій області Державної податкової служби.

В період з 10 травня 2011 року по 10 червня 2011 року на підставі направлень на перевірку від 5 травня 2011 року № 107, 105, 106, 110, 109, 108, 112, 111 та наказу від 27 квітня 2011 року № 521 Державною податковою інспекцією у м. Краматорську, правонаступником якої є відповідач, проведено документальну планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Вестастрой» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року. За наслідком проведення перевірки складений акт №664/23-2-30073921 від 20 червня 2011року, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 148-199).

Згідно розділу «Висновки» вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1, пункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 177 647,00 грн., у тому числі за квітень 2010 року на 11 075,00 грн., за травень 2010 року на 20 474,00 грн., за червень 2010 року на 14 892,00 грн., за липень 2010 року на 10 966,00 грн., за жовтень 2010 року на 120 240,00 грн.

Акт перевірки підписаний позивачем із зауваженнями, які стосуються неприйняття перевіряючими до уваги змісту наданих позивачем до перевірки документів (договору на виконання ремонтних робіт автотранспорту, укладеного між позивачем та ТОВ «Фарма Трейдімпекс», актів приймання-передачі автомобілів (на ремонт та з ремонту) та необґрунтованого витребування від позивача товарно-транспортних накладних.

На підставі вказаного акту перевірки 01 липня 2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від №0000582302/0/20220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222 058,75 коп., з яких за основним платежем - 177 647,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 411,75 грн.

В описовій частині акту перевірки (розділ 3.2.2) зазначено, що в період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року позивачем задекларований податковий кредит на загальну суму 4 113 959,00 грн. Перевіркою повноти визначення задекларованого податкового кредиту встановлено його завищення на 177 647,00 грн., у т.ч. за квітень 2010 року на 44 434,00 грн., за травень 2010 року на 2007,00 грн., липень 2010 року на 10 966,00 грн., жовтень 2010 року на 120 240,00 грн.

За результатами опрацювання встановлених відхилень між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено розбіжність в сумі 44 433,84 грн. за квітень 2010 року та у сумі 2006,67 грн. за травень 2010 року по контрагенту ТОВ «Кит-Авто» (ЄДРПОУ 36102732), та в сумі 10 965,90 грн. за липень 2010 року по контрагенту ТОВ «КФ Сервіс Комплект» (код ЄДРПОУ 36102732), тобто підприємствами-контрагентами не сплачені податкові зобов'язання до бюджету. По вищевказаним взаємовідносинам до перевірки не надано товарно-транспортних накладних.

Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 4030/7/23-413 від 15 квітня 2011 року провести зустрічну звірку контрагента позивача - ТОВ «КФ Сервіс Комплект» неможливо, оскільки постановою Господарського суду Донецької області від 17 березня 2011 року по справі № 42/175 Б товариство з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» визнано банкрутом, 28 березня 2011 року з Управління Державної реєстрації Донецької міської ради надійшли відомості про внесення 27 березня 2011 року до ЄДР запису № 1266140007031330 про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» на підставі судового рішення про визнання банкрутом.

Згідно відповіді Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 6199/7/23-413 від 6 червня 2011 року провести зустрічну звірку контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» неможливо, оскільки постановою Господарського суду Донецької області від 13 січня 2011 року по справі № 5/12 Б товариство з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» визнано банкрутом, місцезнаходження підприємства не встановлено.

На підставі викладеного, в акті перевірки податковою інспекцією визначено, що зазначені фінансово-господарські операції не переслідували мети здійснення господарської діяльності, що свідчить про порушення ПрАТ «Вестастрой» підпунктів 7.4.1 та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, відображення в податковому обліку факту придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Кит-Авто» призвело до завищення податкового кредиту на 57 407,00 грн.

Крім цього, в акті зазначено, що внаслідок порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством завищено податковий кредит на 120 240,00 грн. (за жовтень 2010 року) в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість по придбаним в ТОВ «Фарма Трейдімпекс» послугам з ремонту автомобілів, що не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності.

По взаємовідносинам із ТОВ «Фарма Трейдімпекс» позивачем до перевірки не надані товарно-транспортні накладні. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фарма Трейдімпекс», Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Харкова встановлено неможливість фактичного здійснення товариством господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 статті 203, ч. 1 статті 207, статті 215, п. 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, по правочинах, здійснених ТОВ «Фарма Трейдімпекс» із контрагентами», про що зазначено в акті перевірки 416/18-015/37091349 від 28 березня 2011 року.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту спірних періодів квітня - липня 2010 року, жовтня 2010 року та встановлення наявності підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є спірним питанням у межах цієї справи.

Оцінка правомірності формування податкового кредиту здійснюється судом із врахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним в період його формування.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Обов'язкові реквізити податкової накладної, що видається платником податку покупцю, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року, який діяв до 10 січня 2011 року. Пунктом 5 цього порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість. Інших підстав недійсності податкової накладної чинним законодавством не передбачено.

Згідно наявного в матеріалах справи додатку № 5 до декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень та липень 2010 року: «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (т. 2 арк. справи 76, 83-84, 96), позивачем до складу податкового кредиту квітня 2010 року на підставі податкових накладних № 258004 від 6 квітня 2010 року (т.1 арк. справи 66) та №278003 від 26 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 67), виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» (ІПН 357942605640) включений податок на додану вартість в сумі 44433,84 грн., до складу податкового кредиту травня 2010 року на підставі податкової накладної № 301003 від 19 травня 2010 року (т. 1 арк. справи 68) виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» (ІПН 357942605640) включений податок на додану вартість в сумі 2006,67 грн., до складу податкового кредиту липня 2010 року на підставі податкових накладних № 534006 від 19 липня 2010 року та № 536005 від 21 липня 2010 року, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» (ІПН 361027305642) включений податок на додану вартість в сумі 10 965,90 грн. (т. 1 арк. справи 64,65).

Згідно наявного в матеріалах справи додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року: «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (т. 2 арк. справи 100-101) до складу податкового кредиту жовтня 2010 року по контрагенту ТОВ «Фарма Трейдімпекс» (ІПН 370913420334) позивач включив податок на додану вартість в сумі 120 240,00 грн. Як встановлено в ході перевірки та не заперечується позивачем, податковий кредит жовтня 2010 року сформований на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма Трейдімпекс» від 05 жовтня 2010 року № 510071, № 510073, № НОМЕР_5, № 510075 (т. 1 арк. справи 36-39).

Виходячи з наведеного вище, положеннями законодавства, чинного у періодах, в яких виникли спірні правовідносини, виникнення права платника податку на податковий кредит пов'язувалося із наявністю податкової накладної, оформленої у відповідності із вимогами, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів (т. 2 арк. справи 171-177) товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» отримано свідоцтво платника податку на додану вартість 27 січня 2009 року, анульовано - 16 червня 2011 року; товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» отримано свідоцтво платника податку на додану вартість 19 березня 2008 року, анульовано 11 травня 2011 року; товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма Трейдімпекс» отримано свідоцтво платника податку на додану вартість 13 липня 2010 року, анульовано 21 березня 2011 року. Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено, що контрагенти позивача у періоді виписки позивачу податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Втім, виходячи зі змісту пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту з податку на додану вартість. Підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. Відбуття господарської операції пов'язано з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та має відповідати змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року за № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ході перевірки доводів відповідача, викладених в акті перевірки про відсутність зв'язку між господарськими операціями з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Кит-Авто» судом встановлено, що правовідносини між позивачем та ТОВ «Кит-Авто», ТОВ «КФ Сервіс Комплект» здійснювалися на підставі укладених договорів.

Так, 9 березня 2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кит-Авто» укладений договір постачання № 09/03 (т.1 арк. справи 75-76), умовами якого передбачалося постачання товарів народного споживання, асортимент, кількість, ціна яких мали визначатися у накладних, що є його невід'ємною частиною. На підтвердження відбуття господарських операцій на підставі умов зазначеного договору позивачем надані видаткові накладні: №258004 від 06 квітня 2010 року на постачання єврорубероіду ХПП у кількості 1000 кв.м., бикроеласту ЕКП 4,0 гран. сер (10м) у кількості 7 030 кв.м. на загальну суму 250 000,00 грн., у тому числі 41 666,67 грн. ПДВ, №278003 від 26 квітня 2010 року на постачання єврорубероіду нижній шар у кількості 251 кв.м., єврорубероіду верхній шар у кількості 261 кв.м.) на загальну суму 16 603,00 грн., у тому числі 2 767,17 грн. ПДВ; №301003 від 19 травня 2010 року на постачання єврорубероіду нижній шар у кількості 128 кв.м., єврорубероіду верхній шар у кількості 270 кв.м. на загальну суму 12 040,00 грн. (т. 1 арк. справи 61-63). Зазначені накладні досліджувалися відповідачем в ході проведеної перевірки.

15 липня 2010 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «КФ Сервіс Комплект» укладений договір постачання № 15/07-10 (т.1 арк. справи 74), умовами якого передбачалося постачання будівельних матеріалів, асортимент, кількість, ціна яких мали визначатися у накладних, що є його невід'ємною частиною. На підтвердження відбуття господарських операцій на підставі умов зазначеного договору позивачем надані видаткові накладні: №534006 від 19 липня 2010 року на постачання бикроеласту ЕКП 4,0 гран. сер (10м) у кількості 1 164,00 кв.м. на суму 29 336,40, у тому числі ПДВ в сумі 4 889,40 грн.; №536005 від 21 липня 2010р. на постачання цементу ШПЦ-ІІІ/А-400 у тарі 50 кг у кількості 3,00 т., бетон М100 у кількості 5,00 куб.м., бикроеласту ЕКП 4,0 гран. сер (10м) у кількості 1 160,00 кв.м. на загальну суму 36 459,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 6 076,50 грн. (т. 1 арк. справи 59-60).

Крім цього на підтвердження відбуття господарських операцій позивачем надані банківські виписки на підтвердження сплати ним вартості поставленого товару контрагентам (т. 1 арк. справи 69-73), документи зведеного складського обліку (т. 2 арк. справи 204-251, т. 3 арк. справи 1-2) та акти приймання передачі виконаних будівельних робіт, що підтверджують подальше використання придбаних в контрагентів будівельних матеріалів у здійснюваній позивачем господарській діяльності (т. 2 арк. справи 123-169).

Також, на підставі умов укладеного договору здійснювалися правовідносини між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фарма Трейдімпекс». Так, 1 жовтня 2010 року між позивачем та ТОВ «Фарма Трейдімпекс» укладений договір на надання послуг з технічного обслуговування по ремонт автотранспортних засобів, за умовами якого ТОВ «Фарма Трейд Імпекс» зобов'язалося надати послуги та виконати роботи з технічного обслуговування та/або ремонту транспортних засобів та їх запасних частин (т. 1 арк. справи 20-21). Згідно акту від 1 жовтня 2010 року до договору № 05/10-10 позивачем передано виконавцю наступні автомобілі: КАМАЗ 65115-017 самоскид - 2 од.; КАМАЗ -65115-1130592 - 1 од., КАМАЗ -65115-018-1130599 - 1 шт.

На підтвердження відбуття господарських операцій на підставі умов зазначеного договору позивачем надані акти здавання-прийняття робіт (виконаних послуг) № 510071 від 5 жовтня 2010 року на ремонт автомобіля КАМАЗ 65115-017 самоскид держ. номер НОМЕР_1, № 510073 від 5 жовтня 2010 року на ремонт автомобіля КАМАЗ -65115-017 самоскид держ. номер НОМЕР_2, № НОМЕР_5 на ремонт автомобіля КАМАЗ 63115-018 самоскид держ. номер НОМЕР_3, №510075 на ремонт автомобіля КАМАЗ 65115-018 самоскид держ. номер НОМЕР_4 (т. 1 арк. справи 24, 27, 30, 33). Вартість робіт визначена в цих актах на підставі калькуляцій, що підписані сторонами (т. 1 арк. справи 25, 28, 31, 34). Крім цього на підтвердження відбуття господарських операцій позивачем надані банківські виписки на підтвердження сплати ним вартості послуг (т. 1 арк. справи 41-43), подорожні листи (т. 1 арк. справи 205-210), копії інвентарних карток обліку основних засобів із наявними відмітками про ремонт зазначених транспортних засобів (т. 2 арк. справи 119-122).

Дослідивши наведені документи, суд дійшов висновку про підтвердження ними фактичного придбання позивачем товарів та послуг у періодах, що були перевірені відповідачем.

Стосовно посилань відповідача на не пов'язаність здійснюваних позивачем операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», вмотивованих відсутністю в позивача товарно-транспортних накладних, визнанням підприємств контрагентів позивача банкрутами та наявністю розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання відповідача на не встановлення факту придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», вмотивовані відсутністю товарно-транспортних накладних, судом не приймаються до уваги, оскільки за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, відсутність такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару (роботи, послуги) оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не факт придбання товару. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Судом також не приймаються до уваги посилання відповідача на визнання підприємств контрагентів позивача: ТОВ «Кит-Авто» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект» банкрутами, оскільки відповідні судові рішення були прийняті у січні та березні 2011 року, в той час як відносини з постачання товарно-матеріальних цінностей, наслідки здійснення яких відображені позивачем податковому обліку, мали місце у квітні - липні 2010 року.

Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок, вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих ним від ТОВ «КФ Сервіс Комплект» та ТОВ «Кит-Авто» сплачено позивачем в повному обсязі (т. 1 арк. справи 69-73). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено виконання позивачем всіх передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" умов для формування податкового кредиту. Приписами Закону України "Про податок на додану вартість" передумовою віднесення відповідних сум податків до податкового кредиту, не передбачено встановлення фактичної сплати цих сум до бюджету контрагентами по ланцюгу. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету або його декларування, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

З огляду на наведене, враховуючи не зазначення в акті перевірки та ненадання відповідачем доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідача або невикористанням товару у господарській діяльності позивача, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про відображення позивачем в податковому обліку виконання господарських операцій, що не пов'язані із здійснюваною ним господарської діяльності та порушенням підпункту 7.4.4 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість». Наявними в матеріалами справи документами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Кит-Авто» та ТОВ «КФ Сервіс Комплект», формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих зазначеними контрагентами, які на період їх видачі були платниками податку, що обумовлює висновки про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів квітня, травня та липня 2010 року податку на додану вартість в загальній сумі 57 406,41 грн.

Стосовно посилань відповідача на не пов'язаність здійснюваних позивачем операцій з придання ремонтних робіт від ТОВ «Фарма-Трейдімпекс», вмотивованих відсутністю товарно-транспортних накладних, ненаданням до перевірки документів, що підтверджують необхідність проведення ремонту транспортних засобів та посиланнями на акт перевірки Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова суд зазначає таке.

Посилання відповідача на не встановлення факту придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Фарма-Трейдімпекс», вмотивовані відсутністю товарно-транспортних накладних, судом не приймаються до уваги, оскільки зазначені документи не мають жодного відношення до встановлення факту виконання ремонтних робіт, підтверджують витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не придбання робіт чи послуг. Крім того, серед матеріалів справи наявні подорожні листи, якими оформлювалося доставка позивачем транспортних засобів до місця їх ремонту та їх повернення (т. 1 арк. справи 205-210). Із врахуванням свідчень, отриманих від ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи, суд приймає до уваги посилання позивача на подорожні листи № 914362, 914363 як доказ транспортування належних йому транспортних засобів до м. Харкова для проведення ремонтних робіт.

Доводи стосовно відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання нікчемних правочинів, що засновані на інформації в акті Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова № 416/18-015/37091349 від 28 грудня 2011 року, також не приймаються судом до уваги, оскільки встановити відношення цих висновків до періоду відбуття операцій між позивачем та ТОВ «Фарма Трейдімпекс» встановити неможливо. Податковою інспекцією в Ленінському районі м. Харкова встановлено незнаходження ТОВ «Фарма-Трейдімекс» за адресою реєстрації у січні 2011 року, втім як спірні правовідносин між позивачем та цим товариством відбувалися у жовтні 2010 року; відомості про відсутність в контрагента позивач - трудових ресурсів, основних засобів та інших виробничих потужностей, наявність яких є необхідною для здійснення товариством господарської діяльності визначені без вказівки на період податкової звітності, з якої встановлені ці обставини та її відношення до періоду виникнення спірних правовідносини.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В обґрунтування висновків про нікчемність правочинів відповідач послався на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договору вимог частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням статтю 215 Цивільного кодексу України. Проте, стаття 215 Цивільного кодексу України розмежовує підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Фарма Трейдімпекс» безпосередньо при здійсненні спірних операцій. З огляду на зазначене, суд не приймає посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів, внаслідок яких позивач включив до податкового кредиту жовтня 2010 року податок на додану вартість в сумі 120 240,00 грн.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій, що спростовує висновки відповідача про неправомірність відображення в податковому обліку приватного акціонерного товариства «Вестастрой» наслідків здійснення господарських операцій з ТОВ «Кит-Авто», ТОВ «КФ Сервіс Комплект», ТОВ «Фарма Трейдімпекс» шляхом включення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту квітня 2010 року в сумі 44434,00 грн., травня 2010 року в сумі 2007,00 грн., липня 2010 року в сумі 109 66,00 грн., жовтня 2010 року в сумі 120 240,00 грн., та відповідно заниження податку на додану вартість до сплати в загальній сумі 177 647,00 грн., у т.ч. за квітень 2010 року на 11 075,00 грн., травень 2010 року на 20 474,00 грн., червень 2010 року на 14 892,00 грн., липень 2010 року на 10966,00 грн., жовтень 2010 року на 120 240,00 грн.

Отже за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на додану вартість на 177 647,00 грн. у звітних періодах квітень - липень 2010 року, жовтень 2010 року відсутні підстави для донарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 44 411,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000582302/0/20220 від 1 липня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 220 058,75 грн., з яких за основним платежем 177647,00 грн., за штрафними санкціями - 44 411,75 грн., прийнято відповідачем - Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання зазначеного податкового повідомлення-рішення недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» до Державної податкової інспекції в м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000582302/0/20220 від 1 липня 2011 року,- задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000582302/0/20220 від 1 липня 2011 року, яким Приватному акціонерному товариству «Вестастрой» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 222 058,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 177 647,00 грн., штрафні санкції - 44 411,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» (код ЄДРПОУ 30073921, адреса: 84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Вознесенського, буд. 25) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 27 вересня 2012 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 2 жовтня 2012 року.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.