Постанова

від 03.10.2012 по справі 2а/1270/6721/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6721/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Бойко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у період з 20 лютого 2012 року по 24 лютого 2012 року посадовими особами Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" (код за ЄДРПОУ 37429530) з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон», код ЄДРПОУ 37156815 та ТОВ «Латифа», код ЄДРПОУ 36810950 за період з 01.04.2011 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт №530/231/37429530 від 03 березня 2012 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення - рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на суму 189910,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти позову, просив відмовити у задоволенні позову повністю, наполягав на тому, що висновки акту є обґрунтованими, встановленими під час перевірки, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є законним.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" перебуває на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції у Луганській області Державної податкової служби України та є платником податків.

03.03.2012 згідно п.п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" (код за ЄДРПОУ 37429530) з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон», код ЄДРПОУ 37156815 та ТОВ «Латифа», код ЄДРПОУ 36810950 за період з 01.04.2011 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт №530/231/37429530 від 03 березня 2012 року (а.с.54-82).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ «НВП «Енергосфера» занижено податок на прибуток у сумі 189909 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року у сумі 92871 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 97039 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «НВП «Енергосфера» за період з 01.04.11 по 30.09.11 занижено податок на додану вартість на суму 269426 грн., у тому числі по періодам: квітень 2011 року на суму 6925 грн., травень 2011 року на суму 4413 грн., червень 2011 року на суму 69420 грн., липень 2011 року на суму 16320 грн., вересень 2011 року на суму 172348 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 12 квітня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000832310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 189910,00 грн. (а.с.48).

Податковий орган висновки щодо не підтвердження складу валових витрат ґрунтував на тому, що позивач на запит податкової інспекції не надіслав первинні документи, які підтверджують вчинення господарських операцій між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа», ПП «Арікон». Посадовими особами ТОВ «НВП «Енергосфера» на запит державного органу не надано пояснень, чи було придбаний товар/послуги спожиті у власній виробничій діяльності чи було реалізовано покупцям. Як наслідок не доведена мета використання придбаних товарів/послуг у постачальника ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» у господарській діяльності ТОВ «НВП «Енергосфера», оскільки не передбачає отримання доходу. За результатами аналізу даних АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» відсутні за місцем знаходження (податковою адресою), у зв'язку з чим виконання обов'язку щодо поставки ТОВ «НВП «Енергосфера» товару є неможливим. Під час перевірки були досліджені акти по зазначеним контрагентам, за якими встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, інших виробничих потужностей. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що угоди між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» мають ознаки нікчемності.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність складу валових витрат позивача. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Відповідач ґрунтував свої висновки про неправомірність формування позивачем податку на прибуток на підставі даних автоматизованих інформаційних систем ДПА України та актів перевірки іншого суб'єкту господарювання без повного дослідження документів первинного обліку та звітності позивача.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин та повного переліку первинних бухгалтерських документів, що потягло за собою необґрунтовані висновки.

Наявні в справі первинні документи позивача свідчать про наступне.

1. Між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа» 05.09.2011 укладений договір № 41411 про поставку продукції. Згідно п. 2.1 Асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях, доданих до договору. Згідно п. 6.1 Порядок (умови поставки, вид транспорту) та строки виготовлення і поставки продукції, визначаються в специфікаціях. ( Т. 2 а.с. 15-23)

На виконання умов договору ТОВ «Латифа» були виписані та видані ТОВ «НВП «Енергосфера» податкові накладні, рахунки-фактури (Т. 2 а.с. 24,25,27,29,30,31,34,35).

Фактичне отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними (Т. 2 а.с. 26,28,32,33,36).

На отримання товару з боку ТОВ «НВП «Енергосфера» за вказаним договором було видано довіреності № 48 від 28.09.2011. № 49 від 29.09.2011, № 51 від 30.09.2011 на ім'я ОСОБА_1, та довіреності № 52 від 03.10.2011, № 65 від 31.10.2011 на ім'я ОСОБА_2, які зареєстровані в електронному варіанті в Журналі реєстрації довіреностей (Т. 3 а.с. 184).

На підтвердження транспортування товару від ТОВ «Латифа» до ТОВ «НВП «Енергосфера» з визначенням адреси розвантажування згідно умов поставки, визначеної у специфікаціях до договору позивачем надані товарно-транспортні накладні (Т. 3 а.с. 185-194). У судовому засіданні встановлено, що транспортування товару було здійснено ТОВ «Латифа» власними силами.

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Латифа» (Т. 4 а.с. 85-87).

2. Між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ПП «Арикон» 01.04.2011 укладено договір № 40511 про поставку продукції. Згідно п. 2.1 Асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях, доданих до договору. Згідно п. 6.1 Порядок (умови поставки, вид транспорту) та строки виготовлення і поставки продукції, визначаються в специфікаціях. ( Т. 2 а.с. 63-80, Т 3 а.с. 179).

На виконання умов договору ПП «Арикон» були виписані та видані ТОВ «НВП «Енергосфера» податкові накладні, рахунки-фактури (Т. 2 а.с. 81,82,84,85,86,88,89,91,92,94,96,98,99,101,103,105,107,108,110,111,113,114,116,117,119,120,121,123,125,126,128,129-131).

Фактичне отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними (Т. 2 а.с. 87,90,93,95,97,100,102,104,106,109,112,115,118,122,124,127).

На отримання товару з боку ТОВ «НВП «Енергосфера» за вказаним договором було видано довіреності № 4 від 05.04.2011, № 5 від 28.04.2011, № 8 від 06.05.2011, № 6,7 від 05.05.2011, № 9 від 11.05.2011, № 10 від 20.05.2011, № 15 від 06.06.2011, , № 16 від 08.06.2011, № 18 від 30.06.2011, № 21 від 07.07.2011, № 21 від 07.07.2011, № 31 від 12.07.2011, № 35 від 09.08.2011, № 37 від 19.08.2011, № 38 від 22.08.2011, № 50 від 30.09.2011 на ім'я ОСОБА_1, які зареєстровані в електронному варіанті в Журналі реєстрації довіреностей (Т. 3 а.с. 184).

На підтвердження транспортування товару від ПП «Арикон» до ТОВ «НВП «Енергосфера» з визначенням адреси розвантажування згідно умов поставки, визначеної у специфікаціях до договору позивачем надані товарно-транспортні накладні (Т. 3 а.с. 195-215). У судовому засіданні встановлено, що транспортування товару було здійснено ПП «Арикон» власними силами.

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Арикон» (Т. 4 а.с.73-84,88). На підтвердження факту здійснення позивачем сплати за отриманий товар до матеріалів справи додані акти звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Латифа» та ПП «Арікон» (Т. 3 а.с. 14,62).

Також представником позивача під час розгляду справи були надані бухгалтерські документи, які свідчать про подальшу реалізацію отриманого товару від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» іншим контрагентам позивача, а саме: ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ТОВ «ФПГ «Схід-Захід», ТОВ «Завод Стахановмаш», ВАТ «Дніпровський меткомбінат», ТОВ «ВКФ «Промсоюз», ТОВ «Арматурноелектронасосний ТД», ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ТОВ «Сармат», ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ПАТ «Енергомашспецсталь», ТОВ БІК «Прима Терм», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» ( Т. 2 а.с. 181-250, Т. 3 а.с. 1-131, Т. 4 а.с. 14-17, 24-42).

З урахуванням наданих позивачем завірених копій первинних документів бухгалтерського обліку у судовому засіданні було засвідчено їх відповідність оригіналам, та якими підтверджено реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «НПП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа, ПП «Арикон».

На підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» зареєстровані юридичними особами, є платниками податків та страхових внесків, здійснюють господарську діяльність згідно видів діяльностей, визначених у Статуті підприємства представником позивача надані Статут підприємства, свідоцтва платника ПДВ, довідку з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, повідомлення про взяття на облік страхувальника, довідку про взяття на облік платника податків, страхове свідоцтво (Т.3 а.с. 1-12, 37-61).

Згідно п.п 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на формування валових витрат впливає наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до зазначених норм законодавства, у рядку 04.1 деклараціях з податку на прибуток за ІІ,ІІІ квартал 2011 року позивачем відображені витрати на придбання товарів від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон».

Як вбачається з аналізу первинних документів, наявних у справі, позивач правомірно формував валові витрати на підставі розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та наявність первинної бухгалтерської документації у позивача, суд приходить до висновку, що позивачем документально спростовані висновки акту перевірки Алчевської ОДПІ у Луганській області № 530/231/37429530 від 03.03.2012 та підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат витрати з придбання товарів від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» у відповідні періоди та оплати за отриманий товар від вказаних підприємств, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000832310 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі за основним платежем - 189910,00 грн.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування продукції, отриманої позивачем за договорами від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон», суд вважає безпідставним, оскільки позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, які відповідають оригіналам та визнані судом як належні докази на підтвердження транспортування товару від контрагентів - ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» до ТОВ «НПП «Енергосфера» за адресами, визначеними у специфікаціях.

Щодо посилання податкового органу на те, що договори, укладені між ТОВ «НПП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа», ПП «Арикон» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» у відповідні періоди, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Законом України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України №0000832310 від 12 квітня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 189910,00 грн. грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1899,10 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 жовтня 2012 року.

СуддяН.В. Кравцова