Ухвала
від 13.11.2012 по справі 2а/1270/6721/2012
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року справа №2а/1270/6721/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Попова В.В.,

суддів Лях О.П., Гайдар А.В.

секретар Мартаков О.А.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Енергосфера" Ковальової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6721/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6721/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000832310 від 12 квітня 2012 року задоволені.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення - рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області Державної податкової служби України №0000832310 від 12 квітня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 189910,00 грн. грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1899,10 грн.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції , як таку, що є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нове рішення по справі про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" перебуває на податковому обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції у Луганській області Державної податкової служби України та є платником податків.

03.03.2012 згідно п.п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енергосфера" (код за ЄДРПОУ 37429530) з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Арикон», код ЄДРПОУ 37156815 та ТОВ «Латифа», код ЄДРПОУ 36810950 за період з 01.04.2011 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт №530/231/37429530 від 03 березня 2012 року (а.с.54-82).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ «НВП «Енергосфера» занижено податок на прибуток у сумі 189909 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року у сумі 92871 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 97039 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ «НВП «Енергосфера» за період з 01.04.11 по 30.09.11 занижено податок на додану вартість на суму 269426 грн., у тому числі по періодам: квітень 2011 року на суму 6925 грн., травень 2011 року на суму 4413 грн., червень 2011 року на суму 69420 грн., липень 2011 року на суму 16320 грн., вересень 2011 року на суму 172348 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 12 квітня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000832310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 189910,00 грн. (а.с.48).

Податковий орган висновки щодо не підтвердження складу валових витрат ґрунтував на тому, що позивач на запит податкової інспекції не надіслав первинні документи, які підтверджують вчинення господарських операцій між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа», ПП «Арікон». Посадовими особами ТОВ «НВП «Енергосфера» на запит державного органу не надано пояснень, чи було придбаний товар/послуги спожиті у власній виробничій діяльності чи було реалізовано покупцям. Як наслідок не доведена мета використання придбаних товарів/послуг у постачальника ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» у господарській діяльності ТОВ «НВП «Енергосфера», оскільки не передбачає отримання доходу. За результатами аналізу даних АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» відсутні за місцем знаходження (податковою адресою), у зв'язку з чим виконання обов'язку щодо поставки ТОВ «НВП «Енергосфера» товару є неможливим. Під час перевірки були досліджені акти по зазначеним контрагентам, за якими встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, інших виробничих потужностей. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що угоди між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» мають ознаки нікчемності.

Суд першої інстанції зазначив, що наявність у ланцюгу постачання контрагентів, які не знаходяться за місцем реєстрації не свідчить про недостовірність складу валових витрат позивача. Порушення податкового законодавства, у разі їх документального доведення, вчинені контрагентами не є свідченням протиправності дій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки за статтею 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Невиконання контрагентами по ланцюгу постачання своїх зобов'язань має наслідком притягнення до відповідальності саме цих суб'єктів господарювання.

Відповідач ґрунтував свої висновки про неправомірність формування позивачем податку на прибуток на підставі даних автоматизованих інформаційних систем ДПА України та актів перевірки іншого суб'єкту господарювання без повного дослідження документів первинного обліку та звітності позивача.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення був складений без врахування усіх фактичних обставин та повного переліку первинних бухгалтерських документів, що потягло за собою необґрунтовані висновки.

Наявні в матеріалах адміністративної справи первинні документи позивача свідчать про наступне.

1. Між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа» 05.09.2011 укладений договір № 41411 про поставку продукції. Згідно п. 2.1 Асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях, доданих до договору. Згідно п. 6.1 Порядок (умови поставки, вид транспорту) та строки виготовлення і поставки продукції, визначаються в специфікаціях. ( Т. 2 а.с. 15-23)

На виконання умов договору ТОВ «Латифа» були виписані та видані ТОВ «НВП «Енергосфера» податкові накладні, рахунки-фактури (Т. 2 а.с. 24,25,27,29,30,31,34,35).

Фактичне отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними (Т. 2 а.с. 26,28,32,33,36).

На отримання товару з боку ТОВ «НВП «Енергосфера» за вказаним договором було видано довіреності № 48 від 28.09.2011. № 49 від 29.09.2011, № 51 від 30.09.2011 на ім'я ОСОБА_3, та довіреності № 52 від 03.10.2011, № 65 від 31.10.2011 на ім'я ОСОБА_4, які зареєстровані в електронному варіанті в Журналі реєстрації довіреностей (Т. 3 а.с. 184).

На підтвердження транспортування товару від ТОВ «Латифа» до ТОВ «НВП «Енергосфера» з визначенням адреси розвантажування згідно умов поставки, визначеної у специфікаціях до договору позивачем надані товарно-транспортні накладні (Т. 3 а.с. 185-194). Представник позивача вказував , що транспортування товару було здійснено ТОВ «Латифа» власними силами.

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Латифа» (Т. 4 а.с. 85-87).

2. Між ТОВ «НВП «Енергосфера» та ПП «Арикон» 01.04.2011 укладено договір № 40511 про поставку продукції. Згідно п. 2.1 Асортимент, кількість, номенклатура продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях, доданих до договору. Згідно п. 6.1 Порядок (умови поставки, вид транспорту) та строки виготовлення і поставки продукції, визначаються в специфікаціях. ( Т. 2 а.с. 63-80, Т 3 а.с. 179).

На виконання умов договору ПП «Арикон» були виписані та видані ТОВ «НВП «Енергосфера» податкові накладні, рахунки-фактури (Т. 2 а.с. 81,82,84,85,86,88,89,91,92,94,96,98,99,101,103,105,107,108,110,111,113,114,116,117,119,120,121,123,125,126,128,129-131).

Фактичне отримання товару позивачем підтверджується видатковими накладними (Т. 2 а.с. 87,90,93,95,97,100,102,104,106,109,112,115,118,122,124,127).

На отримання товару з боку ТОВ «НВП «Енергосфера» за вказаним договором було видано довіреності № 4 від 05.04.2011, № 5 від 28.04.2011, № 8 від 06.05.2011, № 6,7 від 05.05.2011, № 9 від 11.05.2011, № 10 від 20.05.2011, № 15 від 06.06.2011, , № 16 від 08.06.2011, № 18 від 30.06.2011, № 21 від 07.07.2011, № 21 від 07.07.2011, № 31 від 12.07.2011, № 35 від 09.08.2011, № 37 від 19.08.2011, № 38 від 22.08.2011, № 50 від 30.09.2011 на ім'я ОСОБА_3, які зареєстровані в електронному варіанті в Журналі реєстрації довіреностей (Т. 3 а.с. 184).

На підтвердження транспортування товару від ПП «Арикон» до ТОВ «НВП «Енергосфера» з визначенням адреси розвантажування згідно умов поставки, визначеної у специфікаціях до договору позивачем надані товарно-транспортні накладні (Т. 3 а.с. 195-215). Представник позивача вказував, що транспортування товару було здійснено ПП «Арикон» власними силами.

Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Арикон» (Т. 4 а.с.73-84,88). На підтвердження факту здійснення позивачем сплати за отриманий товар до матеріалів справи додані акти звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Латифа» та ПП «Арікон» (Т. 3 а.с. 14,62).

Також , з матеріалів справи вбачається, що представником позивача , під час розгляду справи у суді першої інстанції, були надані бухгалтерські документи, які свідчать про подальшу реалізацію отриманого товару від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» іншим контрагентам позивача, а саме: ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», ТОВ «ФПГ «Схід-Захід», ТОВ «Завод Стахановмаш», ВАТ «Дніпровський меткомбінат», ТОВ «ВКФ «Промсоюз», ТОВ «Арматурноелектронасосний ТД», ПАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ТОВ «Сармат», ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», ПАТ «Енергомашспецсталь», ТОВ БІК «Прима Терм», ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» ( Т. 2 а.с. 181-250, Т. 3 а.с. 1-131, Т. 4 а.с. 14-17, 24-42).

З урахуванням наданих позивачем завірених копій первинних документів бухгалтерського обліку у судовому засіданні суду першої інстанції було засвідчено їх відповідність оригіналам, та якими підтверджено реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «НПП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа, ПП «Арикон».

На підтвердження того, що контрагенти позивача - ТОВ «Латифа», ПП «Арікон» зареєстровані юридичними особами, є платниками податків та страхових внесків, здійснюють господарську діяльність згідно видів діяльностей, визначених у Статуті підприємства представником позивача надані Статут підприємства, свідоцтва платника ПДВ, довідку з ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, повідомлення про взяття на облік страхувальника, довідку про взяття на облік платника податків, страхове свідоцтво (Т.3 а.с. 1-12, 37-61).

Згідно п.п 138.1.1 п. 138.1 статті 138 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п.п 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на формування валових витрат впливає наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до зазначених норм законодавства, у рядку 04.1 деклараціях з податку на прибуток за ІІ,ІІІ квартал 2011 року позивачем відображені витрати на придбання товарів від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон».

Як вбачається з аналізу первинних документів, наявних у справі, позивач правомірно формував валові витрати на підставі розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини та наявність первинної бухгалтерської документації у позивача, суд приходить до висновку, що позивачем документально спростовані висновки акту перевірки Алчевської ОДПІ у Луганській області № 530/231/37429530 від 03.03.2012 та підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат витрати з придбання товарів від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» у відповідні періоди та оплати за отриманий товар від вказаних підприємств, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000832310 від 12.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі за основним платежем - 189910,00 грн.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування продукції, отриманої позивачем за договорами від ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон», суд вважає безпідставним, оскільки позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, які відповідають оригіналам та визнані судом як належні докази на підтвердження транспортування товару від контрагентів - ТОВ «Латифа» та ПП «Арикон» до ТОВ «НПП «Енергосфера» за адресами, визначеними у специфікаціях.

Щодо посилання податкового органу на те, що договори, укладені між ТОВ «НПП «Енергосфера» та ТОВ «Латифа», ПП «Арикон» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення постанови суду першої інстанції без змін згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6721/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 р. у справі № 2а/1270/6721/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана колегією суддів 13.11.2012 р.

Колегія суддів : В.В. Попов

О.П.Лях

А.В.Гайдар

СудДонецький апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення13.11.2012
Оприлюднено19.11.2012
Номер документу27472676
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/1270/6721/2012

Ухвала від 25.10.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов Володимир Васильович

Ухвала від 13.11.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов В.В.

Ухвала від 25.10.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Попов В.В.

Постанова від 03.10.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Кравцова

Ухвала від 18.09.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Кравцова

Ухвала від 03.09.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

Н.В. Кравцова

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні