Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-8771/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2012 року № 2а-8771/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Батекс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС третя особа-1ТОВ «НВФ КМТ 2002» третя особа-2ТОВ «Рембудпостач -2008» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 18 квітня 2012 року № 0000822220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»на 501435,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 61633,00 грн.

- від 18 квітня 2012 року № 0000812220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 298564,00 грн. за основним платежем та 70224,00 грн. штрафних санкцій (позивачем оскаржується частково, а саме в частині визначення суми зобов'язання у 364368,00 грн., у т.ч. 295028,00 грн. -за основним платежем та 69340,00 грн. -за штрафними фінансовими санкціями) ,

- від 18 квітня 2012 року № 0000832220, яке є взаємопов'язаним з попереднім рішенням та яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13040,00 грн.,

які в свою чергу прийнято на підставі висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, зокрема, про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат за наслідками операцій з ТОВ "НВФ КМТ 2002" та ТОВ "Рембудпостач - 2008" за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

Ухвалою від 13.08.2012 р. суддею Кармазіним О.А. прийнято до свого провадження дану адміністративну справу (в частині викладених вище позовних вимог) та призначено справу до судового розгляду на 29.08.2012 р., який було відкладено до 19.09.2012, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів та пояснень по суті спору, а також залученням до участі у справі третіх осіб ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»(контрагентів позивача за спірними операціями). В судовому засіданні 19.09.2012 року сторонами заявлено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

В контексті оскаржуваних рішень позивач вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України. Зокрема, позивач зазначає, що підставами прийняття спірних рішень стали викладені в акті перевірки висновки відповідача, зокрема щодо: 1) відсутності економічної вигоди від отримання позивачем посередницьких послуг по просуванню високотехнологічного устаткування контрагентами позивача ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008», що на думку ДПІ призвело до завищення валових витрат та податкового кредиту; 2) розбіжностей у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів; 3) декларування позивачем у липні 2011 року двічі суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Верстаттехсервіс», що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2011 року на 3536,00 грн. (вказане порушення позивачем визнається та податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000812220 щодо визначення даного зобов'язання у сумі 3536,00 грн. не оскаржується); 4) встановлення розбіжностей між даними реєстру виданих податкових накладних та додатку № 5 до декларацій з ПДВ по контрагентам позивача ПАТ «Завод Екватор»та ПП «ОСОБА_2»(в акті перевірки відсутній виклад порушення та взагалі згадування про зазначених контрагентів, при цьому, висновки ДПІ щодо останніх наявні у листі-відповіді про розгляд заперечення на акт перевірки від 12.04.2012).

В той же час, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що: 1) фактично спірні операції щодо пошуку покупців технологічного обладнання та устаткування між позивачем та контрагентами ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»виконані, здійснено низку організаційного характеру та для позивача знайдені потенційні покупці, яким за допомогою вказаних контрагентів продано дане обладнання та устаткування високотехнологічного характеру, що (участь третіх осіб у переговорах та організаційних заходах щодо укладання договорів) підтверджується у т.ч. покупцями обладнання, а також належними доказами, а саме - оформлено належним чином всі первинні документи та виписані позивачу податкові накладні, проведено розрахунки, докази щодо чого були надані у повному обсязі під час перевірки та під час розгляду даної справи; 2) встановлена розбіжність між даними наведеними позивачем у деклараціях з податку на прибуток у рядках 01.2 «приріст балансової вартості»та 04.2 «убуток балансової вартості»не відповідає дійсності, оскільки позивачем була зроблена уцінка запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку та безоплатно отримані ТМЦ, що в свою чергу з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів, валові доходи або валові витрати платника податків; 3) встановлена розбіжність між даними реєстру виданих податкових накладних та додатку № 5 до декларацій з ПДВ також не відповідає дійсності, оскільки ДПІ не було взято до уваги той факт, що в реєстрі накладних вказуються всі виписані податкові накладні в хронологічному порядку, а в додатку № 5 суми ПДВ по одному контрагенту додаються та відображаються в одному рядку, а відтак ДПІ не було досліджено всіх зазначених у реєстрі накладних та здійснено їх сумування.

Відтак, позивач просить повністю задовольнити позов.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки вважає, що спірні рішення прийняті у повній відповідності із законодавством України, є обґрунтованими, а отже підстав для їх скасування не має.

Треті особи позовні вимоги позивача підтримали. При цьому, на підтвердження фактичного вчинення спірних операцій між ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»із позивачем, третіми особами надано до суду письмові пояснення щодо дійсного вчинення даних операцій, надано докази та первинні документи на підтвердження здійснення пошуку покупців на обладнання позивача, визначено перелік підприємств, яким було реалізовано обладнання позивача за допомогою третіх осіб тощо.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третіми особами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Батекс»зареєстровано в якості юридичної особи Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.05.2005, код ЄДРПОУ 19365112. Позивача взято на податковий облік 11.10.2006. Позивач є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 18.03.2002 № 39007441, яке на момент проведення перевірки та розгляду справи є чинне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт перевірки № 19/22-20/19365112 від 29.03.2012 (далі -Акт перевірки).

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, за наслідком чого донараховано позивачу суму податку на прибуток у розмірі 509 611,00 грн., а також п. 7.4.5 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до нарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 298 564,00 грн. (стор. 43 Акту перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки та встановлених в ньому порушень відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000822220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»на 501 435,00 грн. (основний платіж) та штрафних санкцій у розмірі 61633,00 грн., № 0000812220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 298 564,00 грн. за основним платежем та 70 224,00 грн. штрафних санкцій та № 0000832220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13 040,00 грн.

1) Зокрема, відносно обставин (Перший епізод) , які покладені в основу висновків акту перевірки та які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, які в т.ч. прийняті за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008», в акті перевірки зазначено наступне.

У п. 3.1.2. Акту перевірки (Валові витрати), у п. 3.2.1. (Податковий кредит з ПДВ) та у п. 3.2.3 (Податок на додану вартість) зазначено, що у перевіряємому періоді (01.01.2009 -31.12.2011) між позивачем (Замовник) та ТОВ «НВФ КМТ 2002»(код 34852501) (Виконавець) укладені господарські договори, ціль та предмет, яких визначено у таблиці:

Місце укладання договору Дата договоруНомер договоруПредмет договоруОплата та порядок її здійснення м. Кременчук 26.01.2009 01/09пошук покупця на промислове устаткування, що належить Замовникові; моніторинг існуючих технологічних процесів обробки металу на підприємствах; забезпечення на підприємствах покупців відробки конструкції деталей на технологічність, з метою узгодження з можливостями верстатів, інструментів, що належать замовникові; впровадження технологічних процесів обробки на підприємствах покупців з використанням верстатів, інструменту, що належать замовникові; забезпечення впровадження дослідних зразків деталей, що належать замовнику; тощо.за виконання передбаченої договором послуги замовник виплачує грошову винагороду в обсязі та строки узгоджені Додатковою угодою м. Кременчук 26.01.2009 01/10пошук покупця на промислове устаткування, що належить Замовникові; моніторинг існуючих технологічних процесів обробки металу на підприємствах; забезпечення на підприємствах покупців відробки конструкції деталей на технологічність, з метою узгодження з можливостями верстатів, інструментів, що належать замовникові; впровадження технологічних процесів обробки на підприємствах покупців з використанням верстатів, інструменту, що належать замовникові; забезпечення впровадження дослідних зразків деталей, що належать замовнику; тощо.за виконання передбаченої договором послуги замовник виплачує грошову винагороду в обсязі та строки узгоджені Додатковою угодою м. Кременчук 20.07.2010 4120розробка технології виготовлення на верстаті CS - 2600 деталей (ступиця, муфта, втулка)фіксована грошова винагорода м. Кременчук 26/07/2010 4121виготовлення на верстаті GA - 3000/900 деталей (гайка тягова, гайка регулююча, стакан, стержень)фіксована грошова винагорода м. Кременчук 28.07.2010 13/10попередній монтаж обладнання токарного оброблювального центру Goodway мод. GS -2600 MYS з ЧПКфіксована грошова винагорода м. Кременчук 01.02.2011 09пошук покупця на промислове устаткування, що належить Замовникові; моніторинг існуючих технологічних процесів обробки металу на підприємствах; забезпечення на підприємствах покупців відробки конструкції деталей на технологічність, з метою узгодження з можливостями верстатів, інструментів, що належать замовникові; впровадження технологічних процесів обробки на підприємствах покупців з використанням верстатів, інструменту, що належать замовникові; забезпечення впровадження дослідних зразків деталей, що належать замовнику; тощо.за виконання передбаченої договором послуги замовник виплачує грошову винагороду в обсязі 10 % від вартості реалізованих товарів Окрім того, в Акті перевірки також зазначено, що у перевіряємому періоді (01.01.2009 -31.12.2011) між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рембудпостач -2008»(код 36141064) (Виконавець) укладені господарські договори, ціль та предмет, яких визначено у таблиці:

Місце укладання договоруДата договоруНомер договоруПредмет договоруОплата та порядок її здійснення м. Київ 17.12.2010 48просування продукції замовника на території України, здійснення сприяння на закінчення договорів з продажу продукції третім особам; сприяння організації зустрічей і техніко-комерційних переговорів між представниками ТОВ "Батекс" і покупцями для укладання взаємовигідних договорів.оплата в розмірі 10 відсотків за фактом надходження оплати на розрахунковий рахунок продавця від покупця м. Київ 14.03.2011 63просування продукції замовника на території України, здійснення сприяння на закінчення договорів з продажу продукції третім особам; сприяння організації зустрічей і техніко-комерційних переговорів між представниками ТОВ "Батекс" і покупцями для укладання взаємовигідних договорів.оплата в розмірі 10 відсотків за фактом надходження оплати на розрахунковий рахунок продавця від покупця М. Київ 25.03.2011 65реалізація продукції замовника, а саме: токарний верстат Goodway мод. GA -2600-300 із ЧПК покупцю ВАТ «Мотор Січ»оплата в розмірі 10 відсотків від вартості поставки м. Київ 07.02.2011 57реалізація продукції замовника, а саме: стрічкопильного верстата мод. Н-7056 покупцю ВАТ "Мотор Січ"оплата в розмірі 10 відсотків від вартості поставки м. Київ 23.05.2011 25просування продукції замовника на території України, здійснення сприяння на закінчення договорів з продажу продукції третім особам; сприяння організації зустрічей і техніко-комерційних переговорів між представниками ТОВ "Батекс" і покупцями для укладання взаємовигідних договорів.оплата в розмірі 10 відсотків за фактом надходження оплати на розрахунковий рахунок продавця від покупця Надалі, як зазначено в Акті перевірки, згідно АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між контрагентами на рівні ДПС України»встановлено, що на підприємстві ТОВ «Рембудпостач -2008»в 2009 році значилось 0 робітників (договорів в 2009 році позивачем із даним контрагентом не укладалось), в 2010 -1 робітник, у 2011 -2 робітника, що, як зазначено в акті перевірки, унеможливлює фактичне проведення вказаних у таблиці робіт/послуг. Окрім того, в акті перевірки визначено, що у позивача працюють фахівці, які мають спеціальну економічну, технічну освіти для здійснення основних функцій на підприємстві (пошук покупців щодо продажу промислового устаткування, укладення господарських контрактів, моніторинг існуючих технологічних процесів обробки металу тощо). При цьому, в акті перевірки також зазначено, що позивач має постійні господарські відносини із покупцями в регіонах, в яких отримує посередницькі послуги за спірними угодами, зокрема самостійно укладав договори із покупцями та здійснював пролонгацію таких договорів.

Відтак, як вбачається з акту перевірки та наданих під час розгляду справи відповідачем пояснень (заперечень), ДПІ з підстав викладених вище, прийшла до висновку про відсутність економічної вигоди від отримання ТОВ «Батекс»посередницьких послуг по просуванню високотехнологічного устаткування, які є предметами укладених позивачем із ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»договорами, що на думку відповідача позбавляє позивача права на включення сплачених за цими договорами сум до сум валових витрат та податкового кредиту.

У той же час, під час розгляду даної справи на підтвердження обґрунтування фактичності здійснення вказаних операцій, позивачем та його контрагентами надані письмові пояснення, первинні та облікові документи щодо спірних операцій, підтвердження від покупців продукції щодо участі в якості посередників ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»у операціях купівлі високотехнологічного обладнання у позивача тощо.

Так, до матеріалів справи надано зазначені вище договори укладені позивачем із ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008» щодо надання посередницьких послуг по просуванню продукції позивача на території України у т.ч. надано додаткові угоди до цих договорів, акти виконаних робіт за цими договорами, звіти контрагентів про надання послуг по реалізації товару на виконання цих договорів, заявки на виставлення рахунків знайденим покупцям, банківські виписки тощо.

При цьому, ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»належним чином оформлені та виписані на ім'я позивача податкові накладні, відомості зазначені в яких, відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.

До того ж, на спростування висновків ДПІ щодо економічної необґрунтованості спірних операції, позивачем до матеріалів справи надано письмові розрахунки по кожному контрагенту, згідно яких вбачається, що прибуток позивача за операціями з поставки обладнання та витратних матеріалів, здійснених за сприянням ТОВ «НВФ КМТ 2002»складає 1 558 250,42 грн., а за сприянням ТОВ «Рембудпостач -2008»складає 986 111,14 грн.

Позивачем надано також до суду письмові пояснення із викладенням у табличному вигляді інформації щодо кількості та вартості обладнання, поставленого позивачем за сприянням ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008», зокрема із визначенням найменування конкретного підприємства, обладнання, вартості та суми винагороди контрагенту за пошук такого підприємства. Більш того, позивачем також надано копії листів від підприємств -покупців обладнання у позивача, згідно яких дані підприємства підтверджують сприяння та участь фахівців контрагентів позивача ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»при здійсненні переговорів, узгодженні технічних питань та складанні вищезазначених договорів поставки обладнання, зокрема в матеріалах справи містяться підтвердження від ТОВ НВФ «Техвагонмаш», ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх шин», ПАТ «Роменський завод «Тракторзапчастина», ПАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», ПАТ «Мотор Січ», ПП «Статус», ПАТ «Завод «Екватор», ТОВ «ПромДон», ТОВ «Гідровіт», ТОВ «Машгідропривод»та ФОП ОСОБА_2

В контексті ж висновків акту перевірки про недоцільність залучення позивачем вказаних контрагентів, позивач під час розгляду справи зазначав, що є компанією, яка здійснює реалізацію високотехнологічного обладнання та устаткування на всій території України, зокрема на потужні промислові підприємства країни. При цьому, для ефективного та раціонального проведення політики на місцях (у регіонах) щодо пошуку покупців технологічного обладнання та устаткування, надання консультацій щодо його властивостей, впровадження (установки) даного обладнання в технологічний процес підприємств, враховуючи, що місцезнаходження позивача місто Київ, позивачем і були укладені зазначені вище договори про співпрацю з підприємствами, які знаходяться у регіонах та які спеціалізуються на наданні посередницьких послуг у сфері торгівлі (ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач - 2008») та обізнані у технологічних властивостях обладнання, яке поставляє ТОВ «Батекс».

Більш того, на підтвердження наявності у даних контрагентів необхідних трудових та транспортних ресурсів для виконання спірних операцій ТОВ «НВФ КМТ 2002»до матеріалів справи надано: штатні розклади та штатні розписи на підприємстві за спірний період згідно яких вбачається що у 2009 році на підприємстві працювало -6 осіб, у 2010 -9, у 2011 -10 осіб; накази про направлення працівників у відрядження; службові завдання; посвідчення на відрядження; договори оренди автомобілю; накази про введення в експлуатацію на підприємстві транспортних засобів; копії технічних паспортів на транспортні засоби; дипломи про здобуття спеціальної середньої та вищої технічної і економічної освіти посадовими особами третьої особи тощо.

ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»у спірному періоді були зареєстровані в якості юридичної особи та були платниками ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними свідоцтвами.

У той же час, в контексті наведеного та викладених в акті перевірки висновків ДПІ щодо недостатності у контрагентів трудових ресурсів для здійснення спірних операцій, відповідачем під час розгляду справи не доведено, що наявної у контрагентів кількості працівників недостатньо для вчинення спірних операцій, при цьому суд зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки на те, що на підприємстві ТОВ «Рембудпостач -2008»в 2009 році значилось 0 робітників не може братись судом до уваги, оскільки в 2009 році між позивачем та зазначеним підприємством ніяких договорів не укладалось та жодних господарських відносин не здійснювалось.

За таких обставин та в контексті положень ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем під час розгляду справи не наведено та не доведено належними та допустимими доказами жодних обставин, які б спростовували доводи позивача щодо фактичності вчинення спірних операцій, їх економічної обґрунтованості, доцільності та наявності у позивача та його контрагентів всіх необхідних матеріальних та трудових ресурсів для вчинення таких операцій, а відтак відповідачем не доведено наявності обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

2) Окрім того, з акту перевірки також вбачається (Другій епізод), що під час перевірки відображених у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»показників за період з 01.01.2009 по 31.03.2011, ДПІ прийшла до висновку про заниження його позивачем у розмірі 184 355,00 грн. в т.ч. за 1 кв. 2009 -18185,00 грн., 2 кв. 2009 -166170,00 грн. та його завищення на 38 181,00 грн. в т.ч. за 4 кв. 2010 -38181,00 грн.

Водночас, згідно акту під час перевірки відображених у рядку 04.2 Декларацій «убуток балансової вартості запасів»показників за цей же період (з 01.01.2009 по 31.03.2011) встановлено розбіжність між даними податкового та бухгалтерського обліку при проведенні розрахунку убутку запасів на загальну суму 300 585,0 грн., в тому числі по періодам: 3 кв. 2009 р.- 65 692,0 грн., 4 кв.2009 р.- 25 850,0 грн., 1 кв.2010 р. -9 616,0 грн., 2 кв. 2010 р. -190 875,0 грн., 3 кв.2010 р. -8 552,0 грн. та заниження валових витрат на загальну суму 32707,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - 32707,00 грн.

Перевіркою також встановлено отримання ТОВ «Батекс»від постачальників -нерезидентів ТМЦ (запчастини) для заміни їх в обладнанні. Позивач отримані безоплатно ТМЦ враховував у обліку наступним чином: вартість отриманих ТМЦ відносив до складу валових доходів (ряд. 01.6 декларацій), до валових витрат вартість ТМЦ не відносилась. В бухгалтерському обліку вартість безоплатно отриманих ТМЦ обліковувалась на рах. 28 «Товари». Таким чином, згідно аналізу картки бухгалтерського рахунку 71.8 «Інші доходи»платником віднесено до фінансових результатів (бух.рах.79.1 «Результат від операційної діяльності) по отриманим безоплатно товарам: 1 кв.2009 року - 7070,00 грн., 2 кв.2009 - 10664,00 грн., 3 кв.2009 -3123,00 грн., (округлене до цілих чисел); 1 кв.2010 - 8732,00 грн., 2 кв.2010 - 610,0 грн., 3 кв.2010 - 3365,00 грн., 4 кв.2010 - 13,0 грн. (округлене до цілих чисел); 1 кв.2011 - 1359,0 грн.

При цьому, перевіркою наданих платником до перевірки оборотних відомостей по бухгалтерським рахункам 20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари»встановлена, як зазначено в акті перевірки, розбіжність між даними, наведеними позивачем у податкових деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період та даними бухгалтерського обліку, що обліковуються платником у оборотних відомостях (головній книзі).

Відтак, на підставі викладеного ДПІ зазначає, що вказані розбіжності вплинули на об'єкт оподаткування податком на прибуток за перевірений період та призвели до його заниження у розмірах, що зазначені вище.

В той же час, в акті перевірки та наявних в матеріалах справи запереченнях відповідача відсутнє будь-яке обґрунтування позиції ДПІ з посиланням на конкретні операції та події, які зумовили наведений висновок ДПІ.

У той же час, на спростування викладених в акті перевірки висновків ДПІ щодо наявності розбіжностей між бухгалтерським та податковим обліком, позивачем під час розгляду справи надано пояснення, згідно якого позивач з посиланням на положення ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. Наказом Мінфіну від 20.10.1999 № 246 зазначає, що бухгалтерський та податковий обліки є двома різними видами обліку, в яких вартість товарів та запасів обліковується за різними правилами та не можуть бути співставлені один з іншим. Зокрема, позивач зазначає, що ДПІ під час проведення перевірки почала враховувати різницю між податковою та бухгалтерською вартістю товарів на початок 2009 року, без врахування залишків на складі ТМЦ та даних проведеної на підприємстві інвентаризації за 2008 рік. При цьому, позивач зазначає, що неправильне встановлення відповідачем балансової вартості запасів на початок спірного періоду потягло за собою невірні розрахунки і в наступних періодах.

3) Щодо обставин подвійного декларування (Третій епізод) позивачем у липні 2011 року суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Верстаттехсервіс», то згідно акту перевірки (стор. 29) при проведенні співставлення податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів з даними АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між контрагентами на рівні ДПС України»встановлено, що позивачем двічі враховано в липні 2011 року суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Верстаттехсервіс», а саме в рядку 10.1 декларації з ПДВ за липень 2011 (вх. № 9007970723 від 20.09.2011) та відповідно в додатку № 5 до декларації, вдруге дану суму ПДВ відображено у рядку 16.1 тієї ж декларації та проведено у розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1). В акті перевірки зазначено, що вказане порушення призвело до завищення податкового кредиту за липень 2011 року на 3536,00 грн.

В той же час, в ході розгляду даної справи встановлено, що позивачем не заперечується та визнається вказане вище порушення щодо подвійного декларування однієї й тієї ж суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Верстаттехсервіс»за липень 2011 року у розмірі 3536,00 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2012 року № 0000812220 щодо визначення даного зобов'язання у сумі 3536,00 грн. та нарахування на нього фінансових санкцій у розмірі 25 % - 884 грн. позивачем не оскаржується.

4) Щодо обставин встановлення розбіжностей (Четвертий епізод) між даними реєстру виданих податкових накладних та даними податкових декларацій з ПДВ по контрагентам позивача ПАТ «Завод Екватор»та ПП «ОСОБА_2», (дані обставини та безпосередньо суть даного порушення не відображені в акті перевірки, а викладені ДПІ вже після проведення перевірки у листі/відповіді про розгляд заперечення на акт перевірки ) у листі/відповіді про розгляд заперечення на акт перевірки від 12.04.2012 зазначено, зокрема, що при аналізі податкової звітності позивача (додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»до декларацій з ПДВ) та реєстрів виданих податкових накладних встановлено, що між ТОВ «Батекс»та ПАТ «Завод Екватор»відбувались господарські взаємовідносини, при перевірці яких в квітні 2011 встановлена розбіжність між даними реєстру виданих податкових накладних за квітень 2011 року та додатка № 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011, а саме: в реєстрі відображено - 2736,0 грн. (в т.ч. ПДВ 456,0 грн.), а в додатку № 5 квітень - 252659,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 42109,88 грн.).

Стосовно даного, на думку ДПІ, порушення позивач під час розгляду справи зазначив, що встановлена розбіжність між даними реєстру виданих податкових накладних та додатку № 5 до декларацій з ПДВ не відповідає дійсності, оскільки ДПІ не було взято до уваги той факт, що в реєстрі накладних вказуються всі виписані податкові накладні в хронологічному порядку, а в додатку № 5 суми ПДВ по одному контрагенту додаються та відображаються в одному рядку.

Так, досліджуючи під час розгляду справи зазначений Додаток № 5 до декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за квітень 2011 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року судом встановлено, що згідно вказаного реєстру у квітні 2011 року позивачем були виданні ПАТ «Завод Екватор»(код ЄДРПОУ 14308032) дві податкові накладні, а саме від 06.04.2011 року на суму 2736,00 грн. у т.ч. ПДВ 456,00 грн., яка зазначена у реєстрі під № 54 та від 27.04.2011 на суму 249923,28 грн. у т.ч. ПДВ 41653,88 грн., яка зазначена у реєстрі під № 283, загальна сума поставки за вказаними накладними складає 252659,28 грн. у т.ч. ПДВ 42109,88 грн., без ПДВ 210549,40 грн. В той же час, з Додатку № 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011 року вбачається, що задекларована позивачем сума податкових зобов'язань по контрагенту ПАТ «Завод Екватор»(код ЄДРПОУ 14308032) відповідає відомостям з реєстру виданих та отриманих податкових накладних та становить 210549,40 грн. без ПДВ (ПДВ 42109,88 грн.), з ПДВ 252659,28 грн. (порядковий № 45 Додатку). Засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи з доказами отримання податковим органом зазначеного реєстру податкових накладних та декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

Крім того, у зазначеному вище листі/відповіді про розгляд заперечення на акт перевірки також вказано, що при співставленні даних податкової звітності та реєстрів виданих податкових накладних за вересень 2009 року встановлено недостовірність даних, наведених у звітах ТОВ «НВФ КМТ 2002», оскільки згідно звіту по виконанню послуг від 30.09.2012 року виконавцем знайдено позивачу покупця ПП «ОСОБА_2»на комплект інструменту та оснастки для трубозгинального верстату на загальну суму 162768,96 грн., в т.ч. ПДВ 27128,16 грн., а за результатами перевірки встановлено наявність господарських відносин між позивачем та ПП «ОСОБА_2»на суму 1176518,76 грн. з ПДВ, що в свою чергу, як прийшов до висновку відповідач, унеможливлює зробити зв'язок із господарською діяльністю ТОВ «Батекс».

В той же час, під час розгляду справи щодо спірних обставин судом встановлено, що ТОВ «Батекс»самостійно реалізував ПП «ОСОБА_2»два верстати по накладній № 1743 від 17.09.2009 на суму 1013749,80 грн. (в т.ч. ПДВ 168958,3 грн.). В той же час, підборка та реалізація ПП «ОСОБА_2»інструменту та витратних матеріалів до цих верстатів проводилась зусиллями ТОВ «НВФ КМТ 2002»на загальну суму 162768,96 грн. (в т.ч. ПДВ 27128,16 грн.), що вбачається з податкової накладної № 1742 від 17.09.2009 та не заперечується відповідачем.

За таких обставин та всупереч висновкам ДПІ в ході розгляду справи встановлено, що у вересні 2009 року загальний розмір поставки позивачем товару ПП «ОСОБА_2»склав 1176518,76 грн. з ПДВ, при цьому за участі ТОВ «НВФ КМТ 2002»162768,96 грн. (реалізація інструменту та витратних матеріалів до цих верстатів), що в цілому повністю відповідає відомостям, які задекларовані позивачем та ТОВ «НВФ КМТ 2002»у спірному періоді, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відтак, під час розгляду справи встановлено, що доводи ДПІ щодо наявності розбіжності між даними реєстру виданих податкових накладних за квітень 2011 року та додатка № 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011 по контрагенту позивача ПАТ «Завод Екватор», а також доводи щодо недостовірності даних, наведених у звітах ТОВ «НВФ КМТ 2002»по реалізації позивачем у вересні 2009 року товарів ПП «ОСОБА_2», не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, з огляду на що, спірні рішення, які ґрунтуються на зазначених висновках не ґрунтуються на фактичних обставинах, не відповідають вимогам податкового законодавства у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті (щодо першого епізоду, формування валових витрат та податкового кредиту), суд зазначає наступне.

Виходячи з підстав прийняття спірних рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд, у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті заявлених у позові та зазначених в Акті доводів щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зазначає, що в період виконання спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), а щодо відносин з формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у 2011 році -нормами ПК України.

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відносно правил формування починаючи з 2 кварталу 2011 року валових витрат, зазначає, що порядок їх формування визначався з урахуванням наступних норм законодавства.

Згідно з п/п. 14.1.27. ПК України, витрати, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, з метою оподаткування під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п/п. 14.1.36. ПК України).

Відповідно до п/п. 134.1.1. ПК України у розділі III ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ПК України витрати , що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п/п. 14.1.228. ПК України під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п/п. 138.2. ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 138.4. ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. В контексті наведеного п/п. 137.1. ПК України передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

У той же час, згідно з п/п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ в період до 2011 року, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, відносно правил формування податкового кредиту з ПДВ починаючи з 1 кварталу 2011 року, слід зазначити, що наведені правила встановлені ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту (в контексті спірних відносин), зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/робіт/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки юридично значимих первинних документів/податкових накладних або видача останніх особою, яка не є платником ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ВАС України.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, як приходить до висновку суд, ДПІ не довела наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за посередницькими відносинами позивача із його безпосередніми контрагентами у взаємозв'язку із сукупністю первинних та інших документів щодо подальшого продажу товарів за відносинами купівлі/продажу між позивачем та покупцями товарів, які продавались позивачем за сприянням його контрагентів, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що Акт перевірки у цьому контексті не містить висновків ДПІ щодо кількості працівників контрагентів, яка повинна була бути наявна у останніх для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагентів позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В контексті наведеного, слід додати, що контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних за оподатковуваними операціями є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, про збитковість здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки на відсутність економічної вигоди від отримання ТОВ «Батекс»посередницьких послуг по просуванню високотехнологічного устаткування, які є предметами укладених позивачем із ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»договорами, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено документально підтверджених обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій вказаними контрагентами, а наданий позивачем та третіми особами під час розгляду даної справи обсяг первинних документів, пояснень, розрахунків і т.і., спростовує доводи ДПІ та свідчить про реальність здійснення спірних господарських операцій та взаємозв'язок замовлених послуг та виконуваних посередниками робіт із господарською діяльністю позивача.

В той же час, на спростування висновків ДПІ щодо економічної необґрунтованості спірних операції, позивачем під час розгляду справи доведено, що прибуток позивача за операціями з поставки обладнання та витратних матеріалів, здійснених за сприянням ТОВ «НВФ КМТ 2002»склав 1 558 250,42 грн., а за сприянням ТОВ «Рембудпостач -2008»склав 986 111,14 грн., що в свою чергу також підтверджується матеріалами справи.

При цьому, актом перевірки підтверджується декларування контрагентами податкових зобов'язань за відносинами з позивачем.

Суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким б встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Стосовно доводів ДПІ щодо фіктивності, нікчемності правочинів, їх економічної необгрунтованості, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

При цьому, суд наголошує на тому, що обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку .

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентами позивача, чого в даному випадку не доведено відповідачем) при відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, у разі фактичного здійснення господарської операції та відсутності доказів змови учасників спірних операцій для цілей отримання необґрунтованої податкової вигоди, не впливає на формування валових витрат покупцем.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував валові витрати і податковий кредит у спірний період за взаємовідносинами з ТОВ «НВФ КМТ 2002»та ТОВ «Рембудпостач -2008»відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми валових витрат та податкового кредиту та, відповідно, сформованого з урахуванням цих витрат від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ за спірний період - не має, що в свою чергу свідчить про те, що оскаржувані рішення не враховують фактичних обставин взаємовідносин, пов'язаних з формуванням спірних сум валових витрат і податкового кредиту позивача та вищезазначених приписів законодавства, а отже є необґрунтованими та протиправними.

Щодо встановлення відповідачем розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку при проведенні розрахунку приросту та убутку балансової вартості запасів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 5.9. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

При цьому, якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

В той же час, під час розгляду даної справи встановлено, що позивачем у спірному періоді були отримані безоплатно від постачальників -нерезидентів ТМЦ (запчастини) для заміни їх в обладнанні, що відповідачем не заперечується та визнається. Крім того, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем у 2008 році проводилась інвентаризація основних засобів, що відповідачем також не заперечується.

За даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2009 р. балансова вартість запасів складала 10 679 329 грн. (рядок А5 додатку К1/1т до декларації), а в таблиці, наведеній в додатку № 8 до акту перевірки -10 653 243 грн.

Невідповідність балансової вартості запасів на початок 2009 року, як вбачається із пояснень позивача від 12.06.2012 р. (а.с. 24, том.2) та підтверджується матеріалами справи, пояснюється тим, що відповідач не врахував проведену на підприємстві наприкінці 2008 року уцінку застарілого товару. Так, внаслідок проведеної 01.12.2008 р. інвентаризації, були виявлені запаси, ціна на які знизилась внаслідок довготривалого зберігання на загальну суму 57719 грн., що, між тим, не вплинуло на дані податкового обліку, що залишено поза увагою ДПІ. Окрім того, ДПІ не прийняла в розрахунок безоплатно отримані в 2008 році товари на суму 31633 грн., які станом на 01.01.2009 р. знаходились згідно даними бух. обліку на складі, вартість яких, на відміну від податкового обліку (показники в «Інші доходи»декларації), в бух. обліку враховується в залишках по складу.

З наведеного випливають наступні розрахунки: 10 653 243 грн. (дані перевірки на початок року) + 57 719 (зниження вартості товарів за даними інвентаризації 01.12.2008 р.) -31633 (вартість безоплатно отриманих товарів) на початок 2009 р.) = 10 679 329 грн. (балансова вартість запасів, яка зазначена в декларації у додатку № К1/1).

Неврахування зазначених вище обставин та вимог законодавства призвело до наступних невірних розрахунків по періодам.

Враховуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку, що спірне рішення з податку на прибуток, в частині, що ґрунтується на зазначених висновках, прийнято без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, не враховує наведеним вище нормам податкового законодавства та з питань бухгалтерського обліку, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень (в частині, що оскаржується позивачем). У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями та у зв'язку з цим спричиняли б прийняття оскаржуваних рішень. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень в частині, що оскаржується позивачем.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Батекс»(код з ЄДР 19365112; адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка, 18) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 18 квітня 2012 року:

- № 0000822220 - повністю,

- № 0000812220, в частині визначення суми зобов'язання у 364368,00 грн., у т.ч. 295028,00 грн. -за основним платежем та 69340,00 грн. -за штрафними фінансовими санкціями,

- № 0000832220 - повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін