Ухвала

від 16.12.2013 по справі 2а-8771/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/9213/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Ланг А.Л.,

відповідача - Власова А.В.,

третьої особи 1 - Самійленко А.А.,

третьої особи 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013

у справі № 2а-8771/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батекс"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

треті особи 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ КМТ 2002"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудпостач-2008"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0000822220 та №0000832220 в повному обсязі, №0000812220 в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 295 028,00 грн. - за основним платежем та 69 340,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, складено акт перевірки № 19/22-20/19365112 від 29.03.2012, в якому встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог:

- п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3., п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток у розмірі 509 611,00 грн.;

- п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок заниження ПДВ в розмірі 298 564,00 грн. та завищення від'ємного значення по рядку 24 за грудень 2011 року в розмірі 13 040,00 грн.

Підставою для висновку про порушення вимог податкового законодавства, на думку податкового органу, слугувало те, що позивачем протиправно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «НВФ КМТ 2002» та ТОВ «Рембудпостач-2008» з надання послуг (виконання робіт), оскільки такі послуги не містять економічної вигоди для позивача, окрім того, у вказаних підприємств відсутні необхідні трудові ресурси для виконання господарських операцій. Податковим органом, також, встановлено розбіжність між даними податкового та бухгалтерського обліку при проведенні розрахунку приросту та убутку балансової вартості запасів.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012:

- №0000812220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 368788,00 грн., у тому числі: 298 564,00 грн. - основний платіж та 70 224,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000822220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 563068,00 грн., у тому числі: 501435,00 - основний платіж та 61633,00 грн. - штрафні санкції;

- №0000832220, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 13 040,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як було вірно встановлено судами, на підтвердження факту здійснення операцій з надання послуг (виконання робіт) між позивачем та його контрагентами - ТОВ «НВФ КМТ 2002» та ТОВ «Рембудпостач-2008» в матеріалах справи наявні первинні та облікові документи щодо спірних операцій, підтвердження від покупців продукції щодо участі в якості посередників ТОВ «НВФ КМТ 2002» та ТОВ «Рембудпостач -2008» у операціях купівлі високотехнологічного обладнання у позивача тощо.

Зокрема, це договори укладені позивачем із ТОВ «НВФ КМТ 2002» та ТОВ «Рембудпостач-2008» щодо надання посередницьких послуг по просуванню продукції позивача на території України, в тому числі додаткові угоди, акти виконаних робіт, звіти контрагентів про надання послуг по реалізації товару на виконання договорів.

При цьому, контрагентами позивача належним чином оформлені та виписані на ім'я позивача податкові накладні, відомості зазначені в яких, відповідачем під час розгляду справи не заперечувались.

На спростування висновків ДПІ щодо економічної необґрунтованості спірних операцій, в матеріалах справи наявні письмові розрахунки по кожному контрагенту, з яких вбачається, що прибуток позивача за операціями з поставки обладнання та витратних матеріалів, здійснених за сприянням ТОВ «НВФ КМТ 2002» складає 1 558 250,42 грн., а за сприянням ТОВ «Рембудпостач-2008» - 986 111,14 грн.

Наявність у ТОВ «НВФ КМТ 2002» необхідних трудових та транспортних ресурсів для виконання спірних операцій підтверджується: штатними розкладами та розписами на підприємстві за спірний період, згідно яких вбачається що у 2009 році на підприємстві працювало - 6 осіб, у 2010 - 9, у 2011 - 10 осіб; наказами про направлення працівників у відрядження; службовими завданнями; посвідченнями на відрядження; договорами оренди автомобілю; наказами про введення в експлуатацію на підприємстві транспортних засобів; копіями технічних паспортів на транспортні засоби; дипломами про здобуття спеціальної середньої та вищої технічної і економічної освіти посадовими особами третьої особи тощо.

Доводи відповідача про те, що на підприємстві ТОВ «Рембудпостач - 2008» у 2009 році значилось 0 робітників, правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки в 2009 році між позивачем та зазначеним підприємством ніяких договорів не укладалось та жодних господарських відносин не здійснювалось.

Слід зазначити, що ТОВ «НВФ КМТ 2002» та ТОВ «Рембудпостач -2008» у спірному періоді були зареєстровані в якості юридичної особи та були платниками ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними свідоцтвами.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку при проведенні розрахунку приросту та убутку балансової вартості запасів позивача, беручи до уваги наступне.

Так, матеріали справи свідчать, що позивачем у спірному періоді були отримані безоплатно від постачальників - нерезидентів ТМЦ (запчастини) для заміни їх в обладнанні.

Також, в ході розгляду справи встановлено, що позивачем у 2008 році проводилась інвентаризація основних засобів, що відповідачем не заперечується.

За даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2009, балансова вартість запасів складала 10 679 329,00 грн. (рядок А5 додатку К1/1т до декларації), в той час, як в таблиці, наведеній в додатку № 8 до акта перевірки - 10 653 243,00 грн.

Невідповідність балансової вартості запасів на початок 2009 року, як вбачається із пояснень позивача від 12.06.2012, пояснюється тим, що відповідач не врахував проведену на підприємстві наприкінці 2008 року уцінку застарілого товару.

Внаслідок проведеної 01.12.2008 інвентаризації були виявлені запаси, ціна на які знизилась внаслідок довготривалого зберігання на загальну суму 57 719,00 грн., що між тим, не вплинуло на дані податкового обліку та залишено поза увагою податкового органу.

Крім того, податковий орган не прийняв в розрахунок безоплатно отримані в 2008 році товари на суму 31 633,00 грн., які станом на 01.01.2009 знаходились згідно даними бухгалтерського обліку на складі, вартість яких, на відміну від податкового обліку (показники в «Інші доходи» декларації), в обліку враховується в залишках по складу.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль