Ухвала

від 25.09.2012 по справі 2а-2656/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2656/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А., представника апелянта -Воловенка О.М., представника позивача -Заверухи Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комплект-Спецсервіс» до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Приватне підприємство «Комплект-Спецсервіс»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 24.02.2012 року № 000102340.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «Комплект-Спецсервіс» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24.02.2012 року № 000102340.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПП «Комплект-Спецсервіс»зареєстроване Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 03.06.2010 року, що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 245480 (т. 1 а.с. 52).

В період з 24.01.2012 року по 06.02.2012 року службовими особами Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Комплект-Спецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з ТОВ «Укртрансзапчастина»за період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року.

В ході проведення перевірки, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого ПП «Комплект-Спецсервіс» було занижено податок на додану вартість на загальну суму 96 513,55 грн., у тому числі за: березень 2011 року на суму 17 699,33 грн., квітень 2011 року на суму 52 519,10 грн., травень 2011 року на суму 26 295,12 грн.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт № /23-112/36999318 від 13.02.2012 року (т. 1 а.с. 10-21), на підставі якого Васильківською ОДПІ Київської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 000102340 від 24.02.2012 року, яким ПП «Комплект-Спецсервіс»було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 96 515,00 грн., у тому числі, 96 514,00 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 22).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ПП «Комплект-Спецсервіс»та ТОВ «Укртрансзапчастина»було укладено договір поставки від 03.03.2011 року № 030311 за умовами якого ТОВ «Укртрансзапчастина»зобов'язується передати у власність ПП «Комплект-Спецсервіс»комплектуючі в асортименті, в кількості та по ціні гідно Специфікації або рахунку-фактури, що є невід'ємною частиною договору, а ПП «Комплект-Спецсервіс»зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим договором.

Факт виконання ПП «Комплект-Спецсервіс»та ТОВ «Укртрансзапчастина»умов договору поставки № 030311 від 03.03.2011 року підтверджується рахунками-фактурами від 03.03.2011 року № 101, № 110, від 11.04.2011 року № 204, № 216, від 16.05.2011 року № 62, видатковими накладними від 03.03.2011 року № 110, від 11.04.2011 року № 216, від 16.05.2011 року № 62, податковими накладними від 03.03.2011 року № 18, від 11.04.2011 року № 21, від 16.05.2011 року № 62 та рахунками від 14.04.2011 року, від 28.04.2011 року, від 17.06.2011 року, від 29.06.2011 року, від 30.06.2011 року, від 10.08.2011 року, від 11.08.2011 року, від 12.08.2011 року, від 16.08.2011 року, від 17.08.2011 року, від 23.08.2011 року, від 5.09.2011 року, карткою рахунку 631 за 2011 рік на загальну суму579 081,30 грн., у тому числі ПДВ -96 513,55 грн.

Суму податку на додану вартість в сумі 96 513,55 грн., сплачену в ціні товару ТОВ «Укртрансзапчастина»позивачем було включено до складу податкового кредиту за березень-травень 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку стало встановлення в акті перевірки контрагента позивача ТОВ «Укртрансзапчастина»нікчемність угоди останнього із третіми особами.

Так, Києво-Святошинською ОДПІ було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Укртрансзапчастина»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.10.2011 року (акт № 1277/23-3/32393259 від 19.12.2011 року), в ході якої:

- не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Укртрансзапчастина»до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що на думку перевіряючих свідчить про те, що правочини між ТОВ «Укртрансзапчастина»та покупцями були здійснені без мети настання реальних наслідків, тобто є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- була встановлена відсутність у ТОВ «Укртрансзапчастина»необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім цього, в ході проведення допиту ОСОБА_7, який згідно довідки реєстраційних даних є засновником та директором ТОВ «Укртрансзапчастина», було встановлено, що дане підприємство було зареєстроване ним за проханням сторонньої особи за винагороду і в діяльності ТОВ «Укртрансзапчастина»він участі не приймав. Жодного звітного документа та декларацій з податку на додану вартість він не підписував. Діяти від свого імені для здійснення підприємницької діяльності нікого не уповноважував.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеної між ПП «Комплект-Спецсервіс»та ТОВ «Укртрансзапчастина»угоди, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ПП «Комплект-Спецсервіс»не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання такої угоди.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями апелянта та зазначає, що відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст укладеного між ПП «Комплект-Спецсервіс»та ТОВ «Укртрансзапчастина»договору поставки не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконані належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, є рахунки-фактури, що були укладені між позивачем та ТОВ «Укртрансзапчастина», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначеного договору. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідні періоди.

Висновок судово-почеркознавчого дослідження КНДІСЕ від 30.04.2012 року № 937/04-05, на який апелянт посилається як на доказ нікчемності спірного правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Укртрансзапчастина», висновків суду першої інстанції не спростовує.

Крім цього, на момент розгляду даної справи, відповідачем не було надано суду обвинувального вироку, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що створення юридичної особи навіть з метою надання послуг іншим особам щодо ухилення від сплати податків само по собі не означає, що всі правочини, укладені такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тому у кожному окремому випадку необхідно з'ясовувати наявність чи відсутність мети сторін договору, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, колегія суддів зазначає, що Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджується, що ТОВ «Укртрансзапчастина»з дня реєстрації та по даний час зареєстроване юридичною особою і знаходиться в даному реєстрі.

Щодо відсутності у ТОВ «Укртрансзапчастина»необхідного майна, основних фондів, виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, то колегія суддів зазначає, що той факт, що у підприємства відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Укртрансзапчастина».

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -01.10.12р.