Постанова

від 06.02.2007 по справі 28/250

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/250

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.02.2007                                                                                           № 28/250

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Соборук Ю.Ф.-представник (дов.б/н від 15.05.2006)

Назаренко В.Б. – представник (дов. № б/н від 09.10.2006)

 від відповідача - Любушкіна В.І. – директор,

Коваленко О.П. – представник (дов. б/н від 25.09.2006),

Хімчук Н.І. – представник (дов. б/н. від 25.09.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2006

 у справі № 28/250 (Копитова О.С.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммодор"

 про                                                  зобов вчинити дії по розмитненню вантажу

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України в судовому засіданні 30.01.2007оголошено перерву на 06.02.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 у справі №28/250 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що норми ст.73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР не поширюються на міжнародні перевезення та не можуть бути застосовані у даній справі, а до правовоідносин сторін при міжнародних перевезеннях застосовуються положення Ковенції про договір міжнародного дорожного перевезення вантажів 1956 р. (КПДВ); беручи до уваги одержані позивачем від вантажоодержувача повідомлення  та надання відповідачем позивачеві дозволу на знищення вантажу, позивача було забезпечено належними інструкціями відповідно до ст.14 Конвенції КПДВ; умовами договору-замовлення № К 604-22-012 не передбачено зобов'язання відповідача здійснювати митне оформлення вантажу, ЦК України та Конвенція КПДВ також не покладають на відповідача зазначений обов'язок, відтак, відмова відповідача від вчинення дій по розмитненню вантажу не є порушенням його договірних зобов'язань; суд не може покласти на особу обов'язок вчинити будь-які дії, що не покладені на неї договором або законом.

В апеляційній скарзі та в доповненні до апеляційної скарги позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 у справі № 28/250 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задавольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

Заявник посилається на відсутність договірних відносин між ним та компанією La  Palma BV, лист якої був адресований відповідачу, також останньому  була адресована відповідь Південно-Західної регіональної служби державного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Заявник стверджує, що не одержав відповіді на лист № 113 від 06.06.2006, надісланий відповідачу, з вимогами надати вказівки щодо нового місця розвантаження або здійснити митне оформлення вантажу для повернення його відповідачеві, всупереч ст.ст. 4-7 Конвенції КПДВ жодної інструкції щодо виконання перевезення відповідачем позивачеві не надано.

Заявник не згоден із висновком суду про підтвердження матеріалами справи тієї обставини, що власник вантажу доручив транспортним організаціям, у тому числі і позивачеві, здійснити дії зі знищення вантажу, крім того, відповідно до ст. 12 Конвенції КПДВ право розпорядження вантажем належить відповідачу.

На думку заявника, на підставі ст. 11 Конвенції КПДВ, ст.10 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" на відправника покладається обов'язок щодо митного оформлення вантажу, крім того вантаж перевозився на підставі вантажної митної декларації № 1000000007/6/953389 від 19.04.2006, складеної відповідачем, як декларантом товару.

Заявник стверджує, що договір-замовлення № К 604-22-012, укладений між позивачем та фірмою Asstra Associated Traffic AG не стосується відносин між сторонами у справі № 28/250, правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються виключно Законом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи проти доводів заявника, посилається на те, що із тексту листа компанії "La Palma Holland BV" від 13.07.2006 видно, що лист направлявся саме позивачу та компанії "Астра"; поінформованість позивача щодо розпорядження вантажем, про що свідчать лист позивача від 07.06.2006 № 114, адресований Яворівській митниці, факт оформлення самим позивачем вантажно митної декларації № 210000000000/6/000029 та лист Київської регіональної митниці від 25.07.2006 № 35/1.4-19/7431, адресований позивачу;  оскільки вантаж відправлено за контрактом від 03.04.2006 № 1/06 на умовах CPT (Любек, Німеччина) і відповідно до ст.ст. 323, 334 ЦК України  та умов CPT (Інкотермс 2000) відповідач вважається таким, що виконав свої обов'язки за договором в країні відвантаження і всі ризики втрати або пошкодження товару відповідач несе до моменту передачі товару перевізнику, то з моменту передачі вантажу відповідач вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки товару і не має обов'язків щодо будь-якого розпорядження вантажем, в тому числі і відповідно до норм Конвенції КПДВ.

Позивачем надано письмове пояснення від 06.02.2007.

Розглянувши апеляційну скаргу з доповненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмове пояснення позивача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем було прийнято до виконання транспортне замовлення "Asstra Associated Traffik AG", Швейцарія від 13.04.2006 № К-604-22-012 на міжнародне автомобільне вантажне перевезення за маршрутом: Київ, Україна – Любек, Федеративна Республіка Німеччини.

В процесі здійснення міжнародного автомобільного перевезення вантажу за CMR № 696372, за якою відповідач є відправником вантажу, позивач – перевізником, а одержувачем вантажу – Spad Log Pards CmbH, Любек, Німеччина,  для La Palma Holland BV, Прикордонною ветеринарною інкспекцією в м. Корчова, Республіка Польща, були виявлені невідповідності в документальному оформленні якості, ідентичності, походження вантажу, перелічені в службовій записці про початок процесу контролю від 16.05.2006 (а.с.79).

Відповідно до протоколу прикордонного контролю ветеринарної служби м.Корчова від 17.05.2006 вантаж супроводжується документами, що не відповідають формальним та законодавчим вимогам, в ході контролю ідентичності товару виявлено, що навантаження здійснено навалом, за відсутністю паллет, на поверхні 15-ти мішків виявлено ознаки присутності  гризунів.

Рішенням № 4/2006 від 28.04.2006 Прикордонного ветеринарного лікаря в м.Корчова не дозволено ввезти товар за вищезазначеною товарно-транспортною міжнародною накладною на територію Республіки Польща через невідповідність ветеринарного свідоцтва положенням законодавства.

У зв'язку з викладеним, автомобіль з вантажем, перебуваючи під митним контролем, повернувся та перебуває на території терміналу  Київської регіональної митниці.

Позивачем пред'явлено позов про зобов'язання відповідача вчинити дії по розмитненню вантажу 04.08.2006, в процесі розгляду справи на підставі ст.22 ГПК України подана заява про доповнення позовних вимог.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956 р. в м.Женеві, оскільки Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V набув чинності з 09.09.2006, а позов пред'явлено, як вже було зазначено, 04.08.2006.

Відповідно до ст.9 Конституції України частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Зазначена норма також закріплена в ст.10 ЦК України.

Згідно із ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цівільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином до прововідносин сторін зі спору у справі № 28/250 підлягають застосуванню норми глави 64 ЦК України.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до п.73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР при неможливості здати вантаж вантажоодержувачу з причин, незалежних від автотранспортного підприємства, вантажовідправник зобов'язаний дати автотранспортному підприємству вказівку про новий пункт призначення вантажу в порядку, встановленому Правилами; при неодержанні вказаного розпорядження, а також при неможливості доставити вантаж до місця нового призначення автотранспортне підприємство, після попереднього повідомлення, повертає вантаж вантажовідправнику, вантажі, що швидко псуються, в цих випадках можуть бути здані для реалізації іншій організації.

Згідно із п.п.13.11, 13.12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні якщо вантажоодержувач не може прийняти вантаж від перевізника, інший пункт призначення та умови доставки вантажу визначаються за погодженням з вантажовідправником; якщо перевізник не одержав від вантажовідправника відомостей про зміну пункту призначення вантажу або не згоден з новими умовами доставки вантажу, він зобов'язаний повернути вантаж вантажовідправнику.

Таким чином нормами законодавства не покладено на перевізника обов'язку розпорядитися вантажем у разі неможливості виконати договір перевезення та видати вантаж вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортній накладній.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перебування під митним контролем  автомобіля позивача із вантажем, за неможливості виконати договір перевезення, порушує права позивача щодо користування автомобілем.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав, встановлених законодавством та підтверджених матеріалами справи, для часткового задоволення позову, в частині вимог щодо розвантаження автомобіля позивача.

Оскільки обов'язок по контролю за здійсненням митних процедур, необхідних для звільнення автомобіля від вантажу, не покладена на позивача, то не виконання таких обов'язків відповідачем, в тому числі не проведення оплат, не порушує цивільних прав та інтересів позивача, в зв'язку з чим немає підстав для їх захисту.

Із доводами відповідача немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Враховуючи те, що обов'язок щодо розпорядження вантажем, у зв'язку з неможливістю доставки його вантажоодержувачу, випливає із умов договору перевезення між вантажовідправником та перевізником, та ці правовідносини регулюються транспортним законодавством, а не угодою купівлі-продажу, укладеною між відправником та третьою особою, за угодою продавцем та покупцем, то виконання умов контракту від 03.04.2006 № 1/06 не звільняє відповідача від обов'язків, покладених на нього договором перевезення та транспортним законодавством.

Та обставина, що покупець товару за контрактом від 03.04.2006 № 1/06 Ла Пальма Холланд БВ, як вбачається із листів від 19.06.2006,  13.07.2006 адресованих відповідачу, транспортним компаніям, в тому числі позивачу,  будучи володільцем вантажу, повідомив про свою відмову від вантажу на користь держави та про надання дозволу на знищення, свідчить лише про відмову покупця за контрактом від своїх прав на вантаж на користь будь-якої особи, проте законодавством не передбачено право власника вантажу покладати обов'язок розпорядитись вантажем на перевізника, так само не свідчить про такий обов'язок перевізника і лист Київської регіональної митниці від 25.07.2006 за № 35/1.4-19/7431, у якому викладено порядок здійснення митних процедур.

Такі дії, що були вчинені вимушено через переривання процесу міжнародного перевезення вантажу, як то: звернення позивача до Яворівської митниці з листом від 07.06.2006 № 114 про сприяння щодо направлення автомобіля на Київську регіональну митницю та виготовлення вантажно-митної декларації № 210000000000/6/000029, у якій відправником та одержувачем зазначено відповідача, а декларантом - Державне підприємство "СМАП", не змінюють правовового статусу позивача, як перевізника, тому не створюють для нього обов'язку розпорядитися вантажем, що договором перевезення та законодавством не передбачено.

Зі змісту норм п.73 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, п.п 13.11, 13.12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні видно, що вантажовідправник повинен вчинити всі можливі дії по звільненню автомобіля від вантажу, як-то: надати нового вантажоодержувача або самому одержати вантаж від перевізника, тобто розвантажити автомобіль. Та обставина, що за спірним перевезенням вантаж перебуває під митним контролем, в зв'язку з чим розвантаженню автомобіля передує здійснення відповідних митних процедур, не впливає та не змінює права та обов'язки сторін, передбачені за договором перевезення, отже не звільняє відповідача від обов'язку вчинити дії по розпорядженню вантажем та розвантажити автомобіль.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2006 у справі №28/250 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммодор" (03127, м.Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, к.1; ЄДРПОУ 31626276; р/р 260069036 в АППБ "Аваль" м.Київ, МФО 300335) вчинити всі дії, передбачені чинним законодавством, з метою розвантаження автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 77; ЄДРПОУ 31055416; р/р № 26003000444201 в АКБ "Київ" м.Київ, МФО 322498) та розвантажити цей автомобіль.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор" (03127, м.Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, к.1; ЄДРПОУ 31626276; р/р 260069036 в АППБ "Аваль" м.Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 77; ЄДРПОУ 31055416; р/р № 26003000444201 в АКБ "Київ" м.Київ, МФО 322498) 42 грн.50 коп. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодор" (03127, м.Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, к.1; ЄДРПОУ 31626276; р/р 260069036 в АППБ "Аваль" м.Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 77; ЄДРПОУ 31055416; р/р № 26003000444201 в АКБ "Київ" м.Київ, МФО 322498) 21 грн. 25 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 28/250 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 12.02.07 (відправлено)