Постанова

від 13.03.2007 по справі 32/607

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/607

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.03.2007                                                                                           № 32/607

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - КравченкоО.П. – представник, дов. б/н від 12.09.2006;

 від відповідача - ПанченкоС.О. – провідний юрисконсульт, дов. №юр-650/д від 21.12.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.11.2006

 у справі № 32/607 (Хрипун О.О.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберон - вугілля"

 до                                                    Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

 про                                                  стягнення 78939,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2006 у справі №32/607 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60 120 грн. основного боргу, 1 299,58 грн. 3% річних, 2 309,96 грн. інфляційних втрат, 637,30 грн. державного мита, 95,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що у зв'язку з фактичним приростом обсягу видобутку природного газу на 22,35%, згідно з розрахунком НВГУ "Полтаванафтогаз" і п. 3.2 договору підряду № 298/02/р від 05.03.2002 до сплати належить 60 120 грн.; строк оплати виконаних робіт був встановленим п. 4.2 договору: в десятиденний термін після завершення робіт та підписання відповідних актів, а тому заперечення відповідача у цій частині судом не приймаються; відповідач не виконав зобов'язання належним чином, виконані роботи не оплатив; судом визнаються обґрунтованими вимоги щодо стягнення 60 120 грн. основного боргу, 1 299,58 грн. нарахувань 3 % річних та 2 309,96 грн. інфляційних нарахувань; вимоги в частині стягнення 11 001,96 грн. пені та 4 208,40 грн. штрафу відповідно до ст. 231 ГК України визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню; надані відповідачем до справи сертифікат акцій, судові рішення у справі № 32/234, довідка реєстратора ВАТ "ФК "Укрнафтогаз", свідоцтво про державну реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ, Статут тощо свідчать, що відповідач не належить до державного сектору економіки, крім того, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, помилково посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки даною нормою передбачена відповідальність за порушення строків виконання зобов'язання в натурі, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання.

В апеляційній скарзі та доповненні до скарги відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2006 у справі № 32/607 в частині задоволених позовних вимог з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що оскільки договір № 298/02/р припинив свою дію 31.12.2002, а акти виконаних робіт підписані сторонами внаслідок виконання судового рішення, між сторонами виникли нові правовідносини, у зв'язку з чим, на думку відповідача, сторонами не встановлено строки здійснення оплати відповідачем по підписаних актах виконаних робіт, тому у позивача виникло право вимагати здійснення оплати у порядку, передбаченому ст. 530 Цивільного кодексу України, а, враховуючи, що позивач вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до відповідача не пред'явив, строк виконання зобов'язань по перерахуванню позивачу 60 120 грн. у відповідача не настав, отже заборгованості відповідача перед позивачем немає.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 62 429,96 грн. заборгованості за договором № 298/02/р з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1 299,85 грн. 3% річних, 11 001,96 грн. пені, 4 208,40 грн. штрафу, 789,40 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно з договором підряду на виконання робіт з підвищення видобутку газу та газового конденсату на свердловині 59-Харківці № 298/02/р від 05.03.2002 відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором підрядник, зобов'язується на власний ризик виконати роботи з комплексної обробки привибійної зони свердловини та виводу її на оптимальний режим роботи з метою підвищення видобутку газу та газового конденсату (п. 1.1); відповідач зобов'язався в терміни згідно з умовами п.п. 4.2, 6.1 та 3.2 оплатити виконані позивачем роботи з комплексної обробки привибійної зони свердловини (пп. 2.2.6 п. 2.2).

Пунктами 3.1, 3.2 договору № 298/02/р встановлено, що вартість виконання робіт по свердловині визначається планом робіт, протоколом угоди про договірну ціну і кошторисом витрат (додаток № 1 та додаток № 2); відповідач має право, якщо фактичне збільшення видобутку газу після комплексної обробки привибійної зони свердловини протягом двох місяців її роботи складає менше ніж 25% по відношенню до базового рівня (за місяць), сплатити позивачу 50% вартості виконаних робіт; якщо фактичного збільшення видобутку газу немає - не оплачувати виконані позивачем роботи.

Протоколом угоди про договірну ціну та кошторисом витрат встановлено, що вартість робіт складає 120 240,00 грн.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору визначено, що приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами на основі акту виконаних робіт; оплата робіт позивача проводиться відповідачем по їх завершенню на основі актів виконаних робіт та актів приросту видобутку газу та конденсату за два місяці роботи свердловини в 10-ти денний термін; оплата робіт здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

В акті отриманого приросту видобутку вуглеводнів протягом двох місяців на свердловині № 59-Харківці від 14.12.2005 вказано, що середній приріст видобутку природного газу за липень та серпень 2002 р. складає 22,35%, а в акті виконаних робіт від 14.12.2005 зазначено, що вартість виконаних робіт за договором № 298/02/р складає 120 240 грн. з ПДВ, однак у зв'язку з фактичним приростом обсягу видобутку природного газу на 22,35%, згідно з розрахунком НВГУ „Полтаванафтогаз” і п. 3.2 договору № 298/02/р до сплати належить 60 120 грн. з ПДВ.

Пунктом 7.1 договору № 298/02/р передбачено, що даний договір набирає силу з 12.03. і діє до 31.12.2002.

Відповідно до ст. 332 ЦК Української РСР, який був чинним на день укладення договору № 298/02/р, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Зі змісту п. 4.2 договору № 298/02/р вбачається, що обов'язок оплати робіт виникає за фактом їх виконання та строк оплати робіт становить 10-ти денний термін з дня підписання актів виконаних робіт та приросту видобутку газу та конденсату за два місяці роботи свердловини.

Як вбачається з вищевказаних актів від 14.12.2005, складених сторонами, роботи за договором № 298/02/р були виконані відповідачем ще в 2002 році, у зв'язку з чим є підстави стверджувати, що сам обов'язок з оплати виконаних робіт виник до припинення дії договору № 298/02/р.

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 216 ЦК Української РСР, який був чинний до 01.01.2004, та ст. 599 ЦК України, який набув чинності з 01.01.2004, встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Та обставина, що договір № 298/02/р припинив свою дію 31.12.2002, не є підставою стверджувати, що обов'язок відповідача щодо оплати виконаних робіт також припинився 31.12.2002, адже зазначений обов'язок припиняється його виконанням відповідно до вказаних норм, а не припиненням дії договору, на підставі якого обов'язок виник.

Отже, враховуючи викладене, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість виконаних робіт в сумі 60 120 грн. у строк до 25.12.2005.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт не виконав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 60 120 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 2 309,96 грн. інфляційних втрат та 1 299,58 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач в позовній заяві як на підставу застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, встановлені розміри штрафних санкцій, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа Відкритого акціонерного товариства „Фінансова компанія „Укрнафтогаз” (реєстратора відповідача) за № 2108/4 від 21.08.2006, сертифікату акцій, постанов Вищого господарського суду України від 06.12.2006 та Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2006 у справі № 32/234, тощо відповідач не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, порушення зобов'язання не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, у зв'язку з чим застосування позивачем пені і штрафу на підставі та в розмірах, встановлених ч. 2 ст. 231 ГК України, є необґрунтованим, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 001,96 грн. пені, 4 208,40 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги та доповнення до скарги безпідставними, враховуючи викладене та наступне.

Як вже було встановлено вище, хоча договір № 298/02/р припинив свою дію 31.12.2002, однак обов'язок відповідача щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт виник під час дії договору № 298/02/р і може припинитися лише у випадку та в порядку, встановленому законом, зокрема шляхом його виконання відповідно до умов договору № 298/02/р, а оскільки відповідачем зазначений обов'язок перед позивачем не був виконаний належним чином, заборгованість відповідача за договором № 298/02/р складає 60 120 грн.

Оскільки акти виконаних робіт та приросту видобутку газу та конденсату за два місяці роботи свердловини складені відповідно до умов договору № 298/02/р, про що, зокрема, зазначено в акті виконаних робіт від 14.12.2005, то та обставина, що, як стверджує заявник скарги, ці акти підписані сторонами внаслідок виконання судового рішення, не створює нових правовідносин між сторонами; оскільки пунктом 4.2 договору № 298/02/р однією з підстав оплати виконаних робіт передбачено акти виконаних робіт та акти приросту газу і конденсату, то і підписання цих актів за наявності передбачених договором умов є також обов'язком сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2006 у справі №32/607 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 32/607 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.