Постанова

від 15.05.2007 по справі 14/496

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/496

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2007                                                                                           № 14/496

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Переяславська М.В.- представник, дов. № 4-4016 від 29.01.2007;

 від відповідача - Лагода О.А.- нач. відділу, дов. № 1340-НЮ від 16.10.2006,

Жигала О.С.- представник, дов. № 1339-НЮ від 16.10.2006;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2007

 у справі № 14/496 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів"

 до                                                   Державне територіально галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 про                                                  стягнення 1154,28 грн.

 На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 17.04.2007 розгляд справи відкладено на 15.05.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 у справі №14/496 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що з вимогами до відповідача позивач звертається, виходячи з умов договору № ПР/МД-09-06-1/НЮ-дч, укладеного між позивачем та Державним підприємством "Придніпровська залізниця", і майнові вимоги характеризує як повернення попередньо сплаченої орендної плати за 10 діб, протягом яких позивач не користувався орендованим майном, проте у позивача з відповідачем відсутні договірні відносини, виходячи з яких відповідач має повертати позивачу орендну плату; позивачем не доведено, що саме відповідач має перед ним зобов'язання повернути орендну плату за договором оренди вантажних вагонів № ПР/МД-09-06-1/НЮ-дч.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 у справі № 14/496 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 1 657,80 грн. в порядку ст.ст. 119, 126 Статуту залізниць України.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, судом першої інстанції не було досліджено тих обставин, що згідно із телеграмою Укрзалізниці № 1777 від 31.01.2006 вагон № 24535841 зі ст. Хутір Михайлівський вибув 24.01.2006 та прибув на ст. Конотоп 25.01.2006 на поточний ремонт, строк якого складає декілька годин, проте вагон простояв 7 діб – до 31.03.2006 і відправлений на ст. Нікополь 01.02.2006, як свідчить телеграма № 49 від 02.02.2006; при відстані від ст. Хутір Михайлівський до ст. Нікополь 847 км. вказаний вагон прибув 09.02.2006, а позивач сплатив орендну плату та плату за техобслуговування з 24.01.2006 по 09.02.2006; згідно із довідкою Укрзалізниці № 2612 від 14.02.2006 у вагоні № 24535841 виявлена несправність кінцевого крану, який підлягає ремонту протягом кілька годин, однак вагон простояв 7 діб.

Заявник посилається на ту обставину, що згідно зі ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Заявник стверджує про те, що предметом господарського спору у справі № 14/496 є повернення збору за оренду вагону № 24535841.

Заявник вважає, що судом безпідставно не досліджено дії відповідача щодо відсутності вини у порушення зобов'язання, а саме: здачу в експлуатацію понад встановлені терміни ремонту для подібних несправностей, що позбавило позивача можливості користуватися орендованим вагоном.

В уточненні до апеляційної скарги позивач посилається на те, що у позовній заяві помилково зазначено договір від 01.03.2006, а правильним є посилання на договір № ПР/МД-09-06-1/НЮ-дч від 03.01.2006 та стверджує про те, що при поверненні вагону № 24535841 зі ст. Хутір Михайлівський вагон був неправомірно затриманий відповідачем в період з 31.01.2006 по 09.02.2006, що підтверджується телеграмами Укрзалізниці № 1777 від 31.01.2006, № 49 від 02.02.2006 та довідкою Державного підприємства "Придніпровська залізниця" від 20.02.2006 № 64.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що відсутність його відповідальності підтверджується інформаціями із архіву вагонів і ВМД за періоди: 03.01.2006 – 09.02.2006, 03.02.2006 – 20.02.2006, тобто на Придніпровській залізниці вагон № 25435841 знаходився 5 діб до його повернення; вагон не використовувався відповідачем, знаходився в порожньому стані, навантажувально-розвантажувальні операції не проводились; 26.01.2006 при проведенні ремонтних робіт окрім несправності кінцевого крану було виявлено несправність поглинального апарату вагону, що і стало причиною тривалого знаходження вагону на станції, поглинальний апарат було знято та відправлено в депо для ремонту.

У доповненні та поясненні до відзиву на апеляційну скаргу відповідач посилається на відсутність у матеріалах справи документів, які підтверджують позовні вимоги позивача та самовільне використання вагону № 24535841 відповідачем; жодною статтею Статуту залізниць України відповідальність залізниці за затримку вагонів не передбачена; при зміні позивачем предмету позову на підставі Статуту залізниць України відповідач не може бути визнаний належним відповідачем.

На вимоги ухвал апеляційного господарського суду від 21.03.2007, 17.04.2007 позивачем та відповідачем надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу з уточненням, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу із доповненням та поясненням, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача з позовними вимогами про стягнення суми коштів у розмірі 1 154,28 грн. у зв'язку із зняттям з рахунку ТехПД-2 позивача коштів за орендований вагон № 24535841, який не міг бути використаний позивачем через користування іншими особами протягом періоду з 31.01.2006 по 09.02.2006.

Підставами позову зазначено ст. 315 ГК України, п. 6 ст. 762, ст. 780 ЦК України, ст. 126 Статуту залізниць України, § 8 договору № ПР/МД-09-06-1/НЮ-дч від 03.01.2006 (з урахуванням уточнення позивачем дати договору).

18.12.2006 позивачем подано суду першої інстанції клопотання у порядку ст. 22 ГПК України про зміну позовних вимог на суму 1 657,80 грн. із посиланням на норми ст.ст. 119, 126 Статуту залізниць України, вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України № НР 706-р від 08.10.2004 "Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів".

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Державним підприємством "Придніпровська залізниця" укладено договір на оренду вантажних вагонів за № ПР/МД-09-06-1/НЮ-дч від 03.01.2006 (далі – договір оренди) на термін з 01.01.2006 по 31.12.2006, за яким позивач є орендарем. Як видно із додатку № 1 до договору оренди у числі орендованих вагонів значиться вагон № 24535841.

Як вже зазначено, у позовній заяві позивачем вказується також підставою позовних вимог норми ст. 126 Статуту залізниць України.

Відповідно до даних залізничної накладної № 32453864 вагон № 24535841, порожній, за закрутками, 24.01.2006 прийнятий до перевезення на ст. Хутір Михайлівський Південно-Західної залізниці та 09.02.2002 одержаний на ст. Нікополь Придніпровської залізниці.

Згідно зі ст. 126 Статуту залізниць України у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії, а ч. 4 вказаної статті встановлено, якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду.

Згідно із п. 1 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 568/6856, претензії, що виникли з приводу самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам чи орендовані ними, або пошкодження чи втрати цих вагонів (контейнерів), заявляються залізниці, яка самовільно використовувала, пошкодила чи втратила вагони (контейнери).

Позивачем пред'явлено відповідачу претензію від 28.03.2006 за № 1418-4016 з вимогою перерахувати суму у розмірі 1 154,28 грн. у зв'язку із самовільним використанням вагону № 24535841 в період з 31.01.2006 по 09.02.2006, яка відхилена відповідачем, про що повідомлено листом від 05.05.2006 за № П-21.

Таким чином за позовом, що ґрунтується на нормах ст. 126 Статуту залізниць України, якщо вагон перебував у межах Південно-Західної залізниці, то відповідач є належним.

Відповідно до телеграми ст. Конотоп № 175 від 31.01.2006 вагон № 24535841 був відчеплений через технічну несправність.

Згідно із повідомленням № 4007 від 31.01.2006 форма ВУ-36М вагон № 24535841 був прийнятий з поточного ремонту.

Відповідно до даних копії інформації із архіву вагонів і ВМД Придніпровської залізниці за період з 03.02.2006 по 20.02.2006 вагон № 24535841 прийнятий 04.02.2006 станцією П'ятихатки Придніпровської залізниці, тобто з 04.02.2006 по 09.02.2006 зазначений вагон уже був за межами Південно-Західної залізниці.

Як видно із залізничної накладної № 32453864 та копії інформації по вагону № 24535841 міждорожнього архіву вагонів за період з 01.01.2006 по 04.02.2006 вагон № 24535841 був порожнім, тобто не використовувався.

Таким чином твердження позивача про використання відповідачем вагону № 24535841 в період з 31.01.2006 по 09.02.2006 не підтверджене матеріалами справи, у зв'язку з чим немає підстав для стягнення з відповідача плати за користування, встановленої ст. 119 Статуту залізниць, як це передбачено ст. 126 Статуту залізниць України.

Згідно із ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а статтею 780 ЦК України встановлена відповідальність наймача та наймодавця за шкоду, що завдана у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм.

Проте відповідач не є стороною за укладеним позивачем договором оренди вагонів, тому немає підстав для застосування норм глави 58 ЦК України, у тому числі і ст.ст. 762, 780.

Апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено того, що вагон № 24535841 використовувався відповідачем.

Аналіз телеграм залізниці, в тому числі за № 1777 від 31.01.2006, № 49 від 02.02.2006, свідчить про період перебування вагону № 24535841 на шляху проходження, проте докази використання вагону, що є підставою плати згідно із умовою ст. 126 Статуту залізниць України, відсутні, а за прострочення періоду перевезення вагону зазначеною статтею плата не передбачена.

Оскільки статтею 126 Статуту залізниць України не передбачена відповідальність за здачу в експлуатацію вагонів понад встановлені терміни ремонту, то відсутність дослідження таких дій відповідача не впливає на  висновок суду щодо обставин застосування норм цієї статті.

Та обставина, що несправність, вказана у довідці Укрзалізниці від 14.02.2006 № 2612, у вагоні № 24535841 потребує, на думку позивача, ремонту протягом декількох годин, не свідчить про те, що решту часу, по 04.02.2006, зазначений вагон використовувався відповідачем.

Оскільки відповідач не є стороною за договором оренди, то немає підстав для повернення за його рахунок збору за оренду вагону.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 у справі №14/496 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 14/496 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.