Постанова

від 18.06.2009 по справі 14/496

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/496

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" червня 2009 р.                                                           Справа № 14/496

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Ялівчук А.А. - представника за довіреністю № 15/09 від 08.01.2009р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", м.Хмельницький

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "23" квітня 2009 р. у справі № 14/496 (суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", м.Хмельницький  

до відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", м.Хмельницький

про стягнення 10280,52 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.04.2009р. у справі №14/496 позов міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго», м.Хмельницький до відкритого акціонерного товариства "Видавництво «Поділля», м.Хмельницький  про стягнення 10280,52грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача  98606,95грн. основної заборгованості , 1326,80грн. втрат від інфляції, 318,74грн. 3% річних, 2555,03грн. пені, 1028,07грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що рішення прийняте господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права,  відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначений судовий акт (а.с. 39 - 40).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що представник відповідача проти позову не заперечив, проте, у судовому засіданні  23.04.2009р. останній присутній не був .  

У відзиві на апеляційну скаргу вх.№ 02-01/3865/09 від 18.06.2009р. позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що листом від 08.04.2009р. №159 відповідач визнав суму заборгованості перед позивачем, яка станом на 01.03.2009р. складала 98606,95грн. та просив укласти договір розстрочки (а.с. 44).

Представник відповідача в засідання суду 18.06.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справи в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 18.05.2009р., не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача (а.с. 47 - 48).

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,  18.08.2004р. між позивачем та відповідачем укладено договір №300/154 на постачання теплової енергії (далі - договір), у відповідності до п. 1.1  якого,  енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу)  теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором (а.с. 16, 24).

Згідно п.2.1 договору, кількість та обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача.

Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця;

- остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим ( п. 6.3 договору).  

За період з листопада 2008р. по лютий 2009р. відповідач спожив теплової енергії на суму 108729,11грн., що стверджується, наявними в матеріалах справи рахунками (а.с. 12 - 15).

Відповідач розрахувався з позивачем частково, у зв'язку з чим станом на 01.03.2009р. заборгованість останнього за спожиту теплову енергію  за період з 01.11.2008р . по  01.03.2009р. становила 98606,95грн.

Відповідач борг у сумі 98606,95грн. визнав, про що свідчить лист №159 від 08.04.2009р., у якому відповідач просить дозволу позивача на реструктуризацію боргу (а.с. 30).

Міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго»  12.03.2009р. звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою №446/09 від 04.03.2009р. про стягнення з  відкритого акціонерного товариства "Видавництво «Поділля»  98606,95грн. основного боргу, 1326,80грн. інфляційних втрат, 318,74грн. 3% річних, 2555,03грн. пені  (а.с. 2 - 6).

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст.275 ГК України передбачено, що за договором     енергопостачання    енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України, до  відносин  поставки,  не  врегульованих  цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1, 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження проведення розрахунків з позивачем за спожиту теплову енергію у повному обсязі та у строк, встановлений п.6.3 договору, тобто вважається таким, що прострочив.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) на користь позивача 98606,95грн. основного боргу.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У додатку від 06.04.2005р. до договору  сторони погодили викласти п.7.3 договору у наступній редакції: " за несвоєчасне та /або неповне виконання грошового зобов'язання, передбаченого п.6.3 договору, споживач зобов'язаний сплатити заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних  з простроченої суми, а також пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, але не більше  подвійної облікової ставки НБУ"     (а.с. 23).

Згідно ст.ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів вважає, що позивач  правильно, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", здійснив нарахування, а суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов'язання  2555,03грн. пені (а.с. 6, - розрахунок, перевірений судом).

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) 1326,80грн. інфляційних втрат та 318,74грн. 3% річних (а.с. 4 - 5, - розрахунок, перевірений судом)

Статтею 33 ГПК України встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2009 року прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької  області від 23 квітня 2009 року у справі №14/496 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства "Видавництво "Поділля" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", м.Хмельницький - без задоволення.

2. Справу №14/496 повернути до господарського суду Хмельницької  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 - в наряд.