Постанова

від 03.07.2007 по справі 40/519

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/519

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.07.2007                                                                                           № 40/519

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - КудряшовО.Ю. – представник, дов. №02/268 від 18.05.2007;

 від відповідача - ГукО.М. – нач. юр. відділу, дов. №970 від 11.04.2006;

Литвинов Б.Б. – представник, дов. № 1618 від 23.05.2007;

Ремінець С.В. – представник, дов. № 670 від 26.02.2007;

від третьої особи - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 08.11.2005

 у справі № 40/519 (Смірнова Л.Г.)

 за позовом                               ЗАТ "Медичний інститут Української асоціації народної медицини"

 до                                                   Київська міська клінічна лікарня № 1

 про                                                  спонукання до вчинення дій

 Відповідно до ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду справи №40/519 продовжено ухвалою апеляційного господарського суду від 24.05.2007.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд справи відкладався на 24.05.2007, 12.06.2007, 26.06.2007, 03.07.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 у справі №40/519 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що суд дійшов висновків про віднесення прийняття рішень стосовно можливості укладення договору оренди між позивачем та відповідачем не до компетенції відповідача, а до компетенції Київської міської ради; суду не надано жодних доказів прийняття Київською міською радою рішення про передачу у тимчасове користування на умовах оренди зазначеного позивачем приміщення, доказів звернення позивача до Київської міської ради; строк оренди за договором № 795/8 від 31.01.2002 не закінчився ані на дату звернення позивача до суду, ані на дату винесення рішення, отже право позивача не є порушеним, у зв'язку з чим суд знаходить недоцільним застосування норм ст. 24 ГПК України; вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів по орендній платі та комунальних послугах переплачені суми задоволенню не підлягають, оскільки судом не задовольняються вимоги про зобов'язання продовжити договір оренди.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 у справі № 40/519 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і зобов'язати відповідача продовжити дію договору оренди на той самий термін та зарахувати в рахунок майбутніх платежів по орендній платі і комунальних послугах суми, переплачені позивачем за договором.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, висновок суду про те, що орендар, який має діючий договір оренди та бажає продовжити термін його дії повинен відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) направити заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно із переліком, що визначається Фондом державного майна України відповідному орендодавцю, зазначеному в ст. 5 Закону є невірним та суперечить нормам ст.ст. 9, 17 Закону і обставинам справи.

Заявник вважає, що висновок суду про звернення позивача до відповідача з вимогою укласти договір, а не продовжити його дію, є помилковим. Внаслідок такого помилкового висновку суд зробив наступний висновок про те, що зазначене питання віднесено до компетенції Київської міської ради, хоча, на думку заявника, Київською міською радою рішенням від 30.01.01 № 175/1152, додаток № 5, вже було надано дозвіл відповідачу виступати орендодавцем, тобто відповідач набув цивільної дієздатності щодо укладення та продовження договору оренди, тому позовні вимоги спрямовані до відповідача як до сторони за договором оренди, до компетенції якого віднесено прийняття рішення щодо продовження дії договору.

На думку заявника, судом порушено ст. 83 ГПК України, оскільки відповідно до п. 2 цієї статті суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача.

Заявник не згоден із посиланням суду на ст. 1 ГПК України та висновок про відсутність у позивача права на звернення до суду, оскільки його права не порушені, та стверджує, що ним зазначалось про невиконання відповідачем умов договору щодо розміру переданої в оренду площі та наведено розмір збитків, які завдані відповідачем позивачу неправомірними діями.

В письмовому поясненні від 24.05.2007 позивач посилається, зокрема, на те, що ані з боку відповідача, ані з боку позивача заяв про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку не було, у зв'язку з чим відповідно до ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір № 795/8 продовжено на той самий термін та тих самих умовах, які передбачені договором.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 24.05.2007, 26.06.2007 сторонами надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу і письмове пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред'явлено позов з позовними вимогами зобов'язати відповідача продовжити дію договору оренди приміщення № 795/8 від 31.01.2002 на той самий термін; зарахувати в рахунок майбутніх платежів по орендній платі та комунальних послугах переплачені суми позивачем за договором за недоотриману площу 2 351 кв.м за період дії договору оренди № 795/8 станом на 01.05.2005, що становить 645 231 грн., в тому числі: 252 007,99 грн. орендної плати, 282 683,16 грн. за комунальні послуги, 110 540,12 грн. – сума відшкодування податку за землю, та суму 310 400 грн., витрачену позивачем за оренду 701 кв.м. у інших юридичних осіб за період з 04.02.2002 по 01.05.2005 - на підставі ст.ст. 2, 54, 64, 283, п. 4 ст. 284, ст. 286 ГК України, ст. 759, п. 4 ст. 762, ст.ст. 764-766 ЦК України, ст. 263 ЦК Української РСР.

В уточненні від 08.11.2005 позивачем наведені додаткові обґрунтування позовних вимог та уточнено вимогу про продовження дії договору, доповнивши зазначенням терміну: на 5 років.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із договором оренди нерухомого майна № 795/8 від 31.01.2002, п. 1, відповідач, за договором орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 30.01.2001 № 175/1152, додаток № 5, зобов'язався передати, а позивач, за договором орендар, прийняти в орендне користування нежитловий будинок для розміщення закладу освіти по вул. Харківське шосе, 121, загальною площею 6 685 кв.м., в тому числі підвальне приміщення площею 433 кв.м., який знаходиться на балансі відповідача, протягом трьох днів з моменту підписання даного договору.

04.02.2002 сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт передання-прийняття вищезазначеного приміщення, який є додатком № 1 до договору оренди.

Пунктами 3.7, 3.8, 3.15 договору № 795/8 сторонами передбачено порядок нарахування та сплати орендної плати, комунальних платежів, відшкодування сплати податку на землю.

Сторонами за договором № 795/8 у додатку № 2 до договору погоджено розрахунок орендної плати та у додатку № 3 до договору встановлено, що орендар на підставі відповідних платіжних документів пропорційно до зайнятих площ або за показниками лічильників, сплачує фактичну вартість отриманих комунальних послуг та за утримання приміщень; орендар на підставі відповідних платіжних документів компенсує орендодавцю, пропорційно займаних площ, плату податку на землю.

Пунктом 10 договору № 795/8 сторонами погоджено термін дії договору до 30.01.2006.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-Х11, зі змінами, термін договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами не надано доказів того, що будь-яка із них у вищезазначений строк надала іншій заяву про припинення або зміну умов договору оренди № 795/8, тому відповідно до законодавства договір № 795/8 вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Укладений сторонами договір № 795/8 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені та із матеріалів справи не вбачається порушення відповідачем прав позивача щодо застосування норми законодавства про продовження договору оренди та щодо невизнання або оспорювання права позивача і порушення його інтересу.

Звертання відповідача до позивача із листами про незадовільну експлуатацію орендованого приміщення, звільнення частини приміщення та укладення нового договору, зокрема у листі від 18.04.2006 № 1022 (а.с. 81, т. 3) немає підстав оцінювати як оспорювання права позивача, оскільки такі дії відповідача зумовлені здійсненням контролю за використанням орендованого майна, а щодо пропозицій змінити умови договору або укласти новий договір, то законодавством не передбачено заборони на право внесення їх будь-якою із сторін за угодою у порядку, встановленому законодавством.

27.03.2007 відповідачем надіслано позивачу листа за № 1027 „Про попередження щодо неможливості подальшого продовження або укладення нового договору оренди нерухомого майна” (а.с. 73, т. 3), в якому зазначено про відмову від продовження договору оренди № 795/8, від укладення нового договору оренди та про звільнення орендованої площі. У вказаному листі відповідач посилався, зокрема, на те, що 16.03.2007 рішення Київської міської ради від 16.03.2006 № 213/3304, яким позивачеві було надано дозвіл на оренду приміщення загальною площею 2 258,26 кв.м. із 6% орендною ставкою на 364 дні, втратило чинність.

Однак, оскільки вказаний лист відповідача надісланий позивачу з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідних норм ГК України, ЦК України, то цей лист відповідача не породжує такого передбаченого законодавством правового наслідку, як припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Лист відповідача від 27.03.2007 № 1027 не належить до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, встановлених статтею 11 ЦК України, отже не породжує будь-яких обов'язків для позивача, тому його також немає підстав визнати таким, що порушує право або оспорює інтереси позивача.

Статтею 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересів особи, як підтвердження того, що вже встановлено законом, також такий спосіб захисту не передбачений ані договором, ані законом.

В зв'язку з викладеним, підстави для задоволення позову в частині вимог про продовження дії договору оренди № 795/8 на той самий термін, тобто на 5 років, відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилась.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2004 у справі № 36/93 встановлено, що матеріалами справи, а саме актами від 18.09.2003 та від 24.03.2004 встановлено, що відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні орендованими приміщеннями, які розташовані на третьому поверсі учбового корпусу, а саме: комп'ютерним класом, площею 17 кв.м., учбовою кімнатою № 1, площею 29,7 кв.м., учбовою кімнатою, площею 17,3 кв.м., лаборантською, площею 17,6 кв.м., кабінетом зав. кафедрою, площею 17 кв.м.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2004 у справі № 36/93 зазначене рішення залишене без змін.

Згідно з висновками від 13.11.2003 щодо перевірки комісією, створеною відповідно до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської державної адміністрації) від 12.11.2003 № 358, використання приміщень лікувального корпусу № 3 Київської міської клінічної лікарні № 1 на вул. Харківське шосе, 121 від 13.11.2003 на першому поверсі відповідач займає 10 кімнат загальною площею 150 кв.м., у фойє розташоване кафе відповідача площею 30 кв.м., на другому поверсі розташована лабораторія відповідача, займає 10 кімнат, загальною площею 150 кв.м., на 3 поверсі розташовані відділення невідкладної допомоги відповідача, займає 10 кімнат, загальною площею 130 кв.м., відділ статистики відповідача, займає 10 кімнат, загальною площею 130 кв.м. (а.с. 46, т. 1).

Таким чином відповідно до висновку комісії від 13.11.2003 відповідач займає у переданому в оренду приміщенні для своєї діяльності приміщення загальною площею 590 кв.м. У зазначеному висновку відсутні відомості про зайняття відповідачем приміщень, які відображені у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.03.2004 у справі № 36/93, тому відсутні підстави вважати, що відповідач займав ці приміщення на час перевірки, за результатами якої складено висновок від 13.11.2003.

Отже, матеріалами справи доведено, що протягом періоду з 04.02.2002 по 01.05.2005 відповідач користувався переданою в оренду позивачу площею у розмірі 590 кв.м. та, крім того, за період з 05.07.2004 (дата набрання законної сили рішенням від 31.03.2004 у справі № 36/93) по 01.05.2005 додатково площею у розмірі 98,6 кв.м.

Наявний у справі акт від 21.04.2005 про те, що позивач фактично займає площу розміром 4 334 кв.м. у 9-ти поверховому приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, немає підстав визнати належним доказом того, що решту орендованої площі займає відповідач, оскільки зазначений акт складено комісією позивача, тобто зацікавленими особами, крім того, у цьому акті не вказано найменування осіб, які займають решту приміщень (а.с. 66, т. 1) та відсутні докази того, що саме з вини відповідача сторонні особи займають орендоване позивачем приміщення.

Відповідач не заперечує зайняття частини приміщення, переданого позивачу в оренду та стверджує про те, що на заміну зайнятих площ в орендованому приміщенні, надав позивачу в користування площі в іншому приміщенні.

Однак, доводи відповідача немає підстав прийняти до уваги, зважаючи на те, що у справі відсутні докази надання інших приміщень позивачу. Надані відповідачем документи не мають сили доказу вищезазначеної обставини, оскільки пояснення посадових осіб від 28.10.2005 надані особами, які не мають повноважень на встановлення факту зайняття позивачем приміщень, також не вказано розмір приміщень, період зайняття (а.с. 26-31, т. 3); акти від 13.10.2005 складені комісією відповідача, тобто зацікавленими особами (а.с. 32-47, 100, т. 3).

В акті від 13.10.2005, складеному комісією відповідача є підпис посадової особи позивача, однак у цьому акті зазначено, що вказані у ньому приміщення орендує позивач за договором від 30.01.2001 (а.с. 48, т. 3).

Фотознімки вивісок не мають юридичної сили доказу зайняття зазначеними у них посадовими особами приміщення, яке належить саме відповідачеві.

Крім того, відсутні докази погодження між позивачем та відповідачем угоди про те, що замість приміщень, передбачених у договору оренди № 795/8, відповідач передає позивачеві у користування площу в іншому приміщенні, із зазначенням періоду та розміру площ. Отже, якщо навіть позивач і займає якусь площу в іншому приміщенні відповідача, то останнім не доведено на яких умовах.

Відповідно до наданих позивачем та відповідачем довідок про нарахування відповідачем та сплату позивачем за договором оренди № 795/8 орендної плати, плати за комунальні послуги та відшкодування податку на землю за приміщення за період з 04.02.2002 по 01.05.2005 відповідачем було нараховано суми: орендної плати – 737 019,85 грн., плати за комунальні послуги – 692 634,58 грн., відшкодування податку на землю -304 564,26 грн., а позивачем було сплачено за вказаний період: орендної плати – 733 457,40 грн., плати за комунальні послуги – 730 819,69 грн., відшкодування податку на землю – 366 229,44 грн.

Таким чином позивачем переплачено відповідачу у зв'язку із неможливістю користуватись орендованим приміщення у розмірі 590 кв.м. протягом періоду з 04.02.2002 по 04.07.2004 та у розмірі 688,6 кв.м. протягом періоду з 05.07.2004 по 01.05.2005, внаслідок чого мала місце переплата орендної плати за період з 04.02.2002 по 04.07.2004 в розмірі 50 998,11 грн. та за період з 05.07.2004 по 01.05.2005 в розмірі 21 357,45 грн., що разом становить суму 72 355,56 грн., плати за комунальні послуги за період з 04.02.2002 по 04.07.2004 в розмірі 97 565,13 грн. та за період з 05.07.2004 по 01.05.2005 в розмірі 11 966,01 грн., що разом становить суму 109 531,14 грн., відшкодування податку на землю за період з 04.02.2002 по 04.07.2004 в розмірі 60 003,39 грн. та за період з 05.07.2004 по 01.05.2005 в розмірі 33 033,96 грн., що разом становить суму 93 037,35 грн.

Переплачені позивачем суми підлягають зарахуванню у рахунок майбутніх платежів з метою зменшення плати відповідно до норми ч. 4 ст. 762 ЦК України, оскільки матеріалами справи доведено, що можливість позивача користування орендованим майном істотно зменшилась через обставини, за які він не відповідає.

Позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено, що з вини відповідача був позбавлений можливості користуватись орендованим майном саме у розмірі 2 351 кв.м. протягом всього періоду з 04.02.2002 по 01.05.2005, тому в цій частині позов підлягає задоволенню щодо вимог лише у вищезазначених розмірах, які доведені матеріалами справи та ґрунтуються на встановлених судом фактах.

Наданий позивачем розрахунок переплати апеляційною інстанцією приймається лише за період з 04.02.2002 по 01.05.2005, оскільки згідно із ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Законодавством не встановлено такого способу захисту цивільного права орендаря, як зарахування у рахунок майбутніх платежів, або зменшення плати за договором оренди, укладеного із однією особою, тих платежів, які були сплачені цим орендарем за укладеними ним договорами оренди з іншими особами. Отже вимоги позивача у цій частині позову є такими, що не ґрунтуються на нормах права, тому не підлягають задоволенню.

Із висновком суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про зарахування в рахунок майбутніх платежів по орендній платі та комунальних послугах переплачених позивачем сум за договором є та обставина, що судом не задовольняються вимоги про зобов'язання продовжити договір оренди, немає підстав погодитись, адже в оскаржуваному рішення зроблено висновок про те, що строк оренди за даним договором не закінчився і продовжує діяти, отже позивач має всі права та обов'язки сторони за договором оренди, в тому числі і передбачені ст. 762 ЦК України.

Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Твердження заявника про те, що рішенням Київської міської ради від 30.01.2001 № 175/1152, додаток № 5, надано право відповідачу на укладення договору оренди та продовження без будь-яких обмежень не відповідає змісту зазначеного рішення, адже у цьому рішенні, додаток № 5, вказані обов'язкові умови щодо ставки орендної плати – 2% і щодо терміну дії договору – 5 років.

Посилання на умови п. 11.3 договору № 795/8 є передчасним, оскільки, як вже було зазначено, строк дії договору є продовженим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2005 у справі № 40/519 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Зарахувати в рахунок майбутніх платежів по договору оренди нерухомого майна № 795/8 від 31.01.2002, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" та Київською міською клінічною лікарнею № 1, переплачені Закритим акціонерним товариством "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" (01004, м. Київ, вул. Толстого, 9; код ЄДРПОУ 16478809) Київській міській клінічній лікарні № 1 (02091, м. Київ, Харківське шосе, 121; код ЄДРПОУ 01981738) суми за період з 04.02.2002 по 01.05.2005 по орендній платі в розмірі 72 355,56 грн., плати за комунальні послуги в розмірі 109 531,14 грн., суми відшкодування податку на землю в розмірі 93 037,35 грн.

Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 1 (02091, м. Київ, Харківське шосе, 121; код ЄДРПОУ 01981738) на користь Закритого акціонерного товариства "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" (01004, м. Київ, вул. Толстого, 9; код ЄДРПОУ 16478809) 42,50 грн. державного мита, 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

2.          Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 1 (02091, м. Київ, Харківське шосе, 121; код ЄДРПОУ 01981738) на користь Закритого акціонерного товариства "Медичний інститут Української асоціації народної медицини" (01004, м. Київ, вул. Толстого, 9; код ЄДРПОУ 16478809) 21,25 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.          Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 40/519 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.