Постанова

від 02.10.2012 по справі 5009/188/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5009/188/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., за участю представників сторін:

ТОВ "Карес" -Мішуровської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. по справі №5009/188/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карес" про визнання банкрутом Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест", ліквідовано банкрута ПП "Агрохімтехнологія Інвест" та припинено провадження по справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. залишено без змін.

Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. скасувати та припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ТОВ "Карес", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2012р. порушено провадження по справі про банкрутство Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест" за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карес".

Постановою господарського суду Запорізької області від 30.01.2012р. Приватне підприємство "Агрохімтехнологія Інвест" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Карес".

22.03.2012р. суду надано звіт ліквідатора про результати ліквідаційної процедури Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест".

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест" та припиняючи провадження по справі на підставі п.6 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржник за місцезнаходженням не знаходиться, відповідно до поданого звіту та ліквідаційного балансу у боржника відсутні будь-які активи, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги кредиторів, ліквідатором здійснені всі заходи з ліквідації банкрута. Тому наявні всі підстави для ліквідування Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест" та припинення провадження по справі.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Згідно статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як встановлено судом першої інстанції, доказом безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора на суму 13500,00 грн. є виконавчий напис нотаріуса від 01.08.2011р. про стягнення заборгованості за опротестованим векселем, постанова Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції від 11.08.2011р. про повернення виконавчого документу стягувачу, при цьому доказів погашення боржником заборгованості суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із заявою про порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Агрохімтехнологія Інвест" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заявник надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців станом на 18.01.2012р., відповідно до якого місцезнаходження ПП "Агрохімтехнологія Інвест" за адресою: 69063, Запорізька область, місто Запоріжжя, Жовтневий район, вулиця Кірова, будинок 107.

Також з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців від 18.01.2012р. вбачається, що в графі про статус відомостей про юридичну особу міститься запис "не підтверджено".

Крім цього, заявником надано до суду акт державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ від 11.08.2011р., в якому зазначено, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржник - Приватне підприємство "Агрохімтехнологія Інвест" за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кірова, будинок 107 не знаходиться.

На підставі вказаного акта державного виконавця постановою Жовтневого Відділу державної виконавчої служби Запорізького МУЮ від 11.08.2011р. виконавчий документ, виданий 01.08.2011р., повернуто стягувачеві.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (ч.2), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (ч.5).

Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка, де в графі про статус відомостей про юридичну особу міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

При цьому, вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду саме на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою.

За таких обставин, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців від 18.01.2012р., в якому значиться запис "не підтверджено відомостей про юридичну особу" та акт державного виконавця від 11.08.2011р. не можуть бути належними та допустимими доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що заявником не було дотримано вказаних вище вимог закону та не надано на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою належних та допустимих доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для порушення провадження по справі про банкрутство ПП "Агрохімтехнологія Інвест" та продовження процедури банкрутства за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону уваги не звернув та залишив в силі незаконну ухвалу суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Оскільки суд першої інстанції безпідставно порушив провадження по справі про банкрутство Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест" за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту та ліквідаційного балансу ПП "Агрохімтехнологія Інвест" є незаконною та підлягає скасуванню.

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. по справі №5009/188/12 підлягають скасуванню, а провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Агрохімтехнологія Інвест" -припиненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.05.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2012р. по справі №5009/188/12 скасувати.

Провадження по справі №5009/188/12 припинити.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.