Рішення

від 02.10.2012 по справі 5019/1288/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1288/12

Суддя Заголдна Я.В.,

при секретарі судового засідання Бердій Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Козятинський м'ясокомбінат" до відповідача Агропромислового підприємства "Мир" про стягнення заборгованості 52 133 грн. 00 коп.

представники сторін в судове засідання не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Козятинський м'ясокомбінат" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Агропромислового підприємства "Мир" в якому просить стягнути заборгованість в сумі 52 133 грн. 00 коп. та накласти арешт на все майно або грошові суми, що належать, агропромисловому підприємству "Мир".

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 07 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1365/12, розгляд якої було призначено на 22 серпня 2012 року.

22.08.12р Представник відповідача Мосійчук А.П. подав через канцелярію господарського суду Рівненської області заяву про застосування позовної давності в даній справі.

В судовому засіданні 22.08.12р. представник позивача Кузьминський Ю.В. подав суду заяву Вх. №8636/12 від 22.08.12р. в якій відмовляється від вимоги про накладення арешту на майно та грошові суми Агропромислового підприємства "Мир" .

В судовому засіданні 22.08.12 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти даного позову та просив суд застосувати позовну давність.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.08.2012р. розгляд справи відкладено на 02.10.12р. з метою вивчення додаткових матеріалів справи.

Проте, 02.10.2012р. представники сторін в судове засідання не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, що в січні 2009р. між ВАТ "Козятинський птахокомбінат", нині ПАТ "Козятинський м'ясокомбінат", м. Козятин та Агропромисловим приватним підприємством "Мир" с. Чудниця було укладено усний договір поставки великої рогатої худоби ( далі- ВРХ).

На виконання умов договору, позивачем ВАТ "Козятинський птахокомбінат" було сплачено відповідачу Агропромисловому приватному підприємству "Мир" передоплату в сумі 61 133 грн. 00 коп. через свого повіреного заготівельника ВРХ Поліщука Юрія Віталійовича, який діяв на підставі договору -доручення від 01.06.2007 року, а відповідач зобов'язався поставити на вказану суму велику рогату худобу.

Також про суму заборгованості свідчить часткове погашення заборгованості відповідачем платіжними дорученнями на погашення заборгованості, а саме:

-меморіальний ордер № 101 від 14.10.2010р. на суму 5 000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 122 від 27.10.2010р. на суму 1 000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 159 від 29.10.2010р. на суму 1 000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 165 від 09.11.2010р. на суму 1 000 грн. 00 коп.;

-платіжне доручення № 178 від 16.11.2010р. на суму 1 000 грн. 00 коп.

Всього відповідачем було погашено заборгованості на загальну суму 9 000 грн. 00 коп.

Відповідач не виконав умови договору, щодо постачання ВРХ, тому розмір заборгованості відповідача на момент звернення позивача з позовною заявою становить в сумі 52 133 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу відповідача надсилалась претензія № 09/1 від 23.03.2009р. з вимогою про погашення боргу, яка отримана представником відповідача, що підтверджується листом № 18 від 01.07.2009р., в якому АПП "Мир" просило відстрочити сплату заборгованості в сумі 61 133 грн. 00 коп. до 03.08.2009р., в зв'язку з скрутним матеріальним становищем (а.с.16-17).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен поставити ВРХ, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у позивача в силу приписів вищевказаних норм виникло право вимоги до відповідача.

Разом з тим, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення боргу за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови в позові відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України.

При цьому господарський суд враховує, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, в письмових поясненнях до якої останній вказує, що в січні 2009 року між Позивачем та Відповідачем не могло бути укладено усний договір поставки великої рогатої худоби, на підставі якого Позивач сплатив відповідачу передоплату в розмірі 61 133 грн. 00 коп. через свого повіреного заготівельника ВРХ Поліщука Юрія Віталійовича, який діяв на підставі договору-доручення від 1 червня 2007 року, так як дія зазначеного договору-доручення, згідно пункту 6.1. договору, закінчується 31 грудня 2008 року і автоматичного продовження дії договору (пролонгації) зазначений договір-доручення не передбачає. Також відповідач зазначив, що не мав можливості укласти з Позивачем такий договір та як станом на січень 2009 року у Відповідача була відсутня велика рогата худоба, що підтверджується довідкою відділу статистики Гощанського району № 01-38/250 від 21 серпня 2012 року.(а.с.52).

Проте, Відповідач не заперечує факту укладання усного договору поставки великої рогатої худоби, на підставі якого Позивач сплатив відповідачу передоплату в розмірі 61 133 грн. 00 коп. через касу підприємства, але такий договір був укладений 24 лютого 2006 року і кошти в розмірі 61 133 грн. 00 коп. були сплачені в касу Відповідача 24 лютого 2006 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером.(а.с.53). Також наявність великої рогатої худоби у Відповідача в лютому 2006 року підтверджується зазначеною вище довідкою статистики Гощанського району № 01-38/250 від 21 серпня 2012 року.(а.с. 52).

Позивач сплатив на користь Відповідача 61 133 грн. 00 коп. 24.02.2006 року, в той же час Відповідач не передав Позивачу по усному правочину ВРХ, відповідно це свідчить про те, що усний договір поставки великої рогатої худоби, на підставі якого Позивач сплатив відповідачу оплату в розмірі 61 133 гривень був укладений 24.02.2006 року. Тобто позовна давність закінчилася 24.02.2009р.

Згідно зі змісті ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Разом з тим, статтею 261 ЦК України встановлено початок перебігу позовної давності, а саме приписами п.5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня , коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У позивача виникло право пред'явити відповідачу вимогу про виконання зобов'язання одразу після того як відповідач не передав позивачу після сплати по усному договору ВРХ.

Таким чином, відповідно до п.5 ст.261 ЦК України в даному випадку перебіг строку позовної давності почався 24.02.06р. (по прибутковому касовому ордері № 31 від 24.02.06р.), коли кошти були отримані відповідачем і позивач мав право на пред'явлення вимоги.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що вимога позивача про оплату продукції була надіслана відповідачу 23.03.2009р., тобто після трьох років з моменту оплати.

Водночас, позов пред'явлено 07.08.12 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Приписами ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Виходячи зі змісту ч.5 ст.267 ЦК України, поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.

Позивачем не заявлялося клопотання про відновлення строку позовної давності, не наводилися обставини, які б свідчили про неможливість стягнення боргу.

Крім того, позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідних сум в межах строку позовної давності.

Також, вимога позивача не відноситься до переліку вимог, на які позовна давність не поширюється.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.

Судові витрати покладаються на позивача на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.2012р.

Суддя Заголдна Я.В.