Постанова

від 04.12.2012 по справі 5019/1288/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" грудня 2012 р. Справа № 5019/1288/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Дужич С.П.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача - Коробцов Є.В. (довіреність 329/юр від 30.11.2012р.);

від відповідача - Мосійчук А.П.(довіреність б/н від 21.12.2011р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача-Публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат»на рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2012р. у справі №5019/1288/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат»

м.Козятин Вінницької області

до Агропромислового підприємства «Мир»

с.Чудниця Гощанського району Рівненської області

про стягнення 52 133 грн. заборгованості по розрахунках,-

До початку судового засідання, розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. здійcнено зміну складу колегії суддів, окрім заміни головуючого у справі №5019/1288/12. Визначено склад колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Дужич С.П.(арк.справи 96).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.10.12 р. у справі № 5019/1288/12 (суддя Заголдна Я.В.) відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат»до Агропромислового підприємства «Мир»(надалі в тексті - Підприємство) про стягнення 52 133 грн. заборгованості по розрахунках.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред'явлено поза межами строку позовної давності, Позивачем не заявлялось клопотання про відновлення строку позовної давності.(арк.справи 64-67).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 02.10.2012 р. у даній справі, Публічне акціонерне товариство «Козятинський м'ясокомбінат»(надалі в тексті - Товариство) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Скаржник вважає, що судом неповно і необ'єктивно досліджено обставин, що мають значення для справи, висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку Скаржника, вирішуючи спір місцевий суд знехтував правилом переривання строку позовної давності, встановленим ч.1.ст.264 ЦК України, що вбачається з правовідносин, що склались між сторонами у справі в період 2009-2010рр., що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.(арк.справи 75-77).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 07.11.2012р. апеляційну скаргу Товариства прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 73).

Представник Підприємства у судовому засіданні 04.12.2012р. заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 04.12.2012р. представник Товариства підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Крім того, через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду, представником подано клопотання про витребування у Підприємства касової книги за 2006 рік та про призначення технічної експертизи документів у справі №5019/1288/12.

Порадившись на місці, колегія суддів відхилила обидва клопотання в зв'язку з відсутністю потреби у дослідженні зазначеного Скаржником доказу та проведенні експертизи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, правонаступництво Публічним акціонерним товариством «Козятинський м'ясокомбінат» прав і обов'язків Дочірнього підприємства «Козятинський птахокомбінат ВАТ «Вінницям'ясо» Відкритого акціонерного товариства «Козятинський птахокомбінат»стверджується матеріалами справи.(арк.справи 9-11).

Матеріалами справи стверджується факт укладення в лютому 2006р. Дочірнім підприємством «Козятинський птахокомбінат ВАТ «Вінницям'ясо»та Агропромисловим приватним підприємством «Мир» усного договору поставки великої рогатої худоби (ВРХ).

Так на виконання даного договору, представник правопопередника Товариства вніс до каси Підприємства передоплату в сумі 61 133 грн., що стверджується копією наданого Відповідачем прибуткового касового ордеру №31 від 24.02.2006р.(арк.справи 53).

Докази передачі Підприємством ВРХ для Товариства, рівно як і докази повернення коштів у матеріалах справи відсутні.

Сторони провели звірку розрахунків, за наслідками якої склали акт. З акта, підписаного представниками сторін вбачається, що станом на 23.03.2009р. Підприємство заборгувало Товариству 61 133 грн. 00 коп. (арк.справи 48).

На пропозицію повернути кошти в сумі 61 133 грн., яка вбачається з претензії Позивача № 09/1 від 23.03.2009р., отриману Відповідачем 23.03.2009р. - останній листом №128 від 01.07.2009 року просив відстрочити сплату заборгованості в сумі 61 133 грн. в зв'язку із скрутним матеріальним становищем, гарантувавши оплату 03.08.2009р., що стверджується матеріалами справи. (арк.справи 16-17, 47, 46).

З матеріалів справи вбчається, в період з 14.10.2010р. по 16.11.2010р. Підприємство перерахувало на рахунок Товариства кредиторську заборгованість на загальну суму 9 000 грн. , що підтверджується меморіальним ордером №101 від 14.10.2010р. на суму 5 000 грн., а також платіжними дорученнями №122 від 27.10.2010р. на суму 1 000 грн., №159 від 29.10.2010р. на суму 1 000 грн., №165 від 09.11.2010р. на суму 1 000 грн. та №178 від 16.11.2010р.(арк.справи 19-23, 30-32).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і рішення місцевого суду належить скасувати з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Закону України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Згідно з ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійсненя господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявний в матеріалах справи прибутковий касовий ордер є первинним документом та містить усі необхідні реквізити.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, під-писаного сторонами та скріпленого печатками. Разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефоно-грамами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.(ст.181 ГК Ук-раїни).

Тому, як вбачається з матеріалів справи, а також не спростовано Відповідачем, - господарські правовідносини з поставки Підприємством великої рогатої худоби для Товариства протягом спірного періоду виникли з моменту прийняття 24.02.2006р. передоплати і здійснювалися у спрощений спосіб, шляхом усної домовленості сторін та прийняття продавцем попередньої оплати за ВРХ, в тій кількості, яка була необхідна покупцю у відповідний проміжок часу.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обов'язок продавця передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), якому кореспондує обов'язок покупця прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму встановлений ст.655 ЦК України. В силу приписів статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, оскільки продавцем (постачальником) не здійснено передачу (поставку) покупцеві, передоплаченого товару він вправі відмовитися від нього та вимагати повернення сплаченої суми. При цьому, договірне зобов'язання, (з купівлі-продажу) припиняється. А у зв'язку з вимогою сторони про повернення платежу, виникає нове, про повернення зазначеної суми.

Висновки суду першої інстанції про відмову в позові з підстав ч.4.ст.267 ЦК України через пропуск Позивачем строку позовної давності судовою колегією не беруться до уваги з огляду на таке:

Згідно статті 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.(ч.ч. 1, 3 ст.264 ЦК України) .

З урахуванням зазначених положень та ст.205 ЦК України , колегія суддів вважає, що листом №128 від 01.07.2009р. Відповідач визнав наявність боргу. Крім того, надалі Підприємство частково погасило заборгованість, що вбачається з меморіального ордеру та платіжних доручень за жовтень та листопад 2010 року. Зважаючи на викладене, перебіг позовної давності у даному спорі спливає через три роки від останнього платежу в рахунок погашення заборгованості, тобто 16.11.2013р. Позовна заява подана у серпні 2012 року - відтак, позовна давність на дату подання позову не сплинула.

Отже, висновок місцевого суду, про сплив строку позовної давності суперечить обставинам справи, тому є необґрунтованим.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання в частині оплати товару Позивачем виконані, проте Відповідач зобов'язання з передачі товару не виконав, суму попередньої оплати оприбуткував, але на пропозицію покупця - повернув частково. З наданих суду першої інстанції письмових пояснень вбачається визнання Відповідачем заборгованості (арк.справи 49-50). З огляду на таке - вимога Позивача про стягнення 52 133 грн. боргу є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Доказів сплати боргу Відповідач судам не надав.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини, рішення суду першої інстанції від 02.10.2012р. у даній справі є необґрунтованим і підлягає скасуванню, з підстав п.п. 1, 3 ст.104 ГПК України, оскільки ухвалюючи його, місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні та неправильно застосував норми матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Козятинський м'ясокомбінат»на рішення господарського суду Рівненської області від 02.10.2012р. у справі №5019/1288/12 - задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

3. Стягнути з Агропромислового приватного підприємства «Мир»(35425, Рівненська обл., Гощанський район, с.Чудниця, вул.Перемоги, буд.№9, код ЄДРПОУ 30717283) на користь Пуб-лічного акціонерного Товариства «Козятинський м'ясокомбінат»(22100, Вінницька область, м. Козятин, вул.О.Довженка, буд.№33, код ЄДРПОУ 00443111) - 52 133 грн. заборгованості по розрахунках та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Витрати Позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Відповідача. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №5019/1288/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Дужич С.П.