Постанова

від 20.11.2008 по справі 8/7/12/1569

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/7/12/1569

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "20" листопада 2008 р.                                                          Справа №  8/7/12/1569

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Борейчук М.І., довіреність №1051 від 24.06.08р. (був присутній у        

                           судовому  засіданні 13.11.2008р.)

                           Костенко М.В., довіреність №2524 від 27.12.07р.,

                           Задорожний О.М., довіреність №1627 від 29.09.08р. (був присутній

                           у судовому засіданні 13.11.2008р.),

                           Дзяворук О.М., довіреність від №1073 24.06.08р.,

від відповідача: Рабцун В.М., керівник (був присутній у судовому засіданні                   13.11.2008р.),                             

                           Лисак І.Б., довіреність №1212 від 08.08.08р. (був присутній у судовому

                             засіданні 13.11.2008р.),      

розглянувши апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії, м. Київ в особі Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, м.Хмельницький (правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Хмельницького регіонального відділення) та Відкритого акціонерного товариства "Славутський   руберойдовий завод", м.Славута Хмельницької області  

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "11" квітня 2007 р. у справі № 8/7/12/1569 (суддя Степанюк А.Г.)

за позовом Української державної інноваційної компанії, м.Київ в особі Хмельницького регіонального відділення, м. Хмельницький, правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Хмельницького регіонального відділення  

до Відкритого акціонерного товариства "Славутський руберойдовий завод",м. Славута Хмельницької області  

про стягнення 3 078 651грн. 85коп.

та зустрічним позовом ВАТ "Славутський руберойдовий завод", м. Славута

до Української державної інноваційної компанії в особі Хмельницького регіонального відділення, м. Хмельницький

про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 6-08/98 в частині визначення розміру лізингових платежів Додаток № 2 від 18.08.2002року,-

з перервою у судовому засіданні з 13.11.2008р. по 20.11.2008р.

 ВСТАНОВИВ:

  В лютому 2002р. Українською державною інноваційною компанією в особі Хмельницького регіонального відділення був пред'явлений позов до ВАТ "Славутський руберойдовий завод" про стягнення 414114,83 грн. по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р.

В процесі розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 2 394 850грн. 37коп. - боргу, 28 149грн. 38коп. - інфляційних втрат, 24 998грн. 30коп. - процентів річних за інноваційним договором № 98-046 від 25.02.1998р.; 600 000грн. - боргу, 919грн. 87коп. - пені (нарахованої за період з 20.09.2001р. по 20.03.2002р. на суму боргу 400000грн.), 10679грн. 45коп. - пені (нарахованої за період з 23.07.2002р. по 23.01.2003р. на суму боргу 200 000грн.), 7675грн. 78коп. - інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.09.2001р. по 28.02.2002р. на суму боргу 400000грн), 3767грн. 74коп. - інфляційних втрат (нарахованих за період з 21.03.2002р. по 31.12.2002р. на суму боргу 200000грн.), 5519грн. 18коп. - 3% процентів річних (нарахованих за період з 20.09.2001р. по 20.03.2002р. на суму боргу 400000грн. ), 2091грн. 78коп. - 3% процентів річних (нарахованих за період з 23.07.2002р. по 23.01.2003р. на суму боргу 200 000грн.), тобто всього 11599,32 грн. пені, 11443,52 грн. інфляційних, 7610,46 грн. річних за договором фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р.

ВАТ "Славутський руберойдовий завод" в зустрічному позові (т.1, а.с.96-97) просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу в частині визначення розміру лізингових платежів (Додаток №2 від 18.08.1998р.).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.08.2003р. позов Української державної інноваційної компанії в особі Хмельницького регіонального відділення м.Хмельницький був задоволений частково, в зустрічному позові ВАТ "Славутський руберойдовий завод" відмовлено (т.1, а.с.186-188).

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2004р. вищевказане судове рішення від 06.08.2003р. залишено без змін (т.2, а.с.64-66).

За результатами розгляду касаційної скарги ВАТ "Славутський руберойдовий завод" Вищий господарський суд України своєю постановою від 16.03.2005р. скасував постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2004р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 06.08.2003р., а справу передав на новий розгляд господарському суду Хмельницької області (т.2, а.с.105-111).

В процесі нового розгляду справи ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.08.2005р. була призначена судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено (т.3, а.с.117-118).

Після отримання висновку №1112/1113 судово-бухгалтерської експертизи (т.3, а.с.121-140) провадження у справі ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.02.2007р. було поновлено.

13 березня 2007 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд за інноваційним договором №098-46 від 25.02.1998р. стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 1003286 грн. 91 коп.  за період з грудня 2002 р. по січень 2007р. та річні у розмірі  290329 грн. 43 коп. з 24.01.2003р. по 16.03.2007р.;  за договором фінансового лізингу  №6-08/98 від 20.08.1998р. - інфляційні у розмірі 257400 грн. 00 коп. за період з січня 2003р. по січень 2007р. та річні у розмірі 74564 грн. 38 коп. за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р. (т.4, а.с.15-20).

16 березня 2007 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він уточнив суму інфляційних та річних за інноваційним договором №098-46 від 25.02.1998р. та просив суд стягнути 1 027 390грн.79ккоп.. інфляційних за період з січня 2003 р. по січень 2007р. та 297617грн.55коп. річних за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р. (т.4, а.с.21-22).

ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м.Славута в зустрічному позові просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу в частині визначення розміру лізингових платежів (Додаток № 2 від 18.08.1998р.).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.04.2007р. (суддя Степанюк А.Г.) позов Української державної інноваційної компанії в особі Хмельницького регіонального відділення до ВАТ "Славутський руберойдовий завод" задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м.Славута на користь Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії м.Хмельницький 2336204грн.84коп. - боргу, 1003286грн.91коп. інфляційних, 290329грн.43коп. річних по інноваційному договору №98-046 від 25.02.1998р. та додаткової угоди №5 від 14.12.1999р.; 506700грн.00коп. боргу, 217374грн.30коп. інфляційних, 62969грн.61коп. річних,  9795грн.63коп. пені по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р.,  1700грн. - витрат по оплаті державного мита, 118рн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті суми позовних вимог відмовлено.

В зустрічному позові ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута до Української державної інноваційної компанії" в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький про визнання недійсним  договору фінансового лізингу            №6-08/98 в частині визначення розміру лізингових платежів Додаток № 2 від 18.08.2002 року відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Українська державна інноваційна компанія в особі Хмельницького регіонального відділення (довіреність №1840 від 27.12.2006р.) подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2007р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" на користь позивача 2394850,37 грн. боргу, 1027390,79 грн. інфляційних втрат, 297617,55 грн. річних за інноваційним договором №98-046 від 25.02.1998р. та 600000 грн. боргу, 11599,32 грн. пені, 257400,00 грн. інфляційних втрат, 74594,38 грн. річних за договором фінансового лізингу  №6-08/98 від 20.08.1998р., а в задоволенні зустрічного позову відмовити (т.4, а.с.41-46).

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом, на підставі висновку експерта №1112/1113, був помилково зроблений висновок про завищення позивачем при пред'явленні позову лізингових платежів по договору фінансового лізингу  №6-08/98 від 20.08.1998р., оскільки відповідно до п.2.2.1 інноваційного договору №98-046 від 25.02.1998р., додатком до якого є договір фінансового лізингу, сторонами погоджено, що у понесені лізингодавцем витрати по придбанню обладнання, що буде  передаватись у фінансовий лізинг, включаються витрати по оплаті його вартості, доставки, страхування при доставці, податків, мита, митних зборів, митного оформлення, сертифікації, суми комісійних та інших витрат при купівлі валюти, монтажу та введенню в експлуатацію.

Статтею 16 Закону України "Про лізинг", зокрема, передбачається, що до складу лізингових   платежів включаються інші  витрати  лізингодавця, передбачені договором лізингу, тобто такими витратами є  і витрати лізингодавця, тобто позивача, на сплату курсових різниць в сумі 543629,02грн.

Зазначає також, що експертом і судом першої інстанції не були враховані додаткові витрати, які поніс позивач при купівлі валюти, які також були погоджені між сторонами.

В поясненні та доповненні до апеляційної скарги (т.5, а.с.93-98) скаржник просив рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2007р. у даній справі скасувати частково в частині  відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме стягнути з  ВАТ "Славутський руберойдовий завод" 2394850,37грн. основного боргу, 1055530,27грн. інфляційних втрат, 322615,85 гр. річних за інноваційним договором №98-046 від 25.02.1998р. та 600000грн. боргу, 11599,32грн. пені, 268843,52грн. інфляційних, 82175,34 грн. річних за договором фінансового лізингу  №6-08/98 від 20.08.1998р., а в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Таким чином, вказаним уточненням були змінені (збільшені) вимоги щодо стягнення інфляційних та річних по обох договорах, однак, з розрахунку збільшення та уточнення позовних вимог, наданих місцевому господарському суду при розгляді позову, вбачається, що позивач просив стягнути по  інноваційному договору 1027390,70грн. інфляційних та 297617,55грн. річних (т.4, а.с.23-24), по договору  фінансового лізингу  257400 грн. інфляційних та 74564,38 грн. річних (т.4, а.с.19-20) і саме відносно цих сум розглядався спір місцевим господарським судом. Згідно ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а отже  досліджуватися апеляційною інстанцією можуть лише ті суми інфляційних та річних, які були досліджені судом першої інстанції і зазначені в апеляційній скарзі (до уточнення).

У поясненні та доповненні до апеляційної скарги (т.5, а.с.93-98)  позивач за первісним позовом також зазначив, що не погоджується з оскарженим рішенням відносно часткової відмови в позові про стягнення заборгованості по інноваційному договору, посилаючись на те, що 25.12.1998р. між Хмельницьким регіональним відділенням  Державного інноваційного фонду України як інвестором (правонаступником якого є скаржник), Державним підприємством «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія» (правонаступником якого є теж скаржник) та відповідачем укладено інноваційний договір №98-046, відповідно до умов п.п.1.4 – 1.5, 4.1, 4.2 якого Інвестор виділив Компанії та умовах зворотної безвідсоткової позики кошти в розмірі 20478000грн., а Компанія зобов'язалась за перераховані кошти придбати необхідне для реалізації інноваційного проекту обладнання з подальшою передачею його у фінансовий лізинг відповідачу. Інвестором  зобов'язання по перерахуванню коштів Компанії були виконані, кошти в розмірі 20478000грн. були перераховані компанії, а Компанією частина коштів в сумі 18083149,63грн. була витрачена на закупівлю обладнання.

Решту  ж коштів, які залишилися після придбання обладнання, відповідно до умов додаткової угоди №5 від 14.12.1999р. до інноваційного договору Компанія перерахувала на спеціальний рахунок відповідача для придбання сировини та матеріалів, необхідних для запуску обладнання в експлуатацію і докази цього є у справі, а отже, зазначає скаржник, сума основної заборгованості за інноваційним договором складає 2394850,37 грн. (20478000 грн. – 18083149,63 грн.),  господарським судом стягнуто лише 2336204,84 грн., а сума 58645,53 грн. задоволена не була, відповідно зменшено суму річних та інфляційних, при  цьому, вважає скаржник, жодного обґрунтування часткового задоволення позову в цій частині судом не наведено, а отже позов відносно вказаної суми слід задовольнити повністю.

ВАТ "Славутський руберойдовий завод" теж подав апеляційну скаргу (т.4, а.с.83-87), в якій зазначив, що висновки господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи, зокрема, додаток №2 до договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р. підписаний директором Пинзарем В.М., повноваження якого на таку дію судом не з'ясовані, допущені порушення постанови КМУ №671 від 26.05.2004р. при реєстрації договору фінансового лізингу. Вважаючи, що ВАТ необґрунтовано було відмовлено в задоволенні зустрічного позову, оскаржувач просив рішення господарського суду від 11.04.2007р. скасувати, прийняти нове рішення, яким  Українській державній інноваційній компанії відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а  зустрічний позов ВАТ "Славутський руберойдовий завод" задовольнити.

В процесі розгляду апеляційних скарг за клопотанням ВАТ "Славутський руберойдовий завод" була призначена повторна судово-економічна експертиза, проведення якої доручено Українському незалежному інституту судових експертиз, і провадження у справі зупинено (т.4, а.с.138-139), питання, які винесені на вирішення експерта, відносились до формування складу лізингових платежів та правильності їх нарахування. Після отримання висновку повторної  судово-економічної експертизи  (т.5, а.с.4-27) провадження у справі поновлено, розгляд апеляційної скарги призначено на 22.05.2008р., але неодноразово відкладався за клопотанням сторін та необхідністю  витребування додаткових доказів.

При цьому позивач за первісним позовом повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України №1007 від 08.08.2007р. Українську державну інноваційну компанію перейменовано на Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, а також рішенням Дирекції ДІФКУ від 14.12.2007р. №4 затверджено Положення про Хмельницьке регіональне відділення та змінено його банківські реквізити, а також надані відповідні документи на підтвердження (т.5, а.с.29-33). Згідно п.2 Статуту державної інноваційної фінансово-кредитної установи ця Установа є наступником майнових прав і обов'язків, зокрема за договорами про надання інноваційних позик,  Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень,  державного підприємства "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія", а згідно п.1 Положення про Хмельницьке регіональне відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи це відділення є відокремленим підрозділом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. З врахуванням вищевказаного Житомирський апеляційний господарський суд ухвалою від 08.07.2008р. замінив позивача у справі Українську державну інноваційну компанію в особі Хмельницького регіонального відділення на її правонаступника - Державну інноваційну фінансово-кредитну установу в особі Хмельницького регіонального відділення (т.5, а.с.121-122).

Згідно з розпорядженням голови Житомирського апеляційного господарського суду Зав'язуна В.С. від 29.09.2008р. №430 у зв'язку з закінченням повноважень судді Будішевської Л.О. та відповідно до ст.28 Закону України "Про судоустрій України" розгляд апеляційних скарг здійснюється колегією суддів у складі головуючого судді Горшкової Н.Ф., суддів Майора Г.І. та Філіпової Т.Л.

Заявою від 30.09.2008р. ВАТ "Славутський руберойдовий завод" відмовився від своєї апеляційної скарги та просив Житомирський апеляційний господарський суд вирішити питання про розстрочення виконання рішення суду в частині основного боргу на 60 місяців з щомісячними оплатами рівними частками за період з 30 листопада 2008р. до 31.12.2013 року. Повідомив також про повну оплату річних, пені та судових витрат в загальній сумі 1585573,88 грн., визначених рішенням господарського суду Хмельницької області, про що надав банківські виписки від 29.09.2008р. (т.5, а.с.153-159).

В судовому засіданні 13.11.2008р. (в якому оголошена перерва до 20.11.2008р.) представники ВАТ "Славутський руберойдовий завод" підтвердили свою відмову від апеляційної скарги, яку колегія суддів ухвалила прийняти, оскільки ця відмова не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У зв'язку з цим апеляційною інстанцією розглядається лише апеляційна скарга позивача за первісним позовом.

В цьому ж судовому засіданні представникам ВАТ "Славутський руберойдовий завод" роз'яснено, що відповідно до ст.121 ГПК України питання про  відстрочку або розстрочку виконання рішення розглядається господарським судом, який видав виконавчий документ, а отже не може бути вирішено апеляційною інстанцією при розгляді апеляційної скарги, як просив відповідач у своїй заяві від 30.09.2008р.

В судовому засіданні 13.11.2008р. та 20.11.2008р. (13.11.2008р. оголошувалась перерва до 20.11.2008р.) представники позивача  Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Хмельницького регіонального відділення апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в апеляційній скарзі та доповненні до неї. Просили оскаржуване рішення господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та стягнути з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" по інноваційному договору №98-046 від 25.02.1998р. 2394850,37грн. основного боргу, а також відповідні суми інфляційних та річних, по договору фінансового лізингу  №6-08/98 від 20.08.1998р. стягнути 600000 грн. основного боргу, а також 217374,30грн. інфляційних, 62969,61грн. річних, 9795,63грн. пені, тобто, враховуючи повну сплату відповідачем сум інфляційних, річних та пені, залишити вказані суми згідно рішення місцевого господарського суду без змін (т.6, а.с.31). Така позиція позивача не суперечить нормам ст.100 ГПК України, згідно якої особа, що подала апеляційну скаргу, може взагалі відмовитися від неї до винесення постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши відповідність рішення господарського суду нормам процесуального та матеріального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

25.02.1998 року між позивачем (Інвестор), Державним підприємством "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (Компанія) та ВАТ "Славутський руберойдовий завод" (Підприємство) укладено інноваційний договір № 98-046 (т.1, а.с.48-51).

Предметом договору є реалізація проекту, метою якого є забезпечення будівельної промисловості вітчизняними високоякісними матеріалами м'якої покрівлі та ізоляційними матеріалами, досягнення економічного і соціального розвитку.

За умовами договору Інвестор зобов'язався виділити Компанії на умовах зворотної безвідсоткової позики кошти в розмірі 9 530 000грн., які перераховуються їй для проведення нею матеріально-технічного забезпечення реалізації інноваційного проекту (п.1.4 договору).

Компанія за рахунок одержаної позики проводить матеріально-технічне забезпечення реалізації проекту шляхом придбання необхідного обладнання та передачі його від свого імені в користування Підприємству на умовах фінансового лізингу (п. 1.5 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору Інвестор зобов'язався виділити на реалізацію проекту цільову безвідсоткову позику в розмірі 9 530 000грн.

Згідно п.2.2.1 договору Компанія зобов'язалась придбати обладнання за рахунок одержаної позики у відповідності до "Замовлення обладнання" та на умовах, визначених договором лізингу передати обладнання в користування Підприємству (п.2.2.2 договору).

Підприємство зобов'язалось повернути Компанії кошти згідно умов "Договору лізингу" (п.2.3.8 договору).

14.12.1999року сторонами укладено додаткову угоду №5 до інноваційного

договору.          

Відповідно до умов зазначеної угоди у зв'язку з прийняттям сторонами рішення про закупівлю сировини та матеріалів для інноваційного проекту за рахунок частини коштів, наданих Інвестором за інноваційним договором сторонами доповнено інноваційний договір п.п. 2.3.12-2.3.14.

Згідно п.2.3.12 Підприємство зобов'язалось повернути Компанії кошти, отримані від неї для придбання сировини і матеріалів до 30.12.2002 року. Перерахування коштів здійснюється Підприємством щоквартально рівними платежами на протязі періоду з 01.01.2002 року по 30.12.2002 року.

На виконання умов інноваційного договору позивач (Інвестор) виділив Компанії кошти в сумі 20 478 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №82 від 08.09.1998р., №105 від 29.12.1998р., №71 від 30.04.1998р., №76 від 10.06.1998р., №97 від 09.06.1999р., №107 від 16.06.1999р., №216 від 23.11.1999р., №118 від 30.06.1999р., №120 від 06.07.1999р., №183 від 12.10.1999р., №44 від 18.03.1998р. (т.1, а.с.53-57).

Відповідно до п. 2.2.2 інноваційного договору Компанія уклала з "Славутським руберойдовим заводом" м. Славута Договір фінансового лізингу (т.1, а.с.9-11), за яким придбала і передала відповідачу обладнання на загальну суму 18 083 149грн. 63коп., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в користування №1 від 30.06.2000р.  (т.1, а.с.11-12).   

На виконання умов додаткової угоди №5 до інноваційного договору залишок коштів склав - 2394850,37 грн. Компанією було перераховано на рахунок ВАТ "Славутський руберойдовий завод" для закупівлі сировини та матеріалів для інноваційного проекту суму 2336204,84грн., що підтверджується поданими позивачем доказами (платіжними дорученнями №55 від 20.06.2000р. №49, №48, №47, №46, №45, №44 від 18.04.2000р., №37 від 28.03.2000р., №36 від 23.03.2000р., №35, №34, №33, №32, №31 від 21.03.2000р., №30, №29, №28 від 17.03.2000р., №27 від 16.03.2000, №26, №25, №24, №23 від 14.03.2000р., №21, №20 від 10.03.2000р., №19 від 07.03.2000р., №18, №17, №16, №15 від 03.03.2000р. (т.1, а.с.170-184), довідкою від 02.11.2000 року №876 (т.1, а.с.143) та реєстром платіжних доручень на підтвердження використання коштів ДП "УІФЛК", виділених на впровадження інноваційного проекту ВАТ "Славутський руберойдовий завод" згідно інноваційного договору № 46 від 25.02.1998р.) (т.1, а.с.168-169).

Докази перерахування відповідачу коштів у більшій сумі в матеріалах справи відсутні і не надані позивачем місцевому господарському суду та суду апеляційної інстанції. Відповідач підтверджує отримання коштів лише в сумі 2336204,84 грн. У зв'язку з цим підстав для стягнення заборгованості по інноваційному договору в сумі 2394850,37 грн. не вбачаєтьcя.

Українська державна інноваційна компанія була створена відповідно до постанови КМУ від 13.04.2000р. №654 "Про утворення Української державної інноваційної компанії" (т.1, а.с.19) на базі Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень, що ліквідуються. Пунктом 2 постанови встановлено, що Компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних позик, Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень.

Державне підприємство "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" ліквідоване розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.09.2000р. №342-р. Згідно п.4 цього розпорядження Українська державна інноваційна компанія є правонаступником майнових прав і обов'язків за укладеними договорами ліквідованих державних підприємств, а отже і Державного підприємства "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (т.1, а.с.20).

Вказані постанова та розпорядження були надруковані в Офіційному віснику України відповідно №16 та №36, за 2000р.

Відповідач своїх зобов'язань за інноваційним договором в частині повернення коштів, отриманих на придбання сировини і матеріалів, не виконав.

Заборгованість відповідача перед Хмельницьким регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії згідно додаткової угоди №5 до інноваційного договору склала 2336204,84 грн., що підтверджується матеріалами справи.

20.08.1998 року між ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (Лізингодавець) та ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 6-08/98, який є невід'ємною частиною інноваційного договору (т.1, а.с.9-16).

За умовами договору Лізингодавець зобов'язався придбати обладнання та передати його у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти обладнання та сплачувати лізингові платежі Лізингодавцю в порядку та на умовах визначених договором та здійснити викуп обладнання по закінченні строку лізингу згідно договору про викуп (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору перелік та вартість обладнання, що передається в лізинг, зазначається в "Замовленні на обладнання"

Вартість обладнання, що передається в лізинг, зазначається в "Акті приймання-передачі обладнання в лізинг" (п.1.3. договору).

Строк лізингу - з моменту передачі обладнання в лізинг, яким є дата підписання сторонами першого "Акту приймання передачі обладнання в лізинг" до 15.05.2006р. (п.2.1 договору).

Розмір лізингової плати, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюються Лізингодавцем "Розрахунком лізингової плати" (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі. У випадку прострочки Лізингоодержувачем   сплати   Лізингодавцю   лізингових   платежів   Лізингоодержувач зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в користування обладнання на загальну суму 18083149 грн. 63 коп., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в користування. №1 від 30.06.2000р.

18.08.2000 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу , якою затверджено "Розрахунок лізингової плати" (додаток №2 до договору). Зазначеним розрахунком було визначено строки і розміри лізингових платежів по договору фінансового лізингу.

Відповідач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів, зокрема строків та розмірів сплати, виконав неналежним чином.

Претензія Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії № 05-482/2 від 20.11.2001року на суму 702 039грн. 85коп відповідачем залишена без задоволення.

Позивач за первісним позовом пред'явив позовну вимогу про стягнення з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" 600000 грн. основного боргу зо договором фінансового лізингу. Господарським судом першої інстанції стягнуто 506700 грн. 00 коп. основного боргу з посиланням на те, що відповідно до висновку експерта №1112/1113 від 10.11.2006р. позивачем завищено розмір лізингових платежів у додатку №2 від 18.08.2000р. до договору фінансового лізингу на суму 1713975 грн. 70 коп., а оскільки відповідно до додатку №2 до договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р. сума лізингових платежів складає 11019412 грн. 62 коп., то позивачем на 15,55% завищено розмір лізингових платежів.

При цьому господарським судом не проведено дослідження питання щодо правомірності заявленої вимоги та не дано оцінки висновку  експертизи.

З вищевказаного висновку вбачається, що завищення складається з податку на прибуток з курсових різниць,  завищеної вартості придбаної валюти за меморіальними ордерами АБ "Брокбізнесбанк".

ВАТ "Славутський руберойдовий завод" у своєму розрахунку лізингових платежів від 16.10.2008р. №1525, наданому апеляційній інстанції, зазначає, що погоджується з позовними вимогами по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р. в сумі 536333,14 грн. (т.6, а.с.2-4), вважаючи, що позивачем завищена вартість придбаної валюти за меморіальними ордерами АБ "Брокбізнесбанк" (враховано 15518734,19 грн. замість 14892016,53 грн.) та необґрунтовано включено податок  на прибуток з курсових різниць в сумі 543629,02 грн. при закупівлі обладнання італійської фірми "ВОАТО" по контракту з нею №1/912-113.

Однак, згідно матеріалів справи, у тому числі платіжних доручень ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (правонаступником якої є позивач) №75 від 06.05.1998р., №15 від 04.06.1999р., №56 від 15.06.1999р., №60 від 24.06.1999р., №76 від 15.07.1999р., №65 від  02.07.1999р., №42 від 20.10.1999р., №39 від 15.10.1999р., №82 від 23.11.1999р., №51 від 02.12.1999р., №53 від 16.12.1999р., №60 від 21.12.1999р. (на купівлю валюти) та платіжних доручень на сплату збору до пенсійного фонду у розмірі 1%  від операцій купівлі валюти №55 від 15.06.1999р., №61 від 24.06.1999р., №68 від 02.07.1999р., №77 від 15.07.1999р., №81 від 23.07.1999р., №40 від 18.10.1999р., №43 від 20.10.1999р., №52 від 02.12.1999р., №54 від 16.12.1999р. (т.4, а.с.70-81) фактично підтверджуються витрати на придбання валюти, вказані позивачем.

Щодо ствердження відповідача, що в розрахунок лізингової плати необґрунтовано включений сплачений податок на прибуток з курсових різниць, то слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.16 Закону України "Про лізинг" від 16.12.1997р. №723/97-ВР до складу лізингових платежів включаються сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж; сума, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Пунктом 3.6 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингова плата може бути збільшена на суму понесених лізингодавцем витрат, пов'язаних з придбанням обладнання. З пункту 4.1 вказаного договору вбачається, що витрати лізингодавця складаються з витрат по оплаті вартості обладнання, доставки, страхування при доставці, мита, митних зборів, податків, сум комісійних та інших витрат при купівлі валюти, витрат, необхідних для митного оформлення обладнання, а також інших витрат, пов'язаних з купівлею та передачею обладнання.

Згідно довідки ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" щодо податку на прибуток від операцій з розрахунками в іноземній валюті, що здійснювались при реалізації контракту №1/SR-IB від 07.04.1998 року з італійською фірмою "ВОАТО" та ВАТ "Славутський руберойдовий завод", податок на прибуток від курсової різниці становить 660757,70 грн.

Таким чином, включення в розрахунок лізингової плати від 18.08.2000р. (додаток №2 до договору фінансового лізингу) витрат по сплаті податку на прибуток з курсової різниці у зв'язку з наявністю заборгованості в іноземній валюті не суперечить Закону України "Про лізинг" та умовам договору фінансового лізингу №6-08/98, що підтверджується і висновком №0108 повторної судово-економічної експертизи від 07.03.2008р. (т.5, а.с.4-27). Обґрунтованими є також, виходячи з умов інноваційного договору та договору фінансового лізингу, включення до складу лізингових платежів витрат на митне оформлення переданого в лізинг обладнання, вартість обладнання, витрат, пов'язаних з відкриттям акредитиву, в т.ч. комісійних винагород банку, витрат по сплаті митних зборів, а також збір до пенсійного фонду з купівлі валюти для проведення розрахунків, що також підтверджується вищевказаним експертним висновком і не заперечується відповідачем, виходячи з його розрахунку від 16.10.2008р. (т.6, а.с.2-4).

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано пред'явлена вимога про стягнення основної заборгованості по договору фінансового лізингу в сумі 600000 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення інфляційних та річних згідно умов інноваційного договору №98-046 від 25.02.1998р. та пені, інфляційних та річних по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р. колегія суддів зазначає:

Згідно ст.214 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення вищевказаних договорів, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. Цивільний  кодекс України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  Щодо цивільних відносин, які виникли до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до п.2.1 ст.11, ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором  або  законом,  не  випливає  із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.          

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують  на користь одержувачів  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що враховано позивачем при розрахунку пені по договору фінансового лізингу.

Враховуючи, що заборгованість ВАТ "Славутський руберойдовий завод" по інноваційному договору №98-046 від 25.02.1998р. підтверджується, як вказувалось вище, в сумі 2336204,84 грн., яку і стягнув суд першої інстанції, колегія суддів вважає, що  господарський суд обґрунтовано прийняв рішення про стягнення з відповідача також інфляційних в сумі 1003286,91 грн. за період з 1 грудня 2002р. по 31 січня 2007р. та річних в сумі 290329,43 грн. за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р. по вищевказаному договору, що підтверджується розрахунком позивача, який наданий господарському суду (т.4, а.с.17-18).

Враховуючи заяву представника позивача про уточнення вимог по апеляційній скарзі від 20.11.2008р., а саме, що він не претендує на збільшення суми річних, інфляційних та пені за договором фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р., по вказаному договору підлягає стягненню 600000 грн. боргу, 217374,30 грн. інфляційних, 62969,61 грн. річних та 9795,63 грн. пені.

У зв'язку з цим рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2007р. слід змінити відносно суми основного боргу по договору фінансового лізингу №6-08/98.

Колегія суддів вважає також, що господарський суд обґрунтовано відмовив ВАТ "Славутський руберойдовий завод" в задоволенні зустрічного позову, оскільки зазначені ним у зустрічному позові доводи не є підставою для визнання недійсним договору фінансового лізингу в частині визначення розміру лізингових платежів. Це визнав  і позивач за зустрічним позовом, оскільки відмовився від апеляційної скарги та приступив, як вказувалось вище, до погашення заборгованості (повністю сплачені інфляційні, річні, пеня), визначеної згідно рішення господарського суду першої інстанції.

Судом  першої інстанції також правомірно покладено судові витрати на відповідача, оскільки судовий спір виник з його вини у зв'язку з несплатою заборгованості по інноваційному договору та договору фінансового лізингу.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову від апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Славутський руберойдовий завод"  на  рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2007 року у справі №8/7/12/1569.

2.  Апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії, м.Київ в особі Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, м.Хмельницький, правонаступником якої є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа в особі Хмельницького регіонального відділення, задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2007 року у справі №8/7/12/1569 змінити частково, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м.Славута (п/р 26001301260180 у Славутському відділенні ПІБ, МФО 315472, код ЗКПО 00292787) на користь Хмельницького регіонального відділення Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, вул.Театральна, 12 (р/р 26506017014122 у філії ВАТ "Держексімбанк України" в м.Хмельницькому,  МФО 315609, код 21317793) 2 336 204грн. 84коп. - боргу, 1 003 286грн.91коп. інфляційних, 290 329грн.43коп.  річних по інноваційному договору №98-046 від 25.02.1998р. та додаткової угоди №5 від 14.12.1999р.; 600 000,00грн. боргу, 217374,30 грн. інфляційних,  62969грн.61коп. річних, 9795грн.63коп. пені по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р.,  1700грн.  - витрат по оплаті державного мита, 118грн.   витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті  рішення залишити без змін.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Хмельницької області.

5. Справу №8/7/12/1569 повернути до господарського суду Хмельницької області.

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді::

Віддруковано 4 прим.:

--------------------------------

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд.