Рішення

від 11.04.2007 по справі 8/7/12/1569

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/7/12/1569

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2007 р.Справа № 8/7/12/1569

За позовом Української державної інноваційної компанії в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький

до ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута

про стягнення 3 078 651грн. 85коп.

та зустрічним позовом ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута

до Української державної інноваційної компанії в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький

про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 6-08/98 в частині визначення розміру лізингових платежів Додаток № 2 від 18.08.2002року

Суддя   А. Г. Степанюк

Представники сторін:

від позивача : Борейчук М. І. –голова регіонального відділення

Дзяворук О.М. –за довіреністю №1838 від 27.12.2006р.

Костенко М.В. –за довіреністю №98 від 18.01.2007р.

від відповідача : Чеховський С.О. –за довіреністю №440 від 04.04.2006р.

Рішення приймається 11.04.2007 року оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

        Суть спору: позивач  просить суд стягнути з відповідача 2 394 850грн. 37коп. - боргу, 28 149грн. 38коп. –інфляційних втрат, 24 998грн. 30коп. - процентів річних за інноваційним договором № 98-046 від 25.02.1998р.; 600 000грн. - боргу, 919грн. 87коп. - пені (нарахованої за період з 20.09.2001р. по 20.03.2002р. на суму боргу 400000грн.), 10679грн. 45коп. - пені (нарахованої за період з 23.07.2002р. по 23.01.2003р. на суму боргу 200 000грн.), 7675грн. 78коп. - інфляційних втрат (нарахованих за період з 01.09.2001р. по 28.02.2002р. на суму боргу 400000грн), 3767грн. 74коп. - інфляційних втрат (нарахованих за період з 21.03.2002р. по 31.12.2002р. на суму боргу 200000грн.), 5519грн. 18коп. - 3% процентів річних (нарахованих за період з 20.09.2001р. по 20.03.2002р. на суму боргу 400000грн. ), 2091грн. 78коп. - 3% процентів річних (нарахованих за період з 23.07.2002р. по 23.01.2003р. на суму боргу 200 000грн.) за договором фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.1998року.

         13 березня 2007 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд за інноваційним договором №098-46 від 25.02.1998р. стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 1003 286грн.91коп.  за період з грудня 2002 р. по січень 2007р. та річні у розмірі  290 329грн.43коп. з 24.01.2003р. по 16.03.2007р.;  за договором фінансового лізингу  №6-08/98 від 20.08.1998р. –інфляційні у розмірі 257 400грн.00коп за період з січня 2003р. по січень 2007р. та річні у розмірі 74564грн.38коп. за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р.

         16 березня 2007 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої уточнює суму інфляційних та річних за інноваційним договором №098-46 від 25.02.1998р. та просить суд стягнути 1 027 390грн.79коп. інфляційних за період з січня 2003 р. по січень 2007р. та 297617грн.55коп. річних за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р.

        ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута в зустрічному позові просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу в частині визначення розміру лізингових платежів (Додаток № 2 від 18.08.1998р.).

Ухвалою суду від 25.08.2005р. відповідно до ст.ст.41,79 ГПК України було зупинено провадження у справі №8/7/12/1569 в зв'язку з призначенням судової судово-бухгалтерської експертизи. Матеріали справи №8/7/12/1569 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

         05.02.2007р. на адресу господарського суду повернуто матеріали справи №8/7/12/1569 з висновком №1112/1113 судово–бухгалтерської експертизи від 10.11.2006р. Так, експертом зроблені наступні висновки : 1) По першому питанню : включення лізингодавцем  в додаток № 2 до договору фінансового лізингу  №  6-08/98   податку  з  курсових  різниць   в сумі     660757,10   грн. підтверджується     частково  в   сумі   543629,02   грн., як  складова  вартості обладнання, переданого у фінансовий лізинг, проте законодавчого обґрунтування не має, а навпаки здійснене в порушення п.п. 5.3.3 п.5.3. ст. 5 та п.п. 7.3.4. п. 7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.07.97р.   №283/97-ВР, із змінами та доповненнями. В   результаті   даного   порушення,   лізингодавцем   завищено   розмір лізингових платежів у додатку № 2 від 18.08.2000 р. на суму 543629,02 грн.2) По другому питанню : включення до складу лізингових платежів витрат лізингодавця на митне оформлення переданого в лізинг обладнання в сумі 645768,01 грн. має документальне підтвердження та законодавчо обґрунтоване. 3) По третьому питанню: формування лізингових платежів по нижче наведеним складовим: а) Формування ціни на імпортну складову обладнання фірми ВОАТА, переданого в лізинг, проведене у відповідності з п. 2 договору № 1/8К-ІВ від 07.04.1998 р. та з додатком А до нього, де вартість обладнання узгоджена сторонами в іноземній валюті згідно до специфікації, включаючи доставку (СІР- м. Славута ) та страхові витрати продавця, що не суперечить приписам п. 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.00 р. № 92 та зареєстрованого в Мінюсті України від 18.05.2000 р. за № 288/4509, із змінами та доповненнями, де вказано, що первісна вартість об'єкта основних засобів (вважай об'єкту лізингу) складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів (включаючи балансову вартість придбаної і сплаченої іноземної валюти); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита; витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. б) Включення платежів за устаткування в сумі 11019412,61грн., що у відповідності до ст. 16 Закону про лізинг є сумою, яка  відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься платіж, підтверджується наданими на дослідження документами частково на суму 9849065,93 грн. (11019412,61грн.-1170346,68 грн.), за мінусом сум завищення вартості обладнання, здійсненого лізингодавцем в порушення п.п. 5.3.3 п.5.3. ст. 5 та п.п. 7.3.4. п. 7.3 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.07.97р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями. в) Нарахування податку на додану вартість при імпорті обладнання, що входить до складу лізингу і відповідного включення його розміру до лізингових платежів не проводилось, що відповідає нормативним актам та діючому законодавству. г) В сумі лізингових платежів складовою фактично є лише відшкодування вартості обладнання і іншого з наданих документів не вбачається. Фінансові витрати лізингоотримувача, що у відповідності до ст. 16 Закону про лізинг є платежем, як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно, не були включені (витрати лізингоодаржувача на демонтаж та монтаж обладнання і т.ін.) до додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 6-08/98 від

20.08.1998р. - розрахунку лізингової плати(нова редакція) від 18.08.2000р.

всього на суму 11019412,61 грн. д) Ставки відсотка, що у відповідності до ст. 16 Закону про лізинг є сумою, що сплачується лізингодавцю, як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу, даним договором не обумовлено і до лізингових платежів не включено.; 4) По четвертому питанню : визначення розміру лізингових платежів, що містяться в додатку № 2 по договору фінансового лізингу № 6-08/98 в сумі 11019412,61 грн., без узгодження з договірними сторонами протоколу погодження вартості лізингу як такого, не відповідає вимогам діючих нормативних та законодавчих актів, що призвело до необґрунтованого завищення лізингодавцем розміру лізингової плати на суму 1170346,68 грн.

          Позивачем у судовому засіданні від 27.02.2007р. подано заперечення на експертний висновок. Позивач зазначив, що погоджується з висновками експерта по першому, третьому та четвертому запитаннях, виходячи з наступного. 1. Відповідно до першого запитання, експертом було зроблено висновок про те, що «включення лізингодавцем в додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 6-08/98 податку з курсових різниць в сумі 660757,10 грн. підтверджується частково в сумі 543629,02 грн., як складова вартості обладнання, переданого у фінансовий лізинг, проте законодавчого обгрунтування не має... лізингодавцем завищено розмір лізнгових платежів у додатку              № 2 від 18.08.2000 р. на суму 543629,02 грн.»(арк. 25, абз.абз. 6,7). З даним висновком експерта Позивач не погоджується, оскільки відповідно до п. 2.2.1 інноваційного договору № 98-046 від 25.02.98 р. (надалі -Інноваційний договір), додатком до якого є договір фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.98 р. (надалі - Договір фінансового лізингу), сторонами погоджено, що у понесені лізингодавцем витрати по придбанню обладнання, що буде передаватись у фінансовий лізинг, включаються витрати по оплаті його вартості, доставки, страхування при доставці, податків, мита, митних зборів, митного оформлення, сертифікації, суми комісійних та інших витрат при купівлі валюти, монтажу та введенню в експлуатацію. Вказаний пункт Інноваційного договору повністю відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 р., де вказується, з яких витрат складається первісна вартість основних засобів, в тому числі об'єкта лізингу. Позивач зазначив, що вказаний висновок, з посиланням на зазначені норми законодавства, підтверджується і експертом (арк. 9, абз. 6, арк.10), однак чомусь на арк. 25, абз.абз. 6,7 ним робиться зовсім протилежний висновок.

Крім того, в матеріалах справи є копія акту КРУ в Хмельницькій області № 93 від 17.05.2002 р. перевірки реальної заборгованості за інноваційною позичкою та кредитом та копія довідки КРУ в Хмельницькій області № 74 від 28.03.2003 р. перевірки ВАТ «Славутський руберойдовий завод»з питань відображення в бухгалтерському обліку і звітності підприємства заборгованості по інноваційних коштах Позивачу, де не відображено порушень законодавства стосовно включення до складу лізингових платежів суми податку з курсових різниць та підтверджено вартість переданого в фінансовий лізинг Відповідачу обладнання з урахуванням такої суми.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, Позивач не погодився з висновком експерта по першому питанню і вважає правомірним включення до складу лізингових платежів суми податку з курсових різниць в розмірі 660757,10 грн.

2. Відповідно до третього запитання, експертом було встановлено формування лізингових платежів по окремим складовим, в результаті чого ним було зроблено висновок про «завищення лізингодавцем вартості обладнання і відповідне завищення лізингових платежів, через неузгодження з лізингоотримувачем істотних умов лізингу, підтверджується даним дослідженням в сумі 1170346,68 грн. (арк. 27, абз. 2). Про завищення лізингових платежів на вказану суму експертом стверджується також на арк. 29, абз.абз. 2, 4. При цьому, у суму завищення лізингових платежів в розмірі 1170346,68 грн. експертом було включено і суму податку з курсових різниць у сумі 543629,02 грн., правомірність включення якої Позивачем була обгрунтована раніше. Решта суми завищення лізингових платежів у розмірі 626717,66 грн. експертом була обгрунтована невідповідністю суми у банківських документах на купівлю іноземної валюти за договором № 1 /8К-1В і вартості такої валюти, відображеної у «Реєстрі платіжних доручень на підтвердження використання коштів ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія», що був наданий Позивачем. При цьому, експертом вказується, що відповідно до вказаного Реєстру лізингодавцем було витрачено на купівлю валюти 15518734,49 грн. (арк. 11 перший рядок), а відповідно до даних меморіальних ордерів АБ «Брокбізнесбанк»списано коштів з рахунку ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія»в зв'язку з відкриттям акредитиву в національній валюті України 14892016,53 грн., що відповідає вартості іноземної валюти за договором № 1/8Я-ІВ, але відрізняється від її оцінки при визначенні сум поставки обладнання у вітчизняній   валюті   (арк.   11,   абз.   1).   При   цьому,   при   винесенні   такого висновку, експертом не було надано належної уваги тому факту, що вказана ним сума у розмірі 14892016,53 грн., яка була списана АБ «Брокбізнесбанк»за вказаними меморіальними ордерами, є лише еквівалентом національної валюти іноземній валюті за вказаним вище договором. При цьому, експертом не було враховано додаткові витрати, які поніс Позивач при купівлі такої валюти (витрати на відкриття акредитиву та ін.), які, за погодженням між сторонами, також включались до складу вартості обладання, що передається у лізинг. Про погодження сторонами віднесення вказаних витрат до складу вартості обладнання, а отже, і до складу лізингових платежів свідчать: п. 2.2.1 Інноваційного договору відповідно до якого до складу понесених лізингодавцем витрат по придбанню обладнання, що буде передаватись у фінансовий лізинг, включаються, в тому числі, суми комісійних та інших витрат при купівлі валюти; митні декларації ВОАТО, Італія, про надходження обладнання до Відповідача з 30.07.1999 р. по 14.02.2000 р., що були надані для дослідження, відповідно до яких підтверджується включення лізингодавцем до формування купівельної вартості обладнання, що було передано в лізинг, вартості придбаної валюти Італії в розмірі 15518734,19 грн. (до речі, вказаний факт відображено і у Висновку (арк. 12 абз. 1), незрозуміло лише, чому експертом не було належним чином надано йому увагу);

Протокол наради сторін інноваційного договору з питання передачі обладання у лізинг від 18.03.1999 р.; додаткова угода до Інноваційного договору № 4 від 06.05.99р., якою затверджено нову редакцію замовлення на обладнання; акт звірки від 01.11.99р.

Всі вказані вище документи і факти, на думку позивача, не були взяті експертом до уваги, що дало йому змогу зробити висновок про завищення вартості обладнання, а відповідно і про завищення розміру лізингових платежів, що не відповідає дійсності.

Вказаний вище висновок Позивача знаходить своє підтвердження і невідображенням порушень законодавства з вказаного питання в акті КРУ в Хмельницькій області №93 від 17.05.2002 р. перевірки реальної заборгованості за інноваційною позичкою та кредитом та довідці КРУ в Хмельницькій області № 74 від 28.03.2003 р. перевірки ВАТ „Славутський руберойдовий завод” з питань відображення в бухгалтерському обліку і звітності підприємства заборгованості по інноваційних коштах (копії є в матеріалах справи), де, більше того, ще й підтверджено вартість переданого в фінансовий лізинг Відповідачу обладнання з урахуванням суми вказаних витрат.

Таким чином, Позивач не погоджується з висновком експерта по третьому питанню стосовно завищення розміру лізингових платежів.

3. Відповідно до четвертого запитання експертом за твердженням позивача було зроблено висновок про те, що «визначення розміру лізингових платежів, що містяться в додатку № 2 до договору фінансового лізингу № 6-08/98, без погодження з договірними сторонами протоколу погодження вартості лізингу як такого, не відповідає вимогам діючих нормативних та законодавчих актів, що призвело до необгрунтованого завищення лізингодавцем розміру лізингової плати на суму 1170346,68 грн.»(арк. 31, абз. 7). При цьому, при обгрунтуванні вказаного висновку експертом було здійснено правовий аналіз додатку № 2 до Договору фінансового лізингу на предмет підписання його уповноваженими сторонами і зроблено висновок про підписання його неуповноваженою особою (арк. 31 абз. 2), що не може бути взагалі предметом дослідження при проведенні судово-бухгалтерської експертизи відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.98 р.

Більше того, незважаючи на перевищення експертом своїх повноважень при наданні висновку про необхідність підписання протоколу про погодження вартості лізингу, вказаний висновок експерта є безпідставним і необгрунтованим, оскільки сторонами було належним чином погоджено «вартість лізингу як такого»(за формулюванням експерта).

Так, у 1999 році між Позивачем, ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія»та Відповідачем був підписаний Розрахунок додаткового фінансування інноваційного проекту в сумі 10 947 842 грн., відповідно до якого ці кошти необхідні були для закупівлі валюти, митного оформлення та сплати податків, необхідних для придбання імпортного обладнання, яке відповідно до листа Відповідача від 25.12.1998 р. № 83-12/98 є основним виробничим обладнанням, а вироблена на ньому продукція - кінцевим інноваційним продуктом. Крім того, даний лист містив прохання передати підприємству у фінансовий лізинг все придбане за інноваційним проектом обладнання. Тому, в експерта не було підстав для висновку, що підприємству не була відома вартість обладнання, що передавалось у фінансовий лізинг. Це підтверджується і наявними у матеріалах справи: протоколом   наради   сторін   інноваційного   договору   з   питання передачі обладнання у лізинг від 18.03.1999 р.; додатковою угодою до інноваційного договору № 4 від 06.05.1999 р., якою затверджено нову редакцію замовлення на обладнання; актом звірки від 01.11.1999 р.

При цьому залишається незрозумілим, чому при проведенні експертизи і при винесенні вказаного висновку Бобров В.П. не взяв до уваги такі важливі документи, що спростовують його висновок.

В свою чергу, ці документи підтверджують також і відсутність необхідності підписання ще одного протоколу про узгодження вартості обладнання, оскільки Договір фінансового лізингу є додатком № 5 до Інноваційного договору. Більше того, обов'язковість підписання такого протоколу не передбачається також і законодавством України взагалі та Законом України "Про лізинг" зокрема.

           Таким чином, Позивач не погоджується з висновком експерта по четвертому питанню Висновку стосовно необхідності підписання протоколу про погодження вартості лізингу, оскільки сторонами була погоджена така вартість належним чином і в належній формі, а погодження її саме у вигляді протоколу чинним законодавством не передбачається.

4.          На 18 аркуші Висновку в абз. З експертом вказується, що Хмельницьке регіональне відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Позивач, було повідомлене про відсутність у директора Відповідача повноважень на підписання додаткової угоди № 2 до Договору фінансового лізингу листом від 18.12.1999 р. № 604К. Вказаний висновок експерта не відповідає дійсності, оскільки даним листом Відповідач повідомляв про відсутність у Статуті підприємства змін, що стосуються повноважень голови та членів правління. При цьому, йдеться про редакцію Статуту від 26.08.1997 р., яка діяла на момент укладення Договору фінансового лізингу, а не додаткової угоди № 2 до нього від 18.08.2000 р..

5.          Безпідставним і необгрунтованим є висновок експерта відносно відсутності у Відповідача інформації про ліквідацію ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія»та правонаступництво його прав і обов'язків Українською державною інноваційною компанією, а також про банківські реквізити її Хмельницького регіонального відділення (арк. 15, абз.2), оскільки він спростовується наявною у матеріалах справи додатковою угодою № 7 від 01.08.2000 р. до Інноваційного договору. Крім того, про ліквідацію ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія»Відповідачу повідомлялося листами № 5-01/01 від 11.01.01 р., № 09-02/01 від 13.02.2001 р. та № 14-06/01 від 14.06.2001 р. з надісланням підтверджуючих документів та проектів додаткових угод.

Більше того, досліджуючи дане питання, експерт вийшов за межі своїх повноважень, оскільки воно не ставилося на його вирішення ні господарським судом, ні сторонами у справі.

6.          Крім того, висновок експерта при вирішенні окремих питань містить посилання на законодавчі акти, яких не існувало на момент укладення спірної угоди, зокрема, на Цивільний кодекс України 2003 р., Господарський кодекс України (набрав чинності 01.01.2004 р.), а тому вони не могли бути використані ним при наданні окремих висновків при проведенні експертизи.

            Позивач зазначив, що висновок експерта носить суперечливий характер та не відповідає фактичним даним. Так, на стор. 11 висновку зазначено, що фактичні витрати на придбання валюти склали 14 892 016,53 грн., однак, в результаті перерахунку зазначених сум встановлено, що ця сума складає 14 922 016,53 грн., тобто на 30 000 грн. більше. Суперечить дійсності також і додаток № і до висновку, згідно якого фактурна вартість імпортного обладнання становить 15 740 675,23 грн., митна вартість - 16 969 537,23 грн., сплата митниці - 3 929,73 грн., сума сплачених податків і зборів при розмитненні - 641 838,28 грн.. В дійсності, згідно наявних документів, зокрема, митних декларацій та платіжних доручень, на які посилається експерт, фактурна вартість імпортного обладнання становить 17 422 444,43 грн., митна вартість - 17 363 588,43 грн., сплата митниці - 4 113,93 грн., сума сплачених   податків   і   зборів   при   розмитненні   -   658   449,30   грн. Така розбіжність викликана тим, що при проведенні експертизи Бобровим В.П. з невідомих причин не враховано митну декларацію від 14.10.1999 р. № 40003/9/000845 на суму 396 771,20 грн. Це призвело до неправомірного висновку про завищення Лізингодавцем витрат на придбання обладнання.

У судовому засіданні відповідачем подано відзив на заперечення позивача щодо експертного висновку №1112/1113 від 10.11.2006р. Відповідач зазначив, що по першому питанню : позивач не згідний з висновком експерта про те, що «...включення лізингодавцем до додатку №2 договору фінансового лізингу №6-08/98 податку з курсових різниць в сумі 660757,10грн. підтверджується частково в сумі 543629,02грн. як складова вартості обладнання, переданого у фінансовий лізинг, проте законодавчого обгрунтування немає...лізингодавцем завищено розмір лізингових платежів у додатку №2 від 18.08.2000р. на суму 543629,02грн.»(арк.25, абз.6,7) посилаючись на положення інноваційного договору №98-046 від 25.08.1998р., який визначає, що у понесені лізингодавцем витрати по придбанню обладнання, що буде передаватись у фінансовий лізинг, включаються витрати по оплаті його вартості, доставки, страхування при доставці, податків, мита, митних зборів, митного оформленя, сертифікації, суми комісійних та інших витрат при купівлі валюти, монтажу та введенню в експлуатацію. Однак, позивачем не враховано те, що вказаний вище пункт має пряме відношення лише до двох договірних сторін: КОМПАНІЇ - ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія»(Українська державна інноваційна компанія - правонаступник) та ПІДПРИЄМСТВА - ВАТ «СлРЗ»як сторін за договором фінансового лізингу і до ІНВЕСТОРА - Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії прямого відношення не має. Окрім цього, доводи позивача базуються на положеннях пп.8.4.,8.4.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування підприємств»та п.8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну №92 від 27.04.2000р.

Такі міркування, на думку відповідача, не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству України у цій сфері. Зокрема, п.8.4.1. ст.8 ЗУ «Про оподаткування підприємств»визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість, тобто, данний пункт не містить в собі чіткої вказівки на складові витрат на придбання основних засобів внаслідок чого їх балансова вартість збільшується.

п.8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.00 р. № 92 та зареєстрованого в Мінюсті України від 18.05.2000 р. за №288/4509, із змінами та доповненнями, вказує, що первісна вартість об'єкта основних засобів (об'єкту лізингу) складається з таких витрат:

-          суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

-          реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

-          суми ввізного мита;

-          суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

-          витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

-          витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

-          інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

-          витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або

частково за рахунок позикового капіталу.

На думку відповідача, позивач не звернув належної уваги на те, що висновок експерта про завищення розміру лізингових платежів базується на положеннях пп.5.3.,5.3.3. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.3.,7.3.4. ст.7 цього Закону, де чітко визначено, що не включаються до складу валових витрат (до вартості предмету лізингу) суми на сплату податку на прибуток підприємств (податок з курсових різниць), а також те, що у разі купівлі іноземної валюти за гривні, валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Виходячи з викладеного, стверджуємо, що експертом вчинено цілком вірний висновок стосовно завищення лізингових платежів на розмір податку з курсових різниць в сумі 543629,02грн.

Стосовно твердження позивача про відсутність порушень законодавства щодо включення до складу лізингових платежів сум податку з курсових різниць як це було вказано у акті КРУ у Хмельницькій області №93 від 17.05.2002р. відповідач пояснив наступне. Питання правомірності включення податку з курсових різниць до складу лізингових платежів не розглядалось уповноваженими представниками КРУ у Хмельницькій області в ході перевірок, оскільки відповідно до направлень КРУ, ревізорами досліджувалось питання відображення кредиторської заборгованості перед Українською державною інноваційною компанією як стороною по договору фінансового лізингу №6-08/98 та питання відображення у обліку придбаного в лізинг обладнання, однак ніяким чином не перед Хмельницьким регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії. Оскільки за додатковою угодою № 7 від 01.08.2000 р. було внесено зміни щодо ІНВЕСТОРА за інноваційним договором № 98-046 від 25.02.1998 р., яким стало Хмельницьке регіональне відділення Української державної інноваційної компанії, однак, відповідні зміни (правонаступництво) стосовно лізингодавця місця не мали. Водночас, звертаємо увагу суду на вимоги пп.13.4.,13.5. договору фінансового лізингу №6-08/98, де вказано, що зміни та доповнення до нього виконуються лише у письмовій формі у вигляді додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін, а також про те, що сторони зобов'язані вчасно повинні повідомляти одна одну про зміни юридичної адреси, банківських реквізитів, статутних документів і інші зміни, які здатні вплинути на виконання зобов'язань по вказаних договорах.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням лізингодавцем своїх договірних зобов'язань, органи КРУ у Хмельницькій області не мали підстав розглядати питання законності включення до складу лізингових платежів податку з курсових різниць в контексті кредиторської заборгованості нашого підприємства перед Хмельницьким регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії, тому твердження позивача про те, що органами КРУ не відображено відповідних порушень у актах перевірок не відповідає дійсності.

По другому питанню: стосовно твердження позивача про те, що експертом було вчинено неправильний висновок відносно «...завищення лізингодавцем вартості обладнання і відповідне завищення лізингових платежів, через неузгодження з лізингоотримувачем істотних умов лізингу...»відповідач зазначив наступне.

Експертом Київського Науково-Дослідного Інституту Судових Експертиз було визначено завищення лізингових платежів на загальну суму 1170346,68грн., з них: 543629,02грн. - неправомірно включена сума податку з курсових різниць, про що вказано вище, та, 626717,66грн. - різниця суми на купівлю іноземної валюти за умовами договору №1/5К-ІВ та вартості такої валюти згідно «Реєстру платіжних доручень на підтвердження використання коштів ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія ». У відповідності до вказаного вище документу, який було надано на дослідження експерту представниками позивача, вбачається розмір купівельної ціни вартості обладнання фірми ВОАТО - 15518734,19 грн., натомість, згідно до меморіальних ордерів на списання коштів з лізингодавця, останнім придбано валюту на суму 14892016,53грн

Твердження позивача про те, що різниця в коштах на купівлю валюти та фактично списана АБ «Брокбізнесбанк»сума на користь італійської фірми ВОАТО випливає з додаткових витрат, які поніс позивач у зв'язку із відкриттям акредитиву у банку, на нашу думку, не відповідає дійсності та не доведена жодним із доказів, наявних у матералах справи. Більше того, позивач стверджує, що саме ця сума була погоджена сторонами шляхом підписання Протоколу наради сторін інноваційного договору з питання передачі обладнання у лізинг від 18.03.1999 року, водночас зазначаємо, що відносини (перерахування коштів) з фірмою ВОАТО тривали включно до 2000 року, що виключає можливість попередньо узгодити точну суму витрат на придбання обладнання.

             Інакше кажучи, виходячи із умов договору № 1/5К-ІВ від 07.04.1998р. обладнання підлягало   закупівлі   на   суму   6988380000,00   італійських   лір,   про   що   сторонами   було погоджено те, що КОМПАНІЯ витратить на реалізацію цього договору суму 15518734,19грн., натомість, остання витратила згідно меморіальних ордерів АБ «Брокбізнесбанку»в період 13.05.98 р. по 22.12.99р. суму 14892016,53 грн., що становить 6988380000,00 італійських лір, решта коштів, виділених ІНВЕСТОРОМ не було витрачено на придбання даного обладнання, оскільки у матеріалах справи, а, відповідно, у експерта, відсутні будь-які документи, які пояснюють зазначені вище факти.

          По четвертому питанню: висновок експерта про те, що «...визначення розміру лізингових платежів, що містяться у додатку №2 до договору фінансового лізингу №6-08/98, без погодження з договірними сторонами протоколу погодження вартості лізингу як такого...»на нашу думку, являється цілком правомірним, таким, що не порушує вимоги Закону України „Про судову експертизу»та низку інших піднормативних актів, оскільки відповідно до абз.ІІ ст.42 ГПК України таке право надано експерту у випадку коли під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, тоді у висновку він вправі викладати свої міркування і щодо подібних обставин. Більше того, сам експерт у своєму висновку (арк.2) вказує, що «...редакція поставлених на вирішення судово-бухгалтерської експертизи питань щодо правомірності певних дій лізингодавця не відповідає. Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки і призначення судових експертиз, так як не відноситься до предмета експертизи та не входить до компетенції експерта, але зміст завдання експертові зрозумілий і, у відповідності до п. 4.12 "Інструкції про призначення та проведення судових експертиз", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. № 53/5,... дані питання викладені експертом в редакції, що відповідає згаданим Рекомендаціям та в послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний   порядок дослідження...»

Що ж доказів того, що сторонами було погоджено вартість договору лізингу             №6-08/98 від 20.08.1998р., то ВАТ «СлРЗ»заперечує такий факт, оскільки зазначений вище документ було підписано невповноваженою на те особою, директором ВАТ «СлРЗ»Пинзарем В.М., що випливає з протоколу засідання правління ВАТ „СлРЗ" від 24.01.2000р. щодо надання йому повноваження по укладанню договору застави з ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" на виконання додаткової угоди № 5 від 14.12.1999 р. до інноваційного договору №98-046 від 25.02.1998 р. з правом першого підпису. Стосовно думки позивача про те, що обізнаність нашого підприємства відносно ціни лізингу випливає з таких документів як Протокол наради сторін інноваційного договору з питання передачі обладнання у лізинг від 18.03.1999 року та рядом інших документів, то вона є хибною, оскільки усі перелічені ним документи не створюють, змінюють чи припиняють цивільні права та обов'язки ВАТ «СлРЗ», тобто не являються правочином.

          Відповідач зазначив, що позивач також стверджує про те, що висновок експерта про відсутність у ВАТ «СлРЗ»інформації про ліквідацію ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія» та правонаступництво її прав та обов'язків Українською державною інноваційною компанією є безпідставний та необгрунтований, а зміст таких перетворень доведено до нашого підприємства додатковою угодою №7 до інноваційного договору №98-046 від 25.02.1998р. та рядом листів, де зазначає, що надсилав підтверджуючі документи стосовно факту таких перетворень. Однак, таке твердження не відповідає дійсності, по-перше, у відповідності до інноваційного договору №98-046 від 25.02.1998р. Хмельницьке регіональне управління Української державної інноваційної компанії являється ІНВЕСТОРОМ і не має жодного відношення до відносин лізингу, що виникли на підставі договору №6-08/98. Стосовно наведених позивачем листів з «підтверджуючими документами», то вважаємо за необхідне вказати те, що жодного документу, який підтверджує правонаступництво Хмельницького регіонального управління Української державної інноваційної компанії у відносинах лізингу, обумовлених договором №6-08/98, нашому підприємству надано не було. Більше того, інформація про правонаступництво Українською державною інноваційною компанією прав та обов'язків ДП «Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія» була вчинена з порушенням лізингодавцем вимоги п. 13.4 та п. 13.5 договору № 6-08/98, де вказано, що зміни та доповнення до нього виконуються лише у письмовій формі у вигляді додаткових угод, підписаних уповноваженими представниками сторін, а також про те, що сторони зобов'язані вчасно (10 днів з моменту настання події - п. 9.2 та п. 13.2 інноваційного договору № 98-046) повідомляти одна одну про зміни юридичної адреси, банківських реквізитів, статутних документів і інші зміни, які здатні вплинути на виконання зобов'язань по вказаних договорах.

        Відносно твердження позивача про те, що у вчиненні висновків експерт користувався положеннями чинного Цивільного та Господарського кодексів України, тобто, законодавчих актів, яких «не існувало на момент укладення спірної угоди», відповідач вказав на положення п.4 Перехідних положень ЦК України N 435-ІУ, яким визначено, що цивільні відносини які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, аналогічну позицію викладено і у абз.ІІ п.4 Прикінцевих положень ГК України N 436-ІУ.       

Розглядом матеріалів справи встановлено:

25.02.1998 року між позивачем (Інвестор), Державним підприємством "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (Компанія) та ВАТ "Славутський руберойдовий завод" (Підприємство) укладено інноваційний договір № 98-046.

Предметом договору є реалізація проекту, метою якого є забезпечення будівельної промисловості вітчизняними високоякісними матеріалами м'якої покрівлі та ізоляційними матеріалами, досягнення економічного і соціального розвитку.

За умовами договору Інвестор зобов'язався виділити Компанії на умовах зворотної безвідсоткової позики кошти в розмірі 9 530 000грн., які перераховуються їй для проведення нею матеріально-технічного забезпечення реалізації інноваційного проекту (п.1.4 договору).

Компанія за рахунок одержаної позики проводить матеріально-технічне забезпечення реалізації проекту шляхом придбання необхідного обладнання та передачі його від свого імені в користування Підприємству на умовах фінансового лізингу (п. 1.5 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору Інвестор зобов'язався виділити на реалізацію проекту цільову безвідсоткову позику в розмірі 9 530 000грн.

Згідно п.2.2.1 договору Компанія зобов'язалась придбати обладнання за рахунок одержаної позики у відповідності до "Замовлення обладнання" та на умовах визначених договором лізингу передати обладнання в користування Підприємству (п.2.2.2 договору).

Підприємство зобов'язалось повернути Компанії кошти згідно умов "Договору лізингу" (п.2.3.8 договору).

14.12.1999року сторонами укладено додаткову угоду №5 до інноваційного

договору.          

Відповідно до умов зазначеної угоди у зв'язку з прийняттям сторонами рішення про закупівлю сировини та матеріалів для інноваційного проекту за рахунок частини коштів, наданих Інвестором за інноваційним договором сторонами доповнено інноваційний договір п.п. 2.3.12-2.3.14.

Згідно п.2.3.12 Підприємство зобов'язалось повернути Компанії кошти, отримані від неї для придбання сировини і матеріалів до 30.12.2002 року. Перерахування коштів здійснюється Підприємством щоквартально рівними платежами на протязі періоду з 01.01.2002 року по 30.12.2002 року.

        На виконання умов інноваційного договору позивач (Інвестор) виділив Компанії кошти в сумі 20 478 000грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 82 від 08.09.1998р., № 105 від 29.12.1998р., № 71 від 30.04.1998р., № 76 від 10.06.1998р., № 97 від 09.06.1999р., № 107 від 16.06.1999р., № 216 від 23.11.1999р., № 118 від 30.06 1999р., № 120 від 06.07.1999р., № 183 від 12.10.1999р., № 44 від 18.03.1998р.

Відповідно до п. 2.2.2 інноваційного договору Компанія уклала з "Славутським руберойдовим заводом" м. Славута Договір фінансового лізингу, за яким придбала і передала відповідачу обладнання на загальну суму 18 083 149грн. 63коп., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в користування №1 від 30.06.2000р.     

На виконання умов додаткової угоди №5 до інноваційного договору залишок коштів склав - 2  336 204,84 грн. Компанією було перераховано на рахунок ВАТ "Славутський руберойдовий завод" для закупівлі сировини та матеріалів для інноваційного проекту, що підтверджується поданими позивачем доказами (платіжними дорученнями № 55 від 20.06.2000р. № 49, № 48, № 47, № 46, № 45, № 44 від 18.04.2000р., № 37 від 28.03.2000р., № 36 від 23.03.2000р., № 35, № 34, № 33, № 32, № 31 від 21.03.2000р., № 30, № 29, № 28 від 17.03.2000р., № 27 від 16.03.2000, № 26, № 25, № 24, № 23 від 14.03.20,00р., № 21, № 20 від 10.03.2000р., № 19 від 07.03.2000р., № 18, № 17, № 16, № 15 від 03.03.2000р. довідкою від 02.11.2000 року №876 та реєстром платіжних доручень на підтвердження використання коштів ДП "УІФЛК", виділених на впровадження інноваційного проекту ВАТ "Славутський руберойдовий завод" згідно інноваційного договору № 46 від 25.02.1998р).

Як вбачається із розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2000р.             №342-Р правонаступником майнових прав і обов'язків Державного підприємства "Української інноваційної фінансово-лізингової компанії" є Українська державна інноваційна компанія.

Відповідач своїх зобов'язань за інноваційним договором в частині повернення коштів отриманих на придбання сировини і матеріалів не виконав.

Заборгованість відповідача перед Хмельницьким регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії згідно додаткової угоди №5 до інноваційного договору склала 2 336 204,84 грн.

20.08.1998року між позивачем (Лізингодавець) та ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 6-08/98, який є невід'ємною частиною інноваційного договору.

За умовами договору Лізингодавець зобов'язався придбати обладнання та передати його у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти обладнання та сплачувати лізингові платежі Лізингодавцю в порядку та на умовах визначених договором та здійснити викуп обладнання по закінченні строку лізингу згідно договору про викуп (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору перелік та вартість обладнання, що передається в лізинг, зазначається в "Замовленні на обладнання"

Вартість обладнання, що передається в лізинг, зазначається в "Акті приймання-передачі обладнання в лізинг" (п.1.3. договору).

Строк лізингу - з моменту передачі обладнання в лізинг, яким є дата підписання сторонами першого "Акту приймання передачі обладнання в лізинг" до 15.05.2006р. (п.2.1 договору).

Розмір лізингової плати, строки та порядок сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюються Лізингодавцем "Розрахунком лізингової плати" (п.3.2 договору).

      Відповідно до п.3.3 договору Лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати передбачені договором лізингові платежі. У випадку прострочки Лізингоодержувачем   сплати   Лізингодавцю   лізингових   платежів   Лізингоодержувач зобов'язався сплатити пеню у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На виконання умов договору Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в користування обладнання на загальну суму 18 083 149грн. 63 коп., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в користування. №1 від 30.06.2000р.

18.08.2000 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу , якою затверджено "Розрахунок лізингової плати" (додаток №2 до договору). Зазначеним розрахунком було визначено строки і розміри лізингових платежів по договору фінансового лізингу.

Відповідач своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів, зокрема строків та розмірів сплати, виконав неналежним чином.

Претензія Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії № 05-482/2 від 20.11.2001року на суму 702 039грн. 85коп відповідачем залишена без задоволення.

Відповідно до висновку експерта №1112/1113 від 10.11.2006р. позивачем завищено розмір лізингових платежів у додатку №2 від 18.08.2000р. на суму 1713975грн.70коп. Оскільки відповідно до додатку №2 до договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р. сума лізингових платежів складає 11019412грн.62коп., тому позивачем на 15,55 % завищено розмір лізингових платежів. В зв'язку з цим, до стягнення підлягає борг у сумі 506700грн.00коп. по договору фінансового лізингу            №6-08/98 від 20.08.1998р.

          Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. Цивільний  кодекс України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.  Щодо цивільних відносин, які виникли до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

            У відповідності до п.2.1 ст.11, ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.  Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором  або  законом,  не  випливає  із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.          

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд вважає правомірно нарахованим інфляційні у сумі 1 003 286грн.91коп. за період з 01.12.2002р. по 31.01.2007р. та річні у сумі 290 29грн.43коп. за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р. по інноваційному договору №98-046 від 25.02.1998р. та додаткової угоди №5 від 14.12.1999р.; інфляційні у сумі 217374грн.30коп. за період з 01.01.2003р. по 31.01.2007р. та річні у сумі 62969грн.61коп. за період з 24.01.2003р. по 16.03.2007р. по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р. В решті суми позовних вимог щодо стягнення річних та інфляційних суд вважає за необхідне відмовити.

       Відповідно до ст.ст. 546,547 ЦК України виконання  зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо  забезпечення   виконання   зобов'язання вчиняється у письмовій формі.          

        Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових  зобов'язань” платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. При перерахунку пені нарахованої позивачем, судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 776грн. 83коп. - пені (нарахованої за період з 20.09.2001р. по 20.03.2002р. на суму боргу 337800грн.), 9018грн.80коп. - пені (нарахованої за період з 23.07.2002р. по 23.01.2003р. на суму боргу 168900грн) по договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.1998 року. В решті позовних вимог щодо стягнення пені по договору фінансового лізингу № 6-08/98 від 20.08.1998 року необхідно відмовити.

Суд вважає, що зазначені ВАТ "Славутський руберойдовий завод" у зустрічному позові доводи не є підставою для визнання недійсним договору фінансового лізингу в частині визначення розміру лізингових платежів (Додаток № 2 від 18.08.1998р.). Встановлення розрахунку лізингових платежів є волевиявленням обох сторін. ВАТ "Славутський руберойдовий завод" не наведено суду та не доведено порушень норм законодавства при укладенні оспорюваної частини угоди.

         Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та судові витрати покладаються на відповідача.

         Керуючись ст.ст.11,509,526,527,546,547 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,45,47,33,44,47,49,82-85,116 Господарського процесуального Кодексу  України, СУД, -     

вирішив:

Позов Української державної інноваційної компанії в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький до ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м Славута задоволити частково.

Стягнути з ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута (п/р 26001301260180 у Славутському відділенні ПІБ, МФО 315472, код ЗКПО 00292787) на користь Хмельницького регіонального відділення Української державної інноваційної компанії м. Хмельницький, вул. Театральна, 12 (р/р 2600301706746 в Хмельницькому відділенні "Укрексімбанку" МФО 315609 ЗКПО 21317793) 2 336 204грн. 84коп. ( два мільйони триста тридцять шість тисяч двісті чотири гривні 84коп.) - боргу,                        1 003 286грн.91коп. (один мільйон три тисячі двісті вісімдесят шість гривень 91коп.) інфляційних, 290 329грн.43коп. (двісті дев'яносто тисяч триста двадцять дев'ять гривень 43коп.) річних по інноваційному договору №98-046 від 25.02.1998р. та додаткової угоди №5 від 14.12.1999р.; 506700грн.00коп. (п'ятсот шість тисяч сімсот гривень) боргу, 217 374грн.30коп. (двісті сімнадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 30коп.) інфляційних, 62969грн.61коп. (шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять грн.61коп.)  річних,  9795грн.63коп. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 63коп.)  пені по договору фінансового лізингу №6-08/98 від 20.08.1998р.,  1700грн. (одна тисяча сімсот гривень) - витрат по оплаті державного мита, 118рн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті сумі позовних вимог відмовити.

В зустрічному позові ВАТ "Славутський руберойдовий завод" м. Славута до Української державної інноваційної компанії" в особі Хмельницького регіонального відділення м. Хмельницький про визнання недійсним  договору фінансового лізингу            №6-08/98 в частині визначення розміру лізингових платежів Додаток № 2 від 18.08.2002 року відмовити.

               Суддя                                                                             А.Г. Степанюк

Віддруковано три примірники : 1- до справи; 2 –позивачу; 3- відповідачу.

                              Суддя                                                                      А.Г. Степанюк