Рішення

від 17.12.2008 по справі 4/202-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/202-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

17.12.2008                                                                Справа №  4/202-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-житловий центр

"Декорум" м. Херсон

до   комунального підприємства "Дніпровський ХБК" м. Херсон  

про   стягнення   30262грн. 00коп.    

за участю  представників сторін:

від  позивача  -  уповноважена особа Кривий І.В.   

від  відповідача   - уповноважена особа  Загорулько Є.А.

          Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 30.262грн.00коп., посилаючись на те, що   відповідачем  безпідставно отримано від населення в січні 2008року 14.005грн.41коп. а також відшкодування затрат  з  міського  бюджету, які пов'язані з регулюванням тарифів на житлові послуги.

Він  зазначає, що  ним надавалися послуги населенню  з  утримання будинків та прибудинкових  територій  відповідно до  дислокації, яка  є  невід'ємною  частиною  договору №1 від 01.07.2005року, який ним укладено  з  управлінням  житлового  господарства, тому вважає, що  відповідач отримав  кошти, які є  предметом спору за період, коли  обслуговування будинків здійснювалося ним.

Відповідач позовні вимоги  не  визнає, обгрунтовуючи  свої  заперечення тим, що  з  02.01.2008 року позивача було  відсторонено  від обслуговування житлового фонду, а він  приступив  до  виконання  цих обов'язків  по  обслуговуванню  житлового  фонду, який          до  цього  знаходився на обслуговуванні позивача, тому вважає, що  всі платежі, які ним отримані від  населення з  січня 2008року  він  отримував за фактично  надані  ним, а не  позивачем, послуги.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до  справи докази, заслухавши представників сторін, суд –

                                        в с т а н о в и в:

Звертаючись  з  позовною  заявою, позивач посилався на те, що  між  ним та управлінням  житлового  господарства  01.07.2005року укладено  договір  № 1  відповідно до  якого  він  здійснював обслуговування житлового фонду, зазначеного  в дислокації, яка  є  невід'ємною  частиною  договору.

В засідання суду 17.12.2008року позивач подав заяву, якою  уточнив позовні вимоги. Підставою  надання послуг  він  зазначає укладений ним з  управлінням  житлового  господарства  договір  від  10.08.2004року.

Позивач   зазначає, що згідно з  договором від  10.08.2004року  управління житлового  господарства  Херсонського  міськвиконкому передало  позивачу обов'язки  з утримання житлових будинків та прибудинкових  територій, надання житлово-комунальних  послуг та проведення розрахунків з  квартиронаймачами і власниками  житлових  приміщень. Оскільки  пунктом 5.1 договору зазначено, що договір  діє  до  проведення конкурсу на утримання  житлового  фонду і прибудинкової  території, їх  обладнання, позивач вважає,  що  договір  є діючим,    кошти  від  населення повинен  отримувати  він, а не  відповідач,  а тому просить  стягнути  з  відповідача отримані в січні кошти  як  безпідставно  отримані.

Підставою  позовних  вимог  позивач зазначає  статті 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України встановлено,  що  особа, яка  набула майно або  зберегла його у себе за рахунок іншої  особи без  достатньої  правової  підстави (безпідставно  набуте майно), зобов'язана повернути  потерпілому зазначене  майно. Особа  зобов'язана повернути  майно  і тоді, коли підстава, на якій  воно  було  набуте, згодом  відпала. Положення зазначеної  норми  застосовуються  незалежно  від  того, чи  безпідставне  набуття  або  збереження майна було  результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших  осіб, чи  настання події.

Термін  «майно»в контексті ч.1 ст. 1212 ЦК України  включає  в себе не лише поняття майна в розумінні  ст. 190 ЦК України, а й поняття усіх  матеріальних  благ, що  захищаються правом, в тому числі і  грошові кошти.

Якщо  підстава згодом відпала, особа все одно  зобов'язана  повернути  безпідставно  набуте або  збережене, оскільки воля та умисел  у даному випадку значення не  мають.

Положення статті 1212 ЦК України  застосовуються до  вимог  про: повернення виконаного  за недійсним правочином; витребування майна власником із  чужого  незаконного  володіння; повернення виконаного  однією  із  сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно  набула майно або  зберегла його  у себе  за рахунок іншої  особи.

Для виникнення  зобов'язання  з  безпідставного  збагачення  необхідна наявність  наступних  умов: збільшення майна однієї  сторони (набувачем), з  одночасним  зменшенням  його  у іншої  сторони (потерпілого), а також  відсутність правової  підстави  (юридичного  факту) для збагачення.  Відсутність  правової  підстави  означає, що  набувач збагатився за рахунок потерпілого  поза підставою, передбаченою  законом, іншими правовими актами, правочином.

Як встановлено  матеріалами  справи, між  управлінням житлового  господарства Херсонської  міської  ради та КП «Дніпровський ХБК»02.01.2008року укладено  договір  №1. Предметом договору є  забезпечення  відповідачем  надання послуг  з  утримання  будинків і споруд  та прибудинкових  територій відповідно до  дислокації, яка  є  невід'ємною  частиною  договору. Згідно з  цим договором відповідачу передані  обов'язки    прибирання внутрішньобудинкових  приміщень, прибудинкової  території, санітарно-технічне  обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових  мереж, утримання місць  загального  користування, здійснення поточного  ремонту, вивезення побутових  відходів.

За умовами цього  договору відповідачу також  передані права  здійснення  розрахунків  з квартиронаймачами, власниками  житлових  і нежитлових  приміщень  та орендарів    житлових  і нежитлових  приміщень.

При  вивчені договорів від 10.08.2004 року та від  02.01.2008 року судом встановлено, що  дислокація  будинків (адреса, № будинку, площа) як  в договорі від  10.08.2004року так і в договорі від 02.01.2008року,  є  ідентичною.

При  зверненні з  позовом, позивачем не  обгрунтовано  належними  доказами те, що відповідач незаконно  отримував кошти  від  населення  а також  відшкодування  з  міського  бюджету в січні 2008року. Ним  лише надано  до  матеріалів справи документ без  назви на суму 16.256грн.59коп. з зазначенням  прізвища, номеру рахунку та суми (аркуші справи 20-25). За посиланням  представника позивача, зазначений документ є  витягом із системи «Сонар», якою  здійснюються комунальні платежі в місті.

Будь-яких  інших  доказів на обгрунтування викладених  в позові  обставин,  якими  б  підтверджувалося, що  позивачем фактично  надаються будь-які послуги, перелічені в договорі від 10.08.2004року і взагалі, що  зазначені в  дислокації до  цьтого  договору житлові будинки  обслуговуються ним, суду не  надано.

Не  надано  позивачем і доказів на підтвердження того, що  відповідач збагатився за рахунок позивача   поза підставою, передбаченою  законом  та правочином.

Відповідно до  статті 204 ЦК України укладений між  відповідачем та управлінням житлового  господарства  договір  від  02.01.2008 року є  правомірним, оскільки доказів визнання його  недійсним  у встановленому законом порядку суду не  надано.

Відповідачем надано  також  дислокацію (перелік будинків з зазначенням їх площі (додаток №1 до  договору від  02.01.2008року, які передані йому на обслуговування управлінням  житлового  господарства. Ним  також  надано  акт  приймання-передачі від  11.01.2008року, відповідно до  якого  разом з  житловим фондом, йому передавалася і технічна  документація на нього.

Крім  того, відповідачем укладені договори на вивезення  твердих  побутових  відходів від 01.01.2008року, на технічне  обслуговування та ремонт  ліфтів від 30.01.2008року, на  дератизацію і дезінсекцію побутових  комах  від 05.02.2008року.

Відповідачем також  надано копії договорів  від 02.01.2008року, які ним укладені з  власниками (квартиронаймачами), які проживають  в будинках, зазначених  в дислокації (додаток до договору від 02.01.2008року) на  забезпечення надання послуг  з  утримання будинків і прибудинкових  територій. Згідно з  умовами  цих  договорів саме  відповідач надає  послуги з  утримання зазначених  позивачем будинків і прибудинкових  територій, а  мешканці квартир  зобов'язуються сплачувати щомісячно   відповідачу,  а  не  позивачу,    вартість наданих  послуг.

Згідно з  вимогами  ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство  в господарських судах  здійснюється на засадах  змагальності. Сторони ,  які беруть  участь  у справі, обгрунтовують свої  вимоги і заперечення поданими  суду доказами. При  цьому, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог  і заперечень.

Однак,  позивачем не  надано  жодних  доказів, які б  свідчили  про  те, що  саме ним  надавалися   послуги по  утриманню  житлового  фонду зазначеного  в договорі від  10.08.2004року, тому його  посилання на цей договір  не  є  належним доказом фактичного  надання послуг  на вартість  суми  позову та їх  безпідставного  отримання відповідачем за рахунок позивача.

З урахуванням  вищезазначеного, позивачем не доведено  належними  доказами  той факт, що відповідач отримував в січні 2008року платежі  за обслуговування зазначених  в позові житлових  будинків поза підставою, передбаченою  законом та договором, чим не  доведено факту їх  безпідставного  набуття.

За таких  підстав, позовні вимоги задоволенню  не  підлягають.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на позивача.

В засіданні за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.     

                Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд

                                               В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                         Рішення оформлено   відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 22.12.2008року.