Рішення

від 27.11.2008 по справі 31-2/104-07-4072

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31-2/104-07-4072

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2008 р.Справа  № 31-2/104-07-4072

За позовом: заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України»

до відповідача: Німецько –українське СП „Ява” ТОВ

про стягнення 323 420 грн. 15 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від прокуратури: Дондов В.К.

від позивача: Козачок В.О.

від відповідача: не зґявився (17.07.2008 року, 07.08.2008 року був присутній Фінкель В.М.)

Суть спору: про стягнення 323 420 грн. 15 коп. до яких входять 209 333 грн. 43 коп. процентів за безпідставне користування грошовими коштами банку у період з 23.04.2003 року по 16.07.2006 року, 104 666 грн. 72 коп. інфляційних за період з квітня 2003 року по квітень 2007 року, 9 420 грн. 3% річних.

З відзивів відповідача на позов убачається, що відповідач позов не визнає, з підстав викладених у відзивах.  

Представник прокуратури позов підтримав.

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

11.03.2003 року за № 186 позивач (надалі – банк) та відповідач уклали договір, за умовами якого банк надає відповідачу кредит в сумі 1 000 000 грн. строком до 11.03.2004 року, а відповідач зобовґязаний кредит повернути та сплачувати за користування кредитом 18% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 року у справі № 1/22-06-255 за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України»до Німецько –українське СП „Ява” ТОВ про стягнення 1 410 782 грн. 30 коп., та за зустрічним позовом Німецько –українське СП „Ява” ТОВ до ВАТ «Державний ощадний банк України»про визнання недійсними додаткових угод до кредитного договору, встановлено та вирішено наступне. По договору від 11.03.2003 року № 186 та додатковим угодам до нього № 9-157 Німецько –українське СП „Ява” ТОВ отримало від ВАТ «Державний ощадний банк України»кредит в сумі 4 445 350 грн., з яких повернено 3 533 750 грн. З цих сум 1 000 000 грн. відноситься до договору, інша сума до додаткових угод. Між сторонами в період з 22.04.2003 року по 31.08.2004 року укладені додаткові угоди № 9-157 до договору від 11.03.2003 року № 186 на загальну суму 4 784 350 грн. Відповідні додаткові угоди визнані недійсними, і у цієї частині судове рішення набуло чинності з 23.05.2006 року.

Постановою ОАГС від 23.05.2006 року у справі № 1/22-06-255 вказане рішення суду в частині визнання недійсними додаткових угод залишено без змін, стягнуто з Німецько –українське СП „Ява” ТОВ на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»680 840 грн. кредитних коштів в порядку повернення сторін у первісне становище, в звґязку з визнанням недійсними додаткових угод до кредитного договору. Встановлено, що на підставі додаткових угод № 9-157 Німецько –українське СП „Ява” ТОВ отримало від ВАТ «Державний ощадний банк України» кредитних коштів в сумі 4 682 650 грн.

З платіжних документів убачається, що у період з 11.04.2003 року по 17.07.2006 року відповідач повернув банку кредитних коштів на суму 5 412 790 грн. (з яких 1 000 000 грн. безпосередньо по договору, і 4 412 790 грн. які були отримані по додатковим угодам № 9-157).

З розрахунку ціни позову та відомостей щодо руху грошових коштів які надані банком убачається, що у період з 23.04.2003 року по 17.07.2006 року відповідачу нараховані проценти за безпідставне користування коштами банку на суму 204 410 грн. 78 коп.    

Відповідно до ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 59 ЦК України який діяв до 01.01.2004 року - угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ст. 170 ЦК України який діяв до 01.01.2004 року - проценти по грошових та інших зобов'язаннях не допускаються, за винятком операцій кредитних установ, зобов'язань по  зовнішній торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.

Відповідно до ст. 214 ЦК України який діяв до 01.01.2004 року - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти   річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до ст. 469 ЦК України який діяв до 01.01.2004 року - особа, яка одержала  майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала. В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання. Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли  вона дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.

Відповідно до Положення «Про кредитування» затвердженого постановою правління НБУ за № 246 від 28.09.1995 року (яке діяло станом на 01.01.2004 року) - це Положення визначає правові основи надання, використання і повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами, що виникають у процесі кредитування. Кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах   забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України - 1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. 4. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до  набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 8 ЦК України - якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими  нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 536 ЦК України - за користування чужими грошовими коштами   боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється  договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від  позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.  Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного  банку України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України - у разі безпідставного одержання чи збереження  грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство яке регулює спірні правовідносини, суд зробив наступні висновки.

Між сторонами в період з 22.04.2003 року по 31.08.2004 року укладені додаткові угоди № 9-157 до договору від 11.03.2003 року № 186, на загальну суму 4 784 350 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 року у справі № 1/22-06-255 додаткові угоди № 9-157 до договору від 11.03.2003 року № 186 визнані недійсними.

Постановою ОАГС від 23.05.2006 року у справі № 1/22-06-255 встановлено, що на підставі додаткових угод № 9-157 відповідач отримав від банку кредитних коштів в сумі 4 682 650 грн.

Факти встановлені рішенням суду 1-ї інстанції та постановою суду 2-ї інстанції відповідно до ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні поточної справи.

У період з 11.04.2003 року по 17.07.2006 року відповідач повернув банку кредитних коштів на суму 5 412 790 грн. (з яких 1 000 000 грн. безпосередньо по договору, і 4 412 790 грн. які були отримані по додатковим угодам № 9-157).

Оскільки додаткові угоди № 9-157 визнані недійсними у судовому порядку це означає, що ці додаткові угоди є недійсними з моменту їх вчинення, і вони не створюють юридичних наслідків щодо виконання умов цих додаткових угод.

Таким чином отримання відповідачем за вказаними додатковими угодами від банку кредитних коштів в сумі 4 682 650 грн. є безпідставним починаючи з дат укладення цих додаткових угод і до дат повернення відповідачем банку кредитних коштів.  

Як передбачено вказаними вище нормами права, відповідач зобовґязаний сплатити банку проценти за користування безпідставно отриманими грошовими коштами від банку по вказаних недійсних додаткових угодах. При цьому у періоді до 01.01.2004 року слід застосовувати процентну ставку 18% річних яка передбачена договором від 11.03.2003 року за № 186, оскільки до 01.01.2004 року ЦК України який набув чинності з 01.01.2004 року ще не діяв, а діючі законодавчі акти хоча не передбачали процентну ставку за користування кредитними коштами отриманими за недійсними договорами, однак встановлювали обовґязковий принцип платності за використання кредитних коштів. Починаючи з 01.01.2004 року проценти за користування кредитними коштами отриманими за недійсними додатковими угодами підлягають нарахуванню за ставкою на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України в порядку аналогії закону).

Аналогічні правові позиції висловлені в постанові ВС України від 24.01.2006 року у справі № 14/130.

З розрахунку ціни позову та відомостей щодо руху грошових коштів які надані банком убачається, що у період з 23.04.2003 року по 17.07.2006 року відповідачу нараховані проценти за безпідставне користування коштами банку на суму 204 410 грн. 78 коп.

Будь –яких доказів помилковості цього розрахунку у справі немає. Зі свого боку відповідач не навів власного розрахунку і не надав доказів неправильності розрахунку банку.

Таким чином, з відповідача на користь банку підлягають стягненню 204 410 грн. 78 коп. процентів за користування грошовими коштами безпідставно отриманими відповідачем від банку, на підставі вказаних недійсних додаткових угод.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати процентів позивач нарахував 3% річних на суму 9 420 грн.  

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив його помилковість.

Правильними є 3% річних в сумі 9 198 грн. 45 коп., відповідно до остаточного розрахунку який наданий банком.

У звґязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовґязання щодо оплати процентів позивач нарахував інфляційні в сумі 104 666 грн. 72 коп. за період з квітня 2003 року по квітень 2007 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив його помилковість.

Правильними є інфляційні в сумі 102 204 грн. 22 коп. за період з квітня 2003 року по квітень 2007 року, відповідно до остаточного розрахунку який наданий банком.

Загальна сума до стягнення складає 315 813 грн. 45 коп. (проценти, 3% річних, інфляційні), що зумовлює часткове задоволення позову.  

Суд розглянув спір без дослідження безпосередньо додаткових угод № 9-157, оскільки факти щодо їх умов встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006 року у справі № 1/22-06-255, яке відповідно до ст. 35 ГПК України звільняє від доказування відповідних фактів.

Відповідно до ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦК України - 6. Правила  Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки сторони не зверталися до суду з заявами з приводу позовної давності, суд не розглядав питання щодо позовної давності.

Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою, якою вони відрізняються від висновків суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.  

Судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеної вимоги.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Німецько –українське СП „Ява” ТОВ код 31411507 (м. Білгород –Дністровський, вул. Провадійська, 15 «А», кв. 37) на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»код 00032129 (м. Київ, вул. Госпітальна, 12 «Г») - 315 813 грн. 45 коп.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Стягнути з Німецько –українське СП „Ява” ТОВ код 31411507 (м. Білгород –Дністровський, вул. Провадійська, 15 «А», кв. 37) на користь державного бюджету України державне мито в сумі 3 158 грн. 13 коп.

Стягнути з Німецько –українське СП „Ява” ТОВ код 31411507 (м. Білгород –Дністровський, вул. Провадійська, 15 «А», кв. 37) на користь державного бюджету України витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 115 грн. 22 коп.  

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 27.11.2008                                                          року.

Рішення набуває законної сили з 09.12.2008 р.

Суддя                                                                                       Лєсогоров В. М.