Постанова

від 17.02.2009 по справі 31-2/104-07-4072

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31-2/104-07-4072

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" лютого 2009 р. Справа № 31-2/104-07-4072

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Таценко Н.Б.

суддів Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання Скуділо О.В.

Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду № 19 від 09.02.2009р.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Козачок В.О. –довіреність № 588 від 28.02.2008р.,

від відповідача: Фінкель В.М. –довіреність б/н від 20.02.2008р.,

від Прокуратури м. Одеси: помічник прокурора Дондов В.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Німецько-українського спільного підприємства „ЯВА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області

від 27.11.2008р.

по справі № 31-2/104-07-4072

за позовом: заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України”

до відповідача: Німецько-українського СП „Ява” ТОВ

про стягнення 323 420 грн. 15 коп.

(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення господарського суду)

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2007р. по справі № 2/104-07-4072 позовні вимоги прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” до Німецько-українського спільного підприємства „ЯВА” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 350 119,99 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 209 333,43 грн. заборгованості по процентам, в решті позову відмовлено, стягнуто з товариства до Державного бюджету України 2 093, 33 грн. держмита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2007р. по даній справі апеляційну скаргу Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю залишено без задоволення, апеляційне подання заступника прокурора м. Одеси задоволено частково, пункти 2 та 4 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2007 року у справі № 2/104-07-4072 частково скасовано, у  пункті 2 цифри „209 333 грн. 43 коп.” та речення „заборгованості по процентам” виключено та замість цього зазначено „281 738 грн. 31 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з квітня 2003 р. по липень 2006 р. включно”, у пункті 4 цифри „2093 грн. 33 коп.” виключено та замість цього зазначено цифри „2817 грн. 38 коп.”, в решті частини рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2007 року залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2008р. касаційна скарга Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задоволена частково, постанова апеляційної інстанції від 11.09.2007р. та рішення господарського суду від 16.07.2007р. скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області. Ухвалами Верховного суду України від 22.05.2008р. і від 18.09.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2008р. у справі № 2/104-07-4072.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2008р. по справі № 31-2/104-07-4072 (суддя Лєсогоров В.М.) за результатами нового розгляду уточнені позовні вимоги заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” (далі банк) до Німецько-українського спільного підприємства „ЯВА” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі товариство) про стягнення з товариства на користь банку в особі філії Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” 323 420,15 грн. боргу, в т. ч. 314 000,15 грн. розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з квітня 2003р. по квітень 2007р., 9 420 грн. 3% річних, задоволені частково по ст. ст. 59, 170, 214, 469 ЦК України, який діяв до 01.01.2004р., ст. ст. 8, 216, 236, 536, 625, 1048, 1212, 1214 ЦК України,  відповідно до Положення „Про кредитування”, затвердженого постановою правління НБУ № 246 від 28.09.1995р. (станом на 01.01.2004р.),  стягнуто з товариства на користь банку 315 813,45 грн., в т. ч. 204 410,78 грн. процентів за користування безпідставно отриманими відповідачем від банку грошовими коштами в сумі 4 682 650 грн. у вигляді кредиту на підставі додаткових угод № 9-157 до договору від 11.03.2003р. № 186, визнаних недійсними у судовому порядку починаючи з дат укладення цих додаткових угод, і до дат повернення відповідачем банку кредитних коштів, відповідно до остаточного розрахунку банку 3% річних становлять 9 198,45 грн., інфляційні за період з квітня 2003р. по квітень 2007р. – 102 204,22 грн., а в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Німецько-українське спільне підприємство „ЯВА” у вигляді ТОВ звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д, зареєстрованою в канцелярії апеляційної інстанції 12.12.2008р. за вх. № 2363, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2008р. по справі № 31-2/104-07-4072 скасувати, прийняти нове рішення, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі внаслідок неповного з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, згідно актів звірки та наданої товариством довідки заборгованість по відсоткам перед банком відсутня, оскільки з 11.03.2003р. по 03.11.2004р. відсотки за кредитними угодами сплачувались, а після здійснення 03.11.2004р. приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Є.М. за заявою банку виконавчого напису на договорі застави, який забезпечував повернення кредитних коштів за кредитною угодою № 186 від 11.03.2003р., угодою сторін припинено нарахування банком відсотків, не встановлено з якого моменту стало відомо про користування чужими грошовими коштами згідно ст. 1214 ЦК України, не надана юридична оцінка доводам спільного підприємства, що лише після вступу в силу постанови апеляційної інстанції від 23.05.2006р. встановлений юридичний факт користування чужими коштами, суд, визнавши в рішенні, що в частині користування грошовими коштами з 11.03.2003р. по 01.01.2004р. слід застосовувати норми ЦК України в редакції 1960р., самостійно змінив підстави позову, неправильно застосував ст. 170 ЦК УРСР, котра регулювала договірні відносини, до недоговірних відносин, ст. 214 ЦК УРСР, яка регулювала відносини з приводу грошових зобов'язань, ст. 469 ЦК УРСР, що регулювала та встановлювала обов'язок повернення майна, ЦК УРСР не містив норми, яка б передбачала стягнення відсотків за користування чужими коштами, неприйняття судом до уваги змісту постанови ВГС України від 06.03.2008р. всупереч ст. 111-12 ГПК України.

          В відзиві на апеляційну скаргу № 18-юр/585 від 17.02.2009р. банк просить рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2008р. по справі № 31-2/104-07-4072 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства без задоволення, посилаючись на правомірне застосування судом норм ЦК УРСР і стягнення 315 813,45 грн. „заборгованості по процентам за користування безпідставно отриманими грошима”.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін та прокуратури, колегія суддів,  –

 В с т а н о в и л а:

11.03.2003р. ВАТ „Державний ощадний банк України” (банк) в особі Дмитрієва О.М. та Німецько-українське спільне підприємство „Ява” у вигляді ТОВ (позичальник) уклали договір невідновлювальної кредитної лінії № 186 про надання банком на умовах договору позичальнику кредиту в розмірі 1 000 000 грн. у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з лімітом кредитування 1 000 000 грн. і остаточним терміном повернення не пізніше 11.03.2004р. з позичкового рахунку у безготівковому порядку на придбання основних засобів, товарів, сировини, матеріалів, сплати послуг (п.п.1.1 –1.3). На виконання умов вищезазначеного договору невідновлювальної кредитної лінії № 186 згідно додаткових угод до нього № № 1 –7  позичальник отримав від банку кредитні кошти окремими частинами (траншами) в період з 11.03.2002р. по 22.03.2003р. на загальну суму 883 000 грн. Однак 22.04.2003р. контрагентами підписано додаткову угоду № 8 до договору невідновлювальної кредитної лінії № 186, згідно якої за згодою сторін з 22.04.2003р. невідновлювальна кредитна лінія вважається відновлювальною кредитною лінією. В подальшому з 22.04.2003р. до 31.08.2004р. сторонами укладено додаткові угоди № № 9 –157 до договору відновлювальної кредитної лінії № 186, на підставі котрих позичальник отримав від банку кредитні кошти на загальну суму 4 682 650 грн.

Двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 11.11.2005р. по кредитній угоді № 186 від 11.03.2003р. зафіксована наявність станом на 11.11.2005р. заборгованості товариства перед банком за основним боргом в сумі 961 729,18 грн. та відсутність  заборгованості по сплаті відсотків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2006р. по справі № 1/22-06-255 доповнені позовні вимоги ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” до Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ про стягнення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 та додатковою угодою до нього № 8 від 22.04.2003р. про переоформлення невідновлювальної кредитної лінії у відновлювальну в сумі 1 410 782,30 грн., в т. ч. 961 729,18 грн. суми неповернутого кредиту, 207 538,20 грн. відсотків за користування кредитом,  241 515,01 грн. пені, задоволені частково у вигляді стягнення з товариства на користь банку 961 729,18 грн. (неповернутих отриманих від останнього на підставі оспорюваних договорів грошових коштів) заборгованості, в решті первісного позову відмовлено, уточнені зустрічні позовні вимоги Німецько-українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” про визнання недійсними укладених в період з 22.04.2003р. по 31.08.2004р. додаткових угод № № 8 -157  до договору невідновлювальної кредитної лінії № 186 від 11.03.2003р. задоволені. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006р. по даній справі рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2006р. в частині стягнення 961 729,18 грн. скасовано, а пунктом 5 резолютивної частини постанови апеляційної інстанції за наслідками визнання недійсними додаткової угоди № 8 і додаткових угод № № 9 –157 до договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 стягнуто з Німецько-українського спільного підприємства „Ява” на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського обласного управління ВАТ „Державний ощадний банк України” 680 840 грн. На виконання вказаної чинної постанови апеляційної інстанції по названій справі спільне підприємство перерахувало платіжними дорученнями від 01.06.06р., 11.07.06р. та 17.07.06р. банківській установі отримані по визнаним 23.05.2006р. судом недійсними додатковим угодам № № 9 –157 до договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 грошові кошти  у сумі 680 840 грн.

14.05.2007р. заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою № 46и/з-07 про стягнення з Німецько-українського спільного підприємства „ЯВА” у вигляді ТОВ на користь банку 350 119,99 грн. боргу за користування безпідставно одержаними коштами загальною сумою 680 840 грн. за додатковими угодами № № 9 –157 до договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 за період з 23.04.2003р. по 16.07.2006р., в т. ч. 339 922,32 грн. процентів за безпідставне користування чужими грошовими коштами з урахуванням індексу інфляції, 10 197,67 грн. 3% процентів річних від простроченої суми по п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, п. 1 ч. 3 ст. 1212, ч. 2 ст. 1214, ч. 2 ст. 536, ст. 1048, ч. 2 ст. 625 ЦК України. В подальшому 10.06.2007р. прокурор уточнив позовні вимоги в додатковому обґрунтуванні та уточненнях позовних вимог № К-17/1 стосовно стягнення суми 323 420,15 грн. боргу за користування безпідставно одержаними коштами в розмірі 7 539 550 грн., а не 680 840 грн. без зміни правового обґрунтування. В подальших уточненнях прокурора від 12.06.2007р. № К-17/3 нарахована на безпідставно отримані 7 539 550 грн. сума процентів вказана в розмірі 209 333,43 грн.  

Однак резолютивною частиною рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2008р. по справі № 31-2/104-07-4072 за результатами нового розгляду уточнені позовні вимоги задоволені частково всупереч вищенаведеному в хронологічному порядку їх змісту у вигляді стягнення на користь Банку в особі філії Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” 315 813,45 грн. (204 410,78 грн. процентів за період з квітня 2003р. по 17.07.2006р., 9 198,45 грн. 3% річних, інфляційні 102 204,22 грн. за період з квітня 2003р. по квітень 2007р. згідно описової частини судового рішення) по ст. ст. 59, 170, 214, 469 ЦК України, який діяв до 01.01.2004р., ст. ст. 8, 216, 236, 536, 625, 1048, 1212, 1214 ЦК України з відмовою в решті позову. При цьому вказане рішення господарського суду, законність і обґрунтованість котрого перевірена апеляційною інстанцією в повному обсязі по ст. 101 ГПК України, не відповідає чинному законодавству і обставинам справи, підлягає

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76р. № 11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. В даному випадку резолютивна частина рішення господарського суду всупереч ст. 84 ГПК України не містить висновку про задоволення позову частково в певному розмірі по кожній з заявлених вимог, мотивувальна частина містить зазначення різних сум безпідставно одержаних спільним підприємством коштів 4 412 790 грн. (а. с. 85 Т. 3) і 4 682 650 грн. (а. с. 86 Т. 3) і одночасний висновок про відсутність доказів помилковості розрахунку нарахованих процентів (204 410, 78 грн.) за безпідставне користування ними, тобто згідно судового рішення нарахування відсотків на різні суми одержаних коштів дає тотожний результат. Крім того, господарським судом в мотивувальній частині вказані різні періоди нарахування відсотків (квітень 2003р., 17.07.2006р.) і інфляційних (квітень 2003р. –квітень 2007р.) всупереч матеріалам справи. В порушення приписів ст. 22, ч. 4 ст. 29 ГПК України, по яким визначення підстав позову відноситься до виключних прав позивача, прокурора за його позовом, господарський суд самостійно застосував при вирішенні спору в якості підстави позову норми ст. ст. 59, 170, 214, 469 ЦК УРСР, всупереч ст. 111-12 ГПК України застосував ст. 625 ЦК України, 18% річних згідно умов кредитного договору від 11.03.2003р. № 186 до 01.01.2004р. при нарахуванні відсотків за користування безпідставно одержаними коштами, Положення „Про кредитування”, затверджене постановою правління НБУ № 246 від 28.09.1995р., не взявши до уваги положення постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2008р. по справі № 2/104-07-4072 про помилкове застосування, зокрема ст. 625 ЦК України, оскільки між сторонами відсутні договірні правовідносини.

Причому до первісного позову прокурора і подальших уточнень до нього надавались виконані банківською установою розрахунки суми позову, котрі містили різне зазначення розміру безпідставно отриманих коштів, цифрові значення додатків до розрахунку не співпадали з даними самого розрахунку. Останнє положення підтверджується фактом зобов'язання постановою ВГС України від 06.03.2008р. по даній справі сторони надати обґрунтований розрахунок процентів, які підлягають стягненню за безпідставне користування чужими грошовими коштами при новому розгляді спору. Наданий позивачем супровідним листом від 06.11.2008р. розрахунок суми позову (реєстраційний № 22807) всупереч вищенаведеним первісним і уточненим позовним вимогам містить відомості про одержання клієнтом безпідставно отриманих 4 685 350 грн. з 23.04.2003р. по 13.09.2004р. і безпідставне зберігання у СП „ЯВА” за період 13.09.2004р. –16.07.2006р. лише 997 400 грн. з зазначенням існування загального боргу в сумі 315 813,45 грн., суми нарахованих процентів 204 410,78 грн. з врахуванням індексу інфляції –306 615 грн., 9 198,45 грн. 3% річних.

В ході апеляційного засідання представник банку стверджував про задоволення рішенням господарського суду позовних вимог на підставі розрахунку процентів і нарахувань на них, здійснених виходячи з безпідставно одержаних 4 685 350 грн. Однак представник прокуратури пояснив, що зазначення вказаної суми в будь-якому процесуальному документі прокурора відсутнє. Таким чином, висновок господарського суду про стягнення відсотків і подальших нарахувань на безпідставно одержані кошти (4 685 350 грн.)  відповідно до остаточного наданого банком розрахунку суперечить первісним і уточненим позовним заявам прокурора, тобто фактично судом першої інстанції розглянуто додатково наданий банком розрахунок, а не позовні вимоги прокурора.

Наразі залишення незмінною суми стягнення в первісному і уточнених позовах прокурора, незважаючи на неодноразову зміну розміру безпідставно одержаних позивачем коштів, на котрі здійснювалось нарахування відсотків, інфляційних, 3% річних (відповідно 680 840 грн., 7539550 грн., 4685350 грн. за розрахунком № 22807 за період з 23.04.2003р. по 13.09.2004р., 997400 грн. протягом 13.09.2004р. –13.07.2006р., 4412790 грн. і 4682650 грн. згідно мотивувальної частини судового рішення), свідчить про необґрунтованість і помилковість здійснених прокурором нарахувань.

За таких обставин та з врахуванням невизначення прокурором конкретного розміру безпідставно одержаних позивачем коштів по додатковим угодам № № 9 – 157 до договору невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186, котрий являється базою і необхідною умовою для здійснення нарахувань відсотків, інфляційних і 3% річних за певний період, апеляційна скарга СП „ЯВА” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2008р. по даній справі скасуванню з відмовою в задоволенні позовних вимог внаслідок їх недоведеності в порушення ст. 33 ГПК України.  

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

1.          Апеляційну скаргу задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 27.11.2008р. по справі № 31-2/104-07-4072 скасувати.  

3.          В задоволенні позову відмовити.

4.          Стягнути з п/р Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк” на користь Німецько-українського спільного підприємства „ЯВА” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 1 620 грн. грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги квитанцією № 7 від 05.12.2008р.

5.          Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням певних реквізитів.    

Головуючий суддя                                                                                          Таценко Н.Б.

Суддя                                                                                                             Сидоренко М.В.

Суддя                                                                                                                    Мишкіна М.А.

Постанова підписана 23.02.2009р.