Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а/1770/2111/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2111/2012

01 жовтня 2012 року 12год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Катеринчук Юрій Васильович,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Олександрійського споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552351/0, № 0000562351/0 від 08.07.2010 року, № 0000552351/1, № 0000562351/1 від 03.08.2010 року, № 0000552351/2, № 0000562351/2 від 12.10.2010 року, № 0000552351/3, № 0000562351/3 від 22.12.2010 року ВСТАНОВИВ:

Олександріївське споживче товариство звернулося з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі № 00000552351/0 від 08.07.2010 р., № 00000552351/1 від 03.08.2010 р., № 00000552351/2 від 12.10.2010 р., № 00000552351/3 від 22.12.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 42252 грн. в т.ч. 28168 грн. основного платежу та 14084 грн. застосованих штрафних санкцій; № 00000562351/0 від 08.07.2010 р., № 00000562351/1 від 03.08.2010 р., № 00000562351/2 від 12.10.2010 р., № 00000562351/3 від 22.12.2010 р. про донарахування податку на додану вартість на суму 12368 грн. в т.ч. 8245 грн. основного платежу та 4123 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сформовані Олександріївським СТ валові витрати по придбаних консультаційно-господарських послугах на суму 50600 грн. підтверджуються первинними документами, що оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV. Таким чином валові витрати сформовані згідно п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР. Позивач вказує, що згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати повинні підтверджуватися відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, проте податковий орган розширює коло вказаних документів, що призвело до створення додаткових обмежень щодо формування позивачем валових витрат. Вказані дії ДПІ у Рівненському районі суперечать п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, згідно якого забороняється створення додаткових обмежень щодо формування підприємством валових витрат.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що 24 червня 2010 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі складено акт про результати виїзної планової перевірки Олександрійського споживчого товариства, код за ЄДРПОУ 01764343, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01. 2009 року по 31.03. 2010 року № 380/61/23-141/01764343 та зроблено висновки про допущення порушення вимог пп. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5, абз.4 пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами і доповненнями) та підпункту 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами і доповненнями). За наслідками вищевказаного акту Державною податковою інспекцією у Рівненському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2010 року № 0000552351/0 та № 0000562351/0, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток організацій і підприємств, споживчих кооперативів, кооперативів та громадських об'єднань за основним платежем на 28168,00 грн та за штрафними санкціями на 14084,00 грн. та за платежем податок на додану вартість за основним платежем на 8245,00 грн,. та за штрафними санкціями на 4123,00 грн.

Не погоджуючись з таким висновком посадових осіб податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями представник позивача вказав, що згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Додатково, з питань завищення валових витрат представник позивача зауважив, що такими первинними документами є акти приймання наданих послуг, які містять необхідні реквізити, зокрема, назву документа - акт прийому-здачі виконаних робіт; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ - такі назви підприємств зазначаються безпосередньо в документі та на печатках, якими скріплено акти прийому-передачі; зміст та обсяг господарської операції - консультативно-господарських послуги; а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб, якими скріплюється факт надання такої господарської послуги, а відтак, враховуючи факт наявності всіх необхідних первинних документів та документів, що підтверджують реальність виконання умов договорів про надання консультативно-господарських послуг, вказав на безпідставність висновків податкового органу в частині завищення валових витрат та податкового кредиту.

Крім того представником позивача було зазначено, що в ході перевірки посадовим особам контролюючого органу надавались усі необхідні документи, які підтверджують факт включення до податкового кредиту конкретно-визначених грошових сум, зокрема це податкові накладні, які були надані позивачу надавачем консультативно-господарських послуг від 25.03.2010 року № ГРО-8359 та податкову накладну від 31.03.2010 року на суму 6788,76 грн., з них ПДВ становить 1131,46 грн. (сплачено для ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»). Вказав, що податкові накладні від 25.03.2010 року та від 31.03.2010 року, а також податкові накладні надані виконавцем консультативних послуг долучені представником позивача до матеріалів справи в ході судових засідання.

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки № 380/61/23-141/01764343 від 24 червня 2010 року про порушення Олександрійським споживчим товариством вимог пп. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5, абз.4 пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та вимог підпункту 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 08 липня 2010 року № 0000552351/0 та № 0000562351/0 ( та з дробами 1, 2 та 3 - за наслідками апеляційного оскарження) такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

ДПІ у Рівненському районі адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях, які обґрунтовано тим, що під час проведення документальної перевірки Олександріївського СТ було встановлено включення останнім до складу валових витрат вартості отриманих консультаційно-господарських послуг на суму 50600 грн. Для підтвердження вищезазначених витрат ДПІ у Рівненському районі було направлено лист № 10626/23-120 від 18.06.2010 року до Олександрійського споживчого товариства про надання завірених копій документів, що підтверджують отримання, використання в господарській діяльності та самі результати консультативно-господарських послуг від Рівненської обласної спілки споживчих товариств. До перевірки позвивачем представлено тільки акти приймання наданих послуг. Доказів використання в господарській діяльності та самі результати консультативно-господарських послуг позивачем ні під час проведення перевірки, ні до адміністративного позову не надано. Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. З вищевикладеного вбачається, що необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є належне документальне підтвердження та безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку, тобто отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. Акти приймання наданих послуг, надані позивачем для перевірки, не розкривають суть та зміст господарських операцій, не вказують, які фактично роботи було виконано, що по суті позбавляє можливості оперувати такими актами при формуванні даних податкового обліку, так як неможливо ідентифікувати зміст господарських операцій. Крім того, в запереченнях відповідач вказав, що до складу валових витрат Олександрійським споживчим товариством віднесено витрати в сумі 62073 грн., у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 52073 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 10000 грн., які не підтверджені документально. Щодо завищення валових витрат за І квартал 2009 року на суму 52073 грн., дане порушення було виявлене перевіряючими під час проведення планової перевірки за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року (акт № 297/48/23-141/01764343 від 29.04.2009 року). Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що заключивши договір щодо надання консультативно-господарських послуг № б/н від 31.10.2008 року з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств сума податку на додану вартість по наведених послугах позивачем включена до складу податкового кредиту з відображенням по податкових деклараціях з ПДВ без їх використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку. Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту. В порушення підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 2500, 05 грн. по податкових накладних та актах отриманих послуг, які належним чином підтверджені документально, а також не підтверджено їх використання у господарській діяльності. Також перевіркою встановлено, що до податкового кредиту за березень 2010 року включено 5040 грн. ПДВ, яке не підтверджене податковими накладними.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20.10.1993 року Олександрійське споживче товариство зареєстроване як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією (т. 1 а.с. 84). Відповідно до свідоцтва № 315025 від 27.06.1997 року (т. 1 а.с. 83) позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Рівненському районі була проведена виїзна планова перевірка Олександрійського СТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено акт № 380/61/23-141/01764343 від 24 червня 2010 року (т. 1 а.с. 5-29).

За результатами її проведення було встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 28168 грн. в т.ч. за 1 кв. 2009 р. у сумі 15518 грн., за 2 кв. 2009 р. у сумі 5000 грн., за 3 кв. 2009 р. в сумі 2500 грн., 4 кв. 2009 р. у сумі 2500 грн. та за 1 кв. 2010 р. у сумі 2650 грн. та пп. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 8245 грн.

На підставі акта перевірки № 380/61/23-141/01764343 від 24.06.2010 р. заступником начальника ДПІ у Рівненському районі було прийнято податкові повідомлення-рішення № 00000552351/0 від 08.07.2010 р. (т. 1 а.с. 30) про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 42252 грн. в т.ч. 28168 грн. основного платежу та 14084 грн. застосованих штрафних санкцій та № 00000562351/0 від 08.07.2010 р. (т. 1 а.с. 31) донарахування податку на додану вартість на суму 12368 грн. в т.ч. 8245 грн. основного платежу та 4123 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду, первинна та повторні скарги було залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 00000552351/1 від 03.08.2010 р., № 00000552351/2 від 12.10.2010 р., № 00000552351/3 від 22.12.2010 р. та № 00000562351/1 від 03.08.2010 р., № 00000562351/2 від 12.10.2010 р., № 00000562351/3 від 22.12.2010 р. на аналогічні суми (т. 1 а.с. 32-37).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000552351/0 від 08 червня 2010 року (№ 0000552351/1 від 03.08.2010р., № 0000552351/2 від 12.10.2010 р. та № 0000552351/3 від 22.12.2010 р.) , суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між Рівненською обласною спілкою споживчих товариств та Олександріївським СТ на постійній основі укладаються договори про надання послуг консультаційно-господарського характеру (т. 1 а.с. 69-71).

На виконання вказаних договорів позивачем з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств було оформлено наступні акти наданих послуг б/н від 31.01.2009 р., 31.02.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р., 29.05.2009 р., 30.06.2009 р., 30.07.2009 р., 31.08.2009 р., 30.09.2009 р., 30.10.2009 р., 30.11.2009 р., 31.12.2009 р., 30.01.2010 р., 26.02.2010 р., 31.03.2010 р. на суму 1000 грн. в т.ч. 166,67 грн. ПДВ кожен, загалом на суму 15000 грн. в т.ч. ПДВ 2500,05 грн.

Крім того, в рамках іншого договору, укладеного між Рівненською районною спілкою споживчих товариств та Олександрійським СТ, було оформлено акти наданих послуг б/н від 31.01.2009 р., 28.02.2009 р., 31.03.2009 р., 30.04.2009 р., 31.05.2009 р., 30.06.2009 р., 31.07.2009 р., 31.08.2009 р., 30.09.2009 р., 31.10.2009 р., 30.11.2009 р., 31.12.2009 р. на суму 2500 грн. кожен та від 31.01.2010 р., 26.02.2010 р., 31.03.2010 р. на суму 2700 грн. кожен. Загалом на 23100 грн.

В ході судового засідання представником позивача було долучено до матеріалів справи ряд письмових доказів, які вказують на реальність виконання вищевказаних договорів, а саме листи, довідки, телефонограми, письмові інформування та ін. Дані документи були предметом дослідження судом (т. 1 а.с. 135-250, т. 2 ст. 165-226).

Судом встановлено, що загальна сума витрат, понесених позивачем у перевіряємому періоді, пов'язаних із придбанням послуг консультативно-господарського характеру складає 50600,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 10000,00грн., за II квартал 2009 року в сумі 10000,00 грн., за III квартал 2009 року в сумі 10000,00 грн, за IV квартал 2009 року в сумі 10000,00 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 10600 грн.

Крім того, на ст. 9 акту податкової перевірки податковим органом вказано на завищення позивачем валових витрат в сумі 62073,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 52073,00 грн. та за II квартал 2009 року в сумі 10000,00 грн. Відтак загальна сума витрат, які на думку податкового органу неправомірно включені Олександрійським СТ до декларації з податку на прибуток підприємств складає 112673,00 грн.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Факт надання послуг консультативно-господарського характеру оформлявся актами прийняття-передачі виконаних робіт (послуг). На підставі таких актів Олексадрійське споживче товариство перераховувало Рівненській облспоживспілці та Рівненській райспоживспілці вартість наданих виконавцем послуг. При цьому такі суми витрат відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включалась позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р., передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

В ході дослідження судом встановлено, що акти прийому-здачі виконаних робіт (послуг) містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву документа - акт прийому-здачі виконаних робіт; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що витрати позивача з оплати консультаційних послуг консультативно-госодарського характеру, підтверджені належними первинними документами (актами приймання-здачі виконаних робіт) та правомірно віднесені до складу валових витрат відповідають фактичним обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Крім того, долучені представником позивача та досліджені судом письмові докази (довідки, листи, телефонограми, письмові роз'яснення), що надавалися Олександрійському СТ виконавцями зазначених послуг, вказують на реальність виконання укладених договорів.

Наведеним спростовуються доводи викладені у акті перевірки стосовно порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат в сумі 50600,00 грн.

Щодо вказаного відповідачем висновку про завищення Олександрійським СТ валових витрат в сумі 62073,00 грн. суд зазначає наступне.

В акті перевірки не зазначено, які саме бухгалтерські документи, в тому числі і первинні, слугували підставою для визначення такого висновку, тобто не зазначено чи перевірялись первинні фінансово-бухгалтерські документи які підтверджують витрати підприємства за мінусом завищених на думку податкового органу витрат.

Представник Відповідача під час розгляду справи вказував на те, що витрати в сумі 52073,00 грн. були включені Позивачем у декларацію за 4 кв. 2008 року та надав в судове засідання копію акту перевірки Позивача за попередній період (т. 1 а.с. 75-82), в якому зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.2006 року по 31.12.2008 року встановлено завищення валових витрат в сумі 52073 грн., в тому числі в 4 кварталі 2008 року. Оскільки підприємство не скористалося правом оскарження такого висновку, викладеного в попередньому акті перевірки (так як це є правом, а не обов'язком Олександрійського СТ), враховуючи факт наявності у Олександрійського споживчого товариства усіх необхідних первинних бухгалтерських документів, останнє правомірно включило зазначені витрати в декларацію за 1 кв. 2009 року.

Враховуючи норми ст. 5 та ст. 15 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, суд приходить до висновку про правомірність включення таких витрат Олександрійським споживчим товариством в межах 1095 днів в декларацію за 1 та 2 квартали 2009 року. Всі первинні документи, які підтверджують факт понесення зазначених витрат Олександрійським споживчим товариством знаходяться у матеріалах справи та стали предметом дослідження судом (т. 1 а.с. 115-134).

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000562351/0 від 08 червня 2010 року (№ 0000562351/1 від 03.08.2010р., № 0000562351/2 від 12.10.2010 р. та № 0000562351/3 від 22.12.2010 р.), суд зауважує наступне.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених у акті перевірки, податкове зобов'язання з податку на додану вартість сформоване із сум податкового кредиту пов'язаного із отримання позивачем послуг консультативно-господарського характеру (2500,05 грн.), податкового кредиту за березень 2010 року в сумі 5040,00 грн. та суми податкового кредиту, відображеного позивачем у рядку 10.1 (рядок 17) Декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи позицію щодо правомірності включення позивачем витрат, пов'язаних із придбанням послуг консультативно-господарського характеру у Рівненської облспоживспілки, суд приходить до висновку щодо неправомірності нарахування Олександрійському СТ податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 2500,05 грн.

Наявність всіх необхідних первинних документів, в тому числі і податкових накладних дають суду підстави для підтвердження правомірності віднесення зазначених сум до податкового кредиту (т. 1 а.с. 115-134).

Така позиція суду підтверджується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 в якому вказано, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Так само судом вказується на безпідставність виключення податковим органом із сформованого податкового кредиту сум податку на додану вартість, пов'язану із придбанням позивачем товарів та послуг у березні 2010 року. Представником позивача долучено до матеріалів справи завірені копії податкових накладних від 25.03.2010 року № ГРО-8359 на суму 23450,15, з них ПДВ становить 3908,36 грн. (сплачено для КП «Рівненське ГРО» ОСС) та від 31.03.2010 року на суму 6788,76 грн., з них ПДВ становить 1131,46 грн. (сплачено для ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго»), які стали предметом дослідження у справі (т. 1 а.с. 118, 119). Зазначені накладні по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак суми ПДВ, що у них вказані, правомірно включені позивачем до податкового кредиту.

Відносно суми податкового кредиту в розмірі 703,00 грн. суд встановив наступне.

В порушення п. 2 ст. 71 КАС України відповідачем в судовому засіданні не наведено доказів щодо правомірності свого рішення вданій частині. В ході судового розгляду судом встановлено, що сума податкового кредиту в розмірі 703,00 грн., сформована позивачем за період з березня 2009 року по квітень 2010 року. Вказані суми податку на додану вартість віднесено до податкового кредиту з врахуванням вартості тари, у зв'язку із придбанням позивачем пива. У перевіряємий період тара постачальникам не поверталась, а вказані суми ПДВ були включені у вартість реалізованої даної продукції кінцевому споживачу.

Враховуючи зазначене, суд вказує на безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8245,00 грн та штрафної санкції в сумі 4123,00 грн., а відтак податкове повідомлення рішення по даному виду податку підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 08 липня 2010 року № 0000552351/0 та № 0000562351/0; від 03 серпня 2010 року № 0000552351/1 та № 0000562351/1; від 12 жовтня 2010 року № 0000552351/2 та № 0000562351/2; від 22 грудня 2010 року № 0000552351/3 та № 0000562351/3, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форми.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 1281.600.1 від 28.12.2010 року (т. 1 а.с. 1а).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0000552351/0, № 0000562351/0 від 08.07. 2010 року, № 0000552351/1, № 0000562351/1 від 03.08. 2010 року, № 0000552351/2, № 0000562351/2 від 12.10. 2010 року та № 0000552351/3, № 0000562351/3 від 22.12. 2010 року повністю з моменту їх прийняття.

Присудити на користь позивача Олександрійського споживчого товариства із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.