Рішення

від 04.10.2012 по справі 2864-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.10.2012Справа №5002-19/2864-2012

за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», АР Крим, м.Сімферополь в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», АР Крим, м.Джанкой

до відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м.Джанкой», АР Крим, м.Джанкой

про стягнення 197547,00 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

Представники:

від позивача - Торбунова В.С. - ю/к, дов.№ 20-3/5887-3 від 27.12.2011

від відповідача - не з'явився

Суть спору: позивач - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м.Джанкой» про стягнення 197547,00 грн., з яких заборгованість за спожиту теплову енергію по договору купівлі - продажу теплової енергії № 154 від 02.01.2009 за період з травня 2010 року по червень 2012 року включно у сумі 183463,89 грн., 3% річних у сумі 6366,53 грн., індекс інфляції у сумі 7716,59 грн., а також просить суд стягнути судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити .

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2009 між Джанкойською філією Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Продавець) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м.Джанкой» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу теплової енергії № 154, відповідно до п.1.1 якого за даним договором Продавець приймає на себе зобов'язання продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій даним договором, з урахуванням температурного графіку, а Покупець зобов'язується прийняти від Продавця теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у передбачені договором строки. У взаємовідносинах за даним договором сторони зобов'язуються керуватися Законами України «Про житлово - комунальні послуги», «Про теплопостачання» та іншими діючими нормативно - правовими актами України та Автономної Республіки Крим (а.с.6-9).

Відповідно до п.2.3 договору фактичне споживання теплової енергії по приборам обліку тепла та гарячої води підтверджується актом - довідкою, підписаною повноважними представниками сторін та зданої Покупцем не пізніше 29-числа розрахункового (поточного) місяця, яка є невід'ємною частиною даного договору. При наданні Покупцем актів - довідок щомісячно у встановлений строк, або відмові від підписання таких актів - довідок без аргументованого обґрунтування, Продавець має право провести розрахунок споживання теплової енергії розрахунковим способом по проектним навантаженням або по нормам споживання гарячої води без наступного перерахунку.

Відповідно до п.3.2.2 договору Покупець зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та у строки, передбачені даним договором, з цією метою завчасно отримувати рахунки на оплату у Продавця (не пізніше 20 числа поточного місяця).

Згідно п.6.1 договору розрахунки за придбану теплову енергію проводяться у грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця. Плата стягується за:

в) опалення загальної площі 2-ої групи Споживачів 1250,7 кв.м. за тарифом 10,49 грн./кв.м., погодженому органом місцевого самоврядування щомісячно та протязі всього періоду (розрахункові періоди з 01 січня по 31 липня та з 01 серпня по 31грудня).

Згідно п.7.2.1 договору за несвоєчасні розрахунки за поставлену Покупцем теплову енергію, - у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

У відповідності до п.10.1 договору даний договір укладено строком на один рік і діє з 02.01.2009 по 02.01.2010, а у тому, що стосується грошових зобов'язань Покупця перед Продавцем - до їх повного виконання.

Додатковою угодою до договору № 154 від 02.01.2009 купівлі - продажу теплової енергії від 29.12.2011 внесено зміни до п.6.1 розділу 6 «Порядок розрахунків» читати у наступній редакції: в0 опалення загальною площі2-ої групи споживачів 1503,4 кв.м. за тарифом 13,70 грн. за 1 кв.м. щомісячно на протязі року (а.с.9, звор.арк.).

Актом звірки взаєморозрахунків від 10.09.2012 підписаного між позивачем та відповідачем, відповідач станом на 22.04.2012 підтвердив наявність заборгованості у сумі 145933,80 грн. (а.с.25).

Проте, позивач вказує, що станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась та складає 183463,89 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи акти про прийняття виконаних робіт за надані послуги згідно договору № 154 (а.с.16-24).

Проте, відповідач в порушення умов договору купівлі - продажу теплової енергії неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати за теплову енергію, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши наявні докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи суд вбачає, що актом звірки взаєморозрахунків від 10.09.2012 підписаного між позивачем та відповідачем, відповідач станом на 22.04.2012 підтвердив наявність заборгованості у сумі 145933,80 грн. (а.с.25).

Крім того, позивач вказує, що станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем збільшилась та складає 183463,89 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи акти про прийняття виконаних робіт за надані послуги згідно договору № 154 (а.с.16-24).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу теплової енергії та стягує заборгованість у сумі 183463,89 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 3% річних у сумі 6366,53 грн. та індекс інфляції у сумі 7716,59 грн.

Відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 183463,89 грн., 3% річних у сумі 6366,53 грн., індекс інфляції у сумі 7716,59 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача, що відповідно до положень статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України є його обов'язком.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 08.10.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити у повному обсязі.

· Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства м.Джанкой» на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» заборгованість за спожиту теплову енергію по договору купівлі - продажу теплової енергії № 154 від 02.01.2009 за період з травня 2010 року по червень 2012 року включно у сумі 183463,89 грн., 3% річних у сумі 6366,53 грн., індекс інфляції у сумі 7716,59 грн., судовий збір у сумі 3950,90 грн.

· Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Суддя В.І. Мокрушин