Рішення

від 02.10.2012 по справі 38/355-25/343-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/355-25/343-2012 02.10.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Метробуд»

про стягнення 376 805,65 грн.

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Поліщук Т.А. (представник за довіреністю від 06.06.2011р.);

від відповідача: Ларіонова О.О. (представник за довіреністю № 86 від 18.09.2012);

від третьої особи: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БКПБ «Цембуд»(надалі -позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на загальну суму 376 805,65 грн., в тому числі основний борг у сумі 371 766,64 грн., пеня в сумі 28 573,99 грн., 3% річних у сумі 6859,09 грн., втрат від інфляції в сумі 1487,07 грн. Позивачем неодноразово збільшувалися позовні вимоги, останньою заявою про збільшення позовних вимог від 18.09.2012 позивач просить стягнути з відповідача 1 986,16 грн. інфляційних, 18044,85 грн. пені та 7 757,53 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Позов розглядається Господарським судом м. Києва вдруге. Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача основний борг в сумі 82 429,39 грн., 3% річних в сумі 2600,06 грн., пеню в сумі 11 963,41 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 22.05.2012 вказане рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 та рішення Господарського суду м. Києва від 31.01.2012 змінено, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 180 560,21 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу відмовлено; частині стягнення інфляційної складової боргу, 3% річних та пені справа передана на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. Таким чином, Господарським судом м. Києва вдруге розглядаються вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в частині стягнення пені, 3% та інфляційних, в якому проти позову в цій частині заперечував, посилаючись на те, що позивачем невірно визначений розмір інфляції, а нарахування пені є необґрунтованим, оскільки дата оплати продукції є не договірною, а визначеною на підставі ч.2 ст. 530 ЦК України, тому на думку відповідача договірна пеня застосовуватися не може.

Ухвалою від 06.08.2012 справа прийнята до провадження Господарського суду м. Києва, їй присвоєно номер 38/355-25/343-2012, розгляд справи призначений на 14.08.2012. В судове засідання 14.08.2012 відповідач та третя особа не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 18.09.2012. В судовому засіданні 18.09.2012 оголошено перерву до 25.09.2012. В судовому засіданні 25.09.2012 розгляд справи відкладено до 02.10.2012. В судовому засіданні 02.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частину рішення, сторонам повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Окрім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»20.09.2012р. було подано до суду клопотання про розстрочення виконання рішення від 31.01.2012р. на рік.

Ухвалою суду від 20.09.2012р. заяву про розстрочку виконання рішення було призначено до розгляду на 25.09.2012р. В судовому засіданні 25.09.2012р. розгляд заяви було відкладено до 02.10.2012р.

В судовому засіданні 02.10.2012р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»Ларіоновою О.О. було подано клопотання про відкликання заявленого клопотання про розстрочку виконання судового рішення від 31.01.2012р.

Отже, керуючись нормами ст. 121 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято відмову заявника від поданої заяви про розстрочку виконання рішення суду від 31.01.2012р. в справі №38/355-25/343-2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №25-09/08, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача бетонну продукцію (надалі-товар) в кількості, асортименті і по цінах (згідно додатків), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2. договору товар за цим договором може постачатися як автотранспортом позивача, так і автотранспортом відповідача, в залежності від домовленості сторін.

Згідно з п.3.1.-3.2. договору товар постачається позивачем на адресу, що зазначається відповідачем в письмових замовленнях, відповідно до умов п.4 даного договору. Товар вважається поставленим відповідачу з моменту його отримання відповідачем в пункті призначення, який вказано в письмовій заявці.

Згідно з п.4.3 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідачем відповідно до існуючих інструкцій (згідно товарно-транспортних накладних, які підписані відповідальною особою відповідача).

На виконання умов вказаного договору у 2008 році позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 2 031 766,64 грн., що підтверджується видатковими накладним та іншими матеріалами справи.

Відповідно до п.5.2. договору Відповідач проводить попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії бетону на розрахунковий рахунок Позивача згідно виставленим рахункам Відповідача.

На виконання умов вказаного договору у 2008 році відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 1 660 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями, поясненнями сторін та іншими матеріалами справи. Заборгованість відповідача перед позивачем складала 371 766,64 грн.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи та встановлено в постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2012 у цій справі заборгованість відповідача перед позивачем на суму 191 206,43 грн. була припинена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, 08.08.2011р. відповідач направив позивачеві заяву №510 від 05.08.2011р. про припинення зобов'язання зарахуванням.

За таких умов, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені товари згідно договору купівлі-продажу №25-09/08 від 25.09.2008р. з 08.08.2011 складає 180 560,21 грн. Вказаний розмір заборгованості визначений постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2012 у цій справі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчить зміст Договору, його умовами не визначено строку оплати вартості вже поставленого товару, а передбачено лише проведення відповідачем попередньої оплати (п. 5.2 Договору).

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

07.06.2011 позивачем було направлено відповідачу претензію №1 про стягнення заборгованості за поставлений товар, яка була отримана відповідачем 10.06.2011, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого позивачем товару виконав не належним чином, заборгованість відповідача перед позивачем в період з 17.06.20011 (через сім днів після отримання претензії №1) по 08.08.2011 (дату направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) складала 371 766,64 грн., а з 09.08.2011 по 18.09.2012 (після зарахування) складає 180 560,21 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.6.2. Договору за прострочення терміну оплати кожної отриманої партії товару, відповідач сплачує пеню за кожний день прострочення оплати, виходячи з подвійного, розміру облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховуються на розмір несплачених відповідачем грошових сум з першого дня прострочення оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 18.09.2012, суд приходить до висновку, що розмір пені розрахований за період з 18.06.2011 по 18.12.2011 визначений позивачем вірно. З урахуванням викладеного, а також зважаючи відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 18 044,85 грн.

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості нарахування пені в зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання є не договірним, не приймається судом до уваги зважаючи на те, що ст. 551 ЦК України визначає, що розмір пені має встановлюватися договором, а пункт 6.2 Договору чітко визначає такий розмір пені за порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості саме отриманого товару. Ні законодавство України, ні умови Договору не пов'язують можливість застосування визначеної Договором пені від моменту виникнення зобов'язання боржника (з дати вказаної в договорі, чи у відповідності до частини 2 ст. 530 ЦК України).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ визначений Верховним судом України у відповідних рекомендаціях (лист № 62-97р від 03.04.1997), у відповідності до яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що відповідають відповідному періоду, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 18.09.2012, господарський суд зазначає, що керуючись вищевказаними Рекомендаціями Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції а також враховуючи повідомлення Державної служби статистики щодо індексів споживчих цін, інфляційні на суму заборгованості відповідача за період з серпня 2011 року по серпень 2012 року мають від'ємне значення. А отже у вказаний період не відбулося зменшення вартості грошей в Україні, а тому відповідач за цей період не зазнав втрат у зв'язку з інфляцією.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1 986,16 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Розмір 3% річних за порушення відповідачем строків сплати вартості поставленого товару, складає 7 614,18 грн., що розраховані наступним чином: 371 766,64 грн. х 3% річних / 365 днів х 52 дні прострочення (з 18.06.2011 по 08.08.2011) + 180 560,21 грн. х 3% річних / 365 днів х 406 днів прострочення (з 09.08.2011 по 18.09.2012) = 1 588,92 грн. + 6052,26 грн.

Посилання відповідача на сплин строку позовної давності є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги, зважаючи на те, що позивач дізнався про порушення свого права на отримання вартості поставленого товару через сім днів після направлення відповідачу вимоги про сплату, а саме з 18.06.2011, а позовна заява подана до суду 19.08.2011, тому ним не було пропущено строку позовної давності.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 18 044,85 грн. та 3% річних в сумі 7 614,18 грн.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог, а саме 256,12 грн. державного мита, 112,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»(ідентифікаційний код 32102765, адреса: 04053, м. Київ, вул. Єреванська, 1, кв. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БКПБ «Цембуд»(01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 10; код 35210922) 18 044,85 грн. (вісімнадцять тисяч сорок чотири гривні 85 копійок) пені, 7 614,18 грн. (сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 18 копійок) 3% річних, державне мито в сумі 256,12 грн. (двісті п'ятдесят шість гривень 12 копійок) та 112,90 грн. (сто дванадцять гривень 90 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 . В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.10.2012р.

Суддя С.М. Морозов