Рішення

від 03.10.2012 по справі 23/385-71/329-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/385-71/329-2012 03.10.12

За позовом Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби

до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»

про стягнення 87 669,83 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Брагіна Н.О., довіреність № 40 від 19.03.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»(далі - відповідач) про стягнення 87 669,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем нанесені позивачеві збитків у зв'язку із заправленням автомобіля позивача неякісним паливом на автозаправній станції відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2010 р. порушено провадження у справі № 23/385.

19.10.2010 р. господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 23/385, яким в позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. призначено судову автотехнічну експертизу та зупинено апеляційне провадження у справі.

11.04.2011 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 23/385 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз без проведення експертизи у зв'язку з ненаданням об'єктів дослідження та відсутністю оплати за проведення експертизи.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду

№ 01-24/149 від 22.04.2011 р. у зв'язку з перебуванням судді -доповідача у справі Новікова М.М. на лікарняному було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 23/385. Відповідно до автоматичного розподілу справ було визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 23/385: головуючий суддя Михальська Ю.Б. (доповідач у справі), судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 р. призначено судову автотехнічну експертизу та зупинено апеляційне провадження у справі.

24.02.2012 р. до Київського апеляційного господарського суду з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 23/385 та висновок судової автотехнічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 р. було поновлено апеляційне провадження у справі № 23/385.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2010 р. у справі № 23/385 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. у справі № 23/385 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з розпорядженням № 04-1/734 від 18.07.2012 р. справу № 23/385 призначено на повторний автоматичний розподіл, за результатами якого справу № 23/385 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2012 р. справу № 23/385 прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер № 23/385-71/329-2012, розгляд справи призначено на 15.08.2012 р.

14.08.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 20.07.2012 р. у справі № 23/385-71/329-2012 та клопотання про витребування додаткових доказів.

У судове засідання 15.08.2012 р. представники позивача з'явилися. Вимоги ухвали від 20.07.2012 р. у справі № 23/385-71/329-2012 позивач не виконав.

Представники відповідача у судове засідання 15.08.2012 р. з'явилися. Вимоги ухвали від 20.07.2012 р. у справі № 23/385-71/329-2012 відповідач виконав.

Клопотання, подане відповідачем, про витребування додаткових доказів судом задоволено.

У судовому засіданні 15.08.2012 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 15.08.2012 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

У зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 20.07.2012 р. у справі № 23/385-71/329-2012, задоволенням судом клопотання сторін про продовження строку розгляду спору та клопотання представника відповідача про витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено на 03.10.2012 р.

01.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справа.

03.10.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 03.10.2012 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 03.10.2012 р. з'явився, надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 р. між Підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»(далі - відповідач, продавець) та Всеукраїнською професійною спілкою працівників органів державної податкової служби (далі -позивач, покупець) було укладено Договір № КІ220000478 (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що асортимент та кількість товару, який підлягає передачі згідно з даним Договором, визначається покупцем самостійно в межах грошових засобів, записаних на паливній карті, а також з урахуванням лімітів видачі товару, занесених на паливну карту.

Відповідно до доводів позивача, 01.05.2010 р. о 12 год. 05 хв. на автозаправній станції (далі - АЗС) «Лукойл - Україна»№ 24-15 (м. Умань) на 209 км. траси Київ -Одеса дизельним пальним по паливній картці був заправлений автомобіль марки «Тойота», державний номерний знак АА 0698 СН, який належить позивачу. Факт заправлення автомобіля на вказаній АЗС підтверджується фіскальним чеком від 01.05.2010 р.

Позивач стверджує, що внаслідок такої заправки паливний насос високого тиску вказаного автомобіля вийшов з ладу, чим позивачеві було нанесено збитків.

В матеріалах справи наявний акт відбирання проб нафти та нафтопродуктів б/н від 04.05.2012 р., який було складено на вимогу позивача.

Зразок дизельного палива було направлено до випробувального центру паливно-мастильних матеріалів (ВЦ ПММ), яким було зроблено висновок про те, що за вмістом води зразок палива не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості сорт С вид ІІ.

Відповідно до п. 6.5.9. Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 р. N 271/121 для забезпечення збереження якості нафтопродуктів на АЗС її власник має забезпечити:

- перевірку під час приймання-здавання зміни працездатності та чистоти пристроїв для зливання та фільтрування нафтопродуктів, резервуарів, паливо-роздавальних та оливо-роздавальних колонок;

- постійне контролювання герметичності резервуарів, трубопроводів і запірної арматури у відповідності до правил їх експлуатації з метою унеможливлення потрапляння до них води, атмосферних опадів і пилу, а також змішування різних марок нафтопродуктів;

- зливання нафтопродуктів з цистерни крізь фільтр;

- здійснення не менше одного разу на місяць лабораторних випробувань нафтопродуктів, що реалізовуються АЗС, в обсязі переліку показників, регламентованих контрольними випробуваннями нафтопродуктів (додаток 1) в акредитованій (атестованій) випробувальній лабораторії;

- здійснення лабораторних випробувань нафтопродукту в обсязі переліку показників, регламентованих для проведення контрольних випробувань нафтопродуктів (додаток 1) в акредитованій (атестованій) випробувальній лабораторії при наявності скарги споживача на якість відпущеного нафтопродукту;

- зачищення резервуарів у терміни, передбачені ДСТУ 4454.

Позивач передав зразок дизельного палива акредитованій установі, що підтверджується Атестатом акредитації, зареєстрованим у Реєстрі 20 листопада 2009 р. за № 2Н138. Галузь акредитації підтверджена додатком на 12 арк., наявним у матеріалах справи (арк. 42-53, 2 том).

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача, що висновок Випробувального центру Товариства з обмеженою відповідальністю «Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів»не є підтвердженням позиції позивача через недоведеність наявності акредитації у вищевказаної установи спростовуються наявними у матеріалах справи документами та не приймаються до уваги судом.

Відповідно до висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс - Центр»від 13.05.2010 р. виведення з ладу паливного насосу високого тиску автомобіля могло виникнути внаслідок застосування палива, що не відповідає ДСТУ.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 37.01/98 від 28.05.2010 р., яким останнього було повідомлено про необхідність відшкодування понесених витрат на ремонт автомобіля. У додатку до листа позивачем додано документи на підтвердження розміру збитків.

Листом № 2901 від 14.06.2010 р. відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення такого відшкодування.

В матеріалах справи наявна заява про зменшення позовних вимог, яким позивач фактично зменшив розмір збитків, нанесених йому відповідачем, оскільки позивачем в процесі розгляду справи було уточнено розмір завданих збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом встановлено, що подана позивачем до суду заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому приймається до уваги судом.

Відповідачем надавались суду письмові заперечення, в яких останній зазначав, що Висновок, наданий позивачем суду не є підтвердженням реальної вартості ремонту автомобіля. З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю заперечує факт виходу з ладу автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 0698 СН, внаслідок заправлення вказаного транспортного засобу неякісним паливом.

Київським апеляційним господарським судом було прийнято рішення про призначення судової автотехнічної експертизи.

В матеріалах справи наявний висновок комплексної комісійної судової автотехнічної та хімічної експертизи № 6166/11-18/6167/11-14, відповідно до якого застосування неякісного дизельного пального, в тому числі із наявністю у ньому води, може вплинути на вихід із ладу вузлів та агрегатів двигуна автомобіля марки «Тойота», 2007 року випуску, державний номерний знак АА 0698 СН.

В той же час загальний перелік робіт та запасних частин, які проводились при ремонті двигуна вищезазначеного автомобіля не виключають можливості того, що вони могли бути пошкоджені внаслідок певного часу експлуатації двигуна із застосуванням неякісного палива.

Відповідач неодноразово посилався на недоведеність розміру збитків, завданих ним позивачу.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача та вважає, що заявлений позивачем розмір збитків доведений в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В матеріалах справи наявний перелік виконаних робіт на суму 82 877,83 грн. з відміткою про те, що вказана сума була сплачена, товарний чек на оплату паливної планки на суму 3 160,00 грн. та товарний чек на суму 1 632,00 грн. Вказані документи свідчать про те, що позивачем загалом було сплачено на ремонт автомобіля 87 669,83 грн.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір збитків підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивачем повністю доведено розмір збитків, завданих йому внаслідок заправки автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 0698 СН, неякісним паливом, оскільки в матеріалах справи містяться як попередні так і остаточні розрахункові документи, які свідчать про те, що позивачем дійсно були понесені матеріальні витрати на ремонт автомобіля в розмірі 87 669,83 грн.

Так як у висновку акредитованої установи (ВЦ ПММ) зазначено, що зразок палива, наданого з АЗС відповідача не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007, можна зробити висновок про те, що витрати на ремонт автомобіля марки «Тойота», державний номерний знак АА 0698 СН, понесені позивачем внаслідок заправки неякісним паливом відповідача.

Таким чином, відповідач порушив умови Договору, а саме п. 1.4. у якому зазначено, що якість товару, який передається покупцю має відповідати вимогам до якості, пред'явленого до даного виду товару діючими ДСТУ та підтверджуються сертифікатом якості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 87 669,83 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 14-А, ідентифікаційний код: 30603572) на користь Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 2, ідентифікаційний код: 21685841) збитки в розмірі 87 669 (вісімдесят сім тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 70 коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 03.10.2012 р.

Суддя О.В. Нечай