Постанова

від 28.11.2012 по справі 23/385-71/329-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2012 р. Справа№ 23/385-71/329-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Шетанкова Н.М., дов. від 27.03.12 №37-01/62,

від відповідача Брагіна Н.О., дов. від 19.03.12 №40,

Журавльов О.С., дов. від 19.03.12 №41,

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12

у справі №23/385-71/329-2012 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

про стягнення 87669,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.07.10 Всеукраїнська професійна спілка працівників органів державної податкової служби (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (далі - відповідач) про стягнення 93023,00 грн. збитків, які зазнав позивач в результаті заправки автомобіля марки/моделі Toyota Land Cruiser Prado (д/н АА0698СН) (далі - автомобіль), на його думку, неякісним дизельним пальним (з вмістом води) на АЗС відповідача №24-15 (м. Умань) на 209 км. траси Київ-Одеса. На підтвердження понесених збитків в сумі 93023,00 грн. було надано кошторис на ремонт автомобіля ТОВ "Оберіг" від 12.07.10 №16.

07.09.10 позивач надав до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача збитки в сумі 87669,83 грн.. На підтвердження зазначеної суми надав товарний чек від 30.06.10 №6/1 на суму 3160,00 грн., фіскальний чек від 05.07.10 на суму 1632,00 грн., прибутковий ордер від 08.08.10 на суму 20400,00 грн. та акт виконаних робіт від 08.08.10 №0045 на суму 62447,83 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.10 у справі №23/385, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.12, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.12 у справі №23/385 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.12 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.10 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.12 у справі №23/385-71/329-2012 позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 87669,83 грн. збитків, 876,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник стверджує, що дизельне пальне, яке було відпущене позивачу, відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007, що підтверджується сертифікатом відповідності UA1.033.0035320-10; судом першої інстанції не досліджено факт заправки автомобіля на АЗС відповідача №16-47, яка розташована в Одеській області. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем збитків, зокрема, не надано доказів сплати витратних матеріалів на суму 62477,83 грн.. Відповідач зазначає, що в справі не доведено причинно-наслідкового зв'язку між неякісним паливом та несправністю паливної системи автомобіля.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.10.12 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.12 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 28.11.12. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 31.10.12) позивачу та відповідачу - 05.11.12, долучені до матеріалів справи.

28.11.12 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 28.11.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.10 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №КІ220000478 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (нафтопродукти), а покупець прийняти і оплатити товар. Асортимент та кількість товару, що підлягає передачі, визначається покупцем самостійно в межах грошових коштів, записаних на паливній картці, з врахуванням лімітів видачі товару, занесених на паливну картку (п.п.1.1, 1.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору якість товару, який передається покупцю повинна відповідати вимогам якості, що пред'являється до даного виду товару діючими ДСТУ і підтверджується сертифікатом якості.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами обов'язків по даному договору, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі збитки та затрати, які виникли у зв'язку з цим.

01.05.10 о 12 год. 02 хв. позивач заправив автомобіль дизельним паливом "Євро сірка" до 0,005% (в кількості 40 л, ПРК №1 кран №4 резервуар №1) на АЗС відповідача №24-15 с/с Полянецький, Уманський р-н, а/т Київ-Одеса км 210+800 справа (далі - АЗС №24-15), що підтверджується фіскальним чеком №5965.

Оплата здійснена паливною карткою №7010301100000425154, що належить позивачу.

Як зазначає позивач, в результаті заправки неякісним дизельним пальним на АЗС №24-15 01.05.10 о 12 год. 02 хв. автомобіль вийшов з ладу, тому його було евакуйовано ПП "АМИ", що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1/05 на суму 2200,00 грн. за послуги евакуатора.

04.05.10 (через три дні після заправки автомобіля) комісія в складі начальника АЗС №24-15 комплекс №5, старшого оператора та представника позивача Кислиці А.І. склали та підписали акт відбирання проб нафти та нафтопродуктів, з якого вбачається відібрання трьох проб ДП (Єв) з резервуару 1 ПРК 1/4 в кількості 1 дм. куб. кожна. Проби відібрано згідно ДСТУ 4488 у сухий, чистий посуд, опечатано (опломбовано) №24-15.

06.05.10 Кислиця А.І. (представник позивача) по акту приймання зразка на випробування №1232 передав лабораторії ТОВ "Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів" зразок - 1,00 л дизельного пального.

За результатами лабораторного випробування ТОВ "Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів" позивачу видано паспорт від 07.05.10 №1232 з висновком про те, що за вмістом води зразок палива не відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 до дизельного палива підвищеної якості сорт С вид ІІ.

З висновку СТО №2 ТОВ "Аверс-Центр" від 13.05.10 вбачається, що позивач 11.05.10 звернувся на станцію технічного обслуговування для перевірки паливного насосу високого тиску. Перевіркою паливного насосу високого тиску DENSO №294000-0364 виявлено несправність, причиною виникнення якої могло бути застосування палива, що не відповідає ДСТУ.

Таким чином, наявність у відповідача неякісного пального на АЗС №24-15 позивач доводить паспортом ТОВ "Випробувальний центр паливно-мастильних матеріалів" від 07.05.10 №1232, а несправність автомобіля в результаті заправки його неякісним пальним на АЗС №24-15 підтверджує висновком СТО №2 ТОВ "Аверс-Центр" від 13.05.10.

Згідно абз.3 п.4.1.4 Інструкції контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.07 №271/121 розкриття арбітражних проб проводиться у присутності зацікавлених сторін, про що складається акт за формою №15-НП. Акт підписується уповноваженими особами сторін. У журналі реєстрації проб робляться відповідні записи.

31.05.10 комісією у складі представників відповідача, позивача та 10-го Хіммотологічного центру складено та підписано акт розкриття арбітражної проби нафти та нафтопродуктів - 1 л другої проби ДП Євро, відібраної 04.05.10.

Згідно паспорта від 01.06.12 №242 Випробувального центру "10 Хіммотологічний центр" зразок палива дизельного підвищеної якості Євро за перевіреним показником відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 "Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови".

З огляду на викладене вище, при проведенні позивачем лабораторних досліджень першого зразка дизельного палива відібраного з АЗС №24-15 порушено процедуру проведення дослідження арбітражної проби, встановленої Інструкцією.

Отже, суд апеляційної інстанції приймає до уваги лабораторні дослідження другої проби, оформлені паспортом від 01.06.10 №242.

Крім того, згідно акта вибірки (інформаційний звіт) відповідача по договору від 24.02.10 №КІ220000478 за травень 2010 року та чека №337593 паливною карткою №7010301100000425154 позивач здійснив розрахунок за заправку дизельним пальним (20 л) 01.05.10 (того ж дня) о 13 год. 05 хв. на АЗС відповідача №16-47, що розташована у 100 км від АЗС №24-15 по вул. Київській, 3 в смт. Любашівка Одеської області.

Позивачем не надано суду пояснень щодо руху автомобіля з АЗС №24-15 до АЗС №16-47 з поламкою вузлів та агрегатів двигуна автомобіля, обов'язкових для руху.

Доказів відібрання проб та проведення лабораторних досліджень дизельного пального з АЗС №16-47 позивачем також не надано, а отже не доведено заправлення, на його думку, неякісним пальним саме на АЗС відповідача №24-15.

Таким чином, з огляду на викладене вище, позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між заправкою дизельним пальним (Євро) на АЗС відповідача №24-15 та несправністю автомобіля.

Згідно ч.1, 4 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Факт того, що дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 "Паливо дизельне підвищеної якості. ТУ" відповідач підтверджує також сертифікатом відповідності від 27.04.10 №UA1.033.0035320-10 (дійсний до 20.04.15).

Своїми діями по доказуванню якості дизельного пального на АЗС №24-15, відповідач доводить відсутність вини у тому, що автомобіль позивача вийшов з ладу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.11 у справі №23/385 призначено судову авто технічну експертизу.

Згідно висновку №6166/11-18/6167/11-14 комплексної комісійної судової авто технічної та хімічної експертизи від 31.01.12 застосування неякісного дизельного пального, в тому числі з наявністю у ньому води, може вплинути на вихід із ладу вузлів та агрегатів двигуна автомобіля.

Відповісти на питання суду апеляційної інстанції щодо причини виходу з ладу вузлів та агрегатів згідно переліку робіт по ремонту автомобіля, у категоричній формі в межах даного дослідження неможливо, оскільки для цього необхідно проводити безпосередній огляд характеру пошкодження складових деталей двигуна автомобіля, які експертам на огляд не надавались.

В той же час загальний перелік робіт та запасних частин, які проводилися при ремонті двигуна автомобіля не виключають можливості того, що вони могли бути пошкоджені внаслідок певного часу експлуатації двигуна із застосуванням неякісного палива.

В свою чергу короткочасне використання неякісного дизельного палива, особливо з наявністю підвищеного вмісту води, в загальних випадках призводить до виходу з ладу паливної системи, а саме ТНВД та форсунок, а в деяких випадках і до пошкоджень поршнів.

Отже, висновок експерта не надає однозначної відповіді про причину несправності автомобіля.

Згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього кодексу. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

На підтвердження розміру збитків, позивач надав кошторис на ремонт дизельного двигуна автомобіля від 12.07.10, складений ТОВ "Оберіг" (через місяць після завершення ремонту 12.06.10), де зазначено, що ТОВ "Оберіг" виконано роботи з збирання, встановлення, запуску двигуна та проведено діагностику, якою виявлено несправність паливної рамки у зв'язку із попаданням у неї води. Усунення зазначеної несправності коштувало 4792,00 грн. (3160,00 грн. паливна рамка та 1632,00 грн. діагностика). Загальна вартість капітального ремонту склала 93023,00 грн.

Проте, з наданого позивачем звіту ТОВ "Оберіг" по ремонту автомобіля від 17.06.10 №7 вбачається, що було проведено тендер по капітальному ремонту механічної частини автомобіля на підприємстві СТО м. Одеси. В результаті проведення тендера було вибрано СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ", яке надало якість робіт, фінансову частину, експлуатаційну гарантію та подальше обслуговування автомобіля. По завершенню капітального ремонту механічної частини двигуна, автомобіль відправлено на сертифіковане СТО "Toyota" ДП "Інжпроект" для налагоджування і регулювання електронного блоку керування паливною апаратурою.

У інформаційному звіті від 17.06.10 №10 СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ" зазначає, що 07.05.10 старшим механіком прийнято автомобіль для ремонту механічної частини дизельного двигуна, 12.06.10 ремонт завершено, автомобіль перевезено на СТО "Toyota" ДП "Інжпроект".

16.06.10 автомобіль прийнято ДП ТОВ "Інжпроект" Тойота-Україна, що підтверджується повідомленням начальника сервісу.

18.06.10 СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ" складено висновок за результатами діагностики і технічного огляду вузлів двигуна та агрегатів автомобіля.

До матеріалів справи позивачем залучено акт виконаних робіт від 08.08.10 №0045, де СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ" вказано перелік виконаних робіт, складений через 58 днів після того, як було завершено ремонт автомобіля (12.06.10).

З переліку робіт, проведених СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ", по ремонту автомобіля від 08.08.10 вбачається, що їх вартість складає 20400,00 грн., вартість складових частин (матеріалів) становить 62477,83 грн.

У своїй заяві про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути 87669,83 грн. збитків, які складаються з 20400,00 грн. за ремонт автомобіля СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ", 3160,00 грн. за б/у паливну рамку, 1632,00 грн. за діагностику двигуна, заміну паливної рейки та прописування форсунок на СТО "Toyota" ДП "Інжектпроект" та 62477,83 грн. за складові частини (матеріали).

На підтвердження оплати 3160,00 грн. позивач надав товарний чек від 30.06.10 №6/1, 1632,00 грн. - фіскальний чек від 05.07.10, 20400,00 грн. - прибутковий касовий ордер від 08.08.10, 62477,83 грн. - акт виконаних робіт від 08.08.10 №0045.

На підставі зазначено вище (паспорта ТОВ "Випробувального центру паливно-мастильних матеріалів" від 07.05.10 №1232, висновку СТО №2 ТОВ "Аверс-Центр" від 13.05.10) позивач стверджує, що відповідач, в порушення п. 4.1 договору, передав позивачу неякісне пальне, що спричинило несправність автомобіля, в зв'язку з чим позивач зазнав реальних збитків в сумі 87669,83 грн. (згідно товарного чека від 30.06.10 №6/1 на суму 3160,00 грн., фіскального чека від 05.07.10 на суму 1632,00 грн., прибуткового касового ордеру від 08.08.10 на суму 20400,00 грн., акта виконаних робіт від 08.08.10 №0045 в тому числі на суму 62477,83 грн.), які згідно п.7.1 договору мають бути відшкодовані відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів вставлено, що позивачем не долучено до матеріалів справи платіжний документ на підтвердження понесених збитків в сумі 62477,83 грн. Акт виконаних робіт від 08.08.10 №0045 СТО "Спорттурбосервіс" ПП "АМИ" зі штампом "Оплачено" не є первинним бухгалтерським документом на підтвердження витрат в сумі 62477,83 грн.

Крім того, у наданих позивачем доказах є розбіжності, а саме у датах проведення ремонту автомобіля і видачі документів на підтвердження понесених збитків.

Позивачем не надано ґрунтовних пояснень щодо першочергового заявлення позовних вимог на суму 93023,00 грн. на підставі кошторису ТОВ "Оберіг" від 12.07.10 та в подальшому зміни вимог на 87669,83 грн. на підставі документів, складених раніше ніж кошторис.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

"Реальні збитки" - витрати, які позивач зазнав, зробив або мусить зробити для відновлення знищеної або пошкодженої речі.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст.623 ЦК України, для стягнення збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Позивач не надав суду докази щодо наявності повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Позивачем не доведено обставини заподіяння збитків, їх повний розмір, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення збитків внаслідок умисних дій відповідача та, що заявлений позивачем розмір збитків є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 у справі №23/385-71/329-2012 підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.12 у справі №23/385-71/329-2012 скасувати.

3. В задоволенні позову Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби відмовити повністю.

4. Стягнути з Всеукраїнської професійної спілки працівників органів державної податкової служби (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 2, код 21685841) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 16-г, код 21685485) 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 69 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №23/385-71/329-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.