Рішення

від 03.10.2012 по справі 12/132-10-3774

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2012 р.Справа № 12/132-10-3774

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 17 550 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Гут С.Ф.

Погребна К.Ф.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (далі по тексту -ТОВ "Омега-Автопоставка"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -ФОП ОСОБА_1) суми боргу у розмірі 1390058,55 грн. в тому числі: 101003,44 грн. -сума основного боргу; 7877,53 грн. -пеня; 9923,86 грн. -24% річних; 20200,69 грн. -20% штрафу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2010р. позовну заяву № 7168 прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/132-10-3774 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2010р. за письмовим клопотанням представника відповідача (вх. №26143) термін розгляду справи було продовжено на 15 днів, а саме до 12.11.2010р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.11.2010р. справу № 12/132-10-3774 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області за № 333-р від 09.11.2010р. було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 12/132-10-3774: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Никифорчук М.І., Аленін О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2010р. справу № 12/132-10-3774 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Никифорчук М.І., Аленін О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2011р. за письмовим клопотанням представника відповідача (вх. № 513/2011) термін розгляду справи було продовжено на 15 днів, а саме до 25.01.2011р.

10.01.2011р. від представника відповідача надійшло клопотання (т.с.1, а.с.132) про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_3. У задоволені зазначеного клопотання судом було відмовлено з підстав його необґрунтованості та невідповідності матеріалам справи.

17.01.2011р. від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 1224/2011) (т.с.1, а.с.155-158) про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

17.01.2011р. ухвалою господарського суду Одеської області клопотання представника ФОП ОСОБА_1 було частково задоволено та у справі № 12/132-10-3774 було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при МВС України в Одеській області, провадження по справі до проведення експертизи було зупинено.

08.02.2012р. із супровідним листом вх. № 4031/2012 до господарського суду Одеської області надійшли матеріали справи № 12/132-10-3774 із повідомлення про неможливість надання висновку експерта у зв'язку із недостатністю матеріалів для проведення експертизи.

Враховуючи те, що відповідно до постанови ВРУ № 3934-VІ від 20.01.2011р. суддю Аленіна О.Ю. було обрано на посаду судді Одеського апеляційного господарського суду, розпорядженням голови господарського суду Одеської області справу №12/132-10-3774 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Никифорчук М.І., Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2012р. справу № 12/132-10-3774 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Никифорчук М.І., Погребна К.Ф. та провадження у справі було поновлено.

27.02.2012р. від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх. № 5990/2012) в якої він просить витребувати у позивача банківські рахунки, звіти у ДПІ, пенсійному фонді, фонді зайнятості та провести нову експертизу.

У зв'язку із перебуванням судді Никифорчук М.І. у відряджені, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 14.05.2012р. справу №12/132-10-3774 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Фаєр Ю.Г., Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2012р. справу № 12/132-10-3774 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Фаєр Ю.Г., Погребна К.Ф.

06.06.2012р. ухвалою господарського суду Одеської області клопотання представника ФОП ОСОБА_1 було частково задоволено та у справі № 12/132-10-3774 було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої з метою неупередженості було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.. заслуженого професора М.С. Бокаріуса Мінюсту України, провадження по справі до проведення експертизи було зупинено.

17.07.2012р. із супровідним листом (вх. № 22004/2012) до господарського суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та копія рахунку для оплати вартості робіт по проведенню експертизи.

Для задоволення клопотання експерта судом було витребувано від експерта матеріали справи № 12/132-10-3774.

У зв'язку із перебуванням судді Цісельського О.В. у відпустці, судді Фаєр Ю.Г. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 21.08.2012р. справу №12/132-10-3774 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Меденцев П.А., судді -Гут С.Ф., Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.08.2012р. справу № 12/132-10-3774 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Меденцев П.А., судді -Гут С.Ф., Погребна К.Ф., провадження у справі було поновлено.

Враховуючи повернення судді Цісельського О.В. з відпустки, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. справу №12/132-10-3774 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді - Гут С.Ф., Погребна К.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2012р. справу № 12/132-10-3774 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя -Цісельський О.В., судді -Гут С.Ф., Погребна К.Ф.

Позивач -ТОВ "Омега-Автопоставка", був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його адресою, зазначеною у позові, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи, але в судове засідання його представник не з'явився, як вбачається із наданих суду клопотань, позовні вимоги підтримує, неодноразово просить справу розглянути за відсутністю його представника.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його адресою, зазначеною у позові та підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи, але в судове засідання його представник не з'явився, витребувані судом документи не надав, як вбачається із наявних в матеріалах справи пояснень позов не визнає.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

02.01.2010р. між ТОВ "Омега-Автопоставка" (поставщик) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір № 017592-10, відповідно до умов п.1.1. якого поставщик передає у власність покупця автошини (товар) в асортименті, кількості та за ціною в української гривні згідно заявці покупця, погодженої сторонами шляхом факсового зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Підтвердженням факту погодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій поставщиком, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікацій, у розумінні ст. 266 ГК України. Товар прийнятий покупцем по видатковій накладній або погоджений сторонами у рахунку, переданому по факсу або електронній пошті, не підлягає поверненню, крім випадків його невідповідності якості або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену покупцем.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі договору та видаткових накладних до нього шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок поставщика або шляхом внесення готівки у касу поставщика на протязі 14 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п.5.1. договору у випадку порушення строків оплати товару покупець, в першу чергу зобов'язаний оплатити поставщику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки на протязі всього часу прострочки, а також у відповідності до ст.625 ЦК України 24% річних від простроченої суми, а потім сплатити суму основного боргу. Окрім, зазначених пені та річних у випадку прострочки платежу більш ніж на 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити додатково додатковий штраф у розмірі 20% від простроченої суми. Нарахування пені та штрафу за прострочку оплати товару4 припиняється через дванадцять місяців зі дня, коли грошові зобов'язання повинні були бути виконані.

Згідно п.10.3. договору строк його дії визначено до 31.12.2010р. включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

03.03.2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 49758,84 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХВ-0022889.

10.03.2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 68744,64 грн., що підтверджується видатковою накладною № ХВ-0026276.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, за отриманий товар відповідач розрахувався частково, перерахувавши позивачу за товар, отриманий за видатковою накладною № ХВ-0022889 від 03.03.2010р. 06.04.2010р.-5500 грн., 12.04.2010р. -7000 грн. та 26.04.2010р. -5000 грн.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 101003,44 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу 7877,53 грн. -пені; 9923,86 грн. -24% річних по договору; 20200,69 грн. -20% штрафу.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З системного аналізу положень договору купівлі - продажу № 158 поставки товару від 03.10.2011р. суд дійшов до висновку що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивач поставляв, а відповідач приймав товар від позивача та частково розрахувався за нього.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума боргу за отриманий відповідачем товар складає 101003,44 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Стаття 34 ГПК України встановлює, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для з'ясування питання щодо підпису відповідачем договору № 017592-10 від 02.01.2010р. та інших документів, які є доказами боргу відповідача, судом двічі призначалася судова експертиза, яка не була проведена з підстав ненадання відповідачем потрібних матеріалів для дослідження та несплати відповідачем вартості проведення експертизи.

З урахуванням вищенаведеного, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо того, що ним не підписувався договір № 017592-10 від 02.01.2010р., видаткові накладні та інші документи, як недоведені певними способами доказування.

Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 101003,44 грн. повністю підтверджена матеріалами справи, обґрунтована та законна, а тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача % річних та пені суд зазначає наступне.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

У відповідності до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до наданого суду розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 24% річних в сумі 9923,86 грн., пеню в сумі 7877,53 грн. та 20% штрафу в сумі 20200,69 грн., проте в частині стягнення з відповідача 24% річних, пені та штрафу за договором суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов договору відповідач дійсно повинен сплатити позивачу за порушення зобов'язань щодо розрахунку за отриманий товар 24% річних та штрафні санкції у розмірі 20% від суми боргу якщо заборгованість перевищує 30 днів.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд за власним розрахунком встановив, що за порушення зобов'язань за договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24% річних в сумі 9820,42 грн., пені в сумі 7570,25 грн. та 20% штрафу в сумі 20200,69 грн.,

Проте, на думку суду, законодавством України передбачено застосування у договірних правовідносинах штрафних санкцій за для забезпечення відповідальності сторони, яка порушила свої договірні зобов'язання, а не для безпідставного збагачення зобов'язуючої сторони.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а також з урахуванням обставин та матеріалів справи, суд, дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути: 24% річних в сумі 9820,42 грн., пеню в сумі 1000 грн. та 20% штрафу в сумі 1000 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" обґрунтовані, законні, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому такими що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов -задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищево, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33010822) суму основного боргу у розмірі 101003,44 грн., 24% річних у розмірі 9820,42 грн., пеню у розмірі 1000 грн. 20% штраф у розмірі 1000 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1317,77 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 223,73 грн.

3. В іншій частині позову -відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.10.2012р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Суддя С.Ф. Гут

Суддя К.Ф. Погребна