Рішення

від 27.11.2008 по справі 29/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

29/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  29/334

27.11.08

За позовом   Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Харківське відділення Промінвестбанку в м. Київ”

до                   Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ “Державний ощадний банк України”

третя особа-1 на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Племзавод Шевченківський”

третя особа-2 на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерагросервіс”

третя особа-3 на стороні відповідача: Переяслав-Хмельницька державна нотаріальна контора

про                 визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

                                                                                                              Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача:       Засіменко С.В. - предст (дов у справі);

від відповідача:  Кулініч О.В. –предст (дов у справі)

від третьої особи-1,2: Євстратенко С.М. –предст (дов у справі)

від третьої особи-3: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори в частині звернення стягнення на майно ТОВ “Племзавод “Шевченківський” за договором іпотеки № 20 від 28.01.03 –“Ташанський цегельний завод”, який знаходиться в с. Ташань, вул. Леніна, 18, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, таким, що не підлягає виконанню з дати вчинення –22.07.04. Позивач просить покласти на відповідача судові витрати у повному розмірі.

Ухвалою від 15.07.08 до участі у справі залучено ТОВ “Племзавод “Шевченківський”, в якості третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ “Інтерагросервіс”, Переяслав-Хмельницьку державну нотаріальну контору, в якості третіх осіб 2, 3, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір іпотеки № 20 від 28.01.03, на підставі якого був здійснений виконавчий напис нотаріусом, припинив свою дію, в зв'язку з новацією основного зобов'язання –кредитного договору, оскільки, сторонами кредитного договору було змінено на підставі додаткових угод строк повернення кредиту, відсоткову ставку за користування кредитом, загальну суму кредиту. В свою чергу сторони не внесли відповідних змін та доповнень до договору іпотеки, в зв'язку з чим він не може бути підставою для звернення стягнення на підставі виконавчого напису. В зв'язку з тим, що забезпечене заставою зобов'язання є першочерговим при задоволенні вимог кредиторів у разі банкрутства боржника, то вчинений виконавчий напис на підставі припиненого іпотечного зобов'язання, порушує права позивача, як одного з кредиторів ТОВ “Інтерагросервіс”.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої заперечення обґрунтовує тим, що на момент виникнення зобов'язань за договором іпотеки та під час вчинення виконавчого напису нотаріусом жодних прав позивача не було порушено, він не був стороною у договорі іпотеки, тому у позивача відсутні підстави для звернення за захистом своїх порушених прав. Питання про черговість задоволення кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ “Племзавод “Шевченківський” було предметом розгляду і у вказаному провадженні позивач жодним чином не виносив своїх заперечень. (ст. 15, 16 ЦК України та ст. 1 ГПК України).

Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача не надала письмових пояснення по суті позовних вимог.

Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не надала письмових пояснення по суті позовних вимог.

Третя особа-3, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача не надала письмових пояснення по суті позовних вимог.

В судове засідання призначене на 27.11.2008 представники сторін, не з'явились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.03 між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерагросервіс” (позичальник) укладено договір відновлювальної відкличної кредитної лінії № 3, відповідно до якого банк, забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надає позичальнику (третя особа-2) у тимчасове користування грошові кошти, надалі за текстом кредит, у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості 970000,00 грн. строком на 11 місяців з кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 24.12.03. Кредит надається на наступні цілі –поповнення обігових коштів позичальника, в тому числі виконання умов договору купівлі-продажу техніки № 165/12 від 25.12.02. За користування кредитом встановлюється плата у розмірі 21% річних. (п. 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору).

У якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором (в тому числі додатковими угодами до нього) одночасно з наданням банком першого траншу сторони укладають договір застави основних засобів, а перед наданням другого траншу кредитних коштів, договір застави нерухомості та договір застави майнових прав на обладнання, що буде придбано за рахунок кредитних коштів. ( п. 2.2 кредитного договору).

Між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (заставодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Племзавод Шевченківський” (заставодавець), який являється майновим поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерагросервіс”, укладено договір іпотеки № 20 від 28.01.03, яким забезпечується частково виконання заставодавцем (третя особа-1) зобов'язань перед заставодержателем (відповідач), що випливають з укладеного між сторонами договору відновлювальної відкличної кредитної лінії № 3 від 24.01.03, за умовами якого ТОВ “Інтерагросервіс” (позичальник) зобов'язаний повернути заставодержателю не пізніше 24.12.03 кредит у розмірі 970000,00 грн., передбачених кредитним та цим договором. (п. 1.1. Договору іпотеки)

П 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 Договору іпотеки передбачено, що предметом застави за цим договором є належне заставодавцю нерухоме майно та право на користування земельною ділянкою на якій розташоване це майно, яке передається у заставу заставодержателю. Майно складається з будівель та споруд: адмінспоруда, виробничий корпус, площадка відвантаження цегли, під навіс для сировини, тунельна піч, перегрузочний відділ –загальною площею 4185,60 м кв. Інвентаризаційна вартість та оціночна вартість будівель і споруд становить 870236,00 грн. Майно залишається у володінні та користуванні заставодавця і знаходиться за адресою: с. Ташань, вул.. Леніна, 18, Переяслав-Хмельницький район, Київська область.

Цей договір зберігає юридичну силу також і у випадку внесення змін в умови кредитного договору, в тому числі і при пролонгації кредитного договору, та не потребує внесення відповідних змін до даного договору . (п. 4.5 Договору іпотеки).

Оскільки, вартість заставленого за договором іпотеки № 20 від 28.01.03 майна є нижчою ніж первинний ліміт заборгованості за кредитною лінією, тобто забезпечує зобов'язання за кредитним договором лише частково, збільшення ліміту заборгованості за кредитним договором фактично не впливає на зобов'язання, які виникли між контрагентами за договором іпотеки. Лише зменшення вартості заставленого майна передбачає внесення змін до договору іпотеки. Інші зміни, внесені до тексту кредитного договору від 24.01.03 № 3 шляхом укладення додаткових угод, не потребують відповідного відображення у договорі іпотеки № 20 від 28.01.03, як передбачено умовами договору № 20.

П. 2.5, 2.6 кредитного договору передбачено право банку змінювати розмір плати за користування кредитом, що відображається у підписаних сторонами додаткових угодах.

Відповідно до п. 3.1.4 кредитного договору банк має право за клопотанням позичальника продовжувати строки повернення кредиту зі стягненням підвищеної відсоткової ставки та збільшувати ліміт заборгованості при укладенні сторонами додатково договорів забезпечення, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних правовідносин між сторонами, а саме Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 №1540-УІ статі 220 зобов'язання  припиняється  угодою  сторін,  зокрема,  угодою  про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Таким чином зміну відсоткової ставки за користування кредитом, продовження строку користування кредитом та збільшення ліміту заборгованості не можна вважати новацією, тобто припиненням первинного зобов'язання за угодою сторін, адже первинне зобов'язання продовжує існувати і права та обов'язки породжені ним не припиняються, а лише уточнюються чи змінюються.

На підставі вказаних вище умов кредитного договору  від 24.01.03 № 3 контрагентами були укладені додаткові угоди, якими були внесені деякі зміни до відповідних п. договору від 24.01.03 № 3. Зокрема, додаткова угода № 1 від 28.01.03, якою був збільшений ліміт заборгованості до 2470000,00 грн.; додаткова угода № 2 від 22.05.03, якою перенесено строк сплати відсотків за травень 2003 р.; додаткова угода № 3 від 26.06.03, якою зменшено відсоткову ставку за користування кредитом до 20 %; додаткова угода № 4 від 22.12.03, якою продовжено строк на повернення кредиту до 22.06.04; додаткова угода № 5 від 21.01.04, якою встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховуються з дня видачі кредиту до дати повного погашення заборгованості за кредитом.

Кожна з вказаних вище додаткових угод містить пункт, про часткову зміну умов основного договору від 24.01.03 № 3 та не змінність решти його умов, що підтверджує безпідставність припущення позивача про припинення зобов'язання за кредитним договором та всіх похідних від нього договорів (новацію).

Крім того з позовних вимог не зрозуміло з якого саме моменту позивач вважає, що первинне зобов'язання було припинене новацією, тобто яку саме додаткову угоду можна вважати новим зобов'язанням, і яким саме чином декілька пунктів додаткової угоди можуть регулювати кредитні правовідносини між сторонами у разі припинення кредитного договору № 3 від 24.01.03.

Судом встановлено, що граничний строк виконання грошових зобов'язань позичальником за договором від 24.01.03 № 3 та додаткових угод до нього сплив 22.06.04.

Відповідно до п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.03 № 435-IV щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності. До договорів,  що були укладені до 1  січня  2004  року  і продовжують  діяти  після  набрання  чинності  Цивільним  кодексом України,  застосовуються  правила  цього  Кодексу  щодо   підстав, порядку  і  наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави. За рахунок предмета  застави  заставодержатель  має  право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування    збитків,    завданих   порушенням   зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених   у  зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не встановлено договором.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на  предмет  застави  здійснюється  за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави в разі,  коли  зобов'язання  не  буде  виконано  у встановлений  строк  (термін),  якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  предметом  застави  є  дві або більше речей (два або більше прав),  стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

22.07.04 державний нотаріус Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори, Герасько С.І., здійснив виконавчий напис і пропонує звернути стягнення з ТОВ “Інтерагросервіс”, на користь заставодержателя –Святошинського відділення ОБУ м. Київ, заборгованість по сплаті кредиту та відсотків станом на 21.07.04 в сумі 2575435,75 грн. до договору кредитної лінії № 3 від 24.01.03. ТОВ “Племзавод Шевченківський”, який виступає майновим поручителем ТОВ “Інтерагросервіс” передає: договір застави № 20 від 28.01.03: “Ташанський цегельний завод”, який знаходиться в с. Ташань, вул. Леніна, 18, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

Відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат” від 02.09.93 № 3425 ХІІ (зі змінами та доповненнями) для стягнення грошових  сум  або  витребування  від  боржника  майна  нотаріуси  вчиняють  виконавчі  написи  на  документах,  що встановлюють заборгованість. Перелік  документів,  за  якими   стягнення    заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих  написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус  вчиняє  виконавчі  написи,  якщо  подані  документи  підтверджують    безспірність   заборгованості    або       іншої  відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що  з  дня виникнення  права  вимоги  минуло  не  більше  трьох  років,  а  у відносинах між підприємствами, установами та  організаціями  -  не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,  законом встановлено інший строк давності,  виконавчий  напис  видається  у межах цього строку.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.99 № 1172 (зі змінами та доповненнями) нотаріально   посвідчені  угоди,  що  передбачають  сплату грошових  сум,  передачу  або  повернення  майна,  а  також  право  звернення стягнення на заставлене майно. Для  одержання  виконавчого  напису  подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи,  що підтверджують  безспірність  заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Суду не надано належних доказів припинення зобов'язань за основним договором від 24.01.03 № 3, а тому відсутні підстави вважати припиненим похідне зобов'язання, що з нього виникло –договір іпотеки № 20 від 28.01.03. станом на день вчинення виконавчого напису нотаріусом від 22.07.04.

Першочерговість задоволення вимог кредиторів у разі банкрутства боржника ґрунтується на існуванні забезпечення виконання зобов'язання, вираженого, зокрема у нашому випадку у договорі застави (іпотеки від 28.01.03 № 20), за таких умов суд вважає висновок позивача про порушення його прав як кредитора на отримання задоволення своїх вимог від боржника, в зв'язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису від 22.07.04 є не обґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна  особа  має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого  інтересу,  який  не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позивач не надав пояснень та доказів того, що його права та законні інтереси порушені відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано жодних доказів того, що його права порушені відповідачем і не надав правового обґрунтування та доказів своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати в зв'язку з відмовою у позові відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  прийняття.

Суддя                                                                                                             І.В. Усатенко