Постанова

від 18.11.2008 по справі 6/136-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/136-08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" листопада 2008 р.                                                           Справа № 6/136-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Гальчуна М.Д. - директора (наказ№1 від 14.03.2001р.),          Мартинюк О.М. - представника за довіреністю №88 від 17.11.2008р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Подільський цукор", смт.ВороновицяВінницької області та Приватної фірми "Агроінтекс" , м.Луцьк

на рішення господарського суду Вінницької області

від "11" серпня 2008 р. у справі № 6/136-08 (суддя Говор Н.Д.)

за позовом Приватної фірми "Агроінтекс" , м.Луцьк

до Закритого акціонерного товариства "Подільський цукор", смт.ВороновицяВінницької області

про стягнення 35169,37 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.08.2008р. у справі №6/136-08 позов  Приватної фірми "Агроінтекс" до Закритого акціонерного товариства "Подільський цукор" про стягнення 35169,37 грн. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26821,40 грн. боргу, 2255,41 грн. інфляційних, 235,24грн. 3% річних, 293,12 грн. витрат по сплаті держмита та 103,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ЗАТ "Подільський цукор" звернулося до суду з апеляційною скаргою від 20.08.2008р., в якій просить оскаржене судове рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову (а.с.45).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- твердження суду першої інстанції про те, що позивачем на адресу відповідача 23.02.2008р. була направлена вимога розрахуватись за одержаний товар, що стверджується копією листа від 10.02.2008р. та доказами його вручення -  неправильне, оскільки відповідачем особисто вказана вимога одержана не була;

- судом першої інстанції неправильно застосовано ст.530 ЦК України, оскільки позивач не пред'явив вимоги про виконання зобов'язання, то у відповідача не настав строк його зобов'язання, отже право позивача порушено не було.

ПФ "Агроінтекс", не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 11.08.2008р., також звернулася до суду з апеляційною скаргою №57 від 04.09.2008р., в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3200,84 грн., 2384,68 грн. інфляційних, 271,80 грн. 3% річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю (а.с.49-51).

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог на загальну суму 5857,32 грн. є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права  та не відповідає обставинам справи;

- суд першої інстанції в оскарженому рішенні посилається на те, що позивач не надав суду доказів того, що товар поставлений саме на підставі договору №10 від 06.06.2007р., що є необґрунтованим, оскільки факт отримання товару судом було встановлено і відповідачем не заперечувалося;

- засоби захисту рослин, відпущені позивачем відповідачу в період з 07 по 27 червня 2007 року за накладними №РН-0000164, №РН-0000211, №РН-0000212 на суму 35641,40 грн. є такими, що відпущені згідно договору купівлі-продажу №10 від 06.06.2007р. Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені, передбаченої п.8.2 договору, та застосування для розрахунків строків оплати, встановлених у п.5.3 договору, є обґрунтованими і не задоволені судом першої інстанції помилково;

- висновок суду про те, що у відповідача виник обов'язок розрахуватися за товар 02.03.2008р., тобто у семиденний термін з дати отримання претензії, є неправильним, оскільки претензія направлялась відповідачу як додатковий захід спонукання його для добровільного виконання господарського зобов'язання, а не для початку обрахунку дати настання права вимоги боргу;

- суд не взяв до уваги договір №10 від 06.06.2007р. і прийшов до висновку про те, що сторони фактично погодили умови купівлі-продажу засобів захисту рослин відпуском товару згідно накладних, в яких фактично погоджені всі істотні умови купівлі-продажу.

Сторони не скористалися правом подачі відзивів на апеляційні скарги, що у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Апеляційний перегляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №135106 (а.с.60).

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно видаткових накладних №РН-0000164 від 07.06.2007р. на суму 20612 грн., №РН-0000211 від 22.06.2007р. на суму 4545 грн., №РН-0000212 від 27.06.2007р. на суму 10484,40 грн. та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНШ №986312 від 07.06.2007р., серії ЯНШ №986337 від 21.06.2007р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35641,40 грн. (а.с.11-15).

Відповідач, у свою чергу, перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 8820 грн., про що свідчать платіжні доручення №524 від 12.06.2007р. на суму 6200 грн. (з призначенням платежу: "згідно вид. накл. №РН-0000164 від 07.06.07р.") та №110 від 12.07.2007р. на суму 2620 грн. (з призначенням платежу: "згідно вид. накл. №РН-0000212 від 27.06.07р.") (а.с.16-17).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар, позивач 23.02.2008р. направив відповідачу вимогу №10 від 10.02.2008р. про сплату в п'ятиденний  термін основної суми боргу, яка становить 26821,40 грн. (а.с.18).

Претензію відповідач отримав 26.02.2008р. (що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №110380), але вимоги останньої не виконав (а.с.19).

За вказаних обставин  ПФ "Агроінтекс" звернулася до господарського суду Вінницької області з позовною заявою від 27.06.2008р. про стягнення із ЗАТ "Подільський цукор" 26821,40 грн. основного боргу, пені в сумі 3200,84 грн., 507,04 грн. 3% річних та 4640,09 грн. інфляційних нарахувань (а.с.2-4).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що на виконання договору купівлі-продажу №10 від 06.06.2007р. він поставив відповідачу товар на загальну суму 35641,40 грн. Відповідач свої зобов'язання по сплаті товару виконав частково в сумі 8820,00 грн., а тому позивач, керуючись ст.ст.525,526,530,625 ЦК України, п.8.2 договору №10 від 06.06.2007р., просить суд стягнути з останнього 26821,40 грн. основного боргу, 3200,84 грн. пені, 507,04 грн. 3% річних та 4640,09 грн. інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

І хоча позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на договір купівлі-продажу №10 від 06.06.2007р., колегія суддів не приймає його до уваги оскільки, згідно п.6.1 зазначеного договору,  при перерахуванні коштів покупець зобов'язаний обов'язково вказувати в платіжному дорученні номер і дату укладення даного договору, а в даному випадку в платіжних дорученнях №524 від 12.06.2007р. та №110 від 12.07.2007р. вказано  призначення платежу "згідно вид. накл. №РН-0000164 від 07.06.07р." та, відповідно, "згідно вид. накл. №РН-0000212 від 27.06.07р."

Крім того, згідно п.2.1 договору купівлі-продажу №10 від 06.06.2007р., асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору. У наданих позивачем видаткових накладних №РН-0000164 від 07.06.2007р., №РН-0000211 від 22.06.2007р. та №РН-0000212 від 27.06.2007р. відсутні посилання на договір купівлі-продажу №10 від 06.06.2007р.

Таким чином, зі змісту договору купівлі-продажу №10 від 06.06.2007р. не можливо визначити назву товару, що продається, його кількість та ціну, тоді як у видаткових накладних №РН-0000164 від 07.06.2007р., №РН-0000211 від 22.06.2007р. та №РН-0000212 від 27.06.2007р. та платіжних дорученнях №524 від 12.06.2007р. та №110 від 12.07.2007р. відсутні посилання на будь-який договір.

Приписами ч.1 ст.265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що вимога, направлена позивачем відповідачу 23.02.2008р., була отримана останнім 26.02.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №110380. Таким чином, відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар в строк до 02.03.2008р. включно (а.с.19).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав вимоги щодо оплати вартості отриманого від позивача товару  у  встановлений законом строк, тобто вважається таким, що прострочив.

Нормою ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зазначених обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача (боржника) 235,24 грн. 3% річних за період з 02.03.2008р. по 17.06.2008р. та 2255,41 грн. інфляційних втрат за період з березня 2008р. по травень 2008р.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, за відсутності письмової угоди щодо забезпечення виконання господарського зобов'язання, яке виникло між сторонами, відповідальність у вигляді стягнення пені не наступає, а тому, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 3200,84 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. 

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 11 серпня 2008року у справі №6/136-08 залишити без змін, а апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Подільський цукор", смт.Вороновиця Вінницької області та Приватної фірми "Агроінтекс" , м.Луцьк - без задоволення.

2. Справу № 6/136-08 повернути до господарського суду Вінницької області.      

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи,

2,3 – сторонам,

4 – в наряд.