Постанова

від 04.10.2012 по справі 2а/0570/10909/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/10909/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 40 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Борозенцева С.В. (довіреність від 14.08.2011 року № б/н), представників відповідача - Пікалова Д.В. (довіреність від 20.03.2012 року № 13), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0000372302/14612 та №0000382302/14613, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» (далі - ТОВ «Крамбуденерго», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Краматорську, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0000372302/14612 та №0000382302/14613.

Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 11.07.2012 року № 1217/22-1-33199834 щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 19298,00 грн. та до складу валових витрат суми у розмірі 96492,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентами - Будівельно-виробничим підприємством «Строитель-Плюс» та приватним підприємством «Визит Торг», оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача з даними підприємствами підтверджено належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а тому позивач у судовому порядку просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012 року за № 0000372302/14612 з податку на прибуток на суму 30153,75 грн. та № 0000382302/14613 з податку на додану вартість на суму 24 122,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнанні, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача, складених іншими податковими органами, на отриману згідно цим актам інформації щодо порушення кримінальної справи № 69-0146 відносно посадових осіб, у тому числі Будівельно-виробничого підприємства «Строитель-Плюс» та приватного підприємства «Визит Торг» за фактами фіктивного підприємництва, а також на результати про встановлені відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача та його контрагентів згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України. Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 289435 товариство з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 13.10.2004 року за № 1 270 102 0000 000149. Ідентифікаційний код юридичної особи - 33199834, місцезнаходження - 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна, буд. 12, кв. 8.

Свою діяльність ТОВ «Крамбуденерго» здійснює на підставі статуту, затвердженого протоколом зборами учасників № 1 від 12.10.2004 року. Позивач є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво № 06294677 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 001633, виданого ДПІ у м. Краматорську 25.10.2004 року. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську з 22.10.2004 року за № 543.

Згідно Довідки АБ № 452896 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої 12.04.2012 року Головним управлінням статистики у м. Краматорську, ТОВ «Крамбуденерго» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): «41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель», «43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування», «43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням», «71.11 Діяльність у сфері архітектури», «33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування».

ТОВ «Крамбуденерго» має Ліцензію серії АВ № 490876, вданою 06.11.2009 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на право здійснення Господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури в період з 06.11.2009 року по 06.11.2014 року (а.с. 8-10 т. 2).

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 27.06.2012 року по 05.07.2012 року ДПІ у м. Краматорську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» з питання підтвердження фінансово-господарських відносин з платниками податків - КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року, Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс» (БВП «Строитель-Плюс», код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року, приватного підприємства «Визит Торг» (ПП «Визит Торг», код за ЄДРПОУ 37081939) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, про що складений акт від 11.07.2012 року № 1217/22-1-33199834 (далі - акт перевірки № 1217).

По результатам акту перевірки № 1217 ДПІ у м. Краматорську прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 27.07.2012 року № 0000372302/14612 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 30153,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 24123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6030,75 грн.;

- від 27.07.2012 року № 0000382302/14613 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24122,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 19298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4824,50 грн.

Як слідує з акту перевірки № 1217, підставою для прийняття відповідачем спірних рішень стала інформація, отримана від інших податкових органів щодо встановлення ознак фіктивності та транзитності контрагентів позивача.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 431820 Будівельно-виробниче підприємство «Строитель-Плюс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 14.12.2000 року за № 1 882 105 0001 000902, ідентифікаційний код - 31263808, місцезнаходження - 95022, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул.. Глінки/Ж.Дерюгіної, буд. 57В/2А. Згідно Довідки АА № 012199 з ЄДРПОУ від 20.02.2009 року БВП «Строитель-Плюс» має право виконувати наступні види діяльності за КВЕД: «Будівництво будівель», «Оптова торгівля паливом», «Оптова торгівля будівельними матеріалами», «Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них», «Інші види оптової торгівлі», «Діяльністьу сфері інжинірингу». Відповідно до Свідоцтва № 00961346 про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ 112256 від 17.11.2004 року БВП «Строитель-Плюс» є платником податку на додану вартість. Також БВП «Строитель-Плюс» має ліцензію серії АВ № 195347 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.12.2006 року на право здійснення Будівельної діяльності в період з 22.12.2006 року по 22.12.2011 року (а.с. 162-168 т.1).

За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.09.2012 року стан БВП «Строитель-Плюс» - зареєстровано. Згідно податкового розрахунку комунального податку за квітень 2009 року від 28.01.2010 року кількісний склад працівників складав 235 осіб.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.09.2012 року стан ПП «Визит Торг» - зареєстровано. Згідно податкового розрахунку комунального податку за квітень 2010 року від 11.01.2011 року кількісний склад працівників складав 18 осіб.

Зі змісту акту перевірки № 1217 судом встановлене наступне.

Взаємовідносини ТОВ «Крамбуденерго» з контрагентом КП «Альянс» відбулися у лютому 2009 року.

ДПІ у м. Краматорську отримано від ДПІ у м. Сімферополі акт від 11.04.2012 року № 36/22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року у зв'язку з незнаходженням підприємства за податковою адресою.

Згідно наданих позивачем до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: видаткових накладних, податкових накладних, актів виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, рахунків, виписок банку, накопичувальних відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» вбачається, що КП «Альянс» на адресу ТОВ «Крамбуденерго» 18.02.2009 року поставлено будівельні матеріали - клей для плитки, ролети, дверні блоки на загальну суму 87000,38 грн. у тому числі ПДВ (податок на додану вартість) 14500,06 грн. Оплата проведена у повному обсязі згідно з платіжним дорученням від 19.02.2009 року № 20.

Наведена сума податку на додану вартість включена ТОВ «Крамбуденерго» до складу податкового кредиту у лютому 2009 року.

Разом з цим, згідно з Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлено недекларування КП «Альянс» податкових зобов'язань в сумі 14500,00 грн. за лютий 2009 року. Отже зазначеним підприємством не сплачені в бюджет податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Не відобразивши у акті перевірки, які саме норми податкового законодавства порушені ТОВ «Крамбуденерго» у правовідносинах з КП «Альянс», ДПІ у м. Краматорську зазначає, що донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за лютий 2009 року не здійснюється у зв'язку з тим, що даний період підпадає під дію п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, тобто станом на день складання акту перевірки № 1217 сплинув строк для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань, який становить 1095 днів з дня граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Взаємовідносини ТОВ «Крамбуденерго» з БВП «Строитель-Плюс» відбулися у грудні 2009 року, що склалися з виконанням робіт з реконструкції загальноосвітньої школи № 3 м. Алушти на суму 110 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 18333,33 грн.

Між ТОВ «Крамбуденерго» (Генпідрядник) та БВП «Строитель-Плюс» (Субпідрядник) укладено договір від 25.11.2009 року № 11/2489 про виконання робіт з реконструкції об'єкту «Загальноосвітня школа № 3 м. Алушта», розташованого за адресою: м. Алушта, вул. Ялтинська, 19а. Договірна вартість робіт є фіксованою та становить 110 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 18333,33 грн. Строк дії договору - час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої обов'язки відповідно умов договору.

Як слідує з письмового пояснення позивача, що міститься в матеріалах справи, за штатним розкладом у ТОВ «Крамбуденерго» в грудні 2009 року працювало 13 осіб, з яких 8 виконувало будівельні роботи на загальноосвітній школі № 3 м. Алушта. Водночас договір від 01.09.2009 року № 11, укладений з Управлінням капітального будівництва Алуштінської міської ради (а.с. 233-238 т.1) передбачав закінчення таких робіт у грудні 2009 року. Отже, у зв'язку з неможливістю виконати власними силами весь обсяг робіт у встановлений строк, позивач скористався послугами субпідрядника, а саме БВП «Строитель-Плюс» (а.с. 1-2 т.2).

На виконання умов договору від 25.11.2009 року № 11/2489 БВП «Строитель-Плюс» у грудні 2009 року виконано ремонтні роботи загальноосвітньої школи № 3 м. Алушта, що підтверджено актом приймання виконаних робіт за грудень 2009 року за формою КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, підсумковою відомістю ресурсів, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, іншими документами, на що БВП «Строитель-Плюс» виписано податкову накладну від 29.12.2009 року №5308 на суму 110 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 18333,33 грн.). Оплата за отримані роботи у повному обсязі підтверджена платіжним дорученням від 29.12.2009 року № 222 (а.с.113-204).

Наведена сума податку на додану вартість включена ТОВ «Крамбуденерго» до складу податкового кредиту у грудні 2009 року, а сума 91667,00 грн. - до складу валових витрат у 4-му кварталі 2009 року.

Відповідач у акті перевірки № 1217 зазначає, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлена розбіжність податкового кредиту та податкового зобов'язання між ТОВ «Крамбуденерго» та БВП «Строитель-Плюс» в сумі 18333,33 грн. у грудні 2009 року, тобто, як відмітив відповідач БВП «Строитель-Плюс» не сплачені в бюджет податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Також відповідач посилається на отриманий від ДПС у АР Крим акт від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Згідно цьому акту перевірки стан БВП «Строитель-Плюс» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». При проведенні перевірки використані дані податкової звітності, що надавалась підприємством до податкового органу, дані з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків, АІС «Облік податків та платежів» та ін., постанова слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року по кримінальній справі № 69-0146, висновок УПМ ДПС в АР Крим.

У акті від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 зазначено, що слідчим групи слідчих - старшим слідчим з ОВС ГСУ ДПС України порушена кримінальна справа № 69-0146 відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.. 212 ч. 3 Кримінального кодексу України та відносно директора БВП «Строитель-Плюс» ОСОБА_6, фізичних осіб (наведений перелік) за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_5 в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі в порушення ст.ст. 28.ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч. 3 Кримінального кодексу України.

Отже проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий БВП «Строитель-Плюс» від контрагентів-постачальників, фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Таким чином у акті від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 зроблено висновок щодо нікчемності правочинів, укладених БВП «Строитель-Плюс».

Враховуючи наведене, ДПІ у м. Краматорську у акті перевірки № 1217 зазначає, що ТОВ «Крамбуденерго» було здійснено перерахування коштів на користь БВП «Строитель-Плюс», який був створений для здійснення безтоварних (фіктивнх) фінансово-господарських операцій з ціллю переведення в готівку грошових коштів та незаконного отримання прибутку, що свідчить, що таке перерахування здійснювалось без наміру фактичного отримання робіт (послуг) та відповідно компенсації їх вартості.

Виходячи з цього визначено, що ТОВ «Крамбуденерго» внаслідок операцій з БВП «Строитель-Плюс» порушено:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний у 2009 року), в результаті чого завищено валові витрати всього в сумі 91667,00 грн., у т.ч. у 4-му кварталі 2009 року в сумі 91667,00 грн., отже занижено податку на прибуток в сумі 22917,00 грн. (91667,00 грн. х 25%);

пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 18333 грн.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи надані:

- акт від 04.01.2011 року № 1/23-2-33199834, складений ДПІ у м. Краматорську за результатами проведеної з 18.11.2010 року по 29.12.2010 року планової виїзної перевірки ТОВ «Крамбуденерго» з питань дотримань вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року (а.с. 11-40);

- довідка від 01.03.2010 року, складена Контрольно-ревізійним відділом у м. Краматорську про проведення зустрічної звірки у ТОВ «Крамбуденерго» з питання розрахунків з Управлінням капітального будівництва Алуштинської міської ради за період з 01.01.2007 року по 01.01.2010 року, що стосується виконанню ремонтних робіт загальноосвітньої школи № 3 м. Алушта з урахуванням субпідрядних робіт здійснених БВП «Строитель-Плюс» (а.с.56-58).

Тобто вказані перевірки охоплюють період у якому відбулися взаємовідносини між ТОВ «Крамбуденерго» та БВП «Строитель-Плюс» - грудень 2010 року. При цьому порушення, що встановлені актом від 04.01.2011 року № 1/23-2-33199834 не стосуються вказаних взаємовідносин, а у довідки Контрольно-ревізійного відділу у м. Краматорську від 01.03.2010 року порушень взагалі не встановлено.

Отже наведені вище первинні документи податкового та бухгалтерського обліку не викликали сумнів у перевіряючих.

Крім того з Детальної інформації по декларації вбачається, що БВП «Строитель-Плюс» задекларовано наведені вище суми податку на прибуток у розмірі 91666,67 грн. та податку на додану вартість у розмірі 18333,33 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість від 01.02.2010 року № 309242, але у зв'язку з висновками актів № 1217 та від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 ці суми віднесені податковими органами до недоїмки (а.с. 42 т.1).

Взаємовідносини ТОВ «Крамбуденерго» з ПП «Визит Торг» відбулися у грудні 2010 року, що склалися з придбанням у останнього сантехніки.

З письмового пояснення головного інженеру ТОВ «Крамбуденерго», що є в матеріалах справи, слідує, що сантехніку замовлено у ПП «Визит Торг» через Інтернет у зв'язку з тим, що необхідний товар на той момент був відсутній у магазинах та будівельних складах м. Алушти. Товар був поставлений на адресу ТОВ «Крамбуденерго» самовивозом автомобілем марки ЗИЛ-130, який орендований позивачем у відкритого акціонерного товариства «Радянська сільгоспхімія» на підставі договору від 06.10.2010 року (а.с. 5-7 т.2).

На отримання сантехніки виписана довіреність від 26.12.2010 року № 56, вартість сантехніки склала 5789,62 грн.(у т.ч. ПДВ 964,94 грн.), про що свідчить рахунок від 25.12.2010 року № 0000215, та сплачена позивачем на користь ПП «Визит Торг» у повному обсязі згідно платіжного доручення від 28.12.2010 року № 22. ПП «Визит Торг» виписано та надано позивачу податкова накладна від 28.12.2010 року № 291 та видаткова накладна від 28.12.2010 року № 291 (а.с. 205-209 т. 1).

Придбана сантехніка використана під час виконання позивачем умов договору від 24.12.2010 року № 25, укладеного з Управлінням житлово-комунального господарства Алуштинської міської ради (а.с. 239-242).

Сума податку на додану вартість у розмірі 965,00 грн. включена ТОВ «Крамбуденерго» до складу податкового кредиту у грудні 2010 року, а сума 4825,00 грн. - до складу валових витрат у 4-му кварталі 2010 року.

Проте, відповідач у акті перевірки № 1217 зазначає, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України відповідачем встановлена розбіжність податкового кредиту та податкового зобов'язання між ТОВ «Крамбуденерго» та ПП «Визит Торг» в сумі 964,94 грн. у грудні 2010 року, тобто, як зазначає відповідач ПП «Визит Торг» не сплачені в бюджет податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, відповідач посилається на отриманий від ДПС у АР Крим акт від 06.04.2012 року № 26/22/37081939 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Визит Торг» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 26.04.2010 року по 31.03.2012 року.

Підставою для проведення цієї перевірки стала також постанова слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 02.04.2012 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, у якій ПП «Визит Торг» зазначене як фіктивне підприємство (а.с. 91 т.1).

У тому числі, за даними висновку УПМ ДПС в АР Крим встановлено, що керівник ПП «Визит Торг» ОСОБА_7 надав пояснення, у яких зазначив, що підприємство фактично не проводило реалізацію товару та не надавало послуги, при цьому документи ним підписувались за винагороду (а.с.92 т.1).

Отже згідно висновку акту перевірки від 06.04.2012 року № 26/22/37081939 правочини, здійснені по ланцюгу постачання ПП «Визит Торг» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 26.04.2010 року по 31.03.2012 року.

За аналогією з висновком по контрагенту БВП «Строитель-Плюс» відповідачем з урахуванням викладеного зроблено висновок відносно взаємовідносин позивача з контрагентом ПП «Визит Торг».

Так, у акті № 1217 зазначено, що ТОВ «Крамбуденерго» внаслідок операцій з ПП «Визит Торг» порушено:

п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати всього в сумі 4825 грн., у т.ч. у 4-му кварталі 2010 року в сумі 4825 грн., отже занижено податку на прибуток в сумі 1206,00 грн. (4825 грн. х 25%);

пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 965 грн. у грудні 2010 року.

Разом з тим, з Детальної інформації по декларації вбачається, що ПП «Визит Торг» задекларовано наведені вище суми податку на прибуток у розмірі 4824,68 грн. та податку на додану вартість у розмірі 964,94 грн. у податковій декларації з податку на додану вартість від 19.01.2011 року № 9006325366, але у зв'язку з висновками актів № 1217 та від 06.04.2012 року № 26/22/37081939 ці суми віднесені податковими органами до недоїмки (а.с. 41 т.1).

З урахуванням наведених письмових доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний у 2009 році) податковий кредит звітного періоду складається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами Закону України «Про податок на додану вартість» ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний у 2009 році) господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем надані договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, акти виконаних робіт, тощо на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит та валових витрат за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Товари, отримані позивачем у контрагенту ПП «Визит Торг» були використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку, а факт отримання послуг від субпідрядника БВП «Строитель-Плюс» крім наявних первинних документів також підтверджується довідкою Контрольно-ревізійного управління у м. Краматорську, що в матеріалах справи. Позивач та його контрагенти у перевіряємий періодах були платниками податку на додану вартість.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що наведені правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямованні.

Відповідач у акті перевірки № 1217 посилається на норми Цивільного кодексу України щодо визначення недійсності та нікчемності правочинів. З цього приводу суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірних висновків податкового органу, що правочини з контрагентами не набули реального настання правових наслідків, ґрунтуючись при цьому тільки на акти перевірок інших податкових органів та отриманої інформації від ОВС ГСУ ДПС України.

Разом з цим, в ході судового розгляду адміністративної справи, встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ «Крамбуденерго» та його контрагентами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення - від 27.07.2012 року № 0000372302/14612 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 30153,75 грн. (у тому числі: за основним платежем - 24123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6030,75 грн.) та від 27.07.2012 року № 0000382302/14613 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24122,50 грн. (у тому числі: за основним платежем - 19298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4824,50 грн.) не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 549,76 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012 року № 0000372302/14612 та №0000382302/14613 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 27.07.2012 року № 0000372302/14612 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 30153,75 грн., у тому числі: за основним платежем - 24123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6030,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби від 27.07.2012 року № 0000382302/14613 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 24122,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 19298,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4824,50 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Крамбуденерго» (ідентифікаційний код юридичної особи - 33199834, місцезнаходження - 84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Леніна, буд. 12, кв. 8) 479,51 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 51 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників сторін 04.10.2012 року. Повний текст постанови виготовлений 08.10.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.