Постанова

від 27.09.2012 по справі 2а-0870/5962/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року Справа № 2а-0870/5962/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника відповідача Михайлюченка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сова»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Сова" (надалі ТОВ фірма „Сова" або позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (надалі ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя або відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях пояснив, що позивач вважає податкові повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0 незаконними, так як вони винесені на підставі висновків, які не відповідають дійсності, викладених в акті перевірки від 13 грудня 2010 року № 1083/2310/22118209. Вказують, що рішення податкового органу пройшли процедуру адміністративного оскарження. Рішеннями ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 24.02.2011 року, ДПА в Запорізькій області від 21.04.2011 року вих. № 1842/10/25-020 та ДПА України від 08.07.2011 року вих. № 12492/6/25-0115 податкові повідомлення - рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0 залишені без змін, а скарги без задоволення. Представники позивача не погоджуються з висновками податкових органів та зазначають, що висновки не відповідають фактичним обставинам та спростовуються первинними документами.

Крім того також зазначав, що фактичні обставини свідчать про дотримання ТОВ фірма „Сова" приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України «Про податок на додану вартість» як підстави для віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, понесених на придбання товарів у ТОВ „Жестен". На момент вчинення спірних господарських операцій вищевказана юридична особа була зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку, в тому числі податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру. Додатково позивач зазначає, що він не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб. Податкові органи не наділені правом визнання нікчемними господарських взаємовідносин між суб'єктами підприємницької діяльності. На підставі викладеного, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченнях до адміністративного позову. Зокрема, зазначає, що в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством враховано в складі валових витрат за 2009 рік - півріччя 2010 року витрати, отримані від ТОВ „Жестен" внаслідок чого завищено суму валових витрат на 84 113,00 грн. за 2009 рік, та в сумі 62 668,00 грн. за півріччя 2010 року, а саме: згідно ст. 203, п.1 та п. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України по операціям продажу товарів, робіт, послуг встановлено нікчемні правочини між ТОВ „Жестен", код ЄДРПОУ 36408530 з підприємствами - постачальниками та підприємствами - покупцями за період з 01.03.2009 р. по 31.07.2010 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надано акт невиїзної позапланової перевірки ТОВ „Жестен" від 21.08.2010 року № 150/23-02/36408530, згідно якого в ході перевірки не підтверджено наявності поставок товарів (послуг) від підприємств постачальників, що свідчить про те, що правочини з ТОВ „Жестен" здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представника відповідача, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

ТОВ фірма „Сова" (ідентифікаційний код 22118209) є юридичною особою, яка зареєстрована 01.11.1993 року виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів за № 6236.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу" проведена планова виїзна перевірка ТОВ фірма „Сова" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010 р. Направлення про проведення перевірки вручені 11.11.2010 р. під розписку керівнику підприємства Крохмалю В.І.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13 грудня 2010 року № 1083/2310/22118209 (надалі - Акт). Згідно Акту перевіркою встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 36 695,00 грн., та п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 29 356,15 грн.

На підставі Акта та виявлених порушень відповідачем 24.12.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000542310/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 49 450,00 гривень, в тому числі 36 695,00 гривень основний платіж, 12 755,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій; та № 0000552310/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44 034,23 гривень, в тому числі 29 356,15 гривень основний платіж, 14 678,08 гривень штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями - рішеннями позивачем на адресу відповідача направлено скаргу від 29.12.2010, в якій ТОВ фірма „Сова" просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0. Рішенням ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 24.02.2011 р. № 982/10/23-012 податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0 залишені без змін, скарги - без задоволення.

Також 09 березня 2011 року позивачем на адресу Державної податкової адміністрації в Запорізькій області направлено скаргу, в якій ТОВ фірма „Сова" просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 21.04.2011 року № 1842/10/25-020 ДПА у Запорізькій області залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0, а скаргу - без задоволення.

Аналогічне рішення було прийнято Державною податковою службою України від 08.07.2011 року № 12492/6/10-0115.

Судом встановлено, що між ТОВ фірма „Сова" та ТОВ „Жестен" (код за ЄДРПОУ 36408530) на підставі усної домовленості було здійснено поставку товарів в асортименті (автотовари) на загальну суму 176 136,88 гривень, в тому числі ПДВ 29 356,15 гривень, згідно видаткових накладних:

- № 2711.141.1 від 27.11.2009 року на суму 536,00 грн., у т.ч. ПДВ -756,00 грн.;

- № 3011.141.1 від 30.11.2009 року на суму 51799,26 грн., у т.ч. ПДВ - 8633,21 грн.;

- № 2912.141.1 від 29.12.2009 року на суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2950,00 грн.;

- № 2912.141.2 від 29.12.2009 року на суму 26900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4483,33грн.;

- № 0102.141.1 від 01.02.2010 року на суму 11312,00 грн., у т.ч. ПДВ -1885,33 грн.;

- № 2402.141.1.1 від 24.02.2010 року на суму 8889,60 грн., у т.ч. ПДВ -1481,60 грн.;

- № 0202.141.1 від 02.02.2010 року на суму 7880,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1313,34 грн.;

- № 1702.141.1 від 17.02.2010 року на суму 9618,02 грн., у т.ч. ПДВ-1603,00 грн.;

- № 2203.141.1 від 22.03.2010 року на суму 20400,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3400,00 грн.;

- № 3004.141.1 від 30.04.2010 року на суму 7572,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1262,00 грн.;

- № 2804.141.1. від 28.04.2010 року на суму 9530,00 грн., у т.ч. ПДВ -1588,34 грн.

За отриманий товар позивач розрахувався з ТОВ «Жестен» на суму 176 136,88грн., у т.ч. ПДВ 29 356,15 грн. згідно платіжних доручень:

- № 422 від 27.11.09 р. на суму 4536,00 грн., у т.ч. ПДВ 756,00 грн.;

- № 424 від 30.11.09 р. на суму 18056,39 грн., у т.ч. ПДВ 3009,40 грн.;

- № 206 від 02.12.09 р. на суму 21856,87 грн., у т.ч. ПДВ 3642,81 грн.;

- № 428 від 03.12.09 р. на суму 11886,00 грн., у т.ч. ПДВ 1981,00 грн.;

- № 5 від 13.01.10 р. на суму 16900,00 грн., у т.ч. ПДВ 2816,67 грн.;

- № 215 від 05.01.10 р. на суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ 2950,00 грн.;

- № 443 від 11.01.10 р. на суму 10 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн.;

- № 47 від 18.02.10 р. на суму 11312,00 грн., у т.ч. ПДВ 1885,33 грн.;

- № 53 від 22.02.10 р. на суму 9618,02 грн., у т.ч. ПДВ 1603,00 грн.;

- № 54 від 24.02.10 р. на суму 8889,60 грн., у т.ч. ПДВ 1481,60 грн.;

- № 67 від 03.03.10 р. на суму 7880,00 грн., у т.ч. ПДВ 1313,33 грн.;

- № 99 від 08.04.10 р. на суму 5000,00 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн.;

- № 119 від 19.04.10 р. на суму 10200,00 грн., у т.ч. ПДВ 1700,00 грн.;

- № 446 від 12.04.10 р. на суму 5200,00 грн., у т.ч. ПДВ 866,67 грн.

- № 447 від 30.04.10 р. на суму 7572,00 грн., у т.ч. ПДВ 1262,00 грн.;

- № 141 від 12.05.10 р. на суму 9 530,00 грн., у т.ч. ПДВ 1588,33 грн.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Жестен»:

- №2711.141 від 27.11.09 року за трубу на суму 4536,00 грн., у т.ч. ПДВ 756,00 грн.;

- № 3011.141 від 30.11.09 року за запчастини на суму 51799,26 грн., у т.ч. ПДВ 8633,21 грн.;

- № 2912.141 від 29.12.09 року за автошини на суму 17700,00 грн., у т.ч. ПДВ 2950,00 грн.;

- № 2912.141.2 від 29.12.09 року за запчастини на суму 26900,00 грн., у т.ч. ПДВ 4483,33 грн.;

- №0102.141 від 01.02.10 року за автошини на суму 11312,00 грн., у т.ч ПДВ 1885,33 грн.;

- № 2402.141 від 24.02.10 року за запчастини на суму 8889,60 грн., у т.ч. ПДВ 1481,60 грн.;

- № 0202.141 від 02.02.10 року за автошини на суму 7880,00 грн., у т.ч. ПДВ 1313,34 грн.;

- № 1702.141 від 17.02.10 року за запчастини на суму 9618,02 грн., у т.ч. ПДВ 1603,00 грн.;

- № 2203.141 від 22.03.10 року за автошини на суму 20400,00 грн., у т.ч. ПДВ 3400,00 грн.;

- № 3004.141.1 від 30.04.10 року за автошини на суму 7572,00 грн., у т.ч. ПДВ 1262,00 грн.;

- № 2804.141.1 від 28.04.10 року за автошини на суму 9530,00 грн., у т.ч. ПДВ 1588,34 грн.

Оскільки ТОВ фірма „Сова" вважає, що податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року № 0000542310/0 та № 0000552310/0, прийняті ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якого встановлено актом перевірки, до валових витрат зараховуються суми будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Тобто це є загальною нормою, а які саме витрати включаються до складу валових витрат визначається п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому, згідно п. 5.11 ст. 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до частини четвертої п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" підставою для віднесення до складу валових витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), визначено сукупність умов щодо реального придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"). Пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Тобто, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включати до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, складеними зареєстрованими як платники податку особами.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму валових витрат та податкового кредиту (податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні, платіжні доручення), а придбані товарно-матеріальні цінності використані в оподатковуваних господарських операціях позивача: а саме були реалізовані кінцевим покупцям, перелік яких наведений в таблиці на арк. 8 - 10 Акту перевірки.

Також на момент вчинення вказаних господарських операцій контрагент позивача - ТОВ „Жестен" був зареєстрованим суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника ПДВ. Складені ним податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

В Акті податковим органом зроблені висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ „Жестен".

Такі висновки суд вважає необґрунтованими та такими, що зроблені з перевищенням повноважень податкового органу з огляду на наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Аналізуючи вищевикладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту Акту вбачається, що відповідачем зроблений висновок, що правочини, укладені ТОВ фірма „Сова" з ТОВ „Жестен", без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт що, висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі актів перевірок ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 21.08.2010 року № 150/23-02/36408530.

Суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами. Суд зауважує, що на підставі лише акту невиїзної позапланової перевірки ТОВ „Жестен" неможливо зробити висновок про нікчемність правочину. Висновки вищевказаного акту перевірки ТОВ „Жестен" можуть містити лише інформацію про виявлені порушення вимог податкового законодавства саме з боку вказаної юридичної особи, а не його контрагентів, в тому числі ТОВ фірма „Сова".

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів та визнання їх такими, що укладені без наміру настання правових наслідків. Твердження відповідача ґрунтуються виключно на фактах, що викладені в Акті перевірки, проте належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, суду надано не було, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням. Отже, угоди, укладені між ТОВ фірма „Сова" та ТОВ „Жестен", не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами вказаних угод.

Також суд зазначає, що згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Позивачем надано для залучення до матеріалів справи № 2а-0870/5962/11 копію рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 8/5009/4198/11, яке набрало законної сили. Вказаним судовим рішенням було відмовлено ТОВ фірма „Сова" в задоволенні позовних вимог до ТОВ „Жестен" про визнання правочинів недійсними з підстав, визначених в Акті перевірки.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник, а не особа, яка вступила з ним у договірні правовідносини і не порушила при цьому норми діючого законодавства України.

Відповідно, ТОВ фірма „Сова" не може і не повинен нести відповідальність за діяння інших юридичних та фізичних осіб, в тому числі ТОВ „Жестен" та його посадових осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов'язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств - контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Згідно статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „Жестен" є недоведеними.

У зв'язку з вказаним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 24 грудня 2010 року № 0000542310/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю фірма „Сова" податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 49 450,00 гривень, в тому числі 36 695,00 гривень основний платіж, 12 755,00 гривень штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000552310/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю фірма „Сова" податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44 034,23 гривень, в тому числі 29 356,15 гривень основний платіж, 14 678,08 гривень штрафних (фінансових) санкцій, прийняті на підставі акту перевірки від 13 грудня 2010 року № 1083/2310/22118209, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень в частині донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по операціям між ТОВ фірма „Сова" з ТОВ „Жестен", а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сова» до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення №0000542310/0 від 24.12.2010 та №0000552310/0 від 24.12.2010, винесені Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сова» (ЄДРПОУ 22118209) суму судового збору у розмірі 6 грн. 80 коп. (шість гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В. Сіпака