Постанова

від 28.09.2012 по справі 2а-7991/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2012 року 13:13 № 2а-7991/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представник позивача -Машкова С.О.

представник відповідача -Огнарьов Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001732360 від 26.12.2011 р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»(надалі -ТОВ «ТОК «Академія», позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001732360 від 26.12.2011 р., за яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на податок на додану вартість на загальну суму 718 462,5 грн., з яких 574 770,00 грн. є сумою основного платежу, 143 692,5 грн. - штрафні фінансові санкції.

Свої позовні вимоги ТОВ «ТОК «Академія» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що твердження відповідача про відсутність реального характеру договору поставки № 10 від 10.03.2010р., укладеного між ТОВ «ТОК «Академія»та ТОВ «БУД АМВ ГРУПП» є помилковим.

Всі первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, суми ПДВ по податкових накладних ТОВ «ТОК «Академія»правомірно включено до податкового кредиту відповідних періодів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «ТОК «Академія»зареєстровано 26.05.2005р. за №10681020000005315

Голосіівською районною у місті Києві державною адміністрацією. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33494742.

ТОВ «ТОК «Академія»взято на податковий облік 31.05.2005р. під №13188 в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21.06.2007р. № 100048337, виданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер -334947426500 позивач зареєстрований платником ПДВ з 21.06.2007 р.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТОК «Академія»стосовно взаємовідносин з ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»за період з 01.06.2008 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 08.12.2011р. № 557/1-23-60-33494742 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОК «Академія» (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «ТОК «Академія»по взаємовідносинах з ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»: - пп п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п. 7.4. ст .7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями) при визначенні суми ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється на загальну суму 574 770,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТОК «Академія»та ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»укладено договір від 10.03.2010р. №10 „Про поставку будівельних матеріалів".

Висновки акту обґрунтовані тим, що від ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано акт №163/23-20/35710112 від 10.06.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.06.2008 по 30.09.2010р.

Згідно вище зазначеного Акту фахівцями ДПІ у Святошинському районі м. Києва 28.02.2011р. здійснено виїзд за адресою ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»та встановлено відсутність за вказаною адресою посадових осіб підприємства.

Також відповідач зазначає, що 24.05.2011р. постановою №69-116 порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»ОСОБА_4 про пособництво у фіктивному підприємництві, щодо придбання юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великому обсязі.

Крім того, перевіркою за результатами аналізу документів встановлено: відсутність трудових ресурсів (форма 1-ДФ за 3 кв. 2010 року -загальна чисельність працюючих складає 1 особа); виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів.

На підставі наведених обставин, податковий орган зробив висновок про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ «БУД АМВ ГРУПП», а безпосередня діяльність пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам.

В акті перевірки зазначено, що з урахуванням того, що ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»не могло здійснювати реальну господарську діяльність, яка направлена на встановлення прав та набуття обов'язків, то,відповідно у ТОВ «ТОК «Академія»відсутні підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відносно ТОВ «ТОК «Академія»винесено податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0001732360 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 574 770,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 143 692,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся із скаргою від 06.01.2012 р. до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві від 07.03.2012 р. про результати розгляду первинної скарги, скарга ТОВ «ТОК «Академія» залишена без задоволення а оскаржуване повідомлення-рішення - без змін.

Позивач не погоджуючись із оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги подав до ДПС України повторну скаргу від 16.03.2012р.

ДПС України винесла рішення від 09.04.2012 р. № 6249/6/10.245 про результати розгляду скарги, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги, а скаргу ТОВ «ТОК «Академія» - без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, Договору поставки від 10.03.2010р. №10 «Про поставку будівельних матеріалів», укладеного між ТОВ «ТОК «Академія»та ТОВ «БУД АМВ ГРУПП», сертифікації на будівельні матеріали, податкову накладну, акт приймання-передачі будівельних матеріалів.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ТОК «Академія»придбало будівельні матеріали у ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»на загальну суму 3 448 619,22 грн. (в т.ч. ПДВ -574 769,87 грн.).

Сума податку на додану вартість була віднесена ТОВ «ТОК «Академія»до складу податкового кредиту у квітні 2010р., а вартість будівельних матеріалів не була віднесена до валових витрат.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09. 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Ведення податкового обліку відповідно до ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) та ст. ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинного в періоді, що підлягав перевірці) покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці), та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці).

Відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в період, що підлягав перевірці) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

У постанові від 13.01.2009 p. N 21-1578во08 Верховний суд України вказує, що згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Постановою Верховного суду України від 05.03.2012р. у справі № 21-421а11 встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Актом від 28.02.2011р. №37/23-80 зафіксовано невстановлення місцезнаходження ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»та відсутність його посадових осіб.

Також податковим органом встановлено відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень у ТОВ «БУД АМВ ГРУПП», що унеможливлює здійснення господарської діяльності товариства, а безпосередня діяльність пов'язана з наданням податкової вигоди третім особам.

Вищевикладене свідчить про відсутність ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки, сертифікація, податкова накладна, акт приймання-передачі будівельних матеріалів виписана ТОВ «БУД АМВ ГРУПП» за договором поставки, укладеним з позивачем, яка стали підставою для формування ТОВ «ТОК «Академія»податкового кредиту, підписані ОСОБА_4

Однак, згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 01.02.2011р. за №217, підписи в документах наданих на експертизу (декларації з ПДВ, уточнюючі розрахункових податкових зобов'язань з податку на додану вартість) подані в 2010 році виконано не гр. ОСОБА_4, а декількома особами.

Окрім того, 24.05.2011р. постановою №69-116 порушено кримінальну справу відносно директора ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»ОСОБА_4 про пособництво у фіктивному підприємництві, щодо придбання юридичної особи ТОВ «БУД АМВ ГРУПП»з метою прикриття незаконної діяльності та пособництва в ухиленні від сплати податків в особливо великому розмірі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкова накладна, виписана ТОВ «БУД АМВ ГРУПП» за договором поставки, не є належною підставою для формування ТОВ «ТОК «Академія»податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БУД АМВ ГРУПП».

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 574 770,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 143 692,50 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001732360 від 26.12.2011 р. винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Туристично-оздоровчий комплекс «Академія»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.10.2012р.

Суддя В.П. Шулежко