Рішення

від 01.10.2012 по справі 5017/2266/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2012 р.Справа № 5017/2266/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ігнатенко М.П. (представник діючий на підставі довіреності);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновекс Україна";

до відповідача: Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна";

про стягнення 28158,79 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інновекс Україна" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна", в якій просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень №1 від 24.11.2011р., з урахуванням комунальних послуг та експлуатаційних витрат у розмірі 26682,60 грн., пеню у розмірі 1206,42 грн., інфляційні витрати у розмірі 30,04 грн., 3% річних у розмірі 239,73 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору суборенди №1 від 24.11.2011 року, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач в порушення вимог договору, орендну плату, відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат не сплатив, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2012 року суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження по справі №5017/2266/2012 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2012 року, приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у судове засідання, від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також ненадання сторонами усіх витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні 01.10.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 14.09.2012 року. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи "за зазначеною адресою не проживає", суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

21.11.2011р. між ТОВ "Престиж-Інвест Груп" (надалі -орендодавець) та ТОВ "Інновекс Україна" укладено договір оренди нежилого приміщення №6/21-11-2011, згідно умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове оплачуване користування приміщення загальною площею 631,24 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера „В" на 4 поверсі.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 даного договору орендар не має права без попередньої письмової згоди орендодавця здавати в суборенду або надавати в спільне володіння або користування приміщення або будь -яку частину приміщення (за виключенням суборенди пов'язаним особам), причому орендар повинен на вимогу орендодавця надати документальне підтвердження того, що така юридична особа є пов'язаною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець ТОВ "Престиж-Інвест Груп" листом №28/11 від 28.11.2011р., повідомив ТОВ "Інновекс Україна" про те, що не заперечує проти передачі в суборенду приміщень, загальною площею 26,69 кв.м., розташованих на 4 поверсі будівлі торгово-офісного центру, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера „В" та укладення відповідного договору суборенди з суборендарем Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна". (а.с. 18)

Отже, на підставі вищевикладеного, 24.11.2011 року між ТОВ "Інновекс Україна" (надалі -орендар) та Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна" укладено договір суборенди №1, згідно якого орендар зобов'язався передати суборендареві у тимчасове оплачуване користування („суборенду") частину нежитлового приміщення загальною площею 26,69 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська 18, літера „В".

Відповідно до умов п.п. 3.1 договору прийом-передача приміщення в суборенду здійснюється уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання цього договору. Підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що суборендар прийняв приміщення в суборенду у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.

Згідно до п.п. 3.2 договору моментом передачі приміщення вважається дата підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що термін суборенди визначається датою початку і датою закінчення терміну суборенди і встановлюється 12 (дванадцять) календарними місяцями.

Як вбачається з п.п. 5.2 договору, договір не підлягає автоматичній пролонгації.

Відповідно до п.п. 6.1 договору, розмір орендної плати становить суму в національній валюті, що еквівалентна 23,24 доларів США на місяць за один квадратний метр орендованої площі приміщення. Орендна плата розраховується шляхом множення вказаної у цьому пункті договору суми на загальну площу приміщення та на офіційний курс гривні до долара США, що встановлений Національним банком України на день сплати. Станом на день підписання цього договору орендна плата, внаслідок розрахунку за вищенаведеною формулою становить 185,68 грн. без ПДВ (20%) на місяць за один квадратний метр орендованої площі. Орендна плата вноситься суборендарем в національній валюті України.

Згідно з п.п. 6.2 договору суборендар вносить орендну плату авансом щомісяця не пізніше 25-го числа місяця, що передує звітньому місяцю суборенди.

Відповідно до п.п. 6.5 договору суборендар самостійно оплачує вартість спожитих комунальних послуг та електроенергії, вартість експлуатаційних витрат, вартість послуг телефонного зв'язку та Інтернету та інших платежів на підставі встановлених орендарем рахунків на основі даних орендодавця та інших організацій, що надають відповідні послуги у будівлі.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Як вбачається з п.п. 10.1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, зазначених у преамбулі договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору позивач передав, а суборендар -Всеукраїнська громадська організація "Фіабсі-Україна", фактично прийняв у тимчасове оплачуване користування (суборенду) не житлове приміщення за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська 18, літера „В", а саме частину будівлі торгово-офісного центру, загальною площею 26,69 кв.м., 07.01.2012р., обладнавши там офіс та встановивши вивіску будівлі, що підтверджується кур'єрською накладною №01-23/01/2012, між тим, зазначене відправлення не було отримано відповідачем.

Як встановлено матеріалами справи, відповідно до умов договору суборенди №1 від 24.11.2011р., ТОВ "Інновекс Україна" було виставлено відповідачу до сплати рахунки за суборенду приміщення у період з січня 2012р. по червень 2012р., включно на загальну суму 26682,60 грн., а саме: за лютий 2012р. рахунок №2 від 29.02.2012р. на суму 533,07 грн., за березень 2012р. рахунок №3 від 30.03.2012р., на суму 5425,53 грн., за квітень 2012р. рахунок №5 від 30.04.2012р. на суму 5342,13 грн., за травень 2012р. рахунок №6 від 24.05.2012р. на суму 5343,70 грн. та у червні 2012р. рахунок №9 від 29.06.2012р. на суму 5238,17 грн. та відповідні акти надання послуг. При цьому, позивач зазначає, що вказані рахунки та акти були направлені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.(а.с. 19)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 30.03.2012р. частково розрахувався за один неповний місяць суборенди (січень 2012р.), у розмірі 1548,31 грн., про що свідчить банківська виписка, надана до матеріалів справи. (а.с 49) Разом з тим, як зазначає позивач, інших платежів за спірний період за договором суборенди №1 від 24.11.2011р. відповідачем не здійснено.

Отже, на момент звернення з позовом за Всеукраїнською громадською організацією "Фіабсі-Україна" рахується заборгованість перед позивачем за договором №1 від 24.11.2011 року у розмірі 26682,60 грн., з яких 24054,81 грн. сума основної заборгованості по орендній платі та 2627,79 грн. сума основної заборгованості по відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Всеукраїнської громадської організацієї "Фіабсі-Україна" претензію №11 від 11.07.2012р. з вимогою сплатити суму основного боргу за укладеним договором у розмірі 26682,60 грн., 3% річних у розмірі 239,73 грн., інфляційні у розмірі 30,04 грн. та пеню у розмірі 1206,43 грн. Як зазначає позивач, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Докази відправлення вказаної претензії позивачем підтверджуються поштовим описом та фіскальним чеком.(а.с. 29-30)

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов з оплати орендних платежів і по відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг та направлено на стягнення з відповідача основної заборгованості за договором №1 від 24.11.2011р. та додаткової відповідальності за договором відповідно до п.п. 9.1 договору, передбачену чинним законодавством у вигляді, пені, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (п.п. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Із змісту п. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів піднайму та умови якого ніяким чином не суперечать нормам діючого законодавства.

Положеннями п.3, ст. 774 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено матеріалами справи, за умовами договору, а саме п.п. 1.1 договору суборенди №1 від 24.11.2011 року, вважається, що датою початку вважається день, в який починається термін суборенди. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач фактично прийняв приміщення з 01.01.2012р., обладнавши там офіс та встановивши вивіску у будівлі, де знаходиться приміщення, однак відправлений на його адресу акт прийому-передачі не підписав та не повернув.

Разом з тим, відповідачем, за умовами укладеного між сторонами договору, було прийнято на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів, відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг.

За період існування орендних правовідносин між сторонами, зокрема з січня 2012р. по червень 2012р., включно, позивачем було виставлено відповідачу рахунки щодо сплати орендних платежів, відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг, згідно з яких загальна сума заборгованості за договором №1 від 24.11.2011р., з урахуванням однієї проплати частково за неповний місяць (січень 2012р.) становить 24054,81 грн, яка складається з заборгованості за лютий 2012р. у розмірі 4809,18грн., за березень 2012р. у розмірі 4809,18 грн., за квітень 2012р. у розмірі 4811,11 грн., за травень 2012р. у розмірі 4812,67 грн., за червень 2012р. у розмірі 4812,67 грн. та з заборгованості по відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг за лютий 2012р. у розмірі 523,89 грн., за березень 2012р. у розмірі 616,04 грн., за квітень 2012р. у розмірі 531,02 грн., за травень 2012р. у розмірі 531,03 грн., за червень 2012р. у розмірі 425,50 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Із вищезазначених обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором № 1 від 24.11.2011 року, а саме не сплатив орендні платежі за лютий, березень, квітень, травень та червень 2012р. та не здійснив розрахунки по відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг з січня по червень 2012р. включно.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином відсутність заборгованості перед ТОВ "Інновекс Україна" та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано будь-яких доказів, підтверджуючих відсутність заборгованості відповідача за договором №1 від 24.11.2011р. у розмірі 26682,60 грн. та за результатами розгляду справи встановлено, що на момент звернення з позовом за Всеукраїнською громадською організацією "Фіабсі-Україна" рахується заборгованість перед ТОВ "Інновекс Україна" за оренду не житлового приміщення, відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг у розмірі 26682,60 грн. за договором оренди №1 від 24.11.2011р., в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за несвоєчасну оплату орендних платежів, комунальних витрат та експлуатаційних послуг у розмірі 1206,42 грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 239,73 грн. та інфляційних у розмірі 30,04 грн., вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Інновекс Україна" та стягнення з відповідача 26682,60 грн. основного боргу, 1206,42 грн. пені, 30,04 грн. інфляційних та 239,73 грн. 3% річних.

Враховуючи, що спір між сторонами виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн., відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32-33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна" (65011, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 54, код ЄДРПОУ35118191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновекс Україна" (03680, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 7, адреса для листування 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, код ЄДРПОУ 37923082) 26682/двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят дві/грн. 60 коп. основного боргу, 1206/одна тисяча двісті шість/грн. 42 коп. пені, 30/тридцять/грн. 04 коп. інфляційних, 239/двісті тридцять дев'ять/грн. 73 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна" (65011, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 54, код ЄДРПОУ35118191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновекс Україна" (03680, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 7, адреса для листування 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 18, код ЄДРПОУ 37923082) 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.