Постанова

від 15.08.2013 по справі 5017/2266/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2013 р.Справа № 5017/2266/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

(склад судової колегії змінено розпорядженням голови суду №618 від 14.08.2013р.)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ігнатенко М.П., за довіреністю;

від відповідача - Паттабан А.С., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна»

на рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року

у справі № 5017/2266/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновекс Україна»

до Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна»

про стягнення 28158,79 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інновекс Україна» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна» 28158,79 грн. заборгованості за договором суборенди №1 від 24.11.2011 р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 01.01.2012 р. відповідач фактично прийняв в тимчасове платне користування (суборенду) приміщення за договором, однак в порушення умов договору не здійснював оплату, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 26 682,60 грн., також позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 206,42 грн., 30,04 грн. інфляційних втрат, 239,73 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року у справі №5017/2266/2012 (суддя Невінгловська Ю.М.) позов задоволено, стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновекс Україна" 26682 грн. 60 коп. основного боргу, 1206 грн. 42 коп. пені, 30 грн. 04 коп. інфляційних, 239грн. 73 коп. 3% річних. Стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інновекс Україна" 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором № 1 від 24.11.2011 року, а саме не сплатив орендні платежі за лютий, березень, квітень, травень та червень 2012р. та не здійснив розрахунки по відшкодуванню комунальних витрат та експлуатаційних послуг з січня по червень 2012р. включно, при цьому, відповідачем не доведено відсутності заборгованості; розрахунок штрафних санкцій здійснено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Всеукраїнська громадська організація «Фіабсі-Україна» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що не знав про існування зазначеної справи, оскільки фактично знаходився за іншим місцезнаходженням.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскільки акт прийому-передачі приміщення не підписаний, фактично правовідносини між сторонами не виникли, приміщення передане не було, а отже не може за собою тягнути нарахування оплати за користування приміщеннями.

Скаржник зауважує, що апелянт перерахував частину коштів на р/р ТОВ „Інновекс" для підтвердження своїх намірів на співпрацю; акт приймання-передачі отримав лише 26.05.2012 року, а не 23.01.2012 року, як вказує позивач, а отже слід застосувати ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, апелянт вважає, що договір не був укладений, так як не було передане майно, що вимагається нормами законодавства, як істотна умова, необхідна для даного виду договорів.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2011р. між ТОВ "Престиж-Інвест Груп" (надалі -орендодавець) та ТОВ "Інновекс Україна" укладено договір оренди нежилого приміщення №6/21-11-2011, згідно умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове оплачуване користування приміщення загальною площею 631,24 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера „В" на 4 поверсі.

Відповідно до п.п. 8.1, 8.3 даного договору орендар не має права без попередньої письмової згоди орендодавця здавати в суборенду або надавати в спільне володіння або користування приміщення або будь -яку частину приміщення (за виключенням суборенди пов'язаним особам), причому орендар повинен на вимогу орендодавця надати документальне підтвердження того, що така юридична особа є пов'язаною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець ТОВ "Престиж-Інвест Груп" листом №28/11 від 28.11.2011р., повідомив ТОВ "Інновекс Україна" про те, що не заперечує проти передачі в суборенду приміщень, загальною площею 26,69 кв.м., розташованих на 4 поверсі будівлі торгово-офісного центру, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера „В" та укладення відповідного договору суборенди з суборендарем Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна"(т.1 а.с. 18).

24.11.2011 року між ТОВ "Інновекс Україна" (надалі-орендар) та Всеукраїнської громадської організації "Фіабсі-Україна" (суборендар) укладено договір суборенди №1, згідно якого орендар зобов'язався передати суборендареві у тимчасове оплачуване користування („суборенду") частину нежитлового приміщення загальною площею 26,69 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Новокостянтинівська 18, літера „В".

Відповідно до умов п.п. 3.1 договору, прийом-передача приміщення в суборенду здійснюється уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання цього договору. Підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що суборендар прийняв приміщення в суборенду у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.

Згідно до п.п.3.2 договору моментом передачі приміщення вважається дата підписання акту приймання-передачі, передбаченого в пункті 3.1 цього договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що термін суборенди визначається датою початку і датою закінчення терміну суборенди і встановлюється 12 (дванадцять) календарними місяцями.

Як вбачається з п.п.5.2 договору, договір не підлягає автоматичній пролонгації.

Відповідно до п.п.6.1 договору, розмір орендної плати становить суму в національній валюті, що еквівалентна 23,24 доларів США на місяць за один квадратний метр орендованої площі приміщення. Орендна плата розраховується шляхом множення вказаної у цьому пункті договору суми на загальну площу приміщення та на офіційний курс гривні до долара США, що встановлений Національним банком України на день сплати. Станом на день підписання цього договору орендна плата, внаслідок розрахунку за вищенаведеною формулою становить 185,68 грн. без ПДВ (20%) на місяць за один квадратний метр орендованої площі. Орендна плата вноситься суборендарем в національній валюті України.

Згідно з п.п. 6.2 договору суборендар вносить орендну плату авансом щомісяця не пізніше 25-го числа місяця, що передує звітному місяцю суборенди.

Відповідно до п.п.6.5 договору суборендар самостійно оплачує вартість спожитих комунальних послуг та електроенергії, вартість експлуатаційних витрат, вартість послуг телефонного зв'язку та Інтернету та інших платежів на підставі встановлених орендарем рахунків на основі даних орендодавця та інших організацій, що надають відповідні послуги у будівлі.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Як вбачається з п. 10.1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, зазначених у преамбулі договору.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до умов договору суборенди №1 від 24.11.2011р., ТОВ "Інновекс Україна" було виставлено відповідачу до сплати рахунки за суборенду приміщення у період з січня 2012р. по червень 2012р., включно на загальну суму 26682,60 грн., а саме: за лютий 2012р. рахунок №2 від 29.02.2012р. на суму 533,07 грн., за березень 2012р. рахунок №3 від 30.03.2012р., на суму 5425,53 грн., за квітень 2012р. рахунок №5 від 30.04.2012р. на суму 5342,13 грн., за травень 2012р. рахунок №6 від 24.05.2012р. на суму 5343,70 грн. та у червні 2012р. рахунок №9 від 29.06.2012р. на суму 5238,17 грн. та відповідні акти надання послуг.

Згідно банківської виписки за 30.03.2012 р., на рахунок ТОВ „Інновекс Україна" надійшла оплата у розмірі 1548,31 грн., з призначенням платежу „Сплата за суборенду приміщення, зг.дог.суборенди №1 від 24.11.11р. Платник - ВГО „Фіабсі-Украєна"_ через Карнаух М.А." (т.1 а.с 49), докази здійснення інших оплат в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції дійшов висновків про стягнення з відповідача заборгованості з суборендної плати з підстав того, що відповідачем порушено обов'язок по оплаті суборенди та не надано будь-яких доказів, підтверджуючих відсутність заборгованості.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки знаходження відповідача в спірному приміщенні не підтверджено належними та допустимими доказами, а саме, акт приймання-передачі приміщення наданий до суду у якості доказу по справі, не підписаний відповідачем, тому немає правових підстав для стягнення з відповідача суборендної плати.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 6 ст.762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Аналіз змісту умов договору свідчить про те, що підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що суборендар прийняв приміщення в суборенду у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.

При цьому, моментом передачі приміщення вважається дата підписання акту приймання-передачі (п.п.3.1, 3.2 договору).

Отже, апеляційний суд вважає, що, оскільки в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох підприємств, обов'язок відповідача оплачувати орендну плату не виникає за умовами договору, а отже немає правових підстав для стягнення з нього в судовому порядку суми орендної плати.

Судова колегія відхиляє доводи позивача про те, що даний акт прийому-передачі, а також рахунки на оплату орендних платежів направлялись відповідачу своєчасно, оскільки з квитанції кур'єрської доставки від 23.01.2012р. №01-23/01/2012 вбачається, що акт прийому-передачі офісного приміщення доставити неможливо, оскільки отримувач не знаходиться за зазначеною адресою.

При цьому, фотографії фасаду будинку, в якому знаходиться орендоване приміщення, вивіски, на якій відображена назва Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна», а також витяг з сайту www.fiabci-ukraine.com , відповідно до якого зазначена організація знаходиться за адресою м.Київ, вул.Новокостянтинівська,18, суд апеляційної інстанції вважає недостатніми та недопустимими для підтвердження факту користування приміщенням.

Крім того, суд не приймає до уваги банківську виписку, на яку посилається позивач в якості оплати ВГО „Фіабсі-Україна" орендної плати, оскільки платіж здійснено не від імені та не з рахунку ВГО „Фіабсі-Україна", а невідомою особою Карнаух М.А., доказів того, що зазначена особа працювала на підприємстві та володіла повноваженнями на оплату орендної плати за договором в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судова колегія зазначає, що, оскільки у відповідача не виникло зобов'язань по оплаті орендних платежів, то відповідно в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій також слід відмовити.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дано невірну оцінку обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року у справі №5017/2266/2012 слід скасувати, та винести нове, в якому відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2012 року у справі № 5017/2266/2012 скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновекс Україна» до Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна» про стягнення 28158,79 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інновекс Україна» на користь Всеукраїнської громадської організації «Фіабсі-Україна» 860,25 грн. судового збору за апеляційний розгляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 19.08.2013 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О, Журавльов

Суддя В.А. Лисенко