Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-1670/3559/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/3559/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2012р. по справі № 2а-1670/3559/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПолІнтертранс"

до Державної податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полінтертранс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2011 № 0002282305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22230,00 грн за серпень 2011 року та від 29.12.2011 №0002272305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22230,00 грн за вересень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 115,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2012 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомили. Також позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Полінтертранс» зареєстроване у якості суб'єкта господарювання виконавчим комітетом Полтавської міської ради за № 1 588 120 0000 000033 від 25.05.20036 ( а.с. 86).

У період з 28.11.2011 по 16.12.2011 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Полінтертранс» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року.

Перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 22 230,00 грн за серпень 2011 року, а також у розмірі 22 230,00 грн за вересень 2011 року. Перевіркою підтверджено відображене ТОВ «Полінтертранс» у декларації за вересень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 1334,00 грн.

За результатами перевірки складено акт №3909/23-8/25159836 від 16.12.2011 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 200.1., 200.3., 200.4. статті 200, пунктів 198.1., 198.2. статті 198 Податкового кодексу України.

29 грудня 2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення №0002282305, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22230,00 грн за серпень 2011 року та №0002272305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22230,00 грн. за вересень 2011 року та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 115,00 грн.

Позивач не погодився із вищезазначеним податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до приписів абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 17 травня 2011 року між ТОВ «Полінтертранс» та ТОВ «Стандарт-Петрол» укладено договір купівлі-продажу № 271, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність позивача паливо-мастильні матеріали, а ТОВ «Полінтертранс» зобов'язалося прийняти і оплатити товар (а.с. 36-37).

Реальність здійснення укладеного договору купівлі-продажу № 271 підтверджується виписаними податковими та видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с. 36-46).

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ «Стандарт-Петрол» для документального оформлення виконання умов договорів з придбання паливо-мастильних матеріалів, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та постачальника, одиниці виміру товару, кількість проданого товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матерілами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Стандарт-Петрол».

У ході судового розгляду справи, судом встановлено, що з метою реалізації паливо-мастильних продуктів позивачеві ТОВ «Стандарт-Петрол» придбавало товар у ПАТ «Укртатнафта», що підтверджується копією листа контрагента № 8 від 11.01.2012 р., а також первинними документами бухгалтерського обліку (а.с. 52, 57-69).

Необхідність використання дизельного палива у господарській діяльності позивача підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №105818, згідно якої видами діяльності ТОВ «Полінтертранс» є діяльність автомобільного вантажного транспорту, діяльність таксі, інші види оптової торгівлі, організація перевезення вантажів (а. с. 132).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно незнаходження контрагента позивача за місцем юридичної реєстрації, недоліків документів первинного бухгалтерського обліку, колегія суддів зазначає, що незначні вади окремих документів первинного бухгалтерського обліку не можуть впливати на висновки суду щодо відсутності реального здійснення господарських операцій, якщо загальний обсяг досліджених доказів у їх сукупності свідчить про реальне виконання договору, що і має місце у даній справі.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податковї служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.07.2012р. по справі № 2а-1670/3559/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.