Рішення

від 27.11.2008 по справі 9/210

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/210

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.08                                                                                           Справа№ 9/210

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Львівська пивоварня”, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “Західторг”, м. Львів,

Про стягнення  108208 грн. 84 коп. основного боргу та про стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Гусак І.Р., довіреність у справі,

Від відповідача: не прибув,

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається  справа за позовом Відкритого акціонерного товариства “Львівська пивоварня”, м. Львів, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “Західторг”, м. Львів, про стягнення  108208 грн. 84 коп. основного боргу та стягнення судових витрат.

           Представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити та стягнути з відповідача на користь позивача 108208 грн. 84 коп. основного боргу та судові витрати, подав оригінал Витягу  з Єдиного державного реєстру відповідача серії АА № 428739, подав документи, які вимагалися судом, оригінали –для огляду, належним чином засвідчені копії –в матеріалах справи.

             Відповідач, повторно, без поважних причин, повноважного представника  в судове засідання не направив, згідно оригіналу Витягу  з Єдиного державного реєстру відповідача серії АА № 428739, Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “Західторг” є юридичною особою, знаходиться за адресою: м. Львів, Залізничний район, вулиця Городоцька, будинок 355/6, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32327956, дата державної реєстрації: 13.02.2003р., докази –в матеріалах справи.

           Суд оглянув подані позивачем та відповідачем докази,  оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.        

           Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

 Розглянувши матеріали справи, судом ВСТАНОВЛЕНО:

           Позивач – Відкрите акціонерне товариство “Львівська пивоварня” є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 0038952, місцезнаходження якого: 79014, місто Львів, вул.. Коепарівська, 18, вид діяльності за КВЕД –виробництво пива, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, тощо, що підтверджується довідкою АА № 055811 головного управління статистики у Львівській області, Статутом ВАТ “Львівська пивоварня”, Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 762730.

            Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “Західторг”,  є юридичною особою, знаходиться за адресою: м. Львів, Залізничний район, вулиця Городоцька, будинок 355/6, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32327956, дата державної реєстрації: 13.02.2003р., що підтверджується оригіналом Витягу з ЄДР серії АА № 428739 від 21.11.2008р. (докази –в матеріалах справи).

            Між Відкритим акціонерним товариством “Львівська пивоварня” (далі за текстом –Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “Західторг” (далі за текстом - Відповідач) 20 лютого 2005 року був укладений  договір, предметом якого, сторони визначили, що продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує ящики поліетиленові для пляшки 0,5 л. ОСТ 10-16-92 та пляшку 0,5 л. ГОСТ 10117-91,  в подальшому Товар, на умовах визначених в даному договорі (п.1. договору).

          Позивач у позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні зазначив, що даний договір є договором поставки.

          Як визначено у частині 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов”язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов”язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          У частині 2 цієї статті передбачено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

          Відповідно до другого речення частини 6 цієї статті –до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

          Визначення договору поставки також передбачено у статті 712 ЦК України, крім того, у частині другій теж визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, договір від 20 лютого 2005р., який укладено між позивачем та відповідачем є договором поставки, так як основними ознаками останнього є: 1) правовий статус постачальника і мета придбання (купівлі) товару, а саме:  позивач є господарюючим суб”єктом –комерційна організація, продає вироблені ним товари: ящики поліетиленові для пляшки 0,5 л. ОСТ 10-16-92 та пляшку 0,5 л. ГОСТ 10117-91, 2) мета придбання товару –придбавання товару для використання в підприємницій діяльності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “Західторг”, який в свою чергу теж є  господарюючим суб”єктом –комерційна організація, що випливає з характеру цього договору ( розділ 3 договору).

         Як зазначено у п. 1 договору від 20 лютого 2005р. продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує ящики поліетиленові для пляшки 0,5 л. ОСТ 10-16-92 та пляшку 0,5 л. ГОСТ 10117-91,  в подальшому Товар, на умовах визначених в даному договорі (п.1. договору).

          Кількість та якість товару визначено у п.п. 2.1, 2.2. договору.

          Згідно вищевказаних пунктів договору, кількість ящиків становить 114000 шт., а кількість пляшки –1 304059 шт. на загальну вартість контракту, відповідно до умов договору 498487 грн. в т.ч. ПДВ (п. 4.2. договору). Ціна одного ящика –3 грн. з ПДВ, ціна однієї пляшки –0,12 грн. з ПДВ (п. 4.1. договору).

         Умови поставки визначено у розділі 3 договору, ціна та загальна вартість товару за договором встановлено розділом 4, умови платежів –розділом 5.

           Так, п. 5.1. договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату згідно рахунку-фактури за кожну забрану партію протягом 5 (п”яти) банківських днів  з моменту отримання товару.

           Даний договір набуває сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов”язань ( п. 7.1. договору).

          Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, поставив відповідачу товар на загальну суму 347845 грн. 20 коп.

          Відповідно до п. п. 5.1. договору, покупець зобов”язувався здійснювати оплату згідно рахунку-фактури за кожну забрану партію протягом 5 (п”яти) банківських днів  з моменту отримання товару.

        Однак, відповідач допустив порушення п. 5.1. цього договору, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався у строки визначені договором.

        Так, 29 березня 2005р. надіслав позивачу гарантійного листа за № 6, у якому зобов”язувався оплатити прийнятий товар в червні - серпні 2005 року.

         Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач заборгував позивачу  108208 грн. 84 коп., що підтверджується матеріалами даної справи, оригіналами рахунків-фактур: № 001086/05 від 21.03.2005р., № 001097 від 22.03.05р., № 001020/05 від 17.03.05р., № 001046/05 від 18.03.05р., № 001111/05 від 22.03.05р., № 001145/05 від 23.03.05р., № 001826/05 від 22.04.05р., № 001891/05 від 26.04.05р., та № 001916/05 від 27.04.05р., які оглядалися в судовому засіданні (копії в матеріалах справи) та актом  взаємо звірки розрахунків, який складено станом на 20.05.2008р.

            Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

        Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що  сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

        Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

        Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

        Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

        Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

        Відповідно до вимог  ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

           Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Згідно з ст. 706 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладання договору.

          Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, для Відповідача, як для боржника, наступають правові наслідки, зокрема обов'язок сплатити неустойку, відшкодувати збитки.

          Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.

         Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.  4-3, 4-7, 32, 33, 34,36, 40, 43, 44 - 49, 69, 75, 77,  82-85, 116, 117 ГПК України, суд, -

                                                                        ВИРІШИВ:

 1.           Позов задовільнити  повністю.

   2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональна база “ЗАХІДТОРГ”, місцезнаходження якого: 79040, місто Львів, Залізничний район, вул. Городоцька, будинок 355/6 (код ЄДРПОУ 32327956) на користь Відкритого акціонерного товариства “Львівська пивоварня”, п. і. 79014, місто Львів, вул. Клепарівська, 128 (код ЄДРПОУ 00383952)  108208 грн. 84 коп. основного боргу,  1082 грн. 10 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       3.   Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

Суддя                                                                                             Данко Л.С.