Постанова

від 10.12.2008 по справі 16/108-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/108-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня  2008 року                                                              Справа №  16/108-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Токар М.В., судді Івакіна В.О. , Фоміна В. О.

При секретарі Міщенко О.А.

За участю представників сторін :

позивача  –Іванченко П.О. ( дов. у справі)

відповідача   - не з*явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2357Х/1-13 на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.08 року  по справі № 16/108-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Гідроекологія",  м. Запоріжжя

до  Закритого акціонерного товариства "Тепличний",  смт. Есхар

про стягнення 172624,00 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.08р. (суддя Здоровко Л.М.) припинено провадження у справі в частині стягнення 160000,00 грн. основного боргу. У задоволенні позовних вимог про стягнення 12624,65 грн. процентів за несплату за векселем та 16000,00 у якості витрат  на оплату послуг адвоката  відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита в розмірі 1600,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118,00 грн.

                  Позивач - ТОВ "Гідроекологія" з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,  в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 12624,65 грн. відсотків за несплату по векселю та 16000,00 грн. за  послуги адвоката.

             Представник відповідача не скористався правом прийняти участь у господарському засіданні та у судове засідання не з*явився , хоча належним чином був повідомлений про час , місце та дату розгляду справи , що підтверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 73)

       Дослідивши матеріали справи та   доводи апеляційної скарги , заслухавши пояснення представника позивача , перевіривши рішення господарського суду щодо правильного застосування норм матеріального та процесуального права , колегія суддів встановила наступне.

19 вересня 2006 року між ТОВ "Гідроекологія" (позивач) та ЗАТ "Тепличний" (відповідач) було укладено договір  № 1909/20  на загальну суму 317844,00 грн.

Згідно умов вищевказаного договору ТОВ „Гідроекологія” зобов'язалось поставити замовнику (ЗАТ „Тепличний”) обладнання, провести шеф-монтаж, пуско-налагоджувальні роботи та навчити персонал правилам експлуатації обладнання, а ЗАТ "Тепличний" зобов'язався здійснити оплату по договору після поставки обладнання в розмірі 100% в строк до 15.05.2007р.  

Згідно видаткової накладної №ГЕ-0000324 від 13.11.2006р. та довіреності серія  ЯМИ №699884 від 10.11.2006р.  обладнання на суму 317 844,00 грн. було передано відповідачу.

09 січня 2007 року  між ТОВ "Гідроекологія"  та ЗАТ "Тепличний" було підписано додаткову угоду №09/01 до договору №1909/20 від 19.09.2006р., згідно якої відповідач оплату заборгованості за договором  здійснює простим векселем з наступними характеристиками: векселедавець –ЗАТ „Тепличний”, дата складання –09.01.2007 року, строк погашення –по пред'явленню, місто платежу –м. Харків, номер векселя –серія АА № 0510065, номінал векселя –317 844,00 грн., ціна векселя –317 844,00 грн.

В пункті 2 вищевказаної додаткової угоди сторони узгодили, що з моменту передачі відповідачем позивачу векселя, зобов'язання відповідача перед позивачем по договору №1909/20 від 19.09.2006р. на суму 317844,00 грн. припиняються.

09 січня 2007 року сторонами було складено акт прийому-передачі векселя.

03 грудня 2007 року позивач пред'явив відповідачу до платежу вексель №0510065 від 09.01.2007р., а відповідач прийняв до оплати вексель №0510065 від 09.01.2007р., у зв'язку з чим сторонами було підписано відповідний акт.

З моменту пред'явлення векселя до платежу відповідач плату за векселем здійснив частково: 12.12.2007 р. –30 000,00 грн.; 03.04.2008 р. –7 844,00 грн.; 16.05.2008 р. –10 000,00 грн.; 16.05.2008 р. –25 000,00 грн.; 16.05.2008 р. –25 000,00 грн.; 23.05.2008 р. –60 000,00 грн., всього - 157 844,00 грн.

Таким чином заборгованість по сплаті за векселем №0510065 від 09.01.2007р. склала: 317 844,00 грн. –157 844,00 грн. = 160 000,00 грн.

         Таким чином заборгованість по сплаті за векселем №0510065 від 09.01.2007р.на час звернення до суду склала 160 000,00 грн.

      Під час розгляду справи в суді першої інстанції  сума заборгованості по векселю погашена відповідачем у повному обсязі  і провадження у справі в цій частині припинено.

Розглядаючи позов в частині стягнення  12624,65 грн. процентів за несплату за векселем суд першої інстанції  зазначив , що відповідно до п. 5 ст.  2 Закону "Про  обіг  векселів  в  Україні"  передбачені  статтями  48,  49  Уніфікованого закону  відсотки на суму векселів,  як виданих,  так і тих, що підлягають  оплаті на території України,  нараховуються виходячи з розміру облікової  ставки  Національного  банку  України  на  день подання  позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Уніфікований закон як підставу для виникнення права на регрес установлює обов'язковість здійснення акта про відмову в платежі, вчиненого в публічному порядку. Згідно з чинним законодавством України таким актом є протест, що вчинюється нотаріусом отже, відповідно вимог ст. 44 Уніфікованого закону держатель може здійснювати права регресу, що належать йому, лише після пред'явлення векселю до оплати і після вчинення протесту.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що  вексель №0510065 від 09.01.2007р.  не було опротестовано.

          Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 12 624,65 грн. процентів за несплату за векселем, оскільки векселедержатель може  вимагати  від  особи,  до  якої пред'явив позов,  сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму на  підставі п. 5 ст.  2 Закону "Про  обіг  векселів  в  Україні" та ст. 48 Уніфікованого закону лише після вчинення протесту.

     Проте з даними доводами   колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитись .

     Так, як вбачається з матеріалів та фактичних обставин справи строк оплати по спірному векселю встановлений по пред*явленню. Відповідно до  ст. 34 Уніфікованого закону про переказний та простий вексель переказний вексель  строком по пред*явленні  оплачується при його  пред*явленні. Він повинен бути пред*явлений  до платежу протягом одного року  з дня  його складення. Відповідно до  ст. 77 цього Закону  положення цієї статті застосовуються і до простого векселя.

      03 грудня 2007 року відповідач за актом  прийняв до оплати вексель . День пред*явлення векселя до платежу є днем платежу. Тобто 03 грудня 2007 року  відповідач погодився  у добровільному порядку оплатити вексель. З цього часу  у відповідача виникло зобов*язання  по оплаті всієї суми векселя .  Відповідач не сплатив суму векселя  в повному обсязі , що і стало причиною звернення позивача до господарського суду за стягненням неоплаченої суми . Одним із доказів  погодження  ЗАТ «Тепличний»прийняття векселя до оплати є погашення заборгованості під час розгляду справи в суді першої інстанції.

      Таким чином , колегія суддів дійшла висновку , що  внаслідок несплати відповідачем  суми векселя в повному  обсязі по пред*явленні ,  позивач набув право  вимоги  з векселедавця ( відповідача ) суми боргу  на підставі цивільно- правових норм.

           Відповідно до преамбули Закону України «Про обіг векселів в Україні»цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає  у  видачі  переказних  та  простих  векселів,  здійсненні операцій   з  векселями  та  виконанні  вексельних  зобов'язань  у господарській діяльності,  відповідно  до   Женевської   конвенції 1930 року, якою  запроваджено  Уніфікований  закон  про  переказні

векселі та прості векселі,  з урахуванням застережень, обумовлених додатком  II  до  цієї  Конвенції  ,  та відповідно до Женевської конвенції 1930 року  про  врегулювання  деяких  колізій законів  про  переказні  векселі  та  прості  векселі , Женевської  конвенції  1930  року  про  гербовий   збір   стосовно переказних векселів і простих векселів .

     Згідно з п. 5  статті 2 вищезазначеного Закону відсотки,  про  які  йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону,  на суму  векселів,  як виданих, так    і   тих,   що   підлягають  оплаті  на  території  України,нараховуються виходячи з розміру  облікової  ставки  Національного банку  України  на  день  подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

     Враховуючи , що   відповідач своєчасно не сплатив суму заборгованості у позивача виникло право нарахування санкцій –відсотків,  передбачених  вексельним законодавством  і даним правом законно скористався позивач.

     За таких підстав , відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі 12 624,65 грн., суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права  , що призвело до прийняття неправильного  рішення.

     Що ж відмови  у задоволенні позову в частині стягнення 16000,00 грн. витрат за послуги адвоката , то  колегія суддів зазначає таке.

      У відповідності до ст. 49 ГПК України послуги адвоката віднесено до  господарських витрат , пов*язаних з розглядом справи.

      Згідно з ч. З ст. 48 ГПК України ( 1798-12 ) витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ).

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

    Враховуючи роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України", в якому зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

    Апеляційним господарським судом встановлено , що між позивачем та адвокатом Іванченко  П.О. ( Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 366 , видане на підставі  рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області  від 25.07.2002 року № 27) та ТОВ «Гідроекологія»28 липня 2008 року укладено договір про надання юридичних послуг. Вартість послуг адвоката за даним договором є 16000,00 грн., що складає 10% від суми позову  і на думку судової колегії є співрозмірною з урахуванням ціни позову, складності справи та фактичного обсягу наданих адвокатом юридичних послуг, а також обсягу підготовлених ним матеріалів . Доказом сплати  позивачем коштів за послуги адвоката є квитанція до прибуткового касового ордеру № 021  від 29.07.2008 року.

 Докази , які б спростовували   факт надання адвокатських послуг та оплати  за договором  від 28 липня 2008 року, у матеріалах справи відсутні.

А тому судова колегія  дійшла висновку про задоволення позову  в частині   стягнення з відповідача на користь позивача 16000,00 у якості витрат  на оплату послуг адвоката.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку , що відмовляючи  у задоволенні позовних вимог про стягнення 12624,65 грн. процентів за несплату за векселем та 16000,00 у якості витрат  на оплату послуг адвоката, господарським судом Харківської області  неповно з*ясовано  обставини , що мають значення для справи , невірно застосовані норми матеріального та процесуального права , що призвело до прийняття в цій частині незаконного рішення , яке підлягає скасуванню , а апеляційна скарга позивача частковому задоволенню.

Керуючись  ст.ст.33,43,99,101,п.2ст.103,п.1,4 ч.І ст. 104, ст.105  Господарського процесуального  Кодексу України , судова колегія

                                        Постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково .

Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2008 року по справі № 16/108-08 в частині відмови у задоволенні  позовних вимог  про стягнення 12624,65 грн. процентів  за несплату за векселем  та 16000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката  скасувати та прийняти  в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ЗАТ «Тепличний»((63524 Харківська обл..,Чугуївський р-н, п.Есхар, вул..Островського ,буд.5,ЄРДПОУ 30320461,р/р 260070018923 в АКРБ «Регіон-Банк»МФО 351254 ИНН 303204620438 номер свідоцтва 30115307) на користь  ТОВ «Гідроекологія (69035 м.Запоріжжя, пр.Маяковського,б.24,р/р 260022805000 в ВАТ «СЕБ»-банк м.Київ МФО 300175,ОКПО 25478659,ЄДРПОУ 25478659,ИНН 254786508287 номер свідоцтва 11711391)  12624,65 грн.  відсотків за несплату  за векселем та 16000,00 грн. витрат на оплату  послуг адвоката .

Доручити господарському суду Харківської  області видати  відповідні накази.

В решті рішенні господарського суду Харківської області від 02.09.2008 року по справі № 16/108-08 залишити без змін.

     Головуючий суддя                                    Токар М.В.

      Суддя                                                          Івакіна В.О.

      Суддя                                                         Фоміна В.О.