Постанова

від 19.03.2009 по справі 16/108-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/108-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 березня 2009 р.                                                                                    № 16/108-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГрейц К.В.

суддів:Бакуліної С.В.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗакритого акціонерного товариства “Тепличний”

на постанову від 02.12.2008 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду№ 16/108-08Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Гідроекологія”

до відповідача:Закритого акціонерного товариства “Тепличний”

простягнення 172624,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:не з'явились

від відповідача:Галієва І.Ю. (довіреність від 08.01.2009р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Здоровко Л.М.) від 02.09.2008 року у справі № 16/108-08 припинено провадження у справі в частині стягнення 160000,00 грн. основного богу; у задоволенні позовних вимог про стягнення 12624,65 грн. процентів за несплату за векселем та 16000 у якості витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Токар М.В., судді Івакіна В.О., Фоміна В.О.) від 02.12.2008 року рішення Господарського суду Харківської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 12624,65 грн. процентів за несплату за векселем та 16000 грн. витрат на оплату послуг адвоката скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задоволено; стягнуто з ЗАТ “Тепличний” на користь ТОВ “Гідроекологія” 12624,65 грн. відсотків за несплату за векселем та 16000 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в решті рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2008 року по справі 16/108-08 –залишено без змін.

В касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство “Тепличний” просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого суду без змін, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, ст.ст.22, 23, 25 77, 78 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, п.5 ст.2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Представники позивача не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 19 вересня 2006 року між ТОВ “Гідроекологія” (позивач) та ЗАТ “Тепличний” (відповідач) було укладено договір  №1909/20  на загальну суму 317844,00 грн.

Згідно умов вищевказаного договору ТОВ “Гідроекологія” зобов'язалось поставити замовнику (ЗАТ “Тепличний”) обладнання, провести шеф-монтаж, пуско-налагоджувальні роботи та навчити персонал правилам експлуатації обладнання, а ЗАТ “Тепличний” зобов'язався здійснити оплату по договору після поставки обладнання в розмірі 100% в строк до 15.05.2007 року.

Згідно видаткової накладної №ГЕ-0000324 від 13.11.2006 року та довіреності серія ЯМИ №699884 від 10.11.2006 року обладнання на суму 317844,00 грн. було передано відповідачу.

09.01.2007 року між ТОВ “Гідроекологія”  та ЗАТ “Тепличний” було підписано додаткову угоду №09/01 до договору №1909/20 від 19.09.2006 року, згідно якої відповідач оплату заборгованості за договором здійснює простим векселем з наступними характеристиками: векселедавець –ЗАТ “Тепличний”, дата складання –09.01.2007 року, строк погашення –по пред'явленню, місто платежу –м. Харків, номер векселя – серія АА №0510065, номінал векселя –317844,00 грн., ціна векселя –317844,00 грн.

В пункті 2 вищевказаної додаткової угоди сторони узгодили, що з моменту передачі відповідачем позивачу векселя, зобов'язання відповідача перед позивачем по договору №1909/20 від 19.09.2006 року на суму 317844,00 грн. припиняються.

09.01.2007 року сторонами було складено акт прийому-передачі векселя.

03.12.2007 року позивач пред'явив відповідачу до платежу вексель №0510065 від 09.01.2007року, а відповідач прийняв до оплати вексель №0510065 від 09.01.2007року, у зв'язку з чим сторонами було підписано відповідний акт.

Зазначений вексель опротестовано не було.

З моменту пред'явлення векселя до платежу відповідач плату за векселем здійснив частково: 12.12.2007 року –30000,00 грн.; 03.04.2008 року –7844,00 грн.; 16.05.2008 року –10000,00 грн.; 16.05.2008 року –25000,00 грн.; 16.05.2008 року –25000,00 грн.; 23.05.2008 року –60000,00 грн., всього - 157844,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за простим іменним векселем №0510065 від 09.01.2007 року, виходячи із розрахунку: 317844,00 грн. –157844,00 грн. = 160 000,00 грн., та процентів в сумі 12624,65 грн. за несплату за векселем.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції сума заборгованості по векселю №0510065 від 09.01.2007 року в сумі 160000,00 грн. погашена відповідачем у повному обсязі, провадження у справі в цій частині правомірно було припинено і в цій частині ухвалені по справі судові акти не оскаржено.

Відмовляючи у позові в частині стягнення 12624,65 грн. процентів за несплату за векселем, суд першої інстанції виходив із того, що пред'явлений до оплати вексель не було опротестовано відповідачем; проте, Уніфікований закон про переказний та простий векселі, як підставу для виникнення права на регрес, встановлює обов'язковість здійснення акта про відмову в платежі, вчиненого в публічному порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення процентів за несплату за векселем з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів та фактичних обставин справи строк оплати по спірному векселю встановлений по пред'явленню. Відповідно до ст.34 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, переказний вексель строком по пред'явленні оплачується при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений до платежу протягом одного року з дня його складення. Відповідно до ст.77 цього Закону положення цієї статті застосовуються і до простого векселя.

03.12.2007 року відповідач за актом прийняв до оплати вексель. День пред'явлення векселя до платежу є днем платежу. Тобто 03.12.2007 року відповідач погодився у добровільному порядку оплатити вексель. З цього часу у відповідача виникло зобов'язання по оплаті всієї суми векселя. Відповідач не сплатив суму векселя в повному обсязі, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду за стягненням неоплаченої суми. Одним із доказів погодження ЗАТ “Тепличний” прийняття векселя до оплати є погашення заборгованості під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла правомірного висновку, що внаслідок несплати відповідачем суми векселя в повному обсязі по пред'явленні, позивач набув право регресної вимоги з векселедавця (відповідача) суми боргу на підставі цивільно-правових норм.

Відповідно до преамбули Закону України “Про обіг векселів в Україні” цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний векселі та простий векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції , та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі , Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Згідно з п.5 статті 2 вищезазначеного Закону відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно, і є за своєю правовою природою відсотками, які має право стягнути кредитор з боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не сплатив суму заборгованості у позивача виникло право нарахування санкцій - відсотків, передбачених вексельним законодавством і даним правом законно скористався позивач. Той факт, що позивач не здійснив протест векселя по неплатежу у нотаріальній формі лише не надає спірному векселю статусу виконавчого документа, але не позбавляє векселедержателя права вимоги до платника по ньому з відповідним нарахуванням санкцій за прострочення зобов'язання по оплаті за останнім.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі 12624,65 грн., суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення 16000,00 грн. витрат за послуги адвоката, то суд апеляційної інстанції правомірно виходив із такого.

У відповідності до ст.49 ГПК України послуги адвоката віднесено до господарських витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Частиною 1 ст.12 Закону України “Про адвокатуру” встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що між адвокатом Іванченко П.О. (Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 366, видане на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 25.07.2002 року №27) та ТОВ “Гідроекологія” 28.07.2008 року укладено договір про надання юридичних послуг. Вартість послуг адвоката за даним договором є 16000,00 грн., що складає 10% від суми позову і на думку апеляційної інстанції є співрозмірною з урахуванням ціни позову, складності справи та фактичного обсягу наданих адвокатом юридичних послуг, а також обсягу підготовлених ним матеріалів. Доказом сплати позивачем коштів за послуги адвоката є квитанція до прибуткового касового ордеру №021 від 29.07.2008 року

Докази, які б спростовували факт надання адвокатських послуг та оплати за договором від 28.07.2008 року, у матеріалах справи відсутні.

Тому судова колегія дійшла вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16000,00 у якості витрат на оплату послуг адвоката.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Тепличний” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 року у справі № 16/108-08 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 року у справі № 16/108-08 –залишити без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

Л.Рогач