Рішення

від 09.10.2012 по справі 5006/24/65/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/24/65/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268

до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства «Керамік», м. Донецьк, ЄДРПОУ 32131492

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ІПН НОМЕР_1

про: стягнення 196 828,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Позняр С.В. - за довір.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: ОСОБА_3 - за договором

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Керамік» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 01.01.2011р. № 518 у розмірі 196 828,84 грн., з яких: 168 827,73 грн. - борг з активної електричної енергії за період грудень 2011р. - червень 2012р., 1 580,64 грн. - борг з реактивної електричної енергії за період грудень 2011р. - червень 2012р., 7 024,33 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р., 2 377,41 грн. - інфляційні за період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р., 17 018,73 грн. - пеня за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р., крім того, судові витрати - 3 937,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 01.01.2011р. № 518. При цьому позивач зазначає, що постановою господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. у справі № 45/176Б Закрите акціонерне товариство «Керамік» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором призначений відповідач-2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Позивач стверджує, що вимоги осіб за зобов'язаннями, що виникли у процедурі ліквідації (поточні комунальні та експлуатаційні платежі, пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури) погашаються ліквідатором самостійно і спори за такими вимогами вирішуються не у процедурі банкрутства, а в загальному позовному порядку. На думку позивача, за таких обставин відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за порушення грошових зобов'язань за договором.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 20, 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 541, 543, 526 Цивільного кодексу України та Правилами користування електричною енергією.

На підтвердження вимог надано суду: договір № 518 від 01.01.2011р. з додатком №5 та додатковою угодою до договору, довіреності від 02.12.2011р. на ім'я ОСОБА_4 на підписання документів, пов'язаних з виконанням договору № 518 від 01.01.2011р., рахунки за активну та реактивну електроенергію, акти приймання-передачі електроенергії, розрахунок позовних вимог та статутні документи підприємства, а також постанову господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. по справі № 45/176Б.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 24.09.2012р. не виконав. Враховуючи, що ухвала суду про порушення провадження у справі направлена відповідачу-1 відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України за адресою визначеною у позові і ця адреса співпадає з адресою Закритого акціонерного товариства «Керамік», визначеною у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.10.2012р., а також те, що встановлення місцезнаходження сторін по справі до компетенції господарського суду не віднесено, тому суд вважає, що відповідач-1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, але не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні.

Відповідач-2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, а саме, відповідач-2 вважає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є стороною договору № 518 від 01.11.2011р. та не має перед позивачем самостійних, у тому числі грошових зобов'язань, тому не може нести солідарної відповідальності за невиконання відповідачем-1 зобов'язань за спірним договором. Також відповідач-2 зазначає, що був вимушений скористатися послугами адвоката для представництва своїх інтересів в цьому процесі та поніс витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн., які просить стягнути з позивача на свою користь. На підтвердження своїх витрат на послуги адвоката надав суду договір б/г від 01.10.2012р., квитанцію до приходного касового ордеру на суму 1500,00 грн.

Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи і неявка відповідача-1 не є перешкодою для вирішення спору по суті, підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, тому справа розглядається за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача-2, суд встановив наступне.

01.01.2011р. між позивачем, як постачальником електричної енергії, та відповідачем-1, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 518 (а.с.14), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 3997,9 кВт, а споживач оплачує постачальника вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За пунктом 2.3.4 договору, споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та № 5 «Порядок розрахунків» до договору, а також здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з додатком №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» до цього договору (п.2.3.5 договору)

Згідно з пунктом 10 додатку № 5 «Порядок розрахунків» до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунка у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 договору з порушенням термінів, визначених додатком № 5 «Порядок розрахунків» споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції (п.4.2.1 договору та п.10 Додатку №5)

У пункті 9.4 договору сторони визначили строк його дії - з дня підписання і до 31.12.2011р. та застережили, що договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік якщо жодною зі сторін не заявлено про припинення дії договору або перегляд його умов.

Додатковою угодою від 09.11.2011р. сторони змінили преамбулу договору, у якій визначили, що споживачем є Закрите акціонерне товариство «Керамік» в особі ліквідатора ОСОБА_1, що діє на підставі ліцензії арбітражного керуючого АВ № 566940 та рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. по справі № 45/176Б.

Договір № 518 від 01.01.2011р. разом з додатком № 5 та додатковою угодою від 09.11.2011р. підписаний сторонами без розбіжностей.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Донецької області від 21.08.09 р. за заявою Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м.Донецька порушено справу про банкрутство № 45/176Б відносно Закритого акціонерного товариства "Керамік".

В газеті „Голос України" №172 від 15.09.2009р. опубліковано оголошення про порушення справи №45/176б про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Керамік".

Постановою господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. у справі № 45/176Б визнано банкрутом Закрите акціонерне товариство "Керамік". Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія серія АВ №566940, видана Державним департаментом з питань банкрутства 21.09.2011р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спору сторони перебували у договірних відносинах.

На виконання договору № 518 від 01.01.2011р. позивач поставив, а відповідач-1 прийняв у грудні 2011р. активну електроенергію в обсязі 26 194 кВт/год на суму 27 541,42 грн. та реактивну електроенергію в обязі 6060 кВАр/год на суму 94,81 грн., генерація реактивної електроенергії - 11040 кВАр/год на суму 518,20 грн.; у січні 2012р. - активну електроенергію в обсязі 30 161 кВт/год на суму 32 436,34 грн. та реактивну електроенергію в обсязі 9180 кВАр/год на суму 150,72 грн., генерація реактивної електроенергії - 0 кВАр/год; у лютому 2012р. - активну електроенергію в обсязі 33 170 кВт/год на суму 35 672,34 грн. та реактивну електроенергію в обсязі 7440 кВАр/год на суму 121,73 грн., генерація реактивної електроенергії - 120 кВАр/год на суму 5,89 грн.; у березні 2012р. - активну електроенергію в обсязі 29 719 кВт/год на суму 33 173,54 грн. та реактивну електроенергію в обсязі 7980 кВАр/год на суму 134,98 грн., генерація реактивної електроенергії - 0 кВАр/год; у квітні 2012р. - активну електроенергію в обсязі 15 229 кВт/год на суму 17 079,62 грн. та реактивну електроенергію в обсязі 8760 кВАр/год на суму 173,39 грн., генерація реактивної електроенергії - 60 кВАр/год на суму 3,13 грн.; у травні 2012р. - активну електроенергію в обсязі 11 557 кВт/год на суму 12 961,40 грн. та реактивну електроенергію в обсязі 7680 кВАр/год на суму 162,31 грн., генерація реактивної електроенергії - 60 кВАр/год на суму 3,08 грн.; у червні 2012р. - активну електроенергію в обсязі 8770 кВт/год на суму 9 963,07 грн. та реактивну електроенергію в обсязі 7701 кВАр/год на суму 209,23 грн., генерація реактивної електроенергії - 60 кВАр/год на суму 3,17 грн. Про такі обставини свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі товарної продукції (електроенергії) підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень (а.с.37-45)

Також позивач виставляв відповідачу-1 рахунки на оплату спожитої електроенергії, а представник відповідача-1 ОСОБА_4 ці рахунки отримував на підставі відповідних довіреностей. Так, рахунки за грудень по активній та реактивній електроенергії відповідач-1 отримав 31.12.2011р., рахунки за січень 2011р. по активній та реактивній електроенергії отримано 31.01.2012р., відповідні рахунки за лютий 2012р. - 29.02.2012р., рахунки за березень 2012р. - 02.04.2012р., рахунки за квітень 2012р. - 03.05.2012р., рахунки за травень 2012р. - 31.05.2012р., рахунки за червень 2012р. - 02.07.2012р., про що свідчать відповідні відмітки на цих рахунках (а.с.24-36).

В матеріалах справи відсутні докази оплати цих рахунків споживачем у порядку встановленому пунктом 2.3.4 договору та пунктом 10 Додатку № 5 «Порядок розрахунків» - у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Предметом спору у цій справі є стягнення солідарно заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 01.01.2011р. № 518 у розмірі 196 828,84 грн., з яких: 168 827,73 грн. - борг з активної електричної енергії за період грудень 2011р. - червень 2012р., 1 580,64 грн. - борг з реактивної електричної енергії за період грудень 2011р. - червень 2012р., 7 024,33 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р., 2 377,41 грн. - інфляційні за період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р., 17 018,73 грн. - пеня за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р.

Щодо доводів позивача відносно відповідача-2 суд зазначає наступне.

При вирішенні спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент порушення провадження про банкрутство відповідача-1) ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Повноваження ліквідатора визначені статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції станом на момент призначення відповідача-2 ліквідатором відповідача-1), а саме: ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, законодавством про банкрутство визначено повноваження ліквідатора, як керівника боржника, а не самостійного учасника господарських правовідносин. Відтак, позивач безпідставно висуває вимоги про стягнення боргу до ліквідатора Закритого акціонерного товариства «Керамік» - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як самостійного учасника господарських правовідносин. Безпосередньо Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є стороною договору № 518 від 01.11.2011р. та не має перед позивачем самостійних, у тому числі грошових, зобов'язань. За таких обставин, в частині стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за спірним договором слід відмовити.

Щодо вимог відповідача-2 про відшкодування за рахунок позивача витрат на послуги адвоката суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Господарський суд враховує, що повноваження адвоката ОСОБА_3 підтверджені договором б/н від 01.10.2012р. та свідоцтвом №3806 від 16.02.2011р., оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні; матеріалами справи також підтверджується понесення відповідачем-2 витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1500,00 грн., про що свідчать наявна у справі квитанція до приходного касового ордеру на суму 1500,00 грн.; зазначені витрати не є неспіврозмірно великими відносно суми позову, тому ці витрати підлягають відшкодуванню на користь відповідача-2 за рахунок позивача.

Щодо вимог ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до відповідача-1 суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальник відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази виконання Закритим акціонерним товариством «Керамік» грошових зобов'язань в порядку та у строки, визначені умовами договору. Матеріалами справи підтверджено та відповідачем-1 не спростовано наявності боргу за період грудень 2011р. - червень 2012р. у розмірі 168 827,73 грн. за активну та 1 580,64 грн. за реактивну електричну енергію, тому позовні вимоги про стягнення цих сум є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача-1 нарахованих на суму боргу 3 % річних за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р. у розмірі 7 024,33 грн., 2 377,41 грн. інфляційних за період з 01.11.2011р. по 31.03.2012р. та пені за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р. у розмірі 17 018,73 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається, позивач нарахував відповідачу на заборгованість за кожним рахунком пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки за період з 01.11.2011р. по 31.08.2012р. За розрахунком позивача розмір пені склав 17 018,73 грн.

Суд вважає наданий позивачем розрахунок пені (а.с.48-50) необґрунтованим, оскільки до цього розрахунку включено рахунки на оплату електроенергії за періоди, які не є предметом спору у цій справі.

Судом встановлено, що рахунки за грудень по активній та реактивній електроенергії відповідач-1 отримав 31.12.2011р., рахунки за січень 2011р. по активній та реактивній електроенергії отримано 31.01.2012р., відповідні рахунки за лютий 2012р. - 29.02.2012р., рахунки за березень 2012р. - 02.04.2012р., рахунки за квітень 2012р. - 03.05.2012р., рахунки за травень 2012р. - 31.05.2012р., рахунки за червень 2012р. - 02.07.2012р. За умовами п.10 Додатку №5 «Порядок розрахунків» до Договору остаточний розрахунок здійснюється у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку; згідно Закону України від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (зі змінами та доповненнями) операційний день - це частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно і закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п.1.21 Закону); за приписами п.6 ст.230 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч.3 ст.254 ЦК України). Таким чином, врахувавши вихідні і святкові дні, а також визначений позивачем кінцевий термін розрахунку, позивач здобув право на нарахування та стягнення пені на заборгованість з активної та реактивної енергії за рахунками за грудень 2011р. - з 12.01.2012р. по 11.07.2012р.; за рахунками за січень 2012р. - з 08.02.2012р. по 07.08.2012р.; за рахунками за лютий 2012р. - з 08.03.2012р. по 31.08.2012р., за березень 2012р. - з 10.04.2012р. по 31.08.2010р., за квітень 2012р. - з 11.05.2012р. по 31.08.2012р., за травень 2012р. - з 09.06.2012р. по 31.08.2012р., за червень 2012р. - з 10.07.2012р. по 31.08.2012р.

Підрахувавши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, виходячи з суми боргу за кожним рахунком на активну та реактивну електроенергію та наведених вище періодів, господарський суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача у загальній сумі 10 560,52 грн.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.51-57), суд вважає розрахунок позивача необґрунтованим через включення до нього зобов'язань за рахунками, що не є предметом спору, тому підрахувавши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» розмір 3% та інфляційних виходячи з вихідних даних визначених судом для розрахунку пені та визначеного позивачем кінцевого періоду для таких нарахувань, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково у наступному розмірі: 3% річних - 2 280,95 грн., інфляційні - 467,37 грн.

За змістом ст.32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка, до Закритого акціонерного товариства «Керамік» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 01.01.2011р. № 518 у розмірі 196 828,84 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Керамік» (83003, м. Донецьк, вул. Антипова, 7А, ЄДРПОУ 32131492) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) основний борг у розмірі 168 827,73 грн. за активну та 1 580,64 грн. за реактивну електричну енергію, 3 % річних - 2 280,95 грн., пеня - 10 560,52 грн., інфляційні - 467,37 грн., 3 674,73 грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) витрати на послуги адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 09.10.2012р.

Суддя Величко Н.В.