Ухвала

від 19.02.2013 по справі 5006/24/65/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

19.02.13 р. Справа № 5006/24/65/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

При секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка

про: визнання дій відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. з виконання наказу господарського суду Донецької області такою, яка не відповідає Закону України «Про виконавче провадження»; визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. за наказом господарського суду по справі № 5006/24/65/2012 від 22.10.2012р.

позивач (стягувач): Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка, ЄДРПОУ 00131268

відповідач-1 (боржник): Закрите акціонерне товариство «Керамік», м. Донецьк, ЄДРПОУ 32131492

відповідач-2: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк, ІПН НОМЕР_1

про: стягнення 196 828,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувач): ОСОБА_2- за дов. №21-13 «Д» від 31.12.2012р.

від відповідача-1 (боржник): не з'явився

від відповідача-2: Шитаков Р.Ю. - за дов. № 1 від 10.01.2013р.

ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Донецької знаходилась справа № 5006/24/65/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Закритого акціонерного товариства «Керамік» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 01.01.2011р. № 518 у розмірі 196 828,84 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2012р. по справі № 5006/24/65/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Закритого акціонерного товариства «Керамік» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 196 828,84 грн. задоволені частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Керамік» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» основний борг у розмірі 168 827,73 грн. за активну та 1 580,64 грн. за реактивну електричну енергію, 3 % річних - 2 280,95 грн., пеня - 10 560,52 грн., інфляційні - 467,37 грн., 3 674,73 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на послуги адвоката у розмірі 1 500,00 грн.

22.10.2012 р. на виконання цього рішення судом видано відповідні накази.

29.11.2012р. до канцелярії суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» за вих.№ 52юр-9978/12 від 29.11.2012р. про визнання дії відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. з виконання наказу господарського суду Донецької області такою, яка не відповідає Закону України «Про виконавче провадження»; визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. за наказом господарського суду по справі № 5006/24/65/2012 від 22.10.2012р.

Мотивуючи скаргу стягувач посилається на те, що відповідно до п. 7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи, проте державним виконавцем відповідні вимоги не виконані, докази передачі виконавчого документу, а саме наказу № 5006/24/65 виданого 22.10.2012р. відсутні. Таким чином, стягувач вважає, що державним виконавцем в порушення п. 7 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» не було передано виконавчий документ по справі № 5006/24/65/2012 ліквідатору та безпідставно закінчено виконавче провадження. Також, скаржник зазначає, що про закінчення виконавчого провадження він довідався 21.11.2012р., про що свідчить відмітка канцелярії підприємства на постанові.

На підтвердження таких обставин надав суду копію супровідного листа № 14-729/39367/011-38 від 13.11.2012р. разом з постановою про закінчення виконавчого провадження.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Склад суду змінювався. Розпорядженням голови суду від 04.02.2013р. справу передано на розгляд судді Величко Н.В.

В судовому засіданні, що відбулось 19.02.2013р. стягувач на задоволенні скарги наполягав.

Боржник (Закрите акціонерне товариство «Керамік») та представник Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені були належним чином, вимог ухвали від 15.01.2013р. не виконали.

Дослідивши матеріали справи та пояснення скаржника, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини п'ятої ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 121-1 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається, 13.11.2012р. постановою Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції на підставі п. 7 ч.1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.10.2012р. у зв'язку з визнанням боржника банкрутом постановою господарського суду Донецької області № 45/176б від 09.11.2011р.

Стягувач звернувся з даною скаргою до суду 29.11.2012р. та зазначив, що отримав оскаржувану постанову про закриття виконавчого провадження 21.11.2012р. Такі обставини підтверджуються наданими скаржником листом ВДВС Калінінського РУЮ № 14-729/39367/04-38 від 13.11.2012 р. з відбитком вхідного штампу підприємства, журналом реєстрації вхідних документів ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго».

Згідно частини 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 02.10.2012р., що була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови) про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Господарський суд враховує, що ВДВС Калінінського РУЮ на вимогу суду не надано матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказів від 22.10.2012 р. № 5006/24/65/2012, включаючи докази направлення процесуальних документів виконавчого провадження сторонам у строк, передбачений ч.3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», тому у господарського суду відсутні підстави вважати пропущеним строк на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р.

Тобто, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся до суду зі скаргою з додержанням строку, встановленого нормами ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Що стосується доводів скаржника про те, що на порушення п.7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не передано виконавчий документ ліквідатору боржника, що призвело до прийняття незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п.8 роз'яснення Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема наказів господарських судів, ухвал судів у господарських справах.

У відповідності до ст.ст. 19, 22, 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом і пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Слід зазначити, що окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню, визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 (далі по тексту - Інструкція).

Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (п.1.5 Інструкції).

Пунктом п'ятим Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI внесено зміни у Законі України "Про виконавче провадження" та пункт 7 частини першої статті 49 викладено в такій редакції: "7) визнання боржника банкрутом".

Отже, на момент прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. пункт 7 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» діяв в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI і не передбачав при закінченні виконавчого провадження передачу виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Таким чином, державний виконавець, встановивши, що ухвалою господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. по справі № 45/176Б ЗАТ «Керамік» визнано банкрутом та призначено ліквідатора боржника, обґрунтовано закінчив виконавче провадження за наказом суду від 22.10.2012 р. № 5006/24/65/2012 на підставі п.7 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою ст. 50 цього закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з закінченням виконавчого провадження, державний виконавець у постанові від 13.11.2012р. ВП № 35200036 припинив чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що орган ДВС діяв в межах повноважень, наданих йому Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження", а доводи скаржника є неправомірними, тому скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» про визнання дій відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. з виконання наказу господарського суду Донецької області такою, яка не відповідає Закону України «Про виконавче провадження»; визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №35200036 від 13.11.2012р. за наказом господарського суду по справі № 5006/24/65/2012 від 22.10.2012р.

Суддя Величко Н.В.