Постанова

від 10.10.2012 по справі 10/5025/741/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року Справа № 10/5025/741/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Ріпа С.І. (довіреність б\н від 8 жовтня 2012 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б\н від 16 вересня 2011 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Хмельницької області від 07 серпня 2012 року р. у справі №10/5025/741/12 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Транспортна компанія" м. Луцьк, Волинська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 м. Хмельницький

про стягнення 12 540 грн. 00 коп..

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Транспортна компанія" (надалі -Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-6) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі -Відповідач) про стягнення 12 540 грн. 00 коп..

Рішенням місцевого господарського суду від 7 серпня 2012 року (а.с. 105-107), з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача заборгованість у розмірі 11 873 грн. 44 коп., судовий збір в розмірі 1 523 грн. 56 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 1 609 грн. 23 коп. покладено на Відповідача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 113-116) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Хмельницької області від 7 серпня 2012 року по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 125-128), в якому з підстав, висвітлених в цьому відзиві, просить рішення господарського суду Хмельницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2012 року внесено зміни до складу колегії суддів в зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № судді Крейбух О.Г. (у зв'язку з перебуванням у відпустці) та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Петухов М.Г..

В судовому засіданні від 10 жовтня 2012 року представник Відповідача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи, висвітлені у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 19 грудня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про перевезеннях вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (а.с. 8-10; надалі-Договір).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору встановлено, що Позивач зобов'язався доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення в установлений Договором і доповненням до нього термін і видати уповноваженій на одержання вантажу особі, а Відповідач зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; сторони у своїй діяльності керуються чинним законодавством України, Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ), 1956 року із змінами і доповненнями іншими міжнародними конвенціями.

Відповідно до пункту 2.1 Договору: Договір був укладений по факсу та має юридичну силу до оформлення сторонами Договору, скріпленого підписами та печатками; конкретні умови по кожному замовленню мали бути обумовлені в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною Договору; допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою.

В пункті 3.1 Договору Позивач та Відповідач визначили, що Позивач мав забезпечити подачу під завантаження транспорту, придатного і повністю готового до перевезення обумовленого вантажу, у визначений сторонами строк; за вказівкою Відповідача затримувати видачу вантажу вантажоотримувачу до стягнення Відповідачем з платника фрахтових та інших платежів.

Згідно з пунктом 3.2.4 Договору визначено, що на Відповідача було покладено обов'язок своєчасно, у строки, обумовлені в кожному окремому випадку, проводити розрахунки з Позивачем.

Пунктами 4.2, 4.4 Договору встановлено, що: ціни, за кожне конкретне перевезення (групі однотипних перевезень) погоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень); ціни є договірними і визначаються виключно виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку; порядок і термін оплати обумовлюється в разовій заявці, яка направляється перевізнику перед конкретним перевезенням .

В силу дії пунктів 4.5; 4.6 Договору: оплата послуг Позивача проводиться Відповідачем на поточний рахунок Позивача на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії CMR з печатками вантажоодержувача, зазначеного в накладній про отримання вантажу, оригіналів (договори, рахунки, податкової накладної, акта виконаних робіт з коштів отриманих від Замовника); в разі виникнення випадків двосторонньої заборгованості між сторонами Договору, можливе проведення зарахування однорідних вимог за заявою однієї із сторін, без укладання додаткової угоди.

Згідно пунктів 6.3, 6.4 Договору: у випадку прострочення платежу, винна у простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу; Відповідач несе відповідальність за осіб, які залучаються до виконання Договору, в розмірі та на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір був підписаний та скріплений печатками сторін.

19 грудня 2011 року Позивач та Відповідач підписали та скріпили печатками заявку № SH-063-12-11 (а.с. 11) на перевезення вантажу, відповідно до якої перевезення здійснювалось за маршрутом м. Ессен (Німеччина) - м. Київ (Україна) транспортним засобом державний реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2; вартість фрахту 1 050 Євро; одержувач вантажу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітман".

20 грудня 2012 року Позивач та Відповідач підписали та скріпили печатками заявку № SH-063-12-11-2 (а.с. 12) на перевезення вантажу, відповідно до якої перевезення здійснювалось за маршрутом м. Ессен (Німеччина) - м. Київ (Україна) транспортним засобом державний реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_3 (вартість фрахту 150 Євро). Одержувач вантажу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорма Україна".

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість перевезення склала 1 200 Євро.

Колегія суду зауважує, що пунктом 16 даних заявок Позивач та Відповідач передбачили, що оплата послуг за виконане перевезення здійснюється на розрахунковий рахунок Позивача після отримання повного пакету оригіналів документів.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи (а саме: міжнародні товарно-транспортні накладні - СМR (а.с.13-15): рахунок фактуру на оплату транспортних послуг (а.с. 17), акт здачі-прийняття робіт (а.с. 16)), колегія суду приходить до висновку, що Позивач виконав умови Договору повністю. Водночас, Відповідач кошти в розмірі 1 200 Євро Позивачу не оплатив.

25 січня 2012 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією (а.с. 59) оплатити 12 540 грн. 00 коп. за надані послуги по перевезенню. Водночас, на дану претензію Відповідач листом (а.с. 65) повідомив Позивача, що згідно умов Договору оплата здійснюється з коштів отриманих від замовника, оскільки замовником кошти не було перераховано, тому і відсутні підстави сплачувати кошти Позивачу.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 28 квітня 2012 року Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунок фактуру на оплату транспортних послуг, акт здачі-прийняття робіт, CMR, заявки, претензії та Договір, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до листа (а.с. 22, 23).

Колегія суду констатує, що дані документи були отримані Відповідачем 4 травня 2012 року, що в свою чергу підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24).

25 травня 2012 року Позивач повторно надіслав Відповідачу вищевказаний пакет документів, що підтверджується відповідним фіскальним чеком та описом вкладення до листа (а.с.25-26).

Колегія суду зауважує, що а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції, Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

За умовами статті 11 Цивільного кодексу України: підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'зань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні положення містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегія суду констатує, що між сторонами був укладений Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого між Позивачем та Відповідачем виникли господарські правовідносини.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України визначено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Згідно статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

В силу дії частини 2 статті 916 Цивільного кодексу України, статті 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за домовленістю сторін, за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суду зауважує, що сторони у розділі 4 Договору передбачили умови оплати наданих послуг.

Пунктами 2.2, 4.5 Договору, сторони визначили, що порядок і термін оплати обумовлюється в разовій заявці, яка є невід'ємною частиною договору; при цьому оплата послуг Позивача проводиться Відповідачем на поточний рахунок Позивача на підставі належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії CMR з печатками вантажоодержувача, зазначеного в накладній про отримання вантажу, оригіналів договору, рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт, з коштів отриманих від Замовника.

Також, колегія суду констатує, що у поданих заявках на перевезення вантажу, які є невід'ємною частиною Договору, Позивач та Відповідач чітко встановили, що оплата на виконані послуги здійснюється на рахунок Відповідача після отримання повного пакету документів.

При цьому колегія суду наголошує на тому, що оформляючи дані невід'ємні частини Договору у вигляді заявок, сторони виключили з умов оплат за дані перевезення умову щодо того, що така оплата здійснюється з коштів отриманих від замовника. Дане в свою чергу спростовує доводи апелянта щодо ненастання строку оплати за здійсненні поставки, оскільки в заявках щодо цих поставок Відповідач самостійно погодив зміну умов Договору, визначену в пункті 4.5..

Як вбачається із матеріалів справи, 4 травня 2012 року та 29 травня 2012 року Відповідач отримав від Позивача пакет документів згідно опису який був передбачений Договором.

Водночас з огляду на те, що, Відповідач є приватним підприємцем який перебуває на спрощеній системі оподаткування, та відповідно до приписів Податкового кодексу України в редакції чинній на момент укладення Договору, Відповідач не відноситься до кола платників ПДВ, в зв'язку з чим у Позивача були відсутні підстави виписувати Відповідачу податкову накладну. Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що відсутність у Відповідача податкової накладної не є перешкодою для встановлення факту перевезення та здійснення оплати за послуги перевезення.

З огляду на усе вищевказане, колегія суду критично ставиться до доводів Відповідача щодо неотримання ним в даному пакеті документів податкової накладної, та не бере їх до уваги.

Крім того, апеляційний господарський суд констатує, що невиконання обов'язку Замовником перед Відповідачем не є підставою, яка б звільняла Відповідача від обов'язку сплатити кошти Позивачу, а є підставою для звернення Відповідача з судовим позовом до замовника про стягнення цих коштів.

Суд зауважує, що пунктом 3.1.9 Договору Відповідачу було надано право надавати розпорядження затримувати видачу вантажу вантажоотримувачу до стягнення Відповідачем з платника платежів.

В свою чергу, Відповідач цим правом не скористався.

Також, як вбачається з матеріалів справи, сторони визначили вартість послуг перевезення у Євро у розмірі 1 200 Євро. Як вказано вище в даній постанові, Позивач виконав договірні зобов'язання, здійснивши перевезення згідно заявок на суму 1 200 Євро. Водночас, Позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з Відповідача 12 540 грн. 00 коп., виходячи з офіційного курсу гривні Національного Банку України на момент завантаження автомобіля станом на 21 грудня 2011 року.

Колегія апеляційного господарського суду дослідивши курс іноземних валют встановила, що на момент вирішення спору судом першої інстанції, офіційний курс Євро до гривні (встановлений НБУ) становив 9,894535 грн..

Здійснивши перерахунок суми боргу по курсу Національного Банку України на момент вирішення спору, колегія суду констатує, що сума заборгованості в гривневому еквіваленті становить 11 873 грн. 44 коп. відповідно, саме ця сума підлягає до стягнення. В задоволенні ж позову щодо стягнення 866 грн. 56 коп. слід відмовити. Відповідний висновок містить і судове рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищеописане, колегія суду залишає без змін оспорюване рішення господарського суду Хмельницької області в частині стягнення заборгованості.

Також, у своїй позовній заяві Позивач просив покласти на Відповідача витрати за послуги адвоката у розмірі 1 700 грн. 00 коп..

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми судові витрати з оплати послуг адвоката підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, колегія суду констатує, що стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвоката, а не будь-якого представника.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України: витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 12 Законом України "Про адвокатуру": оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд зауважує, що підготовку процесуальних документів Позивача здійснював ОСОБА_1, який є адвокатом згідно свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.48 ).

20 червня 2012 року Позивач на підставі договору про надання правової допомоги (а.с. 27-29) перерахував адвокату ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 700 грн. 00 коп. (згідно платіжного доручення № 2854 від 5 липня 2012 року; а.с. 66).

Відповідно, до абзацу 1 пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998 року № 02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статі 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України: суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача витрати за послуги адвоката в розмірі 1 609 грн. 23 коп. та залишає рішення суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Що ж до інших доводів Відповідача викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний господарський суд констатує, що дані доводи не підтверджуються наявними у справі матеріалами та не відповідають реальним обставинам справи, а тому до уваги судом не беруться.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача -без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд не бере до уваги подане адвокатом ОСОБА_1 нове платіжне доручення (а.с. 140) з огляду на те, що: Позивач не просив суд покласти будь-які нові (додаткові) витрати на Відповідача; з поданого платіжного доручення не вбачається, що послуги, за які сплачено цим платіжним дорученням, мають відношення до справи № 10/5025/741/12.

Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 07.08.12 р. у справі №10/5025/741/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 10/5025/741/12 повернути на адресу господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Мельник О.В.