34/104-08-1994
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2008 р. Справа № 34/104-08-1994
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.І. Бандури
суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко
при секретарі судового засідання: О.О. Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача –Н.О.Собітнюк
від відповідача — не з'явився
від третьої особи —не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “УНІКОН”
на рішення господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2008 р.
у справі № 34/104-08-1994
за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приморської районної адміністрації Одеської міської ради
до Приватного підприємства “УНІКОН”
про виселення та стягнення на суму 1290,09 грн.
та за зустрічним позовом Приватного підприємства “УНІКОН”
до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
про визнання договору оренди пролонгованим
ВСТАНОВИВ:
В травні 2008 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду з позовом та уточненнями до нього про виселення Приватного підприємства “УНІКОН” з нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 43 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Куйбишева, 23/25 з подальшою передачею зазначеного нежитлового приміщення позивачу, та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 463,52грн. за період з 16.01.2007 р. по 16.12.2007 р., пені в сумі 32,68 грн. за той же період та плати за фактичне користування приміщенням в сумі 793,89грн. за період з 17.12.2007 р. по 30.04.2008 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, строк дії договору оренди від 16.12.2002 р. закінчився 16.12.2007 р., орендар 14.12.2007р. попереджений про припинення договору, але в порушення ч. 1 ст. 785 ЦК України не звільнив орендоване приміщення та не передав його орендодавцю. Крім того, позивач зазначив, що підприємство порушувало умови договору оренди, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі.
В свою чергу, ПП “УНІКОН” звернулось із зустрічним позовом про визнання договору оренди № 170/52 від 16.12.2002 р. продовженим на той же строк.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство уклало договір оренди з Приморською районною адміністрацією, а не з Представництвом по управлінню комунальною власністю, то ж саме райдержадміністрація мала направити повідомлення про відсутність згоди щодо продовження терміну дії договору. Оскільки такого повідомлення не було, то договір вважається продовженим на той же термін згідно ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2008 р. (суддя Ю.Г. Фаєр), первісний позов задоволено у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що Представництво, як власник орендованого приміщення, попередило відповідача про відсутність згоди на продовження терміну договору оренди і запропонувало до 31.12.2007 р. повернути нежитлове приміщення за актом приймання-передачі (чого відповідач до звернення до суду з позовом не зробив); відповідач не спростував наявність заборгованості перед позивачем.
Не погодившись з рішенням суду, ПП “УНІКОН” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що він не отримував повідомлення позивача про припинення договору оренди; стороною у договорі є Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, а не Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.
Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:
16.12.2002 р. між Приморською районною адміністрацією виконкому Одеської міської ради і ПП “УНІКОН” укладено договір оренди нежитлового приміщення № 170/52, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення другого поверху, розташованого по вул. Куйбишева, 23/25 в м. Одесі загальною площею 43 кв.м. під розміщення майстерні з ремонту побутової техніки зі строком дії до 16.12.2007 р.
Назване приміщення є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. ст. 16, 41 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” міська рада має право перерозподіляти частину своїх повноважень виконавчим органам, які діють в обсягах та в межах повноважень, переданих міською радою і визначених відповідним положенням.
Згідно з Положенням про Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003 р. № 1040-ХХIV, до компетенції Представництва входять питання управління нерухомим майном територіальної громади м. Одеси.
Рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V передбачено, що виконавчі органи Одеської міської ради, які виконували функції орендодавця стосовно об'єктів комунальної власності територіальних громад м. Одеси повинні передати Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради нежитлові будівлі (споруди, приміщення), що знаходились в їх віданні, а також договори оренди на нежитлові приміщення в т. ч. договір оренди № 170/52 від 16.12.2002 р.
На підставі цього рішення позивач листом № 01-15/262 від 26.02.2007 р. повідомив відповідача про необхідність внесення змін до договору оренди, але останній цю вимогу не виконав.
Отже, права та обов'язки орендодавця за спірним договором перейшли до Представництва.
Повідомленням № 01-15/1977 від 14.12.2007 р. Представництво по управлінню комунальною власністю попередило орендаря, що строк дії договору № 170/52 від 16.12.2002 р. закінчується 16.12.2007 р. і на новий термін укладатись не буде та запропонувало останньому у строк до 31.12.2007р. передати орендоване майно за актом приймання–передачі.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з ч. 1 ст. 27 названого Закону у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди. Такі положення передбачені і ч. 1 ст. 785 ЦК України.
П. 4.7 договору оренди від 16.12.2002 р. встановлено, що після закінчення строку дії договору чи випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний у 15-ти денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
Проаналізував вищеназвані законодавчі акти, умови договору оренди, суд першої інстанції встановив, що термін дії договору оренди № 170/52 від 16.12.2002 р. закінчився 16.12.2007 р., орендар був попереджений про припинення договору, але в порушення ч. 1 ст. 785 ЦК України не звільнив орендоване приміщення та не передав його орендодавцю і обґрунтовано виселив відповідача із орендованого приміщення. Правомірною є відмова у задоволенні зустрічного позову, оскільки відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди, а відповідач не надав доказів звернення до орендодавця з пропозицією переукласти договір оренди на новий строк та не довів намір останнього передати вказане приміщення іншим особам, то цей договір оренди припинився і у нього відсутні підстави для подальшого користування комунальним майном.
Доводи відповідача про продовження терміну дії договору оренди у встановленому законом порядку з посиланням на ч. 4 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи є наслідком помилкового довільного тлумачення відповідачем змісту вказаних норм права, якими врегульована можливість продовження користування майном після закінчення строку договору оренди за умови відсутності заперечень проти цього з боку орендодавця, але аж ніяк не автоматичного поновлення договору оренди, якщо проти цього заперечує орендодавець і такі заперечення висловлювалися ним як протягом дії такого договору, так і протягом місяця після закінчення строку договору оренди.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, платі за фактичне користування приміщенням, господарський суд не врахував, що розрахунок орендної плати здійснено Представництвом не у відповідності до умов договору, докази заборгованості у заявленій сумі матеріали справи не містять, в той час як відповідач наполягав на наявності переплати, але документально зазначене не підтвердив.
В зв'язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги з причини хвороби його представника без надання відповідних документів відхилено судовою колегією як необґрунтоване.
Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 08.10.2008 р. у справі № 34/104-08-1994 скасувати частково.
Первісний позов задовольнити частково.
Виселити Приватне підприємство “УНІКОН” (м. Одеса, вул. Черняхівського, 6, код ЄДРПОУ 30692311) з нежилого приміщення другого поверху загальною площею 43 кв. м, розташованого в м. Одесі по вул. Куйбишева, 23/25.
Стягнути з ПП “УНІКОН” (м. Одеса, вул. Черняхівського, 6, код ЄДРПОУ 30692311) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) витрати по сплаті держмита в сумі 85 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн.
В іншій частині первісного позову відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя В.Б. Туренко
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2008 |
Оприлюднено | 07.01.2009 |
Номер документу | 2640497 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Бандура Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні