Постанова

від 11.10.2012 по справі 2а-3731/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 р. Справа № 114583/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Кушнерика М.П., Багрія В.М.,

при секретарі Маципурі Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «БІО-ЗАХІД» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року Приватне підприємство «БІО-ЗАХІД» (далі - Позивач, ПП «БІО-ЗАХІД») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України (далі - Відповідач, ДПІ у Личаківському районі) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000582320/0 від 04.03.2011 року.

Позивач в позовній заяві покликається на безпідставність висновків податкового органу про неправомірність віднесення до складу валових витрат оплати послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського і податкового обліку по договорах, укладених з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ПП «БІО-ЗАХІД» зазначає, що договори були фактично виконані, отримані на підставі цих договорів послуги підтверджені первинними розрахунковими документами, пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства і відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що штатним розписом ПП «БІО-ЗАХІД» не передбачено посади юриста, а головний бухгалтер підприємства ОСОБА_2 у період, що був охоплений перевіркою, перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Ці обставини зумовили укладання договорів з одержання послуг юридичного та бухгалтерського супроводу. Виконання умов договорів підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг, звітами по витратах робочого часу по наданню послуг, видатковими касовими ордерами про проведення взаєморозрахунків між ПП «БІО-ЗАХІД» з ФОП ОСОБА_1, а ДПІ у Личаківському районі не посилалася на недійсність укладених між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 договорів. На думку суду першої інстанції всі представлені документи відповідають вимогам чинного законодавства, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга, на задоволенні якої в ході розгляду справи апеляційним судом наполягала представник апелянта, обґрунтована тим, що на підставі укладених між ПП «БІО-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_1 договорів Позивачем були отримані послуги, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку, оскільки із наданих Позивачем актів приймання-передачі наданих послуг вбачається, що вони стосуються консультування з питань ведення бухгалтерського та податкового обліку, а в штаті підприємства Позивача є посада головного бухгалтера, яку займає Партика Г.Ф. Тому Відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник Позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, зазначивши, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального і матеріального права, підстав для її скасування немає.

Вислухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «»БІО-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_1 протягом 2008-2009 років було укладено ряд договорів про надання послуг.

Згідно умов вказаних договорів їх предметом є надання послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку.

Також матеріалами справи підтверджено, що штатним розписом ПП «БІО-ЗАХІД» не передбачено посади юриста.

Такі обставини, на думку Позивача, зумовили укладення договорів з одержання послуг юридичного та бухгалтерського супроводу.

Також з точки зору Позивача, факт виконання умов договорів у період, що перевірявся, підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, звітами по витратах робочого часу по наданню послуг у відповідності до умов зазначених договорів, видатковими касовими ордерами про оплату наданих послуг.

На момент виникнення спірних правовідносин поняття валових витрат виробництва та обігу, порядок включення сум до складу валових витрат визначалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 393/34-ВР від 28.12.1994 року (далі - Закон № 393/34-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 393/34-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.8 пункту 5.3 статті 5 Закону № 393/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо вартості наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку належним чином підтверджені відповідними документами, які є в матеріалах справи, зокрема, актами приймання-передачі наданих послуг, звітами по витратах робочого часу по наданню послуг у відповідності до умов зазначених договорів, видатковими касовими ордерами про оплату наданих послуг.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Виходячи з аналізу наданих Позивачем первинних документів, витрати на оплату послуг з юридичного супроводу організації документообігу та консультування з питань бухгалтерського та податкового обліку правомірно віднесені ПП «БІО-ЗАХІД», оскільки пов'язані з його господарською діяльністю, а факт їх придбання належним чином оформленими первинними документами не підтверджується.

Так, на а.с. 46-61 містяться договори про надання послуг, укладені між ФОП ОСОБА_1 та ПП «БІО-ЗАХІД». Проте ряд з цих договорів викликає сумніви в їх достовірності.

Зокрема, договір № 2 від 01.04.2009 року має термін дії з 01.04.2008 року по 01.06.2008 року (а.с. 54-55), договір № 1 від 01.01.2009 року має термін дії з 01.01.2008 року по 15.01.2008 року (а.с. 56-57), договір № 3 від 01.06.2009 року має термін дії з 01.06.2008 року по 18.07.2008 року (а.с. 58-59), договір № 4 від 20.07.2009 року має термін дії з 20.07.2008 року по 10.11.2008 року (а.с. 60-61).

Акти виконаних робіт від 15.01.2008 року містить посилання на договір від 01.01.2008 року № 01, хоча такого договору в матеріалах справи немає (а.с. 62).

Аналогічні сумніви у достовірності мають акти виконаних робіт від 02.06.2008 року № 02, від 18.07.2008 року № 03, від 10.11.2008 року № 04 (а.с. 63-65).

В акті виконаних робіт від 27.03.2009 року № 06 (а.с. 67) зазначено, що він складений відповідно до договору від 01.02.2009 року, а в тесті акту є посилання на договір від 27.03.2009 року.

В жодному з цих актів не зазначено змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, відповідальних за її здійснення і оформлення осіб.

Ті ж самі недоліки містяться в наданих безпосередньо до суду першої інстанції звітах по витратах робочого часу по наданню послуг у відповідності до умов договорів по наданню послуг (а.с. 121-128).

Апеляційний суд звертає увагу також на те, що в матеріалах справи є штатний розпис ПП «БІО-ЗАХІД» за 2008 рік (а.с. 117), відповідно до якого в штаті підприємства є посади головного бухгалтера та бухгалтера, а тому виникає сумнів доцільність отримання послуг з консультування з питань бухгалтерського супроводу документів.

Крім того, висновок суду першої інстанції щодо необхідності надання таких послуг, оскільки головний бухгалтер перебувала у декретній відпустці, не відповідає фактичним обставинам справи, тому що дана посада станом на 2008 рік обіймалася іншою особою.

Таким чином, на думку апеляційного суду, наявними у справі первинними документами не підтверджується обсяг та зміст господарських операцій за договорами, оскільки ці документи не відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Отже доводи апеляційної скарги щодо сумнівності укладених між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 договорів, а також придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.. ст.. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Державної податкової служби України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року у справі № 2а-3731/11/1370 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.С. Затолочний

Судді: М.П. Кушнерик

В.М. Багрій

Повний текст постанови виготовлено 11.10.2012