Ухвала

від 04.10.2012 по справі 2а-1670/11103/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/11103/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі № 2а-1670/11103/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

треті особи Товариство з обмежаною відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Агро"

про визнання недійсним та скасування податкрвого повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмежаною відповідальністю "Торговий дім "Інтер-Агро", про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000172301/2329 від 13.07.2011 року, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 900 730 грн. (в т.ч., 720 584 грн. - основний платіж, 180 146 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі №2а-1670/11103/11 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі №2а-1670/11103/11 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 4126/23-209/31059688 від 17 червня 2011 року, в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого платником занижено ПДВ у грудні 2010 року на суму 720 584 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову та апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже положення Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ТД "Інтер-Агро" у грудні 2010 року зараховано до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 720 584 грн., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ "Інтер-Агро" ПДВ у вказаному періоді загалом на суму 720 584 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на тому, що відповідно до даних податкової звітності ТОВ "ТД "Інтер-Агро" останнє формує податковий кредит за рахунок проведення господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, а саме - ПП "Агро-Коммерц" (код ЄДРПОУ 35156127), ТОВ "Газнафтакомерс" (код ЄДРПОУ 37094775), ТОВ "Епоха-Агро" (код ЄДРПОУ 36433148). Аналіз даних податкової звітності вищевказаних підприємств у них відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду господарської діяльності за КВЕД. Відтак, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ТОВ "Інтер-Агро" та ТОВ "ТД "Інтер-Агро", не спричиняють реального настання правових наслідків, обумовлених ними, а отже є нікчемними.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "Інтер-Агро" в грудні 2010 року було придбано у ТОВ "ТД "Інтер-Агро" товарно-матеріальні цінності, а саме: пшеницю 3 класу загальною кількістю 2516,36 тон та вартістю 4 151 994 грн. (в т.ч. ПДВ - 691 999 грн.), дизельне пальне загальною кількістю 15 400 кг та вартістю 123 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 533 грн. 33 коп.), компонент дизельного палива загальною кількістю 6 600 кг та вартістю 48 312 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 052 грн.) на підтвердження чого позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2010 року № ДГ-20/12-1, від 02 січня 2010 року № ДГ-02/01.

За приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Слід зазначити, що податкова накладна № 1038 від 01.12.2010 року у графі "умова поставки" містить посилання на договір № ДТ-0000023 від 13 січня 2011 року, що не має жодного відношення до спірних правовідносин.

Наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Правильність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Аналіз приєднаних до справи первинних документів свідчить про те, що у рахунках-фактурах та видаткових накладних сторонами не зазначено місце їх складання та посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Крім того, рахунок-фактура від 01 грудня 2010 року № ДТ-0001170 та видаткова накладна від 01 грудня 2010 року № ДТ-0001020 містять посилання на договір № ДТ-0000023 від 13 січня 2011 року, що жодним чином не стосується спірних правовідносин, а у видатковій накладній від 30 грудня 2010 року № ДТ-000984 номер та дату договору, на виконання умов якого вона мала б бути складена, взагалі не вказано.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вказані первинні документи складено з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим вони не можуть бути належним доказом у справі.

Крім того, за приписами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Транспортування та приймання нафтопродуктів за кількістю та якістю здійснюється у відповідності до положень Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Так, відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5 вказаної Інструкції приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

За приписами пункту 5.4 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Позивачем не надано доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТД "Інтер-Агро" до ТОВ "Інтер-Агро".

Не можуть бути визнані обґрунтованими посилання позивача на те, що фактичного транспортування пшениці продовольчої 3 класу від продавця до покупця здійснено не було, оскільки товар сторонами переоформлено відповідно до складської квитанції на зерно № 78 від 30 грудня 2010 року за адресою елеватора ТОВ "Інтер-Агро" (вул. Українська, 164, м. Красноград, Харківська область), ТМЦ на даний час не реалізовано та вони знаходяться на території елеватора, оскільки позивачем на не надано відомостей про наявність зерна на складі (елеваторі).

Посилання позивача на використання придбаних нафтопродуктів для власних потреб не підтверджено належними доказами, оскільки товариством не надано доказів приймання-передачі таких нафтопродуктів та їх обліку, а наявність у позивача власного автотранспорту та автозаправки з відповідними резервуарами не може бути беззаперечним доказом придбання нафтопродуктів саме у ТОВ "ТД "Інтер-Агро" та їх використання у власній господарській діяльності.

Стосовно оплати вартості товарів.

За умовами договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2010 року № ДГ-20/12-1, від 02 січня 2010 року № ДГ-02/01 оплата вартості товару здійснюється по факту його поставки.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень. Дослідивши в судовому засіданні вказані копії платіжних доручень судом встановлено, що ТОВ "Інтер-Агро" протягом грудня 2010 року - лютого 2011 року перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "ТД "Інтер-Агро" кошти в сумі 4 555 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 639 166 грн. 65 коп.). При цьому, як призначення платежу платником вказано: "за с/г продукцію згідно акту звірки б/н від (дата)". На вимогу суду першої інстанції позивачем не надано актів звірки взаєморозрахунків б/н від 07.12.2010 року, 09.12.2010 року, 15.12.2010 року, 16.12.2010 року, 30.12.2010 року, 12.01.2011 року, 14.01.2011 року, 01.02.2011 року та інших доказів, що б підтверджували факт оплати вартості пшениці, нафтопродуктів. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факт сплати позивачем спірної суми ПДВ у ціні начебто придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Отже матеріалами справи не підтверджено передачу товарно-матеріальних цінностей (рух активів) від ТОВ "ТД "Інтер-Агро" до ТОВ "Інтер-Агро".

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Інтер-Агро" та ТОВ "ТД "Інтер-Агро" за договорами купівлі-продажу товарів. Відповідно позивачем не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 720 584 грн.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст. ст. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205 ,206, 209, 254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2012р. по справі № 2а-1670/11103/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.