Ухвала

від 27.09.2012 по справі 2а/1270/2386/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року справа №2а/1270/2386/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а/1270/2386/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, якому просив визнати протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними укладених правочинів фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт» (код за ЄДРПОУ 37315306), і висновки щодо заниження податку на додану вартість за квітень, травень, вересень 2011 року на суму 11124,00 грн., викладених в акті від 02 березня 2012 року № 259/17/НОМЕР_1; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року № 0000191740 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 11124,00 грн., як таке, що прийняте без достатніх підстав та не відповідає вимогам чинного законодавства України; зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом від 02 березня 2012 року № 259/17/НОМЕР_1.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 р. у задоволені вказаного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Клімт» були здійснені в межах і на підставі законодавства України та мали на меті лише отримання прибутку від фінансово-господарської діяльності. Вважає, що доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «Кліміт» угод є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки позивачем були надані вісі необхідні документи та докази, які свідчать про реальність фінансово-господарських взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Клімт».

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем, перебуває на обліку відповідача та є платником податку на додану вартість (арк. справи 68-70).

Посадовими особами відповідача було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з із Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт» у квітні, травні, вересні 2011 року, за наслідками якої складено акт від 02.03.2012р. № 259/17/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень-травень, вересень 2011 року на суму 11124,00 грн., та порушення частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, здійснених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 при придбанні та продажу товарів (послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Клімт» у квітні-травні, вересні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України (арк. справи 128-129).

15.03.2012 року на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000191740 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 13905,00 грн., у тому числі 11124,00 грн. - за основним платежем, 2781,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 20).

Також судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт» укладено договори від 28 квітня 2011 року № 2804, від 20 травня 2011 року № 2005 та від 30 вересня 2011 року № 3009 про надання послуг з дослідження та аналізу споживчого попиту на 3G Інтернет у Луганській області, повноцвітний друк роздаточно-інформаційного матеріалу та надання послуг зі збору та розповсюдження інформації про 3G операторів зв'язку у Луганській області (арк. справи 99, 103, 107).

З матеріалів справи вбачається, що в рамках виконання договорів від 28 квітня 2011 року № 2804, від 20 травня 2011 року № 2005 та від 30 вересня 2011 року № 3009 про надання послуг між сторонами складені акти приймання-передачі послуг від 28 квітня 2011 року, від 20 травня 2011 року, від 30 вересня 2011 року та податкові накладні від 28 квітня 2011 року № 2804177 на суму 30000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5000,01 грн., від 20 травня 2011 року № 200501 на суму 6540,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 1089,99 грн., від 30 вересня 2011 року № 300901 на суму 30203,99 грн., у тому числі податок на додану вартість 5034,00 грн. (арк. справи 101, 102, 105, 106, 109, 110).

Оплата наданих послуг підтверджена квитанціями до прибуткового касового ордеру від 28 квітня 2011 року на суму 30000,00 грн., від 20 травня 2011 року на суму 6540,00 грн., від 30 вересня 2011 року № 300901 на суму 30203,99 грн. (арк. справи 100, 104, 108).

Згідно додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень та вересень 2011 року до складу податкового кредиту квітня, травня та вересня 2011 року позивачем включено податок на додану вартість відповідно за вищевказані періоди в сумі 5000,00 грн. (квітень 2011 року), в сумі 1090,00 грн. (травень 2011 року), в сумі 5034,00 грн. (вересень 2011 року) по господарським операціям із Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт» (арк. справи 156-158, 161-163, 166-168).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що збільшення позивачу податковим повідомленням - рішенням від 15 березня 2012 року № 0000191740 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 11124,00 грн. за основним платежем є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки позивачем не доведена реальність здійснення фінансово-господарських операцій між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт».

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана вірна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаних норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/1716/2012, яка у відповідності з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Клімт» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників, і про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України (арк. справи 188-190).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначені обставини, встановлені судовим рішенням, свідчать про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт» та позивачем, що в свою чергу доводить правомірність дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішенням від 15 березня 2012 року № 0000191740 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 11124,00 грн. за основним платежем.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ані при проведені перевірки податковим органом, ані в суді першої інстанції, позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження реального здійснення господарської операції з ТОВ "Клімт".

Посилання апелянта на те, що позивачем були надані всі необхідні документи та докази, які свідчать про реальність фінансово-господарських взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Клімт», колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки наявність первинних документів, які наявні в матеріалах справи не свідчить про реальне здійснення господарської операції і настання відповідних наслідків.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовної вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними викладених правочинів позивачем по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Клімт», оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції та за своєю суттю процесом реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень, які самі по собі не тягнуть будь-яких правових наслідків для особи без винесення рішення.

Вимоги позивача про зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом від 02 березня 2012 року № 259/17/НОМЕР_1, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки ці вимоги є похідними від визнання протиправними висновків відповідача про заниження податку на додану вартість та скасування податкового повідомлення-рішення, в задоволенні яких суд відмовляє.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а/1270/2386/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

В.П. Юрченко