Постанова

від 04.10.2011 по справі 2а-9505/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9505/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіммет»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіммет»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень -рішень від 04.07.2012 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва винесеної старшим лейтенантом податкової міліції Ю.О. Рожковим від 06.01.12 року по кримінальній справі №79-00227 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Кіммет»та керуючись п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ДПІ у Подільському районі м.Києва прийнято наказ №202 від 08.02.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кіммет».

На підставі зазначеного наказу відповідачем проведено перевірку ТОВ «Кіммет» за результатами якої 11.06.2012 року складено акт №209/22-205/31171801 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «БКК «Інтермарр»(код ЄДРПОУ 33887638) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 137.1 статті 137, п. 138.2 статті 138, п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 322209 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011 року -117430грн., 2 квартал 2011 року -204779грн., 2-3 квартали 2011 року - 204779 грн. (в тому числі 2 квартал 2011 року -204779грн.), 2-4 квартали 2011 року -204779 грн. (в тому числі 2 квартал 2011 року - 204779 грн.); п.п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результат чого занижено ПДВ на суму 272012грн., в тому числі по періодам: березень 2011 року -93943грн., квітень 2011 року -97078 грн., травень 2011 року -80991 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 04.07.2012 року прийняті податкові повідомлення -рішення №0002412220, яким за порушення п.п. 185.1 статті 185, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму ПДВ в розмірі 272 013грн., в тому числі -272 012грн. основний платіж та 1грн. -штрафні (фінансові) санкції та №0002422220, яким за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п. 137.1 статті 137, п. 138.2 статті 138, п. 138.4 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139, п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 322 210грн., в тому числі 322 209грн. - основний платіж та 1грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції також встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «БКК «Інтермарр»(код ЄДРПОУ 33887638), а саме на виконання умов договору від 04.01.2011р. №122, останнім виписані наступні податкові накладні: №0403006 від 04.03.2011р. на суму з ПДВ 38906,95грн., №1003002 від 10.03.2011р. на суму з ПДВ 118691,82грн., №1503002 від 15.03.2011р. на суму з ПДВ 71992,49грн., №2103005 від 21.03.2011р. на суму з ПДВ 17232,90грн., №2403002 від 24.03.2011р. на суму з ПДВ 101231,69грн., №2903004 від 29.03.2011р. на суму з ПДВ 117395,83грн., №3103009 від 31.03.2011р. на суму з ПДВ 98209,52грн., №0104005 від 01.04.2011р. на суму з ПДВ 36755,52грн., №1304006 від 13.04.2011р. на суму з ПДВ 55092,84грн., №1804002 від 18.04.2011р. на суму з ПДВ 102740,35грн., №2104003 від 21.04.2011р. на суму з ПДВ 71504,75грн., №2704006 від 27.04.2011р. на суму з ПДВ 184103,84грн., №2904008 від 29.04.2011р. на суму з ПДВ 132271,15грн., №1605003 від 16.05.2011р. на суму з ПДВ 86004,53грн., №1905006 від 19.05.2011р. на суму з ПДВ 81104,53грн., №2405002 від 24.05.2011р. на суму з ПДВ 111283,50грн., №2705002 від 27.05.2011р. на суму з ПДВ 207551,10грн.

Позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «БКК «Інтермарр»у розмірі 272012грн., в тому числі по періодам: березень 2011 року 93943 грн., квітень 2011 року -97078грн., травень 2011 року - 80991грн.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведені перевірки листом від 07.02.2012 року №2824/7/23-311 ДПІ у Печерському районі м.Києва надано акт від 07.05.2012р. №520/23-3/33887638 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БКК «Інтермарр» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, відповідно до якого Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ анульовано 02.12.2011 р. на підставі відсутності поставок та ненаданням декларацій. Остання податкова декларація з податку на прибуток подана за півріччя 2010 року. Відповідно до Довідки 1-ДФ за 1 квартал 2011 року на підприємстві наявні 2 працівники. Крім того, відсутні основні фонди, транспортні засоби.

Відповідно до Протоколу допиту свідка, 09.01.2012 р. старшим слідчим з СВПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва, Рижковим Ю.О. в рамках кримінальної справи №79-00227, допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «БКК «Інтермарр» ОСОБА_4, яка пояснила, що «приблизно у вересні 2010 року познайомилась з чоловіком на ім'я ОСОБА_5, який запропонував їй за грошову винагороду 100 дол. США в місяць стати засновником та директором ТОВ «БКК «Інтермарр». До бухгалтерської, податкової звітності, заключення договорів, зняття коштів, не маю ніякого відношення та свої підписи не ставила».

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, необхідно зазначити наступне.

Щодо неправомірності донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи своє рішення і погодившись з позицією відповідача в частині донарахування податку на додану вартість суд першої інстанції зазначив, що на виконання договору від 04.01.11 року виписані від імені TOB «БКК Інтермарр»податкові накладні за період з 04.03.11 року по 27.05.11 року є недійсними, оскільки свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (TOB «БКК Інтермарр») анульовано 02.12.11 року на підставі відсутності поставок та ненадання декларацій.

Проте, така думка є безпідставною, оскільки на час укладання та виконання договору від 04.01.2011 року, TOB «БКК Інтермарр»було належним чином зареєстрованим платником ПДВ.

При цьому, слід зауважити, що порушення порядку здійснення господарської діяльності (якщо такі дійсно є) TOB «БКК Інтермарр», анулювання свідоцтв платників ПДВ, неподання ними звітів не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки контрагенти можуть нести відповідальність лише за наявності вини, та згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тобто, відповідальність має нести правопорушник, а не позивач. Оскільки порушень з боку позивача в цій частині не встановлено, то у суду першої інстанції не було юридичних підстав для визнання неправомірним віднесення останнім сум ПДВ до податкового кредиту на підставі виданих від імені TOB «БКК Інтермарр»податкових накладних.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на безпідставність визначення судом першої інстанції того, що договір від 04.01.11 року є нікчемним відповідно до статті 228 ЦК України.

У відповідності до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що договір від 04.01.11 року порушив конституційні права і свободи людини і громадянина та що виконання даного договору призвело до знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, до незаконного заволодіння майном зазначених суб'єктів.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:... при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

У матеріалах справи відсутній відповідний вирок суду та відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про те, що договір від 04.01.11 року, укладений між TOB «Кіммет»і TOB «БКК Інтермарр»визнаний недійсним.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для ствердження того, що договір від 04.01.11 року є недійсним або нікчемним.

На переконання суду першої інстанції доказами того, що відповідач правомірно видав оскаржувані податкові повідомлення-рішення є наступні обставини: відповідно до Довідки 1-ДФ за 1-й квартал 2011 року на TOB «БКК Інтермар»наявні лише 2 працівники. Крім того, відстуні основні фонди, транспортні засоби.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського Кодексу України). Чинне законодавство України не регламентує необхідну кількість працівників на підприємстві, обов'язкову наявність чи відсутність основних фондів, в т.ч. транспортних засобів, оскільки визначати її є правом самого підприємця, а виконання своїх обов'язків за договором підприємець може і без наявності у власності основних фондів, транспортних засобів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду першої інстанції доказів того, що TOB «БКК Інтермарр»не мало реальної можливості на переміщення товару, який згідно з умовами договору від 04.01.11 року мало поставити за власний рахунок.

На думку суду першої інстанції доказами про відсутність реальності виконання договору від 04.01.11 року є: покази свідка ОСОБА_4 (директор TOB «БКК Інтермарр»), які вона надала 09.01.12 року як свідок під час її допиту у кримінальній справі про те, що вона до податкової звітності, укладення договорів, зняття коштів не має жодного відношення та пояснення, відібрані працівниками ДПІ у Печерському районі м.Києва від посадових осіб: ПП «Фортуна-2011», TOB «Торгбудкомплекс-ЛТД», TOB «Полімак Корпорейшн», TOB «Кадиш», TOB «Текон Плюс», TOB «Легторг», TOB «Мобайл Воркс», TOB «Будівельна компанія «Арміс», TOB «Міріс»про відсутність взаємовідносин між цими юридичними особами і TOB «БКК Інтермарр». Тобто, відповідач на підставі цих пояснень зробив висновок про те, що TOB «БКК Інтермарр»в 2011 році не придбавало у зазначених суб'єктів господарювання товари, які надалі могло продати TOB «Кіммет».

У відповідності до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державшої податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як зазначено в Акті перевірки, формальною підставою для призначення перевірки, стали матеріали кримінальної справи.

Отже, сам факт прийняття податкового повідомлення-рішення суперечить п. 86.9. ст. 86 ПК України, де прямо передбачено, що податкове повідомлення-рішення не повинно прийматись до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Крім того, за своєю юридичною природою, вище перелічені документи і постанова слідчого, протокол допиту свідка є документами, якими встановлюються обставини, що мають значення лише для виконання завдань під час досудового та судового слідства в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно ст. 3 КПК України, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Отже, ні податковим, ні кримінально-процесуальним законодаством, не передбачена можливість використання матеріалів кримінальної справи (та ще й на стадії досудового слідства) для цілей податкової перевірки, в тому числі не допускається, щоб на підставі цих матеріалів робились які-небудь висновки під час податкової перевірки та приймались податкові повідомлення-рішення.

Більше того, інформація, яка міститься в матеріалах кримінальної справи на стадії досудового слідства, підлягає оцінці під час судового розгляду, через що її не можна вважати достовірною, оскільки вона не міститься у вироку суду, який набрав законної сили (ч. 2 ст. 323 КПК України).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані податкові повідомлення рішення винесені за результатами виїзної позапланової перевірки, оформленої Актом від 11.06.12 року № 209/22-205/31171801. При цьому, перевірка була призначена, в межах розслідування кримінальної справи № 79-00227, постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 06.01.12 року про призначення позапланової перевірки TOB «Кіммет». Відповідач не надав суду докази того, що закінчено розслідування кримінальної справи і за результатом цього розслідування є відповідне рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказ Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 N 327 (діяв на момент проведення перевірки), не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Крім того, п. 2 p. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 22.12.2010 р. № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до п. 4 - 6 p. І цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, законодавством не передбачена можливість використання матеріалів досудового слідства під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки.

Крім того, пояснення посадових осіб контрагентів TOB «БКК Інтермарр»також не можуть братись до уваги на тій підставі, що в силу вимог п. 4 - 6 розділу І Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в Акті перевірки ... із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пояснення посадових осіб контрагентів TOB «БКК Інтермарр»не є документами первинного бухгалтерського і податкового обліку, що є підставою для віднесення цих доказів до неналежних, в розумінні КАС України.

Покази ОСОБА_4, надані нею в якості свідка під час розгляду справи судом першої інстанції про те, що вона не має жодного відношення до податкової звітності, укладення договорів, зняття коштів, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони суперечать показам, які вона надавала 09.01.12 року (протокол допиту свідка від 09.01.12 pоку), тобто про те, що вона брала безпосередню участь в діяльності TOB «БКК Інтермар», зокрема підписувала невідомі їй документи, а також отримувала за свою роботу грошові кошти в розмірі 400 та 300 доларів, хоча домовленість була про оплату у розмірі 100 доларів США щомісячно.

Колегія суддів також зазначає, що для надання правової оцінки щодо формування платником податку податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість», якими регламентується порядок визначення податкового кредиту.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.п. 3.1.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.2.3. зазначеного Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Крім того, п.п. 7.4.4. Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Зі змісту пункту 7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» в цілому та у взаємозв'язку з положеннями п/п. 3.1.1, п. 7.2. та п. 7.5. цього закону, а також з урахуванням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції .

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (Замовника) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, відсутні підстави для висновку про неправомірне формування податкового кредиту.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем при здійсненні господарських відносин TOB «БКК Інтермарр» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року не було допущено порушень вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та не завищено податковий кредит.

Первинні документи між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БКК Інтермарр» були вилучені у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіммет» на підставі постанови слідчого ПМ ДПА Чернігівської області, тобто перевірка ДПІ у Подільському районі м.Києва проводилась без оригіналів цих документів.

Реальність вчинення господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіммет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БКК Інтермарр» підтверджується договором №122 від 04 січня 2011 року, податковими та видатковими накладними за 2011 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку з ТОВ «БКК «Інтермарр», банківськими виписками, журналом видачі довіреностей на отримання ТМЦ, реєстрами (прибуткових) документів за березень -квітень 2011 року та договорами купівлі -продажу.

Вказані первинні документи підтверджують подальшу реалізацію метала третім особам отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «БКК Інтермарр».

Наявними у позивача податковими накладними підтверджено, що контрагентом останнього виконано обов»язок по складанню податкових накладних, належно оформлених за формою та змістом.

Крім того, у вищевказаних первинних документах Товариством з обмеженою відповідальністю «БКК Інтермарр» наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, господарські відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіммет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БКК Інтермарр» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними доказами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіммет»-задоволити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 серпня 2012 року -скасувати та постановити нову постанову, якою позовні вимоги - задоволити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення -рішення від 04.07.2012 року №00024212220 та №00024222220.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанова у повному обсязі, тобто з 09 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.