Постанова

від 25.09.2012 по справі 2а/0270/3284/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 вересня 2012 р. Справа № 2а/0270/3284/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представників позивача Томенко Р.М., Супрун М.І.

представника відповідача 1: Загородній Ю.С.

представників відповідача 2: Роздобудько П.В.,Терепа С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського кооперативу " Добрі справи"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Вінницької області (відповідач-1), Державної податкової служби у Вінницькій області (відповідач-2)

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Добрі справи" (надалі - позивач) до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби Вінницької області (відповідач-1), Державної податкової служби у Вінницькій області (відповідач-2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії .

Позовні вимоги мотивовані тим, що СВК «Добрі справи» звернулось до відповідача 1 з заявою від 18.04.2012р. про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Однак, листом від 23.04.2012р. вих.№688 Гайсинська МДПІ відмовила в розгляді даної заяви. Оскільки даний лист є протиправним та суперечить діючому законодавству, тому позивач змушений був звернутись до суду з позовом.

Представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити в повному об'ємі, відповідно до заявлених позовних вимог.

Представник відповідача 1 щодо позову заперечував, та просив відмовити з підстав, що викладенні у письмових запереченнях та поясненнях (а.с.68-69,78).

Представники відповідача 2 щодо позову також заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Добрі справи" (надалі - СВК "Добрі справи") зареєстрований за ідентифікаційним кодом 37694870, за адресою вул. Лермонтова, буд.1, м. Гайсин, Вінницька область (а.с.30).

У відповідності до п.3 Статуту позивача, основною діяльністю є виробництво сільськогосподарської продукції та її переробка з метою отримання прибутку, задоволення економічних і соціальних потреб членів Кооперативу та взаємовигідна співпраця з орендодавцями землі та майна (а.с.17-29).

Керівником позивача, у відповідності до довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 405070, являється Токаренко Тетяна Григорівна.

18.04.2012р. СВК «Добрі справи» звернувся з заявою до Гайсинської МДПІ про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.14).

Листом від 23.04.2012р. вих. № 688 відповідачем 1 повідомлено, що в розгляді вищезазначеної заяви відмовлено (а.с.13).

Не погодившись з даним фактом, позивачем по справі подано до Державної податкової служби у Вінницькій області лист від 27.04.202р. вих. за №1 з проханням скасувати дане рішення та зобов'язати зареєструвати позивача суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с.12).

На що, Державною податковою службою у Вінницькій області надано податкову консультацію від 18.06.2012р. вих. за № 9684/10/15-217 (а.с.9-11).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що дані правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України), "Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394 (надалі - Положення).

Згідно до п. 7.4. ст. 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

У відповідності до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 ПК України, платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Згідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Норми п.6.1 р.6 Положення також передбачають, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 статті 209 розділу V може обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу п.209.6 ст. 209 ПК України визначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності

Також, п.п.6.1.1 п.6.1 р.6 Положення визначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Тобто, дані норми встановлюють, право платника підприємства основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 183.1 статті 183 ПК України закріплено, що будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію, як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Аналогічно, у відповідності до 6.2 р.6 Положення, для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 розділу V Кодексу для реєстрації платників ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи, позивач реалізуючи надане право, на підставі вищезазначених норм, звернувся до відповідача 1 з заявою від 18.04.2012р., про реєстрацію, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Судом встановлено, що листом від 23.04.2012р. вих. за № 688 Гайсинською МДПІ повідомлено позивача, що заява не відповідає критеріям встановлених п.209.7 ст. 209 ПК України, у зв'язку з чим в розгляді даної заяви відмовлено.

Так, п. п. 6.2.4 п.6.2 р.6 Положення передбачено, що за результатами розгляду заяви про реєстрацію за формою N 1-РС податковий орган протягом 10 робочих днів видає (надсилає поштою з повідомленням про вручення за рахунок заявника) Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою N 2-РС або письмову відмову у видачі такого Спеціального свідоцтва у разі подання недостовірних даних або у випадках, визначених пунктом 6.3 цього розділу.

Тобто, імперативність даної норми полягає в тому, що за результатами розгляду поданої заяви, податковий орган виносить одне з двох вмотивованих рішень, про видачу свідоцтва чи відмову в такій видачі.

У відповідності до п. 6.3 р.6 Положення, податковий орган відмовляє сільськогосподарському підприємству у реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, якщо такий платник податків: а) вказує у заяві про реєстрацію види діяльності, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та не визначені статтею 209 розділу V Кодексу; б) перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків; в) був виключений із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням питомої ваги несільськогосподарських товарів (послуг) та від дати такого виключення до дати подання заяви про повторну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування не спливло 12 послідовних звітних податкових періодів; г) поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг), або не відповідає іншим критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу; ґ) не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, є особою, яка не може бути зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування чи на яку не поширюються норми статті 209 розділу V Кодексу; д) не підпадає під визначення платника ПДВ згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Положення або за наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених пунктом 5.1 розділу V цього Положення, або за яких підлягає анулюванню Спеціальне свідоцтво згідно з пунктами 209.11, 209.12 статті 209 розділу V Кодексу; е) подав заяву з порушенням строків, визначених пунктом 183.3 статті 183 розділу V Кодексу.

Суд, критично оцінює оформлення рішення Гайсинською МДПІ листом від 23.04.2012., адже вищезазначений перелік підстав щодо відмови в реєстрації є виключним, крім того вищезазначеною нормою визначено лише право податкового органу, за наявності достатніх підстав, виносити рішення щодо відмови в проведенні реєстрації спеціального режиму оподаткування суб`єкта господарювання, водночас жодного нормою Положення чи ПК України не передбачено право податкового органу за результати поданої заяви платника податків відмовляти в її розгляді.

Також, судом не взято уваги посилання представника відповідача з приводу того, що в листі від 23.047.2012р. вих. № 688 вислів «в розгляді» зазначено помилково, замість необхідного «в реєстрації», адже в поданих письмових поясненнях відповідач 1 зазначає, що правильним формулюванням є «в редакції», а в же в листі Гайсинської МДПІ до Державної податкової служби України у Вінницькій області від 22.05.2012р. вих. № 1070/8/181-104 « в реєстрації», тому не зрозуміло, що саме відповідач 1 мав на увазі при формулюванні даного листа (а.с.13,78,82,).

Суд, також вважає за необхідне відмітити, що при оформленні свого листа від 23.04.2012р., за наслідками розгляду заяви СВК «Добрі справи», Гайсинською МДПІ не зазначено підстави та не наведено жодної мотивації щодо його винесення.

Таким чином, надавши правову оцінку питанню дотримання процедури відповідачем 1, щодо оформлення результатів, за наслідками поданої заяви про реєстрацію СВК «Добрі справи», як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податковим на додану вартість, суд приходить до висновку, що Гайсинською МДПІ не дотримано процедуру та порядку оформлення свого рішення за результатами поданої заяви.

В судовому засіданні представником позивача, акцентовану увагу суду, на той факт, що відповідачем 2, не дотримано порядок оформлення результатів у зв'язку з поданою скаргою позивача від 27.04.2012р. за №1, дослідивши матеріли справи та заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного.

Нормами ПК України, гарантовано право платника податків оскаржити будь-яке рішення податкового органу, зокрема п.56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Як свідчать матеріали справи, позивач не погодився з прийнятим рішенням від 23.04.2012р. вих. за № 688 та скористався наданим правом, що стало підставою звернення до ДПС у Вінницькій області з листом від 27.04.2012р.

У відповідності до п.56.8 ст. 58 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З наданих до суду доказів, вбачається що за наслідками поданого листа, відповідачем 2, оформлено своє рішення у вигляді листа щодо надання податкової консультації від 18.06.2012р. за вих. № 9684/10/15-217.

Так, п.п.14.1.172 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податкова консультація це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

У відповідності до п 52.1 ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, що встановлено п 52.2 ст. 52 ПК України.

Норми п.56.4 ст.56 ПК України передбачають, що під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Дійсно нормами ПК України врегульовано питання щодо надання податковим органом податкової консультації, однак досліджуючи скаргу позивача та лист за її результатами, в розрізі вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що відповідачем 2 незаконно оформлено даний лист, адже прохальна частина листа СВК «Добрі справи» не містить будь-яких питань щодо практичного використання окремих норм податкового законодавства, на противагу цьому включає в себе вимогу, щодо скасування прийнятого рішення Гайсинської МДПІ від 23.04.2012р.

Стосовно підставності звернення позивача з заявою та винесення відповідачем 1 листа від 23.04.2012р., судом досліджено заяву про вступ до сільськогосподарського виробничого колективу «Добрі справи» від 01.12.2011р., договори підряду від 01.12.2011р. за №№ 84,73,80,85. З яких вбачається, що підрядник зобов'язується на свій ризик за завданням замовника (позивач) виконувати роботу щодо обслуговування переданої йому ВРХ(корова), а саме утримувати ВРХ у спеціальному обладнаному приміщені, доглядати ВРХ, прибирати приміщенні, де утримується ВРХ, забезпечувати повноцінну годівлю ВРХ, забезпечувати правильне утримання, збереження переданої ВРХ, забезпечувати профілактичні засоби щодо запобігання захворювання, забезпечувати якісні показники одержаного молока, за що Замовником сплачується відповідна плата.

На виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні акти прийому передачі від 01.11.2011р. №№84,73,80,85 та акти приймання передачі ВРХ на утримання від 01.12.2011р. (а.с.31-45).

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України),за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові, що передбачено ч.2 даної норми ЦК України.

До матеріалів справи також долучено реєстри членів СВК "Добрі справи", у відповідності до якого із села Балабанівки, Оратівськогго району до членів СВК "Добрі справи" входять 78 осіб, із с.Бондурі, Гайсинського району, Вінницької області - 16 осіб, із села Ш.Бундурівська, Гайсинського району, Вінницької області - 34 особи.

Судом встановлено, що отримане сире молоко від вищезазначених осіб, СВК «Добрі справи» поставляло ТОВ «Гайсинський молокозавод».

Представниками відповідача в ході судового розгляду справи, звернуто увагу на той факт, що у позивача відсутні виробничі приміщення, для здійснення своєї господарської діяльності, однак дане посилання спростовується поясненнями представників позивача та п.13 статуту підприємства, у відповідності до якого СВК «Добрі справи» є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів одержаних від реалізації та провадження іншої передбаченої чим Статутом діяльності, та іншого майна, передбаченого на підставах, не заборонених законом.

Так, листом адресованого відповідачу від 20.04.2012р. СВК "Добрі справи" проінформовано що на підставі заяв та договорів, позивач орендує у членів колективу корів (ВРХ) за що сплачує відповідну плату, а отримане молоко поставляє до ТОВ «Гайсинський молокозавод».

Отже, позивачем самостійно повідомлено відповідача 1 про ланцюг здійснених господарських операцій, в судовому засіданні даний факт представниками позивача не заперечувався, більше того зазначили, що жодною нормою ПК України чи Господарського кодексу України дані дії не заборонені.

Крім того, суд зауважує, що дійсно п.209.6 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач діяв в узгодження даної норми, адже отримане сире молоко від членів СВК «Добрі справи» появлялось у відповідності до договору ТОВ «Гайсинський молокозавод».

Так, ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Положення ч. 1 ст. 95 Господарського кодексу України визначають, що виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Частиною даної норми також встановлено, що виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.

У відповідності до ч.1 ст. 98 Господарського кодексу України, членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь у діяльності кооперативу.

Частиною 3 вищезазначеної норми Господарського кодексу України також визначено, що вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Положення ч.1 ст. 100 Господарського кодексу України передбачають, що майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу. Виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Матеріали справи також спростовують доводи представників відповідача 1 щодо того, що заява позивача не відповідає критеріям встановлених п.209.6 ст. 209 ПК України, адже судом досліджено копію відомостей витрат кормів за березень 2012р.; копії актів закупки корів; копії звітів використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; відомість виплат згідно до договорів оренди за лютий 2012р., копія рахунку фактури № 78 від 21.03.2012р.; копія акту про виконання робіт Гайсинською РДЛВМ від 21.03.2012р.; копія рахунку 361 за березень 2012р, що підтверджують протилежне.

Також, не зрозуміло чому до критеріїв стосовно не відповідності поданої заяви, в своєму листі від 31.07.2012р. вих. за № 2072/10/18-1 Гайсинська МДПІ відносить, що сире молоко не відноситься до сільськогосподарських товарів, а вже в поясненнях наданих до суду, таким критерієм є відсутність у позивача власних або виробничих потужностей (а.с.78,83).

Тобто не можливо встановити однозначну позицію відповідача 1, щодо заяви СВК «Добрі справи» про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в розрізі правових норм на основі співставлення фактичних даних, суд в узгодження ст. 162 КАС України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Гайсинської МДПІ щодо відмови в розгляді заяви СВК "Добрі справи" про видачу Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, визнання протиправними дій Державної податкової служби у Вінницькій області щодо розгляду скарги СВК "Добрі справи" та зобов'язання Державної податкової служби у Вінницькій області розглянути відповідно до вимог чинного законодавства скаргу щодо скасування рішення Гайсинської МДПІ про відмову в розгляді заяви СВК "Добрі справи" про видачу свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Гайсинської МДПІ, видати СВК "Добрі справи" свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, суд вважає, що у задоволенні даної вимоги необхідно відмовити. Оскільки лише до повноважень податкового органу, у відповідності до норм ПК України, відноситься видача свідоцтва, щодо будь-якого режиму оподаткування, а тому суд не вправі перебирати повноваження суб'єкта владних повноважень наділених діючим законодавством.

Натомість з метою захисту права позивача, вважає за необхідне зобов'язати Гайсинську МДПІ вирішити питання щодо видачі СВК «Добрі справи» свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Так, у відповідності до положень п.п. 21.1.1 п.21.1 ст. 21 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положення ч.1 ст. 71 КАС України закріплюють, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що визначено ч.2 вищезгаданої норми.

Отже, здійснивши системний аналіз вищенаведених законодавчих положень в розрізі наданих пояснень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що закріплено ч.3 ст. 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - СВК «Добрі справи» судові витрати на сплату судового збору в сумі 16 грн. 08 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Гайсинської МДПІ щодо відмови в розгляді заяви СВК "Добрі справи" про видачу Свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Визнати протиправними дії Державної податкової служби у Вінницькій області щодо розгляду скарги СВК "Добрі справи", та зобов`язати Державну податкову службу у Вінницькій області розглянути відповідно до вимог чинного законодавства скаргу щодо скасування рішення Гайсинської МДПІ про відмову в розгляді заяви СВК "Добрі справи" про видачу свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Зобов`язати Гайсинську МДПІ у встановленому законом порядку вирішити питання щодо видачі СВК "Добрі справи" свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь СВК "Добрі справи" витрати в розмірі 16 грн. 08 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 5 від 06.07.2012 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна