Постанова

від 01.10.2012 по справі 2а-1670/5070/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5070/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Денисенка В.В., Попенка Б.В.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Байкара" про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укрмагістраль") 31 липня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 84 192 грн. та №0010722301/1019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 73 212 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження товариством податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та завищення податкового кредиту за квітень - травень 2011 року вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту спірних сум по господарським операціям з ТОВ "Байкара" підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками тощо).

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях на позов відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрмагістраль" посилаючись на обставини, встановлені виїзною позаплановою перевіркою платника податків з питань взаємовідносин з ТОВ "Сігма Люкс" та ТОВ "Байкара" за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року.

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, про дату, час та місце їх проведення повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань до суду не надала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 32738551; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 18 грудня 2003 року та відповідно до свідоцтва №23703621 є платником податку на додану вартість (т. І, а.с. 12 ).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля (46.90), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) (т. І, а.с. 11 ).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ відповідно до наказу від 20 червня 2012 року №1270, направлення від 20 червня 2012 року №2830/002830 (т. І, а.с. 98, 100 ) у зв'язку з надходженням постанови начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області старшого радника юстиції Литвинова А.А. від 27 травня 2012 року в період з 20 червня 2012 року по 26 червня 2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Укрмагістраль" з питань взаємовідносин з ТОВ "Сігма Люкс" (код ЄДРПОУ 37411020) та ТОВ "Байкара" (код ЄДРПОУ 37154069) за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 липня 2012 року №2108/22-209/32738551 (далі по тексту - Акт перевірки) (т. І, а.с. 101-127 ), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 84 192 грн.;

- пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що за твердженням податкового ревізора-інспектора призвело до заниження позивачем ПДВ за квітень - травень 2011 року загалом на суму 73 211 грн.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 липня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0010712301/1018, відповідно до якого ТОВ "Укрмагістраль" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 84 192 грн. (т. І, а.с. 24 );

- №0010722301/1019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 73 212 грн. (в т.ч., 73 211 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 23 ).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями платник податків звернувся до суду з вимогою про визнання їх неправомірними та скасування.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, №0010722301/1019 та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Укрмагістраль" проведено з підстави, передбаченої підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до направлення від 20 червня 2012 року №2830/002830, наказу Кременчуцької ОДПІ від 20 червня 2012 року №1270 та на виконання постанови начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області старшого радника юстиції Литвинова А.А. від 27 травня 2012 року (т. І, а.с. 98, 100; т. ІІ, а.с. 197-198 ).

Так, згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як визначено пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та пунктом 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. При цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Водночас, з огляду на те, що ані норма пункту 86.9 статті 86, ані норма підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не конкретизують коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, то відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб. А тому, пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України врегульовує порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято на підставі висновків Акта перевірки, проведеної на виконання постанови начальника слідчого відділу прокуратури Полтавської області старшого радника юстиції Литвинова А.А. від 27 травня 2012 року про призначення позапланової перевірки, винесеної відповідно до вимог статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України в рамках розслідування кримінальної справи №113315137, порушеної стосовно директора ТОВ "Байкара" ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 191, частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України (т. ІІ, а.с. 197-198 ).

Відповідно до пояснень представника відповідача, що надані ним в ході судового розгляду справи, вказана кримінальна справа знаходиться у провадженні слідчого відділу прокуратури Полтавської області, на розгляд до суду не передавалася, вирок чи постанова суду про закриття провадження у справі за нереабілітуючими підставами по вказаній кримінальній справі не приймалися.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки позапланову документальну перевірку ТОВ "Укрмагістраль" проведено в ході розслідування кримінальної справи, по якій на момент проведення такої перевірки та на дату розгляду справи судом відсутні вирок чи постанова суду про закриття провадження у справі за нереабілітуючими підставами, податковою інспекцією передчасно винесено податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, №0010722301/1019 про донарахування платнику податків грошових зобов'язань.

Крім того, як встановлено судом, рішення про донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ контролюючим органом прийнято на підставі висновку про нікчемність господарських операцій між ТОВ "Укрмагістраль" та ТОВ "Байкара" з поставки паливно-мастильних матеріалів.

При цьому, вказаний висновок відповідач мотивує даними позапланової перевірки ТОВ "Байкара", за результатами якої складено акт від 01 березня 2012 року №8/23-209/37154069 (т. ІІ, а.с. 118-196 ). Зокрема, зазначає, що в ході проведення згаданої перевірки встановлено факт формування третьою особою транзитних потоків, оформлення первинних документів без реального здійснення господарських операцій з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, податкова інспекція стверджує про те, що ТОВ "Байкара" фактично не здійснювало поставку товарно-матеріальних цінностей (паливно-мастильних матеріалів) в адресу ТОВ "Укрмагістраль".

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Байкара" (Постачальник) та ТОВ "Укрмагістраль" (Покупець) 20 квітня 2011 року укладено договір поставки нафтопродуктів №20/04Б (т. ІІ, а.с. 50 ).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, на виконання умов даного договору третьою особою протягом, зокрема, квітня - травня 2011 року здійснено поставку ТОВ "Укрмагістраль" товарів (бітуму БНД 60/90, мастила Masterlube LTD SHPD 15W-40 WOLF OIL) на загальну суму поставки 2 461 286 грн. 72 коп. (в т.ч. ПДВ - 410 213 грн. 95 коп.).

На підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 20 квітня 2011 року №23, від 26 квітня 2011 року №40, від 27 квітня 2011 року №44, від 28 квітня 2011 року №50, від 30 квітня 2011 року №65, від 04 травня 2011 року №1, від 05 травня 2011 року №8, від 07 травня 2011 року №23, від 14 травня 2011 року №43, від 17 травня 2011 року №53, від 24 травня 2011 року №85, від 26 травня 2011 року №96, від 27 травня 2011 року №100, від 27 травня 2011 року №104, від 30 травня 2011 року №110, від 30 травня 2011 року №111, від 30 травня 2011 року №112, від 31 травня 2011 року №118 (т. ІІ, а.с. 41-49 ).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії податкових накладних судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за квітень - травень 2011 року (т. І, а.с. 216-217, 221-222 ).

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезгаданих податкових накладних ТОВ "Байкара" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 52-54, 160-163; т. ІІ, а.с. 119 ).

Також, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у Акті перевірки відсутні.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у третьої особи протягом квітня - травня 2011 року товарно-матеріальних цінностей (бітуму БНД 60/90, мастила Masterlube LTD SHPD 15W-40 WOLF OIL) загальною вартістю 2 461 286 грн. 72 коп. (в т.ч. ПДВ - 410 213 грн. 95 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 20 квітня 2011 року №20/04Б сторонами складено та передано одна одній видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи (т. ІІ, а.с. 41-74 ).

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії первинних документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Байкара", що підтверджується реєстром платежів Кременчуцької філії ПАТ "Полтава-банк" за період з 01 квітня 2011 року по 01 червня 2011 року (т. ІІ, а.с. 99-101 ).

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт оплати позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей, зауваження до форми та порядку проведення розрахунків в Акті перевірки відсутні.

Окрім того, ТОВ "Укрмагістраль" на перевірку та до матеріалів адміністративної справи надано копії сертифікатів відповідності та паспортів якості, що підтверджують якість придбаних нафтопродуктів (т. І, а.с. 164; т. ІІ, а.с. 104-117 ).

Відповідно до пояснень представників позивача реалізація бітуму з Лисичанського НПЗ здійснюється оптовими партіями через аукціон; ТОВ "Байкара" було постійним учасником аукціонних торгів та здійснювало придбання бітуму безпосередньо на НПЗ оптовими партіями. Позивач здійснював придбання товарів роздрібними партіями, бітум заливався у цистерни (бочки-термоси при температурі 160 0С), що належать ТОВ "Укрмагістраль" (т. І, а.с. 181-186, 211 ) безпосередньо на Лисичанському НПЗ та транспортувався покупцям - третім особам.

Податковою інспекцією не заперечується факт реалізації позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей (бітуму) в адресу Кооперативу "Асфальтобетон", ТОВ "Траса", філії "Новодністровська дільниця" ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво", МПП "Матіола", КП "Комбінат Благоустрою", МПП "Лист", ПП "Трансексімцентр".

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, правильність формування платником податку витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю.

В ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій, встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) в ході здійснення даної господарської діяльності.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Стосовно доводів контролюючого органу про нікчемність спірних господарських операцій суд зазначає наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір поставки нафтопродуктів від 20 квітня 2011 року №20/04Б суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Посилання контролюючого органу на результати позапланової перевірки ТОВ "Байкара" як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

Безпідставним щодо спірних правовідносин є також твердження представника відповідача про анулювання ТОВ "Байкара" свідоцтва платника ПДВ, адже рішення про анулювання третій особі свідоцтва платника податку на додану вартість податковою інспекцією прийнято 27 вересня 2011 року, а спірні господарські операції сторонами здійснено у квітні - травні 2011 року.

Окрім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про відсутність у ТОВ "Байкара" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів. Так само, податковий розрахунок комунального податку містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, передчасно, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, №0010722301/1019 підлягають скасуванню.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, №0010722301/1019.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 574 грн. 02 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 35, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Байкара" про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, №0010722301/1019.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль" (код ЄДРПОУ 32738551) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 574 грн. 02 коп. (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири гривні дві копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба