Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-1670/5070/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5070/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012р. по справі № 2а-1670/5070/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмагістраль", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 липня 2012 року №0010712301/1018 та №0010722301/1019.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 липня 2012 року №0010712301/1018, №0010722301/1019.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів встановила, що фахівцем Кременчуцької ОДПІ відповідно в період з 20.06.2012 року по 26.06.2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Укрмагістраль" з питань взаємовідносин з ТОВ "Сігма Люкс" (код ЄДРПОУ 37411020) та ТОВ "Байкара" (код ЄДРПОУ 37154069) за період з 01 січня 2011 року по 01 січня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 липня 2012 року №2108/22-209/32738551 (далі по тексту - Акт перевірки) (т. І, а.с. 101-127), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 84 192 грн.;

- п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що за твердженням податкового ревізора-інспектора призвело до заниження позивачем ПДВ за квітень - травень 2011 року загалом на суму 73 211 грн.

На підставі даних висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 липня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0010712301/1018, відповідно до якого ТОВ "Укрмагістраль" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 84 192 грн. (т. І, а.с. 24); №0010722301/1019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 73 212 грн. (в т.ч., 73 211 грн. - основний платіж, 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 23).

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Байкара" (Постачальник) та ТОВ "Укрмагістраль" (Покупець) 20 квітня 2011 року укладено договір поставки нафтопродуктів №20/04Б (т. ІІ, а.с. 50).

На виконання умов даного договору третьою особою протягом, зокрема, квітня - травня 2011 року здійснено поставку ТОВ "Укрмагістраль" товарів (бітуму БНД 60/90, мастила Masterlube LTD SHPD 15W-40 WOLF OIL) на загальну суму поставки 2 461 286 грн. 72 коп. (в т.ч. ПДВ - 410 213 грн. 95 коп.).

На підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 20 квітня 2011 року №23, від 26 квітня 2011 року №40, від 27 квітня 2011 року №44, від 28 квітня 2011 року №50, від 30 квітня 2011 року №65, від 04 травня 2011 року №1, від 05 травня 2011 року №8, від 07 травня 2011 року №23, від 14 травня 2011 року №43, від 17 травня 2011 року №53, від 24 травня 2011 року №85, від 26 травня 2011 року №96, від 27 травня 2011 року №100, від 27 травня 2011 року №104, від 30 травня 2011 року №110, від 30 травня 2011 року №111, від 30 травня 2011 року №112, від 31 травня 2011 року №118 (т. ІІ, а.с. 41-49).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, які містяться в матеріалах справи оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Дані податкові накладні позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за квітень - травень 2011 року (т. І, а.с. 216-217, 221-222).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписки вищезгаданих податкових накладних ТОВ "Байкара" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (т. І, а.с. 52-54, 160-163; т. ІІ, а.с. 119).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів від 20 квітня 2011 року №20/04Б сторонами складено та передано одна одній видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи (т. ІІ, а.с. 41-74).

Колегія суддів зазначає, що вищевказані копії первинних документів, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Байкара", що підтверджується реєстром платежів Кременчуцької філії ПАТ "Полтава-банк" за період з 01 квітня 2011 року по 01 червня 2011 року (т. ІІ, а.с. 99-101).

Окрім того, ТОВ "Укрмагістраль" на перевірку та до матеріалів адміністративної справи надано копії сертифікатів відповідності та паспортів якості, що підтверджують якість придбаних нафтопродуктів (т. І, а.с. 164; т. ІІ, а.с. 104-117).

В ході судового розгляду справи встановлено, що реалізація бітуму з Лисичанського НПЗ здійснюється оптовими партіями через аукціон; ТОВ "Байкара" було постійним учасником аукціонних торгів та здійснювало придбання бітуму безпосередньо на НПЗ оптовими партіями. Позивач здійснював придбання товарів роздрібними партіями, бітум заливався у цистерни (бочки-термоси при температурі 1600С), що належать ТОВ "Укрмагістраль" (т. І, а.с. 181-186, 211) безпосередньо на Лисичанському НПЗ та транспортувався покупцям - третім особам (Кооперативу "Асфальтобетон", ТОВ "Траса", філії "Новодністровська дільниця" ТОВ "Енергетично-дорожнє будівництво", МПП "Матіола", КП "Комбінат Благоустрою", МПП "Лист", ПП "Трансексімцентр").

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції позивача мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, правильність формування платником податку витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла висновку про реальність спірних господарських операцій, встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також підтверджено рух активів (товарів) в ході здійснення даної господарської діяльності.

Слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва надання послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.

Стосовно судження відповідача щодо нікчемності правочинів слід зазначити наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Отже з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідачем не надано доказів того, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в оспорювались судовому порядку, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та не має.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року по справі № 2а-1670/5070/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.