Постанова

від 09.10.2012 по справі 2а-13009/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2012 року 11:45 № 2а-13009/12/2670

За позовом Малого приватного підприємства «Стрілець+»

до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Корніюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шелест І.В. (довіреність № б/н від 20.09.2012 р.)

від відповідача: не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 09.10.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Мале приватне підприємство «Стрілець+»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-13009/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 09.10.2012 р.

В судовому засіданні 09.10.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 13.09.2012 р. № 0001612653 на суму 42 893,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні невиїзної документальної перевірки МПП «Стрілець +»(код за ЄДРПОУ 24731240) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з КП «Альянс»(код за ЄДРПОУ 3468182) за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р. відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р. всього в сумі 34 315 грн., а саме: за вересень 2010 року в сумі -18 443 грн. та за жовтень 2010 року в сумі -15 872 грн., а також п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених МПП «Стрілець+» з КП «Альянс»за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було сформовано податковий кредит у вересні-жовтні 2010 р. в загальному розмірі 34 315 грн., за рахунок сум сплачених коштів з ПДВ по правовідносинах із контрагентом КП «Альянс», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними видатковими накладними, платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення коштів; можливість виконання контрагентом таких послуг (поставки будівельних матеріалів з пластмас) підтверджується наявністю в останнього будівельної ліценції, дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із КП «Альянс».

Також, позивач зазначив про те, що такі будівельні матеріали, придбані в контрагента КП «Альянс», були використані МПП «Стрілець+»в його подальшій господарській діяльності при здійсненні договірних відносин із дитячим оздоровчим центром «Прибережний» Державної прикордонної служби України щодо виконання робіт з ремонту в будівлях (заміна вікон та дверей) за адресою: м. Саки, вул. Морська, 6, а отже фактична реалізація МПП «Стрілець+»таких будівельних товарів позивачу підтверджується подальшим використанням таких товарів в господарській діяльності позивача з надання послуг по виконанню ремонтних робіт.

Позивач також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та КП «Альянс»з ознаками нікчемності.

Відповідач в судове засідання 09.10.2012 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Так, ухвала від 26.09.2012 р. про відкриття провадження у справі № 2а-13009/12/2670 була отримана відповідачем 01.10.2012 р., відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно ч.9 ст.35 КАС України, вважається, що повістку вручено посадовій чи службовій особі, яка є учасником адміністративного процесу, якщо її доставлено за адресою місця служби цієї особи в порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті.

Крім того, ухвалою суду від 26.09.2012 р. про відкриття провадження у справі № 2а-13009/12/2670 було зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи:

- письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача;

- нормативно-правове обґрунтування винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн.;

- копії всіх документів, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0001522208/0;

- зворотній бік облікової картки позивача станом на час розгляду справи;

- відомості щодо знаходження контрагента позивача КП «Альянс»в ЄДРПОУ станом на час розгляду справи та станом на час правовідносин із позивачем;

- відомості щодо реєстрації контрагента позивача КП «Альянс»платником ПДВ станом на перевіряємий період та на час розгляду справи;

- відомості щодо проведених перевірок контрагента позивача КП «Альянс»за 2009-2012 роки (в разі проведення перевірок, надати матеріали таких перевірок);

- копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача КП «Альянс»за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період та інші відомості по платнику податків контрагента позивача КП «Альянс»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача КП «Альянс» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента КП «Альянс»по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- відомості щодо наявних основних фондів (складських приміщень, устаткування), транспортних засобів, трудових ресурсів по контрагенту позивача КП «Альянс»;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача КП «Альянс»у разі наявності таких.

Однак, станом на 09.10.2012 р. відповідачем не було виконано вимог ухвали суду від 26.09.2012 р. про відкриття провадження у справі № 2а-13009/12/2670 та не було надано жодних заперечень на позовну заяву, нормативно-правового обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн, а також жодних документів (доказів), що вимагалися судом ухвалою про відкриття провадження у справі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на викладене, а саме не прибуття в судове засідання 09.10.2012 р. відповідача (суб'єкта владних повноважень), що був повідомлений належним чином, суд ухвалив розглядати справу № 2а-13009/12/2670 на підставі наявних у ній доказів, проти чого також не заперечив позивач.

Отже, розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Малого приватного підприємства «Стрілець+»(код за ЄДРПОУ 24731240) з питань дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з КП «Альянс»(код за ЄДРПОУ 3468182 ) за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт про результати перевірки від 13.08.2012 р. № 2486/22-719/24731240, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р. всього в сумі 34 315 грн., а саме: за вересень 2010 року в сумі - 18 443 грн. та за жовтень 2010 року в сумі -15 872 грн., а також п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених МПП «Стрілець+»з КП «Альянс»за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р.

На підставі встановлених в Акті перевірки від 13.08.2012 р. № 2486/22-719/24731240 порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 42 893,75 грн. (в т.ч. 34 315,00 грн. за основним платежем та 8 578,75 грн. за штрафними санкціями).

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у дніпровському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2012 року № 0001612653, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, єдиним обґрунтуванням висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового та цивільного законодавства щодо дійсності (чинності) правочинів, відповідачем в Акті перевірки зазначено, що Актом від 11.04.2012 р. № 36 /22/32468182 про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», код за ЄДРПОУ 32468182 , з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, що надійшов від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, встановлено те, що:

- КП «Альянс»за рахунок наведених в Акті підприємств (в даному переліку відсутній позивача МПП «Стрілець+») виключно формувало податковий кредит без фактичного здійснення операцій, тобто згідно з характером таких операцій, КП «Альянс»є транзитером - суб'єктом господарювання, який значиться у розшифровках податкового кредиту контрагента та формує податкову вигоду вигодонабувачу (виробнику, отримувачу), у тому числі через вигодоформуючих суб'єктів та носить вигодотранспортуючий характер.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи (а саме докази, надані позивачем, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в обґрунтування його позиції та висновків Акта перевірки жодних документів (доказів) до суду не надав), та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та КП «Альянс»(а саме, на вимогу ухвали суду від 26.09.2012 р. про відкриття провадження у справі № 2а-13009/12/2670, відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача КП «Альянс»за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по КП «Альянс», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентом позивача ПП КП «Альянс» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені по іншому суб'єкту господарювання, а саме КП «Альянс»в розрізі правовідносин з іншими контрагентами (по третьому ланцюгу правовідносин), із яким позивач жодних правовідносин взагалі не мав ;

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання, які встановлені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки, визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати, на думку суду, підставою для визнання правочинів між позивачем та КП «Альянс»з ознаками нікчемності.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентом КП «Альянс»з матеріалів справи вбачається наступне.

08.09.2010 р. МПП «Стрілець+»уклало угоду з дитячим оздоровчим центром «Прибережний»Державної прикордонної служби України на роботи з ремонту в будівлях (заміна вікон та дверей) за адресою: м. Саки, вул. Морська, 6.

Для виконання зазначених робіт по заміні вікон та дверей для дитячого оздоровчого центру «Прибережний»Державної прикордонної служби України, позивач 10.09.2010 р. уклав угоду з КП «Альянс» на постачання продукції - «матеріали будівельні з пластмас».

В підтвердження повноважень та спроможності даного контрагента КП «Альянс»виконати зазначені роботи, позивач витребував в останнього оригінали та залишив собі копії: свідоцтва про державну реєстрацію КП «Альянс»; свідоцтва про реєстрацію КП «Альянс»платником ПДВ; довідки з ЄДРПОУ відносно КП «Альянс»; довідки 4 ОПП (статистики) по КП «Альянс», ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МНС України, виданої КП «Альянс»; ліцензії на будівельну діяльність КП «Альянс»; дозволу на початок виконання робіт підвищеної безпеки КП «Альянс».

Так, на підставі вказаного договору КП «Альянс»передало позивачу металопластикові дверні та віконні блоки, підвіконня, згідно видаткових накладних № 3462 від 17.09.2010 р. на суму 110 656,00 грн. та № 3823 від 29.10.2010 р. на суму 95 233,00 грн., податкових накладних № 3462 від 17.09.2010 р. на суму 110 656,00 грн. та № 3823 від 29.10.2010 р. на суму 95 233,00 грн.

Отриману продукцію позивач оплатив згідно платіжного доручення №176 від 17.09.2010 р. на суму 110 505,83 грн., платіжного доручення № 252 від 01.11.2010 р. на суму 90 500,00 грн., платіжного доручення № 253 від 01.11.2010 р. на суму 47 00,00 грн., платіжного доручення № 265 від 11.11.2010 р. на суму 183,17 грн.

Крім того, роботи, в яких були використані матеріали позивача (що в свою чергу були придбані позивачем в КП «Альянс»), були прийняті ДОЦ «Прибережний»ДПСУ згідно Акта №1 приймання виконаних робіт за вересень 2010 р. на суму 129 360,00 грн. та Акта № 2 приймання виконаних робіт за жовтень 2010 р. на суму 133 180,80 грн., а відповідно з наявних матеріалів справи чітко прослідковується рух товару та коштів від продавця КП «Альянс»до покупця МПП «Стрілець+», та в подальшому від продавця МПП «Стрілець+» до іншого покупця ДОЦ «Прибережний»ДПСУ, та в кінцевому результаті такий товар був фактично використаний при ремонті будівель.

Зазначеного також жодним чином не було заперечено відповідачем.

Також, на реалізовані роботи позивач виписав податкові накладні № 34 від 16.09.2010 р. на суму 78 762,00 грн., № 38 від 21.09.2010 р. на суму 50 598,00 грн. та № 49 від 26.10.2010 р. на суму 133 180,80 грн., оригінали яких залишилися у позивача, оскільки в даній операції ДОЦ «Прибережний»ДПСУ виступав як не платник ПДВ.

Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки.

В Акті перевірки позивача зазначено, що така перевірка проводилася відповідачем з питань встановлення дотримання МПП «Стрілець+»податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з КП «Альянс»(код за ЄДРПОУ 3468182) за період з 01.09.2010 р. по 31.10.2010 р..

Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не було жодними доказами спростовано відповідачем, - МПП «Стрілець+»ніколи не мав взаємовідносин із контрагентом який має код ЄДРПОУ 3468182.

В пункті 3.1. на третьому аркуші Акта перевірки йдеться про те, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період 07.09.2010 р. по 31.10.2010 р. встановлено його завищення всього у сумі 34 315 грн., проте як на четвертому аркуші йдеться про те, що згідно з даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розділі контрагентів встановлено включення до податкового кредиту сум по податку на додану вартість, які сформовані за рахунок наступних постачальників, де в таблицях за вересень та жовтень 2010 р. в колонці відхилення сум ПДВ немає відхилення яке становило б суму 34 315 грн. Також, серед контрагентів постачальників вказано КП «Альянс», але за кодом ЄДРПОУ відносно якого не проводилась дана перевірка, зазначено відхилення суми ПДВ - 0,00 грн., що відповідно суперечить попереднім висновкам податкового органу в акті перевірки.

Також, на шостому аркуші Акта перевірки йдеться про те, що згідно податкової звітності підприємства МПП «Стрілець+»(код за ЄДРПОУ 24731240) декларувало взаємовідносини з КП «АЛЬЯНС»(код за ЄДРПОУ 3468182) на загальну суму 34 314,84 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, дана інформація також не відповідає дійсності , оскільки в податковій звітності позивача відсутні будь які взаємовідносини з підприємством за кодом ЄДРПОУ 3468182, а взаємовідносини із контрагентом КП «Альянс»ЄДРПОУ 32468182 за вересень-жовтень 2010 року були здійснені на загальну суму 205 889,00 грн.

Згідно п.п.6, 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків -фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 р. за № 1003, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства , контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи наведені норми законодавства, та наявні у справі докази, вбачається, що Акт відповідача про проведення перевірки позивача має суттєві неточності, висновки Акта перевірки суперечать один одному, а відповідно при складанні такого Акта перевірки податковим органом не було чітко, об'єктивно та у повній мірі зазначено в ньому всі суттєві обставини, що вплинули на встановлення виявлених порушень.

Таким чином, суд не може погодитися із висновками відповідача про нікчемність угоди та як наслідок безтоварність операцій з КП «Альянс», оскільки такі висновки Акта перевірки є суперечливими (зробленими на підставі неточних даних), та спростовуються наявними у справі доказами щодо фактичності (реальності) господарських операцій між позивачем та КП «Альянс».

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із КП «Альянс», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача КП «Альянс»сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із КП «Альянс»було завдано шкоди Державному бюджету.

Зокрема, як зазначалося судом в обставинах справи, на вимогу ухвали суду від 26.06.2012 р. про відкриття провадження у справі № 2а-13009/12/2670, - відповідач станом на 09.10.2012 р. так і не надав до матеріалів справи відповідних доказів, які вимагалися судом, щодо підтвердження посилань відповідача відносно завдання шкоди Державному бюджету внаслідок здійснених правовідносин позивача з контрагентом КП «Альянс», а саме:

- копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача КП «Альянс»за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період та інші відомості по платнику податків контрагента позивача КП «Альянс»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача КП «Альянс»податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента КП «Альянс»по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

Натомість позивач надав до матеріалів справи докази щодо визначення контрагентом КП «Альянс»податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем в перевіряємому періоді, а саме: копії податкових декларацій з ПДВ за серпень-жовтень 2010 р. із додатками № 5 (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), а відповідно позивачем було доведено, що жодної шкоди Державному бюджету внаслідок таких відносин із КП «Альянс»завдано не було.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із КП «Альянс»правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного»та «нікчемного»правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Вільна комерція»правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та КП «Альянс»правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб КП «Альянс».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання товару в КП «Альянс»з господарською діяльністю МПП «Стрілець+», що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме використання таких будівельних матеріалів при наданні послуг ДОЦ «Прибережний»ДПСУ з ремонту будівель.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом КП «Альянс», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми, сплачені по правовідносинах із КП «Альянс»були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат у перевіряємому періоді, та за наслідками таких правовідносин був правомірно сформований податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та наявності підтвердженого факту визначення КП «Альянс»податкових зобов'язань з ПДВ в розрізі таких правовідносин із позивачем.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч.4 ст.71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 09.10.2012 р. відповідачем не було виконано вимог ухвали суду від 26.09.2012 р. про відкриття провадження у справі № 2а-13009/12/2670 та не було надано суду жодних заперечень на позовну заяву, нормативно-правового обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також жодних документів (доказів), що вимагалися судом ухвалою про відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн. Жодних заперечень на позовну заяву відповідач не надав, в судове засідання 09.10.2012 р. не з'явився.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В позовній заяві та в судових дебатах позивач не наголошував на вимозі щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 13.09.2012 року № 0001612653 на суму 42 893,75 грн.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 15.10.2012 р.