Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а-13009/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13009/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б ,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В .

за участю:

представника позивача -Шелеста І.В.,

представника відповідача -Бондаренка І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Стрілець+»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

МПП «Стрілець+» звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0001612653 від 13.09.2012 року, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нереальності угоди, укладеної позивачем з КП «Альянс», яка стала підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки поставлені за такою угодою товари були використані позивачем під час подальшого здійснення господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача стосовно взаємовідносин з КП «Альянс»( код за ЄДРПОУ 3468182) за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки МПП «Стрілець+»контролюючим органом (відповідачем) складено акт від 13.08.2012 р. № 2486/22-719/24731240, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2, п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року в сумі 34 315 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001612653 від 13.09.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 893, 75 грн., у тому числі 34 315,00 грн. за основним зобов'язанням та 8 578,75 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від КП «Альянс»за договором, який суперечить п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створює юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення зустрічної звірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси складно акт від 11.04.2012 року №36/22/32468182 про неможливість її проведення у зв'язку з відсутністю підприємства за його місцезнаходженням. Відповідно до зазначеного акту, КП «Альянс»є підприємством транзитером, а тому всі угоди, укладені таким підприємством не були спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи встановлене, а також те, що МПП «Стрілець+»мало договірні відносини з названим підприємством, податковим органом зроблено висновок, що відображені у податковій звітності позивача правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання вчинені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплату податків. Отже, операції позивача не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем та дитячим оздоровчим центром «Прибережний»Державної прикордонної служби України було укладено договір підряду по капітальному ремонту №100-10 від 08.09.2010 року на роботи по заміні вікон та дверей.

Для виконання зазначеної угоди позивач уклав договір №1196 від 10.09.2010 року з КП «Альянс»на постачання продукції -«матеріали будівельні з пластмас».

На підтвердження факту отримання товару, поставленого КП «Альянс», позивачем надано видаткові накладні, а також виписки з банку, що підтверджують проведення розрахунку позивача з контрагентом за поставлений товар.

Також на підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивачем надано акти приймання виконаних робіт, підписані з ДОЦ «Прибережний»ДПС України, під час виконання яких МПП «Стрілець+»використовувало придбані у КП «Альянс»матеріали.

Отже, з вищезазначеного чітко прослідковується рух товарів та коштів від продавця КП «Альянс»до покупця МПП «Стрілець+»та, в подальшому, від продавця МПП «Стрілець+»до іншого покупця ДОЦ «Прибережний»ДПС України.

Вказані операції були відображені в деклараціях позивача, згідно яких він сплатив всі належні податки.

Також судова колегія зауважує, що в акті перевірки зазначено про її проведення з питань встановлення дотримання позивачем податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з КП «Альянс»(код за ЄДРПОУ 3468182).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, МПП «Стрілець+»ніколи не мало взаємовідносин із контрагентом, який має код ЄДРПОУ 3468182.

Згідно п.п.6, 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків -фізичними особами, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 р. за № 1003, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи наведені норми та наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що акт про проведення перевірки позивача має суттєві неточності, а висновки, викладені в ньому, суперечать один одному, що вплинуло на достовірність встановлення виявлених порушень.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на які виписано податкові накладні КП «Альянс», колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що контрагент його контрагента не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, позаяк це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява N 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не надав жодних заперечень на позовну заяву, нормативно-правового обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, а також жодних документів.

З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 жовтня 2012 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складено 18 грудня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.