Ухвала

від 09.10.2012 по справі 7/154

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2012 року м. Київ К-11285/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2007 року Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року у справі№ 7/154 (22-а-10925/08) за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до третя особаСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків Національна комісія регулювання електроенергетики України провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2007 року у справі № 7/154(22-а-10925/08), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0000214110/0 від 30.07.2007 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В заперечення на касаційну скаргу позивач не погоджується з доводами заявника, просить залишити без змін оскаржені судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року складено акт № 532/41-10/19480600 від 13.06.2007 року, в якому встановлено, що позивач у березні 2007 року в порушення вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включив до складу податкового кредиту березня 2007 року суму 11 000,26 грн. і тим самим завищив на 11 000,26 грн. суму податкового кредиту березня 2007 року, що призвело до порушення вимог пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В подальшому Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2007 року, за результатами якої складено акт № 627/41-10/19480600.

На підставі акта № 627/41-10/19480600 перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2007 року № 0000214110/0, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року в сумі 11 000,26 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»здійснювало закупівлю електроенергії у ДП «Енергоринок»за договорами від 31.10.2002 року № 44/1-184/1191/01, від 28.12.2005 року № 44/2-140/3120/01, від 05.04.2002 року № 44/1-85/1032/01, від 06.11.2006 року № 44/1-63/3639/02.

В березні 2007 року для подальшого експорту придбано 1 111 214,409 тис. кВт/год електроенергії, вартість якої, згідно з умовами договору, включає в себе послуги з транспортування, на загальну суму 187 418 964,17 грн. (без ПДВ), ПДВ 37 483 792,83 грн.

По вказаних господарських операціях ДП «Енергоринок»видав позивачу відповідні податкові накладні.

В подальшому придбана електроенергія експортована позивачем по зовнішньоекономічним контрактам від 20.05.2005 року № 44/1-65, покупець фірма ПП ERGOCOM», МД 2012, від 14.06.1996 року № 44/2-382, покупець фірма .a.».

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що в березні 2007 року позивач при здійсненні продажу придбаної у ДП «Енергоринок»електроенергії отримав дохід, тобто придбаний товар використаний у власній господарській діяльності підприємства (в подальшому реалізований). Податковий кредит позивача за квітень 2007 року по господарським операціям з ДП «Енергоринок»підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Оскільки судами встановлено наявність у позивача права на бюджетне відшкодування, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2009 року у справі № 7/154(22-а-10925/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак